Ухвала
29 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 308/3584/20
провадження № 51-2260 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього,
встановив:
Як убачається із змісту касаційної скарги, засуджений ОСОБА_4 порушує питання про перегляд судових рішень щодо нього у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що її подано без додержання вимог пунктів 1, 3, 4, 5, 6 ч. 2 та частин 3, 5 вказаної статті.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається найменування суду касаційної інстанції.
Згідно ч. 3 ст. 33 КПК кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Верховний Суд, однак всупереч зазначеним вимогам закону касаційна скарга засудженого адресована до Верховного Суду України.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 427 КПК у касаційній скарзі необхідно зазначити судове рішення, що оскаржується. Проте, усупереч вказаному у касаційній скарзі не зазначено, які саме судові рішення оскаржуються засудженим, якими судами та коли постановлені ці рішення.
Крім того, у відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, суть наведених доводів касаційної скарги засудженого фактично зводяться до покликань на неповноту судового розгляду, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, засуджений у касаційній скарзі не покликається на порушення вимог кримінального процесуального закону передбачені ч. 1 ст. 438 КПК та не конкретизує яких саме порушень допустилися суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи кримінальне провадження щодо нього, та не обґрунтовує у чому саме ці порушення полягали, як вони вплинули на законність й обґрунтованість постановлених рішень, і чому ці порушення слід відносити до підстав для скасування або зміни касаційним судом оскаржуваних рішень, згідно з ч. 1 ст. 438 КПК та з огляду на положення статей 370, 404, 409, 412 - 414, 419 цього Кодексу в їх взаємозв'язку.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Однак, засудженим не сформульовані вимоги до суду касаційної інстанції, з огляду на положення ст. 436 КПК, якою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення.
З огляду на це, засуджений має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень ст. 436 КПК та із зазначенням найменування судів, які винесли рішення та дат їх ухвалення.
Також, відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга має містити перелік матеріалів, які до неї додаються.
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Крім того, згідно ч. 5 ст. 427 КПК, до касаційної скарги додаються копії судових рішень, що оскаржуються, проте засудженим не додано до касаційної скарги копії рішення суду апеляційної інстанції. Це не лише становить формальне порушення вказаних положень, але й по суті позбавляє Суд можливості встановити чи є оскаржуване судове рішення таким, що може бути переглянуте в касаційному порядку відповідно до ст. 424 КПК, а також визначити чи подана касаційна скарга у передбачений процесуальним законом строк.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу засудженого без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на судові рішення щодо нього, залишити без руху та надати йому п'ятнадцятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3