ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
13.10.2021Справа № 910/3843/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром"
до: 1. Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності"
2. Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика "Рошен"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 2 - Дочірнього підприємства "Кондитерська корпорація "Рошен"
про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017, визнання недійним наказу Державної служби інтелектуальної власності України №54-Н від 03.05.2017 та зобов'язання вчинити дії
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Дарменко В.В.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності", Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика "Рошен" про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 про визнання знака "Київський торт, зобр." добре відомим в Україні на ім'я ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" щодо товару 30 класу МКТП: "торти" станом на 24.08.1991 року; визнання недійним наказу Державної служби інтелектуальної власності України №54-Н від 03.05.2017; та зобов'язання Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності" виключити знак "Київський торт, зобр." із переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.04.2021.
06.04.2021 на електронну пошту суду та 12.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача 1 надійшли два примірники відзиву на позовну заяву, у яких відповідач 1 заперечує проти задоволення позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.
14.04.2021 через відділ діловодства суду від ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" надійшла заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ДП "Кондитерська корпорація "Рошен".
Ухвалою суду від 14.04.2021 задоволено клопотання позивача про витребування доказів від 12.04.2021 та витребувано докази, задоволено клопотання ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" про продовження строку на подання відзиву, відкладення розгляду справи від 06.04.2021, та продовжено строк для подання до суду відзиву на позовну заяву, відкладено підготовче засідання на 19.05.2021.
22.04.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача 1, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача 1.
23.04.2021 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач 2 заперечував проти позовних вимог.
17.05.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.
Ухвалою суду від 19.05.2021 залучено до участі у справі в процесуальному статусі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2 - ДП "КК "Рошен", відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 18.05.2021, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.06.2021.
24.05.2021 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли заперечення.
17.06.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.
22.06.2021 від позивача надійшли письмові пояснення.
Протокольною ухвалою суду від 23.06.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 14.07.2021.
01.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли додаткові пояснення по суті спору.
05.07.2021 через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли додаткові пояснення по суті спору.
Протокольною ухвалою суду від 14.07.2021 відкладено підготовче засідання на 11.08.2021.
Протокольною ухвалою суду від 11.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.09.2021.
12.08.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідач на письмові пояснення третьої особи.
06.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.
Протокольною ухвалою суду від 07.09.2021 відкладено судове засідання на 13.10.2021.
У судовому засіданні 13.10.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та представника відповідача 2, який заперечував проти задоволення позову.
13.10.2021 у судовому засіданні суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.
У судовому засіданні 13.10.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Рішенням Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 визнано знак "Київський торт, зобр." добре відомим в Україні відносно ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" щодо товару 30 класу МКТП "торти" станом на 24.08.1991.
Вказане рішення затверджене наказом Державної служби інтелектуальної власності України" від 03.05.2017.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Хладопром" є власником Свідоцтва України на знак для товарів і послуг (торговельну марку) №252740 від 10.01.2019 "Хрещатик Київський торт", який користується правовою охороною для наступних товарів 30 класу МКТП: морозиво; морозиво-торт, виготовлений за технологією виробництва морозива; морозиво-торт, виготовлений за технологією виробництва морозива з температурою гартування від -18°С до -30°С; морозиво-торт, виготовлений за технологією виробництва морозива з температурою транспортування та зберігання не вище -14°С; морозиво-торт, виготовлений за технологією консервації з застосуванням мінусової температури до -30°С.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" та ДП "Кондитерська корпорація "Рошен" звернулися до суду із позовом до ТОВ "Хладопром" про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг №252740 від 10.01.2019 "Хрещатик Київський торт" та вчинення дій. Однією із підстав позову було рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 про визнання знака "Київський торт, зобр." добре відомим в Україні на ім'я ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" щодо товару 30 класу МКТП: "Торти" станом на 24.08.1991.
Позивач зазначає про порушення його прав забороною належним чином використовувати свої права як власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг №252740 від 10.01.2019.
Крім того, позивач вказує, що спірне рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017 є безпідставним, незаконним, необґрунтованим, складеним з неправильним, упередженим та неповним встановленням обставин, що мають значення.
З огляду на зазначене, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання вказаного вище рішення Апеляційної палати недійсним та зобов'язання виключити знак "Київський торт, зобр." із переліку знаків, визнаних добре відомими в Україні та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені "Промислова власність".
Приписами ч. 2 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" (далі - Закон) встановлено, що при визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, можуть розглядатися, зокрема, такі фактори, якщо вони є доречними: - ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства; - тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака; - тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується; - тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним; - свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами; - цінність, що асоціюється зі знаком.
Відповідно до ст. 2 Спільної рекомендації відносно положень про охорону добре відомих знаків, прийнятої Асамблеєю Паризького союзу з охорони промислової власності та Генеральною Асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ) на 34 сесії засідань Асамблей держав-членів ВОІВ 20-29 вересня 1999 року, при визначенні знака добре відомим мають бути взяті до уваги будь-які обставини, на підставі яких можна зробити висновок про те, що знак є добре відомим. Зокрема, розглядається інформація про наявність факторів, встановлених п. 2 ст. 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", які є доречними, однак, не обмежуючись наведеним. При цьому, розгляд заяв про визнання знака добре відомим в Україні здійснюється апеляційною палатою відповідно до Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №228 від 15.04.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 471/10751 05.05.2005 з подальшими змінами і доповненнями.
Відтак, Закон, регулюючи відносини, які пов'язані із визнанням знака добре відомим, наділяє апеляційну палату правом розглядати окремі фактори та визначати доречність їх застосування щодо кожного конкретного знака, який визнається добре відомим. Отже, під час вирішення спору суд має встановити чи правомірно апеляційна палата прийняла вказане рішення.
Разом з тим, позивач звернувся до суду із позовом про визнання недійсним рішенням Апеляційної палати, чим фактично оспорює право власності ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен"
До предмету доказування у такій категорії справ відноситься доведення наявності конкретних матеріально-правових обставин, які свідчать про відсутність підстав для надання правової охорони торговельній марці та про відсутність підстав для визнання права власності на відповідну торговельну марку за заявником.
Як на одну із підстав для визнання недійсним рішення Апеляційної палати позивач посилається відсутність законодавчого регулювання відносин щодо визнання знака добре відомим на дату, яка визначена у спірному рішенні.
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону (у редакції, чинній на момент винесення спірного рішення), з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.
Крім того, п. 3.2.3 Порядку визнання знака добре відомим в Україні Апеляційною палатою Державної служби інтелектуальної власності України, фактичні дані, які підтверджують добру відомість знака стосовно товарів і/або послуг, щодо яких він використовується, на вказану в заяві дату повинні бути представлені відомостями, що містяться у відповідних документах.
Таким чином, з огляду на ретроспективний характер правової охорони доброї відомості торговельної марки, у разі достатності доказів доброї відомості знака на заявлену дату такий знак набуває такого правового статусу в минулому по відношенню до дати прийняття рішення.
З огляду на зазначене, суд відхиляє доводи позивача щодо відсутності нормативного регулювання правовідносин на дату визнання знака добре відомим та порушення статті 58 Конституції України.
Також позивач зазначає, що на дату визнання знака добре відомим, ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" не існувало, що виключає можливість визнання знака добре відомим на користь відповідача 2.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд відхиляє зазначені доводи позивача, оскільки матеріалами справи повністю спростовано вказані твердження.
Відповідно до договору оренди від 29.12.1990 (з урахуванням додаткової угоди) Фонд державного майна (як правонаступник п/о "Укркондитерпром" в частині договору оренди) передав, а організація орендарів Київської кондитерської фабрики ім. Карла Маркса прийняла цілісний майновий комплекс, з правом його викупу.
На підставі договору купівлі-продажу №48 від 30.12.1993 цілісний майновий комплекс орендного підприємства "Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса" було приватизовано. Зазначене підтверджується свідоцтвом про право власності №47 від 03.06.1994.
У подальшому Орендне підприємство "Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса" було реорганізовано у ЗАТ "Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса", про що внесений запис до Статуту ЗАТ "Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса"
у 2009 році Закрите акціонерне товариство "Київська кондитерська фабрика ім. Карла Маркса" рішенням загальних зборів акціонерів було перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Київська кондитерська фабрика "Рошен", яке у 2017 році змінило організаційно правову форму на приватне акціонерне товариство.
Таким чином, ПрАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен" є правонаступником ПАТ "Київська кондитерська фабрика "Рошен", яке було правонаступником ЗАТ "Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса", яке було правонаступником Орендного підприємства "Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса".
Відсутність відомостей про Орендне підприємство "Київська кондитерська фабрика імені Карла Маркса" у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських формувань не є доказом того, що зазначене товариство не існувало, оскільки зазначене підприємство було реорганізовано до початку функціонування ЄДРПОУ.
Окрім того, апеляційна палата - це колегіальний орган для розгляду заперечень проти рішень Державної служби інтелектуальної власності щодо набуття прав на об'єкти інтелектуальної власності та заяв щодо визнання знаку добре відомим в Україні (п. 1.2 Регламенту Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України, затв. наказом Міністерства освіти і науки України №622 від 15.09.2003).
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 25 Закону, охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно зі статтею 6 Паризької Конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. З дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.
Питання визнання знаку добре відомим відноситься до безпосередньої компетенції Апеляційної палати, і саме на колегію покладено функцію щодо з'ясування, які докази можуть бути подані додатково та функцію дослідження доказів.
Разом з тим, наслідками визнання торгового знака добре відомим в Україні є можливість забороняти його використання на товарах та послугах, що є неоднорідними з тими, для яких його визнано добре відомим, а також право власника знака вимагати заборони використання позначення, складова частина якого відтворює добре відомий знак.
Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача 2, що у даному випадку позивач оскаржує право власності відповідача 2 на об'єкт інтелектуальної власності та результат оскарження рішення може мати вплив на його права щодо знаку "Київський торт, зобр.".
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання чи оспорення та спричиненим цими діями наслідкам (постанови Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).
Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Із позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на недотримання Апеляційною палатою порядку розгляду заяв.
Суд зазначає, що із наведених позивачем аргументів неможливо встановити, яким саме чином право інтелектуальної власності ПрАТ "ККФ "Рошен" на знак "Київський торт, зобр." порушує суб'єктивні права позивача, та яким чином відбувається це порушення.
Разом з тим, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин, які свідчать про відсутність підстав для надання правової охорони торговельній марці та про відсутність підстав для визнання права власності на відповідну торговельну марку за заявником.
Позивач як на підставу позову посилається на порушення Апеляційною палатою вимог Порядку. Тобто, фактично доводи позивача зводяться до перевірки на наявність формальних помилок при прийнятті рішення Апеляційною палатою.
З цього приводу суд вважає за необхідне відмітити, що відповідач 2 у даній справі не є тим суб'єктом який має нести відповідальність за недотримання Апеляційною палатою порядку розгляду заяв.
Визнання недійсним рішення Апеляційної палати з підстав порушення порядку розгляду заяви не буде мати наслідком захист порушених прав позивача, оскільки право власності відповідача 2 на знак "Київський торт, зобр." належними та допустимими доказами позивачем не спростовано.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Позивач зазначає про порушення його прав забороною належним чином використовувати свої права як власника свідоцтва України на знак для товарів і послуг №252740 від 10.01.2019.
Разом з тим, судом не встановлено порушень оскаржуваним рішенням прав позивача, позивачем не доведено суду яким саме чином спірне рішення порушує його права.
Крім того, законність набуття та використання позивачем свідоцтва України на знак для товарів і послуг №252740 від 10.01.2019 є предметом розгляду у межах справи №910/16397/19 та не є предметом дослідження у даній справі.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено порушення його прав у зв'язку із винесенням спірного рішення Апеляційною палатою. Судом не встановлено порушення прав позивача внаслідок подання заяви про визнання знаку добре відомим.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №910/13407/17 від 13.03.2018, №915/370/16 від 24.04.2019, №916/3545/15 від 05.03.2020.
Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними та недоведеними, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Хладопром" до Державного підприємства "Український інститут інтелектуальної власності", Приватного акціонерного товариства "Київська кондитерська фабрика "Рошен" про визнання недійсним рішення Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України від 28.04.2017, визнання недійним наказу Державної служби інтелектуальної власності України №54-Н від 03.05.2017 та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 01.11.2021.
Суддя Н.І. Зеленіна