Ухвала
01 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 465/1278/20
провадження № 61-17528ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.
розглянувши касаційну скаргу Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви про скасування наказу про скорочення штатної одиниці, скасування наказу про скорочення його із займаної посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви про скасування наказу про скорочення штатної одиниці, скасування наказу про скорочення його із займаної посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Позов мотивований тим, що 30 січня 2020 року він був звільнений із займаної посади аудитора згідно з наказом № КЗ-01-А-00000228 у зв'язку з скороченням штату, що вважає незаконним у зв'язку з порушенням процедури звільнення, оскільки при звільненні з посади йому не було запропоновано, на його думку, вакантні на той момент посади охоронника та документознавця. Окрім цього, зазначає, що йому не були запропоновані посади комірника, помічника адміністратора та бухгалтера, хоча, на його думку, такі були вакантними на момент його звільнення.
Позивач просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 22 листопада 2019 року № 6-ШК про скорочення штатної одиниці - посади аудитора Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви; визнати незаконним та скасувати наказ від 30 січня 2020 року № КЗ-01-А-00000228 про його скорочення з посади аудитора Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви; поновити його на займаній посаді аудитора Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви; стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 30 січня 2020 року до дня поновлення.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року у позові відмовлено.
Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви 5 000,00 грн понесених витрат на правову допомогу.
Постановою Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Франківського районного суду м. Львова від 30 березня 2021 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 21 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ від 30 січня 2020 року № КЗ-01-А-00000228 про припинення трудового договору, яким ОСОБА_1 звільнено з посади аудитора Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви у зв'язку із скороченням штату працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді аудитора Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви.
Стягнуто з Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу з 30 січня 2020 року до дня поновлення - 07 жовтня 2021 року в сумі 86 910,90 грн з урахуванням необхідності стягнення з цієї суми податків та інших обов'язкових платежів.
У решті позову відмовлено.
Стягнуто з Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви в дохід держави 2 522,40 грн судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 2 522,40 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Стягнуто з Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви на користь ОСОБА_1 1 261,20 грн судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржене судове рішення скасувати, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Положенням пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.
Так, у положенні частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.
Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Малозначна справа як справа незначної складності є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розташована у розділі «Загальні положення» цього Кодексу, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи, що судове рішення, яке оскаржене, прийняте у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви на постанову Львівського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Курії Львівської Архиєпархії Української Греко-Католицької церкви про скасування наказу про скорочення штатної одиниці, скасування наказу про скорочення його із займаної посади, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук
І. М. Фаловська