ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.10.2021Справа № 910/12144/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Зайченко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Інноваційно-промисловий центр» (04111, м. Київ, вул. Салютна, 9, кв. 10)
до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» (03151, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 94)
про стягнення 456 407,60 грн
за участю представників:
від позивача: Борух С.В.
від відповідача: Лук'яненко О.Ю.
У судовому засіданні 27.10.2021, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне акціонерне товариство «Інноваційно-промисловий центр» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА» про стягнення 456 407,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що всупереч умовам договору купівлі-продажу №УМТЗ-18-365/2 від 04.10.2018 відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань щодо сплати вартості поставленого товару, що стало наслідком виникнення у останнього заборгованості перед позивачем у розмірі 386 567,12 грн. Крім того, позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 21 287,66 грн та інфляційні втрати у розмірі 48 552,82 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий центр" було залишено без руху.
16.08.2021 до відділу діловодства господарського суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 02.08.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12144/21, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06.10.2021.
29.09.2021 загальним відділом діловодства суду зареєстрований відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, вважає їх необґрунтованими та безпідставними. Так, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, в розумінні ст.ст. 76-79 ГПК України, виконання позивачем умов договору поставки належним чином та прийняття (отримання) відповідачем товару в кількості та якості у розумінні приписів ст.ст. 673, 674 ЦК України. Зокрема, за доводами відповідач, позивачем не надано до позову документів передбачених авіаційними правилами та умовами договору, що підтверджують якість, комплектність та відповідність товару вимогам підприємства-виробника та доказів надходження таких документів покупцю. Також відповідач зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази проходження товаром процедури вхідного контролю у встановленому порядку, що з урахуванням порушення позивачем умов договору в частині надання обов'язкових підтверджуючих документів, у тому числі рахунку на оплату, у відповідача відсутні підстави для здійснення оплати поставленого товару.
05.10.2021 представник позивача через засоби електронного зв'язку направив клопотання про проведення підготовчого засідання 06.10.2021 без участі уповноваженого представника позивача та призначити справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 06.10.2021 представник відповідача повідомив суд про відсутність будь-яких заяв, не заперечував проти клопотання позивача щодо призначення розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 06.10.2021 суд протокольною ухвалою закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 27.10.2021.
У судовому засіданні 27.10.2021 судом заслухано пояснення представника позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити, та представника відповідача, який проти позову заперечував з підстав наведених у відзиві.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
04 жовтня 2018 року між Державним підприємством "Завод 410 ЦА" (надалі - покупець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційно-промисловий центр" (надалі - продавець/позивач) укладено договір купівлі-продажу № УМТЗ-18-365/2 (надалі - договір), за умовами якого продавець зобов'язується протягом строку дії договору поставити покупцю товари, зазначені в п. 1.3 цього договору, а покупець прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до п. 1.2 договору поставка товару здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця переданою факсимільним зв'язком або електронною поштою у рамках Специфікації, які є невід'ємною частиною цього договору.
У п. 1.3 договору сторонами визначено найменування товару: Акселерометр 17А717-03-00 Код ДК 021:2015-34731000-0.
Номенклатурний перелік, асортимент, кількість товарів та ціна, які поставляються за цим договором, передбачені у Специфікаціях (Додатках), що є невід'ємною частиною договору (п. 1.4 договору).
Відповідно до умов п. 2.1 договору продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСтам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановлених для цієї групи товарів.
Продавець зобов'язаний на товари, які постачаються за цим Договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ або ін., видаткову накладну, податкову накладну.
В разі надання копій документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином: своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням П.І.Б., посади, дати встановлення підпису та написом "з оригіналом згідно" (п. 2.2 договору).
У п. 2.5 договору визначено, що у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні (в тому числі під час дії гарантійного строку) вимогам, передбаченим п. 2.1 цього договору, або поставки не укомплектованих товарів покупець складає та направляє продавцю документи про невідповідність товару, щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності, а саме: звіт про невідповідність при прийманні, або дефектний акт, або акт рекламації або інші документи.
Загальна ціна цього договору на момент його укладення складає 1 546 268,50 грн (п. 3.1 договору).
У розділі 4 договору сторони погодили порядок здійснення оплати, зокрема: розрахунки проводяться наступним шляхом:
- покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку партії товару в рамках Специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного договору;
- продавець передає рахунок для оплати замовленої продукції;
- покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній Специфікації окремо (п.4.1.).
Днем оплати товару вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 4.3.).
За умовами пунктів 5.1-5.4 договору строк поставки партії товару буде вказано в кожній Специфікації окремо. Місце поставки (передачі) партії товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо. Умови поставки товарів буде вказано в кожній Специфікації окремо. Поставка товарів здійснюється окремими партіями згідно з заявкою покупця, переданою факсимільним зв'язком, або електронною поштою у рамках Специфікацій, яка є невід'ємною частиною цього договору (далі - Специфікації).
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами затверджено Додатком № 1 до договору Специфікацію № 1, відповідно до якої поставці підлягає Акселерометр 17А717-03-00 у кількості 4 шт. на загальну вартість 1 546 268,50 грн, а також узгоджено умови оплати: 100% вартості товару здійснюється протягом 15 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю, на підставі рахунку, виставленого за заявою покупця.
Також Специфікацією узгоджено, що якість товару: по якості, гарантійним строкам служби та зберігання товар повинен бути новим. З товаром надається паспорт (сертифікат, висновок), виданий виробником. Якість маркування повинні відповідати вимогам ГОСТ, нормативно-технічної документації. Умови поставки DDP, INCOTERMS-2010. Гарантія: 1 рік. Строк поставки 35 календарних днів з моменту отримання заявки.
Відповідно до п. 5.5 договору продавець здійснює поставку кожної партії товару з додаванням необхідної документації на товар (податкова накладна, видаткова накладна, паспорт (сертифікат) якості виробника на товар).
Право власності на товар, а також ризики випадкової втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару на склад покупця з підписанням відповідних супровідних документів, якщо не передбачено інше (п. 5.6 договору).
Згідно з п. 6.1.1 договору покупець зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.
Цей договір відповідно до п.10.1. набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2019, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання їх сторонами.
За доводами позивача, останнім на виконання умов договору поставлено відповідачу товар на суму 386 567,12 грн, згідно з видатковою накладною № ВН-0047 від 19.08.2019, проте відповідачем, в порушення взятих на себе зобов'язань, оплату отриманого товару в повному обсязі не здійснено, в зв'язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 386 567,12 грн.
Отже, спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку відповідачу товар Акселерометр 17А717-03-00 у кількості 1 шт. вартістю 386 567,12 грн, що підтверджується видатковою накладною № ВН-0047 від 19.08.2019, яка підписана сторонами без заперечень та зауважень. Зокрема, як встановлено судом товар за накладною з боку відповідача отримав уповноважений представник за довіреністю № 1058 від 19.08.20219, належним чином завірена копія якої міститься у матеріалах справи.
Стосовно доводів відповідача щодо відсутності належних, допустимих та достовірних доказів, виконання позивачем умов договору поставки належним чином та прийняття (отримання) відповідачем товару в кількості та якості у розумінні приписів ст.ст. 673, 674 ЦК України, а також доказів проходження товаром процедури вхідного контролю у встановленому порядку, суд зазначає таке.
Так, в силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
За умовами п.п. 4.1 Договору розрахунки проводяться наступним шляхом:
- покупець направляє продавцю (факсимільним зв'язком або електронною поштою) заявку на поставку партії товару в рамках Специфікацій, які є невід'ємними додатками до даного Договору;
- продавець передає рахунок для оплати замовленої продукції;
- покупець згідно рахунку в рамках Специфікації (Додатку), проводить платіж, умови зазначаються в кожній Специфікації окремо.
Так, Додатком № 1 до договору сторонами викладено Специфікацію № 1, відповідно до якої поставці підлягає Акселерометр 17А717-03-00 у кількості 4 шт. на загальну вартість 1 546 268,50 грн. а також узгоджено умови оплати: 100% вартості товару здійснюється протягом 15 банківських днів після поставки товару та проведення вхідного контролю, на підставі рахунку, виставленого за заявою покупця. Специфікацією також узгоджено, що якість товару: по якості, гарантійним строкам служби та зберігання товар повинен бути новим. З товаром надається паспорт (сертифікат, висновок), виданий виробником. Якість маркування повинні відповідати вимогам ГОСТ, нормативно-технічної документації.
У п. 2.1 договору зазначено, що продавець повинен поставити покупцю товари, якість яких відповідає технічним умовам (ТУ) заводу-виробника, відповідним ГОСтам, характеристикам та вимогам державних стандартів, встановлених для цієї групи товарів.
Продавець зобов'язаний на товари, які постачаються за цим Договором, видати документ (паспорт, сертифікат якості, бірку, тощо, з мокрою печаткою відділу технічного контролю (ВТК) підтверджуючий якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ або ін., видаткову накладну, податкову накладну.
В разі надання копій документів, що підтверджують якість та відповідність товару, продавець повинен завірити такі документи відповідним чином: своєю печаткою та підписом керівника із зазначенням П.І.Б., посади, дати встановлення підпису та написом "з оригіналом згідно" (п. 2.2 Договору).
Згідно з ч. 2 ст. 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.
Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.
Згідно з ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.
Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 ЦК України).
У відповідності до п. 2.5 договору у випадку виявлення невідповідності товарів при прийманні (в тому числі під час дії гарантійного строку) вимогам, передбаченим п. 2.1 цього договору, або поставки не укомплектованих товарів покупець складає та направляє продавцю документи про невідповідність товару, щодо його кількості, асортименту, якості, комплектності, а саме: звіт про невідповідність при прийманні, або дефектний акт, або акт рекламації або інші документи.
Однак, відповідачем не надано суду ні доказів виявлення невідповідності поставленого позивачем товару вимогам законодавства та договору, ні доказів повідомлення позивача про будь-які невідповідності товару з дати його поставки позивачем відповідачу до дати прийняття судом у даній справі рішення.
Крім іншого, суд вважає, що встановлені обставини приводять до висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Доктрина venire contra factum proprium базується на принципі добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Таким чином, оскільки як чинним законодавством (ч. 2 ст. 662 ЦК України та ч. 1 ст. 673 ЦК України), так і умовами договору (п. 2.1 та п. 2.2) встановлено, що у момент поставки на кожну партію товару постачальник зобов'язаний поставити якісний товар із документами, що підтверджують якість із посиланням на відповідні ГОСТи, ОСТи, ТУ або ін., видаткову накладну, податкову накладну, з огляду на відсутність будь-яких заперечень/зауважень як у видатковій накладній, так і після отримання товару, заперечення відповідача викладені у відзиві, спростовуються встановленими обставинами справи, щодо прийняття товару в тому числі по якості, згідно видаткової накладної № ВН-0047 від 19.08.2019 на суму 386 567,12 грн, що також свідчить і про проведення вхідного контролю.
Згідно з приписами статті 212 ЦК України право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).
За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що рахунок за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за прийнятий без заперечень та зауважень товар.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів на підтвердження оплати поставленого позивачем товару у повному обсязі, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 386 567,12 грн.
У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 21 287,66 грн та інфляційні втрати у розмірі 48 552,82 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем при здійсненні обрахунку не вірно розрахований сукупний індекс інфляції, за перерахунком суду до стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 48 112,28 грн, в іншій частині слід відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому вимога в цій частині правомірна та така, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем під час розгляду справи не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, а заперечення викладені у відзиві спростовуються встановленими фактичними обставинами справи.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 94; ідентифікаційний код: 01128297) на користь Приватного акціонерного товариства "Інноваційно-промисловий центр" (04111, м. Київ, вул. Салютна, буд. 9, кв. 10; ідентифікаційний код: 30524318) заборгованість у розмірі 386 567 грн 12 коп., 3% річних у розмірі 21 287 грн 66 коп., інфляційні втрати в розмірі 48 112 грн 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 6 839 грн 50 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01.11.2021
Суддя Л. Г. Пукшин