про залишення заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без руху
02.11.2021м. СумиСправа № 920/1165/21
Господарський суд Сумської області у складі судді Яковенка В.В., перевіривши матеріали заяви фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),
Фізична особа ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, посилаючись на положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З дня введення в дію, 21.10.2019, Кодексу України з процедур банкрутства (далі КУзПБ) Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність (п.2 Прикінцевих і перехідних положень згаданого Кодексу).
Частиною 1 статті 2 КУзПБ передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до ст. 116 КУзПБ до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
На підставі абз. 3, 6 ч. 2 ст. 30 КУзПБ розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
Заявником не надано доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень. Наданий заявником договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 22.09.2021, укладений між арбітражним керуючим Білявським Віталієм Віталійовичем (далі у договорі Сторона-1) та ОСОБА_1 (далі у договорі Сторона-2), суд не приймає як належний доказ виконання обов'язку щодо авансування основної винагороди керуючому реструктуризацією, з огляду на наступне.
Інститут авансування винагороди арбітражному керуючому є гарантією права учасника справи про банкрутство (керуючого реструктуризацією) на отримання ним грошової винагороди за виконання наданих йому повноважень. Обов'язок здійснення авансування винагороди арбітражному керуючому є безумовним, положеннями Кодексу України з процедур банкрутства не передбачено жодних підстав для звільнення від здійснення такого авансування при звернені до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство/неплатоспроможність.
У п. 37 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/726/20 від 19.11.2020, на який посилається заявник як на підставу можливості альтернативного врегулювання питання авансування, зазначено наступне: « 37. Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи та відповідного звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) до суду про призначення його керуючим реструктуризацією у справу про банкрутство фізичної особи, яке подається разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Місцевий суд може розглянути подані документи, як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому, та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи».
Вказана правова позиція касаційного суду, допускає можливість мирного врегулювання між боржником та арбітражним керуючим питання авансування грошової винагороди, однак ставить таку можливість у залежність від наявності у боржника майна, яке буде реалізовано у перспективі (відстрочка платежу) у справі про неплатоспроможність. Крім того, Верховний Суд зазначає, що місцевий суд приймає рішення про надання такої можливості за результатами дослідження усієї сукупності наданих документів.
Таким чином, суду необхідно встановити наявність у боржника майна, яке може бути реалізоване у справі, та за рахунок якого можливо (з відстроченням) оплатити грошову винагороду керуючому реструктуризацією за три перших місяці.
Крім того, інші додані до заяви документи, мають свідчити про реальну можливість досягнення етапу реалізації майна у справі - виконання плану реструктуризації боргів або перехід до процедури погашення боргів, оскільки положення ч.7 ст. 123 КУзПБ передбачає умови закриття провадження у справі і етап реалізації майна боржника у справі не відбувається у той час, коли заборгованість по основній грошовій винагороді керуючого реструктуризацією вже виникла.
Суд вважає, що у заявника відсутня спроможність мирного врегулювання питання оплати послуг арбітражного керуючого шляхом укладення відповідного договору, оскільки не надано доказів за рахунок чого буде погашатися винагорода керуючого реструктуризацією, на суму яка підлягає авансуванню боржником. Наявність на розгляді суду заяви про неплатоспроможність ОСОБА_1 є додатковим непрямим доказом неможливості врегулювання боржником своїх фінансових боргових зобов'язань самостійно.
Крім того, суд звертає увагу заявника на те, що договір від 22.09.2021 укладено у відповідності до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який втратив чинність. Норми вказаного Закону взагалі не містили положень про процедуру неплатоспроможності фізичної особи боржника та авансування винагороди арбітражного керуючого.
Згідно умов договору, питання оплати послуг стосується розпорядника майна, а не керуючого реструктуризацією.
У п. 3.4. договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Стороною-2 грошових коштів на депозитний рахунок суду, в якому перебуває провадження, у порядку п. 3.3. даного Договору, за умови надсилання Стороною-1 поточних звітів про проведену роботу та стан процедури реструктуризації боргів боржника. Проте, згідно положень КУзПБ заявник зобов'язаний здійснити авансування виключно основної винагороди арбітражному керуючому, розмір якої визначено ч. 2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Абзацами 5-7 ч. 2 ст. 30 КУзПБ встановлено, що право вимоги основної винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Із наведеного вбачається, що право вимоги сплати основної винагороди арбітражного керуючого за виконання покладених на нього повноважень є беззастережним, здійснюється за рахунок коштів авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відкриття провадження у справі. У випадку закінчення авансованих коштів основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.
Крім того суд вказує на те, що арбітражний керуючий уклав угоду з боржником на умовах розстрочення оплати його праці (2973,75 грн. протягом 12 місяців), а не відстрочки оплати до реалізації майна боржника, як це зазначено у постанові Верховного суду від 19.11.2020 у справі № 910/726/20.
Також, слід зазначити про те, що заявником самостійно визначено строк процедури реструктуризації 12 місяців, що має уявний характер.
З наданого заявником плану реструктуризації вбачається, що витрати у заявника перевищують доходи.
Суду не надано доказів за рахунок чого буде погашатися винагорода керуючого реструктуризацією в розмірі, що підлягає авансуванню боржником.
З огляду на зазначене, суд вважає договір про оплату праці, винагороду та відшкодування витрат арбітражного керуючого від 22.09.2021, як неналежний доказ врегулювання між заявником та арбітражним керуючим питання щодо оплати винагороди керуючого реструктуризацією, яка підлягає авансуванню боржником.
З урахуванням вищевикладеного, боржник має надати суду докази авансування винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 35685,00 грн. на депозитний рахунок Господарського суду Сумської області.
Разом з цим, у відповідності до ч. 4 ст. 116 КУзПБ разом із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржник зобов'язаний подати пропозиції щодо реструктуризації боргів (проект плану реструктуризації боргів).
Норма цієї статті кореспондується з вимогами ст. 124 КУзПБ (План реструктуризації боргів), яка визначає, що план реструктуризації боргів боржника розробляється з метою відновлення платоспроможності боржника.
Частиною 2 ст. 124 Кодексу передбачені вимоги до плану реструктуризації із визначенням що саме повинен містити такий план реструктуризації боргів боржника.
Однак, як вбачається з поданих заявником матеріалів пропозиції щодо реструктуризації боргів відсутні.
З даного приводу суд зазначає, що у відповідності до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Отже, план реструктуризації повинен містити умови відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Таким чином, боржнику потрібно подати суду пропозиції реструктуризації та/або проект плану реструктуризації боргів, які відповідають вимогам чинного законодавства, а саме: статтям 124-125 Кодексу.
Згідно з ч.3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених ст. 174 ГПК України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи те, що заява фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містить недоліки, суд залишає цю заяву без руху.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ч. 3 ст. 37, ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
2. Встановити фізичній особі ОСОБА_1 строк для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі до 17.11.2021, але не більше десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху шляхом надання суду доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень в сумі 35685,00 грн; пропозиції боржника щодо реструктуризації боргів у відповідності до положень статтей 124-125 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвала про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху не підлягає оскарженню.
Суддя В.В. Яковенко