пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
20 жовтня 2021 року Справа № 903/645/21
Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., секретар судового засідання Коритан Л.Ю. розглянувши матеріали по справі
за позовом Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”
до відповідача: Державне підприємство “Луцький ремонтний завод “Мотор”
про стягнення 4118,10 грн,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Войтанович О. Й. (довіреність 14-180 від 30.09.2021);
від відповідача: Остапчук Я.В., довіреність № 15 від 14.01.2021.
Суть спору: Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося до суду з позовом до відповідача Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” про стягнення 4118,10 грн збитків.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу позивач вказує, що загальний розмір збитків завданих неналежним виконанням відповідачем умов п. 2.1 договору (фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу в розрахунковому періоді (березень 2019) в об'ємі, меншому від замовленого), розрахований на підставі п. 3.13 та 5.7 договору і п. 1 розділу 6 правил.
Ухвалою суду від 13.08.2021 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.09.2021, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
19.08.2021 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю подав відзив на позовну заяву №1-61/3629 від 18.08.2021 в якому просить у позові відмовити повністю, вказуючи, що при укладені договору, сторони у п.2.1 передбачили обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватися. Згідно п.2.4 договору, абз.3 п.10 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕП № 2496 від 30.09.2015, перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Для цього споживач зобов'язувався надати постачальнику не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. На виконання умов договору, відповідач завчасно та з метою повідомлення позивача про майбутнє коригування замовлених обсягів природного газу листом від 20.02.2019 № 1-25/989 вказав про припинення споживання природного газу у березні 2019. Позивач листом № 26-3-19 від 26.02.2019 повідомив відповідача, що у випадку припинення споживання газу підприємством у березні 2019 споживач повинен надати належним чином оформлену додаткову угоду, у зв'язку з чим 05.03.2019 ДП “ЛРЗ “Мотор” листом № 1-25/1206 надіслано постачальнику два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди № 6 до договору. Листом АТ “НАК “Нафтогаз України” від 22.03.2019 № 26-301-19 повідомило, що відповідача було включено до реєстру споживачів компанії та було відмовлено у підписанні додаткової угоди № 6 до договору, оскільки споживачем не надано пояснень щодо причин припинення дії договору в частині постачання природного газу в березні 2019 року та не вірно вказано відомий фактичний обсяг використання природного газу за лютий 2019 року. З огляду на викладене відповідачем було в повній мірі дотримано умови договору щодо дій, які необхідно було вчинити з метою коригування замовлених обсягів природного газу у березні 2019 та своєчасного підписання відповідної додаткової угоди у строк до 26.03.2019. Щодо заявлених до стягнення збитків вказує, що позивачем не обґрунтовано, а у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують завдані відповідачем в результаті споживання природного газу у березні 2019 у меншому від замовленого обсягу природного газу збитки і їх фактичний розмір. Також зазначає, що визначений умовами договору порядок розрахунків збитків, за відсутності факту реально понесених збитків, не є підставою для розрахунку та стягнення збитків з відповідача.
01.09.2021 позивач через відділ документального забезпечення та контролю подав відповідь на відзив № 39/2-5823-21 від 30.08.2021 в якій вказує, що правовий аналіз норм права свідчить, що до 01.05.2016 (моменту набрання чинності змінами до статті 225 Господарського кодексу України) штраф і збитки в розумінні і за змістом частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України мали абсолютно ідентичну правову природу. Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів” від 07.04.2015 №289-VШ частини п'ята-сьома статті 225 ГК України були виключені. Зазначений Закон згідно з пунктом 1 його Прикінцевих положень набув чинності 01.05.2016. Отже, станом на момент підготовки тексту постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496, якою була вперше запроваджена відповідальність споживача у вигляді обов'язку відшкодування збитків у разі перевищення/недовикористання визначених договором постачання природного газу обсягів природного газу, і державної реєстрації цієї постанови в Міністерстві юстиції України (06.11.2015) частина п'ята статті 225 ГК України діяла у відповідній редакції. За цих умов (умов відповідності пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу приписам частини п'ятої статті 225 ГК України) визначені Правилами збитки відповідали правовому змісту збитків, природа і алгоритм розрахунку яких впроваджений був частиною п'ятою статті 225 ГК України. Втім, з 01.05.2016 - моменту набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів” від 07.04.2015 №289- VIII, і відповідно втратою чинності частиною п'ятою статті 225 Господарського кодексу України, зазначена правова узгодженість змісту збитків у Правилах постачання природного газу була втрачена з огляду на не внесення відповідних змін до цих Правил в частині регулювання правовідносин, пов'язаних з нарахуванням і відшкодуванням збитків. В тому числі шляхом заміни в тексті терміну “збитки” на “штраф”.
Отже, як зазначає позивач, за відсутності норми частини п'ятої статті 225 ГК України (внаслідок законодавчих змін) застосований сторонами Договору термін “збитки” за своїм правовим змістом відповідає визначенню штрафної санкції (штрафу) як виду господарської санкції (статті 217, 230, 231 ГК України) та неустойки (штрафу) (статті 549- 551 ЦК України) і одночасно не має і не може мати спільних індивідуальних кваліфікуючих ознак (характеристик) із збитками в розумінні статей 224 ГК України і статті 22 ЦК України, які містять загальне (універсальне) визначення поняття збитків, які в свою чергу підлягають відшкодуванню незалежно від наявності відповідного застереження про це в договорі і за умови реальності їх завдання. Доводи відповідача наведені у відзив є безпідставними, немотивованими та помилковими, оскільки відповідачем у відзиві не спростовується факт неналежного виконання ним зобов'язань за договором, не повідомляється також про будь які порушення договору з боку позивача при виконанні його умов та інших обставин, які входять до предмету доказування у цій справі. В той же час, спір виник у зв'язку з недотриманням відповідачем передбаченого п. 2.4 договору порядку коригування щомісячних обсягів споживання природного газу внаслідок неналежного оформлення проектів запропонованих позивачу до підписання додаткових угод до договору (помилкове внесення відповідачем недостовірних відомостей про обсяги спожитого природного газу). При цьому позивач, діючи добросовісно, піклуючись про права та інтереси відповідача, неодноразово повідомляв відповідача листами вих. № 26-3-19 від 26.02.2019, вих. № 26-151-19 від 20.03.2019, вих. № 26-301-19 від 22.03.2019 про необхідність врегулювання відносин сторін у спосіб, визначений п. 2.4 договору, шляхом надання позивачу двох примірників належним чином оформленої додаткової угоди на коригування обсягів газу за березень, визначених п. 2.1 договору.
07.09.2021 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив № 1-61/3806 від 07.09.2021 в якому вказує, що внаслідок таких законодавчих змін, позивачем не було ініційовано внесення змін у договір в частині зазначених збитків, щодо встановлення саме штрафних санкцій, а спірні правовідносини сторін виникли вже після цих змін до законодавства. Доводи викладені у відповіді на відзив є необґрунтованими, при цьому вказує, що позивачем не надано будь-яких доказів, які підтверджували б завдані збитки і їх фактичний розмір в результаті споживання відповідачем природного газу у березні 2019, а також не наведено обставин, що прямо вказували б на наявність вини відповідача. Дане заперечення приєднано до матеріалів справи.
В судовому засідання 08.09.2021 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 29.09.2021.
Ухвалою суду від 08.09.2021 повідомлено позивача про проведення розгляду справи по суті 29.09.2021.
29.09.2021 з метою надання можливості учасникам справи скористатися своїми процесуальними правами, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, суд ухвалив на місці відкласти розгляд справи по суті на 20.10.2021.
07.10.2021 від позивача надійшли додаткові пояснення про врахування правових висновків Верховного Суду, в яких зазначено, що збитки у Правилах постачання природного газу під час існування норми частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України і штрафна санкція - штраф як вид неустойки (частина четверта статті 231 Господарського кодексу України) мали абсолютно ідентичну правову природу і лише наявність спеціальної норми частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України наділяла такі збитки правовою самоідентичністю і у такий спосіб виокремлювала їх в окремий (відмінний від універсального) вид збитків. Після виключення з Господарського кодексу України норми частини п'ятої статті 225 (01.05.2016) збитки, стягнення яких запроваджено Правилами постачання природного газу, втратили нормативну основу (підґрунтя), яка ідентифікувала ці майбутні потенційні витрати недобросовісного споживача природного газу - правопорушника як окремий спеціальний вид збитків. Натомість, вилучення частини п'ятої статті 225 Господарського кодексу України (з 01.05.2016) лише нівелювало цю самоідентичність і повернула збиткам, обов'язок відшкодування яких передбачено Правилами постачання природного газу, правову природу штрафної санкції (штрафу, неустойки), що в свою чергу в цілому не суперечить приписам частини другої статті 546 Цивільного кодексу України і по суті є окремим, погодженим сторонами договору видом забезпечення виконання зобов'язання споживачем за договором постачання природного газу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в пункті 33 постанови від 05.06.2019 у справі № 910/4927/18, враховуючи вимоги закону, перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити і інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону. Водночас, відповідно до положень частин першої, другої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Представник позивача зазначає, що відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною 1 цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування (зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду від 13.05.2021 у справі № 910/3987/20 та 30.03.2021 №908/2261/17). Стверджує, що наявність наведених якісно відмінних ознак передбачених Правилами постачання природного газу і Договором збитків виключає застосування до спірних правовідносин статей 22, 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, які визначають збитки як одну з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України. Водночас, спір щодо стягнення передбачених Правилами постачання природного газу і Договором збитків підлягає вирішенню із застосуванням статей 546, 547, 548, 549 Цивільного кодексу України та статей 199, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, які визначають штраф (як одну з форм неустойки) і штрафну санкцію як один з видів господарських санкцій у разі неналежного виконання господарського зобов'язання.
19.10.2021 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що постачання природного газу з березня 2019 року підприємству для комунальних потреб та для виробництва теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання населенню здійснював єдиний постачальник ТОВ «Укр Газ Ресурс». В свою чергу, ДП «ЛРЗ «Мотор» було ініційовано внесення змін до Договору укладеного з позивачем з метою коригування замовлених обсягів природного газу у березні 2019 рік та підписання відповідної додаткової угоди у строк до 26.03.2019. Звертає увагу суду, що згідно п. 3.3. Договору постачання (підтвердження споживачу номінації відповідно до п. 3.2.1 або включення споживача до Реєстру споживачі постачальника відповідно до п. 3.2.2.) та використання (відбір) природного газу за цим Договором здійснюється виключно за умови дотримання споживачем вимог п. 11 Положення та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу. Щодо позиції позивача про необхідність застосування до даного спору положень статей 546, 547, 548, 549 ЦК України та статей 199, 230, 231, 232 ГК України, які визначають штраф (як одну з форм неустойки) і штрафну санкцію як один з видів господарських санкцій у разі неналежного виконання господарського зобов'язання, відповідач зазначає, що вказана позиція позивача є такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а необхідність її застосування обумовлена виключно тим, що у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують реальність понесених збитків АТ «НАК «Нафтогаз України» у березні 2019 р. та їх фактичного розміру. Звертає увагу суду, що ані ст. 22 ЦК України, ані ст. ст. 224-225 ГК України не встановлюють виключного правового зв'язку поняття «збитки» із зобов'язаннями, підставою виникнення яких є правочин. Враховуючи викладене, можна дійти до висновку, що чинне законодавство хоча однозначно не надає, проте прямо не забороняє потерпілій стороні вимагати стягнення збитків, однак наявність складу правопорушення(позивача не звільнено від обов'язку доведення наявності збитків, причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками) повинно бути доведеним заінтересованою особою, а у випадку спростування - відсутність вини повинна бути доведена відповідачем. Крім того, згідно п. 3.3. Договору постачання (підтвердження Споживачу номінації відповідно до п. 3.2.1 або включення Споживача до Реєстру споживачі Постачальника відповідно до п. 3.2.2.) та використання (відбір) природного газу за цим Договором здійснюється виключно за умови дотримання Споживачем вимог п. 11 Положення та відсутності реєстрації Споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
У судовому засіданні 20.10.2021 представник позивача позов підтримав, просив суд задовольнити.
У судовому засіданні 20.10.2021 представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві та запереченнях.
Беручи до уваги приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, господарський суд визнавши зібрані докази достатніми для розгляду спору, -
встановив:
04.10.2018 між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”) (постачальник) та Державне підприємство “Луцький ремонтний завод “Мотор” (споживач) укладено Договір № 3645/18-ТЕ-2 від 04.10.2018 постачання природного газу(далі - Договір) (а.с. 17-27).
26.10.2018, 27.10.2018, 19.11.2018, 05.12.2018, 26.04.2019, 26.04.2019, між сторонами було укладено Додаткові угоди про внесення змін в Договір(а.с. 28-42).
Зокрема, Додатковою угодою №4 від 05.12.2018 розділи 1-11 Договору були викладені в новій редакції. Відповідно до п. 2.1. Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 05.12.2018), постачальник зобов'язувався передати споживачеві в період з 01.10.2018 по 30.04.2019 (включно) замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 111,079 тис. куб. метрів, з відповідним розподілом по місяцях (а.с. 136-145).
Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язувався поставити споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язувався прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачався за цим Договором, повинен був використовуватися відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Відповідно до пункту 2.4. Договору перегляд та коригування замовлених відповідачем обсягів природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою відповідача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, для цього споживача. Для цього споживач зобов'язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач при цьому зобов'язався самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим Договором.
Приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.8 Договору).
На виконання умов Договору позивач протягом жовтня 2018 - лютого 2019 передав у власність відповідача природний газ обсягом 75,64 тис. куб. м на загальну суму 559653,30 грн, що підтверджується підписаними сторонами Договору актами приймання-передачі природного газу від 31.10.2018, 30.11.2018, 31.12.2018, 31.01.2019, 28.02.2019 (а.с. 43-47).
Відповідно до п. 11.2. Договору пункти 2,3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац 5 підп. 5), п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абз. 3 підп. 2, п. 6.4 цього Договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в п. 12 цього Договору та розміщується на офіційному сайті постачальника.
На виконання пункту 11.2. Договору позивачем на адресу відповідача був надісланий лист- повідомлення за вих. №26-965/1.17-19 від 20.02.2019 про застосування з 01.03.2019 зокрема пунктів 3.13 та 5.7 Договору (в редакції додаткової угоди №4 від 05.12.2018) (а.с. 11).
Відповідно до пункту 3.13 Договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в пункті 2.1 Договору), відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 Договору. При цьому розмір збитків визначається таким чином: якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості невикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період; якщо фактичний об'єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замолений обсяг природного газу на цей період, відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки за перевищення об'єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В=(Vф-Vn) х Ц х К.
Пунктом 5.7 Договору передбачено, що відшкодування позивачу збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 Договору, здійснюється наступним чином: позивач на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі та замовлених обсягів, визначених в пункті 2.1 Договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 Договору; позивач після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає відповідачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; відповідач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов'язаний відшкодувати позивачу вартість збитків на рахунок, визначений в акті-претензії.
За змістом підпункту 8 пункту 6.2 Договору відповідач зобов'язаний, зокрема, відшкодувати позивачу збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13 Договору.
Відповідно до підпункту 4 пункту 6.3 Договору позивач має право вимагати від відповідача відшкодування збитків, що виникли через порушення відповідачем умов пункту 2.1 Договору у разі, якщо відхилення фактично використаних відповідачем в розрахунковому періоді обсягів газу більш ніж на 5% (як в бік збільшення, так і зменшення фактично використаних обсягів) відрізняється від замовлених.
Вказані пункти Договору, що почали діяти з 01.03.2019, узгоджуються з положеннями пункту 1 розділу VI "Порядок відшкодування збитків та вирішення спорів" Правил постачання природного газу (далі - Правила), затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (дал і-Н КРЕКП) (в редакції Правил, чинній на момент виникнення та існування спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2.1 Договору постачальник повинен був передати природний газ споживачу протягом березня 2019 року в обсязі 18,0 тис. куб. м.
На виконання умов Договору відповідачем природний газ протягом березня 2019 року фактично не був спожитий.
Згідно з підпунктом 8 пункту 6.2. Договору відповідач зобов'язався відшкодувати позивачу (постачальнику) збитки, розраховані відповідно до пункту 3.13. цього Договору.
Як зазначає позивач загальний розмір збитків, завданих позивачу неналежним виконанням відповідачем умов пункту 2.1 Договору фактичний обсяг використаного відповідачем природного газу в розрахунковому періоді - березень 2019 року (в об'ємі, меншому від замовленого), розрахований на підставі пунктів 3.13 та 5.7 Договору і пункту 1 Розділу VI Правил, складає 4118,10 грн.
На виконання пункту 3 розділу VI Правил позивачем 28.05.2019 на адресу відповідача направлено акт - претензію вих.№26-1560-19 від 27.05.2019, якою позивач вимагав у відповідача на підставі пунктів 3.13, 5.7 Договору і пункту 1 розділу VI Правил сплатити збитки в розмірі 48487,31 грн. (а.с.53-54).
Листом вих. № 26-3937-19 від 22.11.2019 позивач повідомив відповідача про здійснення перерахунку сум збитків, зазначених в акті-претензії (а.с.59).
Відповідач листом від 26.12.2019 вих. № 1-25/6347 повідомив позивача про відсутність допущених з його боку будь-яких протиправних дій, спрямованих на порушення Договору (а.с. 48-50).
Судом встановлено, що при укладенні Договору, сторони у п. 2.1 передбачили обсяги газу, які є плановими.
Згідно п. 2.4. Договору перегляд та коригування замовлених споживачем природного газу за цим Договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Для цього споживач зобов'язувався надати постачальнику не пізніше ніж за три робочі дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов'язувався самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на корегування замовлених обсягів за цим Договором.
Листом від 20.02.2019 № 1- 25/989 відповідач повідомив позивача про майбутнє коригування замовлених обсягів природного газу та вказав про припинення споживання природного газу у березні 2019 року (а.с. 148).
У відповідь на лист позивач направив відповідачу повідомлення № 26-3-19 від 26.02.2019 про те, що усі зміни та доповнення до договору оформлюються письмово у формі додаткової угоди (а.с. 149).
27.02.2019 позивач у листі № 26-31-19 повідомив відповідача про виявлення факту у підприємства інших постачальників, крім компанії, як постачальника на умовах ПСО. Позивач просив відповідача терміново визначитися та укладення договорів постачання природного газу виключно із одним постачальником (а.с. 156).
У зв'язку із запровадженням добового балансування, що підтверджується листом АТ «НАК «Нафтогаз України» від 20.03.2019 р. вих.№ 26-151-19, споживач мав право здійснити коригування замовлених обсягів природного газу у березні 2019 року не пізніше 26.03.2019.
05.03.2021 відповідач направив позивачу лист №1-25/1206 з проханням підписати Додаткову угоду та надіслати на адресу відповідача. До листа було додано промірник Додаткової угоди №6 (а.с. 152,153).
Листом АТ «НАК «Нафтогаз України» від 22.03.2019 р. №26-301-19 повідомило, що ДП «ЛРЗ «Мотор» було включено до реєстру споживачів компанії та було відмовлено у підписанні додаткової угоди № 6 до Договору, оскільки споживачем не надано пояснень щодо причин припинення дії договору в частині постачання природного газу в березні 2019 року та не вірно було вказано відомий фактичний обсяг використання природного газу за лютий 2019 року.
Відповідно до п. 10.7 Договору, при укладенні споживачем Договору постачання природного газу з іншим постачальником (за умови відсутності боргу перед Постачальником) цей Договір на період постачання газу іншим постачальником не розривається, а може бути припинений в частині постачання природного газу на період поставки газу іншим постачальником за рішенням споживача, про що споживач письмово інформує постачальника та вносить відповідні зміни в пункт 2.1 шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.
Крім того, відповідно п. 3.3. Договору постачання природного газу здійснюється виключно за умови відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Постачання природного газу з березня 2019 року підприємству для комунальних потреб та для виробництва теплової енергії на опалення та гаряче водопостачання населенню здійснював постачальник - ТОВ «Укр Газ Ресурс», про що позивач був повідомлений.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ст. 144 Господарського кодексу України (далі - ГК України), майнові права та майнові обов'язки суб'єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною другою статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента.
Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Верховний суд у постанові від 25.03.2021 у справі № 910/4608/20 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
При цьому на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов'язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
Отже, істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розмір, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.
Разом з тим, відповідно до умов Договору сторони погодили обсяги газу, які є плановими та можуть змінюватися. Згідно п. 2.5. Договору, допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового період в розмірі +/-5 відсотків (плюс/мінус п'ять відсотків) від зазначеного в п. 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди.
Суд зазначає, що пункт 3.13 Договору та підпункт 2 пункту 1 розділу VI Правил передбачає можливість відшкодування збитків споживачем. Проте наявність такого права не вказує на можливість автоматичного/безумовного стягнення зазначених сум збитків, оскільки вказане право на стягнення збитків з споживача не звільняє постачальника (позивача) від обов'язку доведення наявності таких збитків та їх розміру належними та допустимими доказами у порядку, передбаченомуГПК України.
У суду відсутні підстави для застосування спеціального законодавства, що регулює правовідносини на ринку природного газу, а саме пункту 6 частини п'ятої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу", розділу VI Правил стосовно питання відшкодування збитків, які передбачені умовами договору.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.08.2021 р. у справі №911/3215/20 та від 21.09.2021 у справі №904/6992/20.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2020 у справі №904/3189/19, від 10.12.2018 у справі №902/320/17).
Щодо доводів позивача, викладених у відповіді на відзив, суд зазначає таке.
Положеннями ч. 5 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» передбачено, що договір постачання повинен містити такі істотні умови, зокрема порядок відшкодування та визначення розміру збитків, завданих внаслідок порушення договору постачання. При цьому, дана норма не ототожнює термін «збитки» з терміном «штрафні санкції».
Ч. 1 ст. 550 ЦК України передбачає, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Зазначена норма права визначає «збитки», як окрему правову категорію, а також надає кредитору можливість стягувати неустойку (штрафні санкції) незалежно від наявності чи відсутності завданих збитків.
Стосовно Правил постачання природного газу, затверджених Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 р. №2496, розділ VII цих Правил встановлює лише порядок відшкодування збитків та визначення їх розміру.
В той же час, ані нормами Закону України «Про ринок природного газу», ані нормами Правил постачання природного газу позивача не звільнено від обов'язку доведення наявності збитків, протиправності поведінки відповідача та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками.
Таким чином, з огляду на обов'язок позивача довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, враховуючи відмову позивача від підписання Додаткової угоди №6, обумовлену формальними підставами(через технічну помилку у показниках за лютий 2019), дотримання відповідачем умови Договору щодо дій, які необхідно було вчинити з метою коригування замовлених обсягів природного газу у березні 2019 року та своєчасне підписання зі свого боку Додаткової угоди №6 у строк до 26.03.2019 року та направлення листа - попередження від 20.02.2019 № 1-25/989 про припинення споживання природного газу у березні 2019, суд вважає, що істинність твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню позивачем перед судом.
Беручи до уваги викладене, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення 4118,10 грн. збитків через необґрунтованість.
Враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.73-79, 86, 129, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
вирішив:
у задоволенні позову Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” до Державного підприємства “Луцький ремонтний завод “Мотор” про стягнення 4118,10 грн. збитків - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено
01.11.2021.
Суддя А. С. Вороняк