19 жовтня 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/2582/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Захаренка О.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Грущенка С.Г.,
представника відповідача - Білька В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий зміст позовних вимог
24 березня 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (далі - відповідач, ГУНП в Полтавській області) про визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Полтавській області № 106 о/с від 24.02.2021 щодо звільнення зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через скорочення штатів) капітана поліції ОСОБА_1 з посади старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції; поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції з 24.02.2021; стягнення з ГУНП в Полтавській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24.02.2021 по день винесення судового рішення по справі; стягнення з ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом ГУНП в Полтавській області № 106 о/с від 24.02.2021 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через скорочення штатів) без врахування переважного права залишення на роботі як учасника бойових дій та без пропозиції щодо переведення на іншу роботу. Позивач наголошував, що відповідач не здійснив жодних заходів для ознайомлення позивача з вакантними посадами та не має жодних доказів, які б підтверджували, що позивач не виявив бажання для продовження служби в органах поліції України, не надав листів - відмов позивача від запропонованих посад. Акцентував увагу на тому, що в силу приписів частини 3 статті 49-2 КЗпП України попередження про можливе звільнення має бути оголошено одночасно із пропонуванням відповідних вакантних посад, оскільки лише у такий спосіб можливо забезпечити право особи щодо вільного вибору посади, прийняття рішення про подальше проходження служби в органах Національної поліції та дотримання встановленого статтею 68 Закону України «Про Національну поліцію» строку попередження. За таких обставин позивач вважає, що відповідач звільнив його з порушенням порядку, встановленого законом, а відтак повинен його поновити на попередній посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції із виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, позивач стверджував, що йому завдано моральної шкоди, яка полягає у втраті немайнового характеру внаслідок приниження його честі, гідності і ділової репутації, ускладнення подальшого активного громадсько-професійного життя у зв'язку з неправомірною поведінкою та порушенням його законних прав, яку позивач оцінив у 10000 грн.
2. Стислий зміст заперечень відповідача
22.04.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 42 - 48, т.1/, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що наказом Національної поліції України від 21.12.2020 № 1001 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області» штати територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в Полтавській області скорочено, в тому числі і посаду старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції, яку займав ОСОБА_1 .. Зауважував, що на виконання ч. 1 ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_1 персонально письмово попереджено про наступне звільнення зі служби в поліції 24.12.2020, а 23.02.2021 ОСОБА_1 запропоновано вакантні посади старшого дільничного офіцера поліції СДОП відділу превенції Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, старшого дільничного офіцера поліції СП відділу поліції № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, старшого дільничного офіцера поліції СП відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, які є повністю аналогічними у порівнянні з посадою старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції за усіма характеристиками: функціональними обов'язками, умовами оплати праці, граничним спеціальним званням посад, місцезнаходженням органу поліції, однак ОСОБА_1 відмовився від запропонованих йому посад та не забажав ознайомлюватися з будь-якими іншими вакантними посадами, про що складено акт від 23.02.2021. Враховуючи зазначені обставини, а також те, що після закінчення двомісячного строку з дня попередження позивач не був призначений на іншу посаду, наказом ГУНП в Полтавській області № 106 о/с від 24.02.2021 позивача звільнено зі служби в поліції за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вважає, що при прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 зі служби ГУНП в Полтавській області діяло виключно в межах повноважень та у спосіб, що встановлені спеціальним законодавством.
Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, зазначав про відсутність правових підстав для задоволення цих вимог та необґрунтованість заявленого розміру відшкодування моральної шкоди.
3. Процесуальні дії по справі
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с. 26 - 27, т.1/.
09.04.2021 до суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог /а.с. 31 - 32, т.1/, яку ухвалою суду від 19.04.2021 /а.с. 36, т.1/ повернуто без розгляду відповідно до приписів частини 7 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
20.04.2021 до суду подано клопотання відповідача про продовження процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву та витребуваних документів /а.с. 37, т.1/.
Ухвалою суду від 21.04.2021 клопотання ГУНП в Полтавській області задоволено, продовжено строк для подання відзиву на позовну заяву та витребуваних доказів до 26.04.2021 /а.с. 40, т.1/.
22.04.2021 відповідачем подано до суду відзив і витребувані судом докази.
Ухвалою від 26.05.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 15.06.2021 11:00, витребувано додаткові докази /а.с. 135, т.1/.
22.06.2021 представником позивача подано клопотання про виклик в якості свідка ОСОБА_2 /а.с. 195, т.1/.
07.07.2021 представником відповідача подано клопотання про допит в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 /а.с. 205, т.1/.
Ухвалою суду від 12.08.2021 клопотання представника позивача про виклик і допит свідка задоволено, викликано в судове засідання свідка ОСОБА_2 , клопотання представника відповідача про виклик і допит свідків також задоволено, викликано в судове засідання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 /а.с. 215, т.1/.
Протокольною ухвалою суду від 12.08.2021 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 27.08.2021 на 11:00.
У судовому засіданні 27.08.2021 судом заслухано вступне слово учасників справи, допитано в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , оголошено перерву у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів.
У судовому засіданні 19.10.2021 судом допитано свідка ОСОБА_4 , позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Заслухавши вступне слово сторін, допитавши свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 з 19.09.2017 проходив службу у ГУНП в Полтавській області на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції, що підтверджується відомостями послужного списку ОСОБА_1 (особистий № 14-154862) /а.с. 51 - 57, т.1/.
21.12.2020 Національною поліцією України прийнято наказ № 1001 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області» /а.с. 58, т.1/, згідно з яким затверджено: 1) перелік змін у штатах Національної поліції, що додається, 2) штати територіальних (відокремлених) підрозділів Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що додаються. Пунктом 2 наказу визначено, що наказ увести в дію з 01.01.2021.
Відповідно до Переліку змін у штатах Національної поліції, затвердженого наказом Національної поліції від 21.12.2020 № 1001 /а.с. 116- 117, т.1/, зокрема, скорочуються усі посади у Кременчуцькому відділі поліції, що реорганізується, а саме: 407 посад.
Штатом Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області, затвердженого наказом Національної поліції від 21.12.2020 № 1001 /а.с. 59 - 73, т.1/, передбачено 643 посади та створення відповідних відділів (відділень, секторів).
24.12.2020 старшим дільничним офіцером поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції ОСОБА_1 підписано попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції /а.с. 120, т.1/, в якому зазначено про ознайомлення із наказом Національної поліції України від 21.12.2020 № 1001 щодо скорочення займаної ним посади та попередження про можливе наступне звільнення зі служби в поліції.
23.02.2021 інспектором СКЗ Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_3 у присутності старшого інспектора СКЗ Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_4 , інспектора І категорії СКЗ Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_5 складено акт, яким засвідчено, що капітана поліції ОСОБА_1 повідомлено, що у зв'язку із здійсненням реорганізації, внаслідок якої на підставі наказу Національної поліції України від 21.12.2020 № 1001 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області» посада, яку він обіймає скорочено, роз'яснено вимоги статті 68 Закону України «Про Національну поліцію», запропоновано посади старшого дільничного офіцера поліції СДОП відділу превенції Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, старшого дільничного офіцера поліції СП відділу поліції № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, старшого дільничного офіцера поліції СП відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від запропонованих посад, та не забажав ознайомлюватися з будь-якими іншими вакантними посадами, при цьому раптово покинув приміщення, сказавши, що з'явиться пізніше. В акті також вказано, що станом на 18 год. 15 хв. 23.02.2021 ОСОБА_1 так і не з'явився, на неодноразові телефонні дзвінки на його мобільний НОМЕР_1 не відповідає. Акт містить підписи ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , при цьому підпис ОСОБА_1 відсутній, а напроти прізвища останнього здійснено запис «від підпису відмовився».
Протягом розгляду справи позивач заперечував факт пропонування йому вакантних посад, у тому числі тих, які зазначені в акті від 23.02.2021. Водночас свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердили, що 23.02.2021 позивачу усно пропонувалися посади, вказані в акті від 23.02.2021, однак останній, не надавши відповіді, залишив приміщення і не повернувся.
Свідок ОСОБА_2 стверджував, що 23.02.2021 позивач виконував разом із ним службові завдання, водночас не міг точно сказати, чи пропонувалися позивачу у цей день вакантні посади, із посиланням на те, що не пам'ятає, хоча, за твердженням свідка ОСОБА_5 , він був присутній у кабінеті під час розмови із позивачем з приводу вакантних посад.
24.02.2021 т. в .о. начальника Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області складено подання про звільнення з Національної поліції у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції /а.с. 119, т.1/.
Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24.02.2021 № 106 о/с капітана поліції ОСОБА_1 , старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції звільнено зі служби в поліції згідно із п. 4. ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів), 24.02.2021, підстава: подання Кременчуцького РУП від 24.02.2021, наказ НП України від 21.12.2020 № 1001 /а.с. 118, т.1/.
Екземпляр витягу з наказу від 24.02.2021 № 106 о/с ОСОБА_1 отримав 24.02.2021, про що свідчить його підпис на відповідному витягу з наказу.
При цьому суд звертає увагу на те, що примірник витягу з наказу від 24.02.2021 № 106 о/с, наявний у позивача та наданий ним до суду /а.с.13, т.1/ містить інше формулювання причини звільнення позивача, а саме: п.4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через скорочення штатів). Аналогічне формулювання причини звільнення внесено до послужного списку позивача.
ОСОБА_1 , вважаючи свої права порушеними внаслідок звільнення зі служби, звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України регламентовано, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначається Законом України "Про Національну поліцію" від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами частини 1 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України "Про Національну поліцію" проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону.
Перебування поліцейського, посада якого скорочена, на лікарняному, у відрядженні чи у відпустці не є перешкодою для його призначення на іншу посаду або звільнення зі служби в поліції відповідно до положень цієї статті, за умови його персонального у письмовій формі попередження у встановлений законом строк.
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства.
Пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
За змістом пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною другою статті 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно зі статтею 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років", із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби. 10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.
В силу статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Так, нормами спеціального законодавства, а саме статті 68 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено, що призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції здійснюється за умови можливості його подальшого використання на службі та з урахуванням його досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків.
В той же час, нормами загального трудового законодавства, а саме статтею 49-2 КЗпП України врегульовано, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.
Таким чином, наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади.
З огляду на відсутність в Законі України "Про Національну поліцію" спеціальних положень, які регулюють порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, в даному випадку підлягають застосуванню загальні положення КЗпП України.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 814/2562/16.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ
Однією з підстав для звільнення поліцейського зі служби в поліції та припинення служби в поліції є скорочення штатів або проведення організаційних заходів, при цьому порядок звільнення поліцейського з такої підстави регламентовано статтею 68 Закону України «Про Національну поліцію», яка має застосовуватися з урахуванням норм КЗпП України, стаття 49-2 якого передбачає, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, установі, організації.
В ході розгляду справи встановлено, що 24 грудня 2020 року позивача попереджено про наступне вивільнення, проте одночасно з попередженням про звільнення у порушення вимог статті 49-2 КЗпП України позивачу не запропоновано іншу роботу у Головному управлінні Національної поліції в Полтавській області та протягом періоду до 23 лютого 2021 року, тобто дати, яка передувала звільненню, тобто жодних заходів на виконання вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України відповідачем здійснено не було.
23.02.2021 інспектором СКЗ Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_3. у присутності старшого інспектора СКЗ Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_4., інспектора І категорії СКЗ Кременчуцького ВП ГУНП ОСОБА_5 складено акт, яким засвідчено, що капітану поліції ОСОБА_1 запропоновано посади старшого дільничного офіцера поліції СДОП відділу превенції Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, старшого дільничного офіцера поліції СП відділу поліції № 1 Кременчуцького РУП ГУНП в Полтавській області, старшого дільничного офіцера поліції СП відділу поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, однак ОСОБА_1 повідомив, що відмовляється від запропонованих посад, та не забажав ознайомлюватися з будь-якими іншими вакантними посадами, при цьому раптово покинув приміщення, сказавши, що з'явиться пізніше. В акті також вказано, що станом на 18 год. 15 хв. 23.02.2021 ОСОБА_1 так і не з'явився, на неодноразові телефонні дзвінки на його мобільний НОМЕР_1 не відповідає. Акт містить підписи ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , при цьому підпис ОСОБА_1 відсутній, а напроти прізвища останнього здійснено запис «від підпису відмовився».
Надаючи правову оцінку вказаному акту з урахуванням заслуханих показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , суд акцентує увагу перш за все на тому, що зазначені в акті посади пропонувалися позивачеві усно, та, як зазначено свідками, в ході розмови із позивачем, що могло не бути сприйнято позивачем як офіційне пропонування посад органом поліції, в якому останній працював. Будь-які списки вакантних посад, які міг обійняти позивач, останньому для ознайомлення не пред'являлися, відповідна письмова відмова від них позивача не надходила. По-друге, суд враховує, що зміст показань свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 в ході розгляду справи свідчить, що ОСОБА_1 на пропозицію посад не надав ані ствердної відповіді, ані відмови, зазначивши про те, що йому необхідний час для роздумів. За таких обставин зафіксований в акті від 23.02.2021 факт відмови позивача від запропонованих посад не відповідає дійсності. Також суд зауважує, що відсутність підпису ОСОБА_1 на акті пояснено тим, що останній «від підпису відмовився», однак свідками підтверджено, що акт складено після того, як ОСОБА_1 залишив приміщення кабінету та не повернувся, що свідчить про те, що акт від 23.02.2021 не пропонувався позивачеві для підпису, у зв'язку з чим відмовитися від підпису останній також не міг.
Крім того, суд зважає на те, що протягом розгляду справи позивач заперечував факт пропонування йому вакантних посад, у тому числі тих, які зазначені в акті від 23.02.2021.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що акт від 23.02.2021 не може бути належним і допустимим доказом на підтвердження факту пропонування позивачеві вакантних посад та відмови останнього від таких посад.
Таким чином, відповідач не виконав свого обов'язку щодо завчасного повідомлення позивача щодо наявності відповідних вакантних посад, оскільки лише у такий спосіб можливо забезпечити право особи щодо вільного вибору посади, прийняття рішення про подальше проходження служби в органах Національної поліції та дотримання встановленого статтею 68 Закону України "Про Національну поліцію" строку попередження.
У постанові Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 487/2191/17 (провадження №61-38337св18) колегія суддів зазначила, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
Суд зазначає, що при прийнятті попередження про звільнення ОСОБА_1 відповідач не здійснив належних заходів щодо пропонування вакантних рівнозначних посад, чим також позбавив можливості з урахуванням часу вибору з більшої кількості вільних посад для подальшого проходження служби позивачем.
Аналіз наведених вище норм права та обставин справи дають підстави для висновку, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільняються не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені.
Водночас, у випадку перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні, звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями, тощо.
При цьому, саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів до і після реорганізації.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №814/56/17.
Отже, сама лише трансформація одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не є підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Кременчуцький відділ поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із загальною кількістю посад 407 одиниць був фактично перетворений у Кременчуцьке районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області із загальною кількістю посад 643 одиниці, тобто загальна кількість посад збільшилась.
У Кременчуцькому відділі поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області станом на 31.12.2020 налічувалося 8 посад старших дільничних офіцерів поліції Відділу превенції, про що свідчить довідка щодо штатного розпису Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області станом на 31.12.2020 /а.с. 260, т.1/.
У свою чергу, у Кременчуцькому районному управлінні поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області створено 10 посад старших дільничних офіцерів поліції Відділу превенції /а.с. 62, т.1/, які за основними правами та обов'язками відповідають посаді, яку до звільнення займав позивач.
Тобто посад, аналогічних тій, що займав позивач до звільнення, після трансформації Кременчуцького відділу поліції в Кременчуцьке районне управління поліції стало більше, що дає підстави для висновку, що фактично скорочення посад не відбулося, а отже підстави для звільнення позивача відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що приймаючи наказ від 24 лютого 2021 року №106 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 24 лютого 2021 року, Головне управління Національної поліції в Полтавській області діяло не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України, та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, а тому оскаржуваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню.
За приписами статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Частиною 3 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що день звільнення вважається останнім днем служби.
Крім того, у пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, зазначається, що днем звільнення вважається останній день роботи.
Отже, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки останнім днем роботи ОСОБА_1 є 24 лютого 2021 року, суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25 лютого 2021 року.
Натомість, підстави для поновлення позивача на посаді з 24 лютого 2021 року відсутні, оскільки 24 лютого 2021 року був останнім днем роботи позивача на посаді, з якої його звільнено оскаржуваним наказом.
Згідно з приписами пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 /надалі - Порядок № 100/, цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках вимушеного прогулу.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 у всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктом 5 цього Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до приписів пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
За приписами пункту 9 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260, при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Отже, при обчисленні середньої заробітної плати поліцейським слід враховувати число календарних днів.
Згідно з довідкою Головного управління Національної поліції в Полтавській області №745/115/29/10/02-2021 від 15.04.2021 розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за грудень 2020 року та січень 2021 року складає загалом 28810,03 грн. /а.с. 129, т.1/.
Таким чином, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 464,68 грн. (28810,03 грн. (грошове забезпечення за грудень 2020 року та січень 2021 року) поділити на 62 дні (кількість календарних днів за грудень 2020 року та січень 2021 року).
Середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2021 року по 19 жовтня 2021 року складає 110129 грн 16 коп. (237 календарних днів х 464,68 грн. грн.).
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника.
Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2021 року по 19 жовтня 2021 року в розмірі 110129 грн.16 коп. з відрахуванням обов'язкових платежів.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., суд виходить з наступного.
Стаття 237-1 Кодексу законів про працю України встановлює, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Зміст поняття моральної шкоди розкрито у статті 23 Цивільного кодексу України.
Так, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) роз'яснив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Із врахуванням вищезазначених правових норм у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.
Позивачем не надано суду належних доказів заподіяння йому моральних та фізичних страждань або втрат немайнового характеру з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, та не доведено причинно-наслідковий зв'язок з предметом позову у даній справі.
Водночас, сам по собі факт прийняття відповідачем протиправного наказу не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача щодо стягнення моральної шкоди необґрунтована та задоволенню не підлягає.
Таким чином адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Пунктами 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25 лютого 2021 року та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 14 405 грн. 08 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста п'ять гривень вісім копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,) до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (вул. Пушкіна, 83, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 40108630) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24 лютого 2021 року №106 о/с про звільнення ОСОБА_1 з посади старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області 24 лютого 2021 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25 лютого 2021 року.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2021 року по 19 жовтня 2021 року в розмірі 110 129 грн. 16 коп. (сто десять тисяч сто двадцять дев'ять гривень шістнадцять копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу превенції Кременчуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25 лютого 2021 року та стягнення з Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 14 405 грн. 08 коп. (чотирнадцять тисяч чотириста п'ять гривень вісім копійок) з відрахуванням обов'язкових платежів.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 23 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя М.В. Довгопол