вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" жовтня 2021 р. Cправа №902/450/21
Суддя Господарського суду Вінницької області О.НЕШИК, при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом приватного підприємства "Глорія-В", м.Вінниця
до товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД", м.Вінниця
про стягнення 373470 грн заборгованості згідно договору оренди
учасники процесу:
представник позивача: Путілін Є.В., діє на підставі ордера;
відповідач: Парпальос В.В., діє на підставі ордера
30.04.2021 року до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Глорія-В" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" 373470 грн заборгованості, нарахованої в зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди №4/11-2016 від 01.11.2016 в частині здійснення своєчасних орендних платежів.
Ухвалою суду від 05.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/450/21, вирішено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
04.06.2021 позивачем до суду подано заяву пор збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 374 377,11 грн.
17.06.2021 судом постановлено ухвалу про прийняття до розгляду вказаної вище заяви приватного підприємства "Глорія-В" та здійснення подальшого розгляду справи з урахуванням вимог, у ній викладених.
23.06.2021 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки станом на дату подання даного відзиву ТОВ "Мего ЛТД" сплатило позивачу за користування катком вібраційним кошти у розмірі, більшому ніж вказано у позовних вимогах.
На відзив відповідача позивачем подано відповідь із зазначенням про необґрунтованість доводів відповідача з огляду на наступне:
"У відзиві на позовну заяву відповідач посилаючись на платіжне доручення від 15.11.2018 на суму 163000 грн, платіжне доручення від 13.11.2018 на суму 40 000 грн, платіжне доручення від 16.11.2018 на суму 6000 грн, платіжне доручення від 20.05.2020 на суму 208 грн, платіжне доручення від 21.09.2020 на суму 10000 грн зазначає, що заборгованість відсутня.
Вказані доводи не відповідають дійсності з огляду на наступне.
По перше між позивачем та відповідачем було укладено два договори оренди: договір №4/11-2016 від 01.11.2016 на оренду катка вібраційного НАММ, модель 85VV та договір оренди катка вібраційного НАММ 3410 №01/11-216 від 01.11.2016р.
Платіжні доручення надані відповідачем від 20.05.2020 на суму 208000 грн та від 21.09.2020 на суму 100 000 грн стосуються іншого договору - договору оренди катка вібраційного НАММ 3410 №01/11-216 від 01.11.2016 що підтверджується змістом самих платіжних доручень де в призначені платежу зазначено саме договір оренди №01/11-2016п віл 01.11.2016".
В подальшому відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких останній вказує, що договір оренди катка №01/11-2016 від 01.11.2016 відсутній у відповідача, що ставить під сумнів його природу та походження, а також дійсність його укладення та складання нібито на підставі нього актів здачі-прийняття робіт, доданих позивачем до відповіді на відзив.
Окрім того, відповідач також вказує наступне:
"Враховуючи при цьому також те, що контрагентом у даному договорі та акті приймання-передачі катка до нього вказано "товариство з обмеженою відповідальністю «Глорія-В», хоча, попри однакову назву, організаційно-правовою формою Позивача є приватне підприємство, а не товариство з обмеженою відповідальністю.
Тобто, договір оренди катка №01/11-2016 від 01.11.2016 року та акт приймання-передачі обладнання до нього, а також акти здачі-прийняття робіт підписані іншою юридичною особою, ПП «Глорія-В», попри те, що орендодавцем за договором виступає саме ТОВ «Глорія-В», яке не є стороною даного провадження.
Таким чином, дані документи, при дійсності їх укладення, стосуються іншої юридичної особи, а тому не можуть бути, враховуючи також вищенаведене, предметом розгляду даної справи.
Спростовуючи у відзиві наявність заборгованості за договором №4/11-2016 від 01.11.2016 року, Відповідач надав платіжні доручення №3758 від 21.09.2020 року, №3038 від 20.05.2020 року, №948 від 16.11.2018 року, №926 від 13.11.2018 року, №941 від 15.01.2018 року.
Відповідно до зазначених платіжних доручень, Відповідач сплатив за договором №4/11-2016 від 01.11.2016 року на рахунок Позивача кошти у загальному розмірі 517 000 грн.
Попри те, що в призначенні деяких з цих платіжних дорученнях вказаний договір №01/11-2016, оплата здійснювалась саме за договором №4/11-2016 від 01.11.2016 року, що зокрема підтверджується датою його укладення. Іншого договору щодо оренди катка вібраційного НАММ, моделі DV85VV між Позивачем та Відповідачем укладено не було.
Отже, заборгованість у Відповідача за даним договором відсутня".
04.10.2021 судом постановлено ухвалу (із занесенням до протоколу судового засідання) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в той самий день після закінчення підготовчого судового засідання.
За результатами судового засідання, 11.10.2021, за клопотанням представника відповідача, постановлено ухвалу про оголошення перерви під час його проведення до 18.10.2021.
На визначену судом дату (18.10.2021) з'явились представники обох сторін.
Під час судового засідання, 18.10.2021, представник позивача підтримав позовні вимоги із врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд їх задовольнити. Натомість представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив та одночасно просив суд застосувати позовну давність до вимог позивача.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення - 19.10.2021.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення (19.10.2021) представники сторін в судове засідання не з'явились.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
01.11.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (далі по тексту також - Орендар, відповідач) та приватним підприємством "Глорія-В" (далі по тексту також - Орендодавець, позивач) укладено Договір оренди катка вібраційного №4/11-2016 (далі по тексту також - Договір).
Предметом Договору сторони визначили, що Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове (строкове) оплатне користування основні засоби Орендодавця Каток вібраційний НАММ, модель DV 85 VV (серійний номер НІ980001, рік випуску 2009, бувший у використанні, вагою-9575 кг (далі по тексту також - Техніка)
Відповідно до п.3.1. Договору приймання - передача Техніки здійснюється актом приймання-передачі, що складається і підписується уповноваженими представниками Сторін та оформлюється актом приймання - передачі. Акт приймання-передачі складається протягом трьох днів з моменту підписання даного Договору.
Строк оренди складає 12 календарних місяців з моменту прийняття Техніки за Актом приймання-передачі (п. 4.1. Договору).
Якщо жодна сторона за 30 календарних днів до закінчення строку не заявить про намір припинити цей Договір або змінити умови Договору, строк оренди, кожного разу автоматично пролонгується на кожний наступний календарний місяць на тих же умовах (п.4.2. Договору).
Пунктами 5.1. - 5.5. Договору сторони узгодили, що розмір орендної плати за місяць встановлюється в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг). Орендна плата сплачується Орендарем поквартально, не пізніше 20 календарних днів, наступних за останнім днем звітного кварталу. Розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі, в національній грошовій одиниці (гривні). Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, зарахована на поточний рахунок Орендодавця. Орендодавець використовує амортизаційні відрахування за своїм розсудом відповідно до чинного законодавства України.
Техніка вважається фактично переданою Орендодавцю з моменту підписання акту приймання - передачі (п.8.6. Договору).
Цей Договір вважається укладеним і набуває чинності з дати його укладення згідно п. 12.1. Договору. Якщо інше додатково не буде визначено Сторонам або не слідує із положень цього Договору, даний Договір діє до дати спливу терміну оренди, згідно п.4.1. Договору.
На виконання умов договору оренди №4/11-2016 від 01.11.2016 позивач, в період з 30.11.2016 по 31.03.2021, надав відповідачу послуги на загальну суму 882277,11 грн, що підтверджується наступними Актами здачі-прийняття робіт: від 30.11.2016 на суму 88151,04 грн, від 16.12.2016 на суму 5686,27 грн, №0-00000063 від 18.04.2017 на суму 4510,50 грн, №0-00000080 від 31.05.2017 на суму 37224,00 грн, від 16.06.2017 на суму 4701,90 грн, від 18.06.2017 на суму 15388,46 грн, від 20.06.2017 на суму 1698,52 грн, №0-00000110 від 31.07.2017 на суму 31705,63 грн, №0-0000111 від 31.07.2017 на суму 31705,63 грн, №0-00000126 від 31.08.2017 на суму 65545,37 грн, №0-00000127 від 20.09.2017 на 33292,16 грн, №0-00000137 від 30.09.2017 на суму 66347,63 грн, №0-00000168 від 31.10.2017 на суму 17400,00 грн, №0-00000295 від 31.12.2017 на суму 12864,00 грн, від 31.01.2018 на суму 12096,00 грн, №0-0000029 від 28.02.2018 на суму 11520,00 грн, №0-00000031 від 31.03.2018 на суму 11 520,00 грн, №0-00000046 від 30.04.2018 на суму 11 520,00 грн, №0-00000066 від 31.05.2018 на суму 11952,00 грн, №0-00000067 від 30.06.2018 на суму 11 448,00 грн, №0-00000087 від 31.07.2018 на суму 11448,00 грн, №0-00000088 від 31.07.2018 на суму 1224,00 грн, №0-00000097 від 31.08.2018 на суму 12672,00 грн, №0-00000119 від 30.09.2018 на суму 11520,00 грн, №0-00000131 від 31.10.2018 на суму 12672,00 грн, №0-00000136 від 30.11.2018 на суму 12672,00 грн, №0-00000160 від 31.12.2018 на суму 11520,00 грн, №0-00000016 від 18.02.2019 на суму 11520,00 грн, №0-00000003 від 28.02.2019 на суму 11520,00 грн, №0-00000024 від 31.03.2019 на суму 11448,00 грн, №0-00000048 від 30.04.2019 на суму 11520,00 грн, №0-00000062 від 31.05.2019 на суму 12600,00 грн, №0-00000067 від 30.06.2019 на суму 10368,00 грн, №0-00000080 від 31.07.2019 на суму 13248,00 грн, №0-00000081 від 30.08.2019 на суму 12024,00 грн, №0-00000097 від 30.09.2019 на суму 12096,00 грн, №0-00000110 від 31.10.2019 на суму 12672,00 грн, №0-00000113 від 30.11.2019 на суму 12096,00 грн, №0-00000128 від 31.12.2019 на суму 11952,00 грн, №0-00000005 від 31.01.2020 на суму 12024,00 грн, №0-0000012 від 28.02.2020 на суму 11520,00 грн, №0-0000021 від 31.03.2020 на суму 12096,00 грн, №0-00000023 від 30.04.2020 на суму 12 024,00 грн, №0-00000024 від 31.05.2020 на суму 10872,00 грн, №0-00000031 від 30.06.2020 на суму 11520,00 грн, №0-00000035 від 31.07.2020 на суму 13248,00 грн, №0-00000046 від 31.08.2020 на суму 11520,00 грн, №0-00000051 від 30.09.2020 на суму 12672,00 грн, №0-00000058 від 31.10.2020 на суму 12024,00 грн, №0-0000059 від 30.11.2020 на суму 12096,00 грн, №0-00000065 від 31.12.2020 на суму 12528,00 грн, №0-00000005 від 31.01.2021 на суму 10872,00 грн, №0-00000013 від 28.02.2021 на суму 11520,00 грн, №0-00000018 від 31.03.2021 на суму 12672,00 грн
Поряд з тим, за твердженням позивача, відповідач не в повному обсязі оплатив вартість наданих послуг, здійснивши перерахування на суму 507900,00 грн. Таким чином, за останнім рахується заборгованість на загальну суму 374377,11 грн.
Наявність вказаної заборгованості відповідача зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 Цивільного кодексу України).
Вказана норма Кодексу кореспондується із положеннями ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, згідно якого за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно ч.6 зазначеної вище статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході судового розгляду справи, відповідач визнав обставину щодо надання позивачем, згідно Договору від 01.11.2016, послуг оренди катка вібраційного НАММ, моделі DV 85 VV, на загальну суму 635571,36 грн, згідно наступних актів здачі-прийняття робіт: від 18.04.2017 на суму 4 510,50 грн, від 16.06.2017 на суму 4701,90 грн, від 18.06.2017 на суму 15388,46 грн, від 20.06.2017 на суму 1698,52 грн, від 31.07.2017 на суму 31705,63 грн, від 31.08.2017 на суму 65545,37 грн, від 20.09.2017 на 12874,16 грн, від 30.09.2017 на суму 46890,82 грн, від 31.10.2017 на суму 8400,00 грн, від 31.12.2017 на суму 12864,00 грн, від 31.01.2018 на суму 12096,00 грн, від 28.02.2018 на суму 11520,00 грн, від 31.03.2018 на суму 11 520,00 грн, від 30.04.2018 на суму 11520,00 грн, від 31.05.2018 на суму 11952,00 грн, від 30.06.2018 на суму 11 448,00 грн, від 31.07.2018 на суму 11448,00 грн, від 31.07.2018 на суму 1224,00 грн, від 31.08.2018 на суму 12672,00 грн, від 30.09.2018 на суму 11520,00 грн, від 31.10.2018 на суму 12672,00 грн, від 30.11.2018 на суму 12672,00 грн, від 31.12.2018 на суму 11520,00 грн, від 18.02.2019 на суму 11520,00 грн, від 28.02.2019 на суму 11520,00 грн, від 31.03.2019 на суму 11448,00 грн, від 30.04.2019 на суму 11520,00 грн, від 31.05.2019 на суму 12600,00 грн, від 30.06.2019 на суму 10368,00 грн, від 31.07.2019 на суму 13248,00 грн, від 30.08.2019 на суму 12024,00 грн, від 30.09.2019 на суму 12096,00 грн, від 31.10.2019 на суму 12672,00 грн, від 30.11.2019 на суму 12096,00 грн, від 31.12.2019 на суму 11952,00 грн, від 31.01.2020 на суму 12024,00 грн, від 28.02.2020 на суму 11520,00 грн, від 01.04.2020 на суму 12096,00 грн, № 0-00000023 від 30.04.2020 на суму 12 024,00 грн, № 0-00000024 від 31.05.2020 на суму 10872,00 грн, № 0-00000031 від 30.06.2020 на суму 11520,00 грн, № 0-00000035 від 31.07.2020 на суму 13248,00 грн, №0-00000046 від 31.08.2020 на суму 11520,00 грн, №0-00000051 від 30.09.2020 на суму 12672,00 грн, №0-00000058 від 31.10.2020 на суму 12024,00 грн, №0-0000059 від 30.11.2020 на суму 12096,00 грн, №0-00000065 від 31.12.2020 на суму 12528,00 грн.
При цьому дослідивши матеріали справи судом встановлено наявність розбіжностей між вартістю наданих послуг, вказаних відповідачем та вартістю, що значиться у відповідних актах, зокрема:
1) від 20.09.2017 відповідачем зазначено 12874,16, тоді як в акті вказано 33292,16 грн (а.с.17, том 3);
2) від 30.09.2017 відповідачем зазначено 46890,82 грн, тоді як в акті вказано 66347,63 грн (а.с.18, том 3);
3) від 31.10.2017 відповідачем зазначено 8400,00 грн, тоді як в акті вказано 17400,00 грн (а.с.19, том 3).
Так як відповідачем не надано до матеріалів справи актів, які б свідчили про надання послуг у розмірі, вказаному останнім в поясненнях, суд вважає доведеною обставиною, що вартість послуг за вказаний період відображено в означених вище актах.
Окрім того, суд зауважує, що відповідачем зазначено про отримання послуг згідно акту від 01.04.2020 на суму 12096,00 грн, водночас суд констатує, що в матеріалах справи відсутній акт за вказану дату, натомість міститься та враховується позивачем в розрахунках акт від 31.03.2020 на суму 12096,00 грн. Таким чином, за відсутності доказів протилежного, суд приходить до висновку по допущення відповідачем описки в даті вказаного акту.
Щодо решти зазначених вище актів суд констатує, що вони також враховані позивачем під час визначення суми заборгованості, що свідчить про обопільне визнання сторонами обставин надання позивачем послуг згідно зазначених вище актів. Таким чином, відповідно до змісту ч.1 ст.75 ГПК України вказані обставини не підлягають доказуванню та є встановленими.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що долучені позивачем оригінали та копії документів, в тому рахунку акти здачі-приймання робіт, подані разом із супровідним листом від 11.10.2021 (вх. канц. суду № 01-34/9072/21 від 11.10.2021) та із супровідним листом від 08.10.2021 (вх. канц. суду № 01-34/9073/21 від 11.10.2021) відображають в цілому перебіг виконання сторонами зобов'язань визначених умовами Договору № 4-11-2016 від 01.11.2016. Тоді як до позовної заяви позивачем долучено акти здачі-приймання робіт відносно яких, на думку позивача, у відповідача існує заборгованість.
З викладеного слідує, що долучення позивачем до матеріалів справи зазначених оригіналів та копій документів не змінює підстави позову.
Таким чином суд констатує, що відповідач заперечує надання позивачем послуг згідно наступних актів: від 30.11.2016 на суму 88151,04 грн, від 16.12.2016 на суму 5686,27 грн, №0-0000111 від 31.07.2017 на суму 31705,63 грн, №0-00000005 від 31.01.2021 на суму 10872,00 грн, №0-00000013 від 28.02.2021 на суму 11520,00 грн, №0-00000018 від 31.03.2021 на суму 12672,00 грн.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2016 на суму 88151,04 грн (а.с.7, т.3), від 16.12.2016 на суму 5686,27 грн (а.с.8, т.3), №0-0000111 від 31.07.2017 на суму 31705,63 грн (а.с.19, т.3) містять підписи обох сторін та відтиски їх печаток. Окрім того, оригінали вказаних актів оглянуто в судовому засіданні 04.10.2021, про що свідчить відповідний штам суду. Враховуючи викладене, суд вважає доведеною обставину надання позивачем послуг згідно вказаних актів, на загальну суму 125542,94 грн.
Щодо актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №0-00000005 від 31.01.2021 на суму 10872,00 грн, №0-00000013 від 28.02.2021 на суму 11520,00 грн, №0-00000018 від 31.03.2021 на суму 12672,00 грн суд зазначає, що вони не підписані зі сторони відповідача.
Судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача направлялися зазначені вище акти надання послуг, що підтверджується копією опису вкладення в цінний лист №2102802254681 від 06.04.2021, копією фіскального чеку №3000395348 від 06.04.2021 та накладною №2102802254681 від 06.04.2021.
Як слідує з умов Договору сторонами не узгоджено порядок прийняття наданих послуг. Натомість п.5.1. Договору визначено, що розмір орендної плати за місяць встановлюється в Актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), яка відповідно до п.5.2. Договору підлягає оплаті поквартально, не пізніше 20 календарних днів, наступного за останнім днем звітного кварталу.
Відповідно до ч.1 ст.8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Таким чином, оскільки положення Цивільного кодексу України не містять норми, яка б регулювала порядок прийняття наданих послуг, суд вважає за необхідне застосувати положення ч.4 ст.882 Кодексу, відповідно до якої передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Отже, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів надання послуг не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг з оренди.
Так, в матеріалах справи наявний лист відповідача №230 від 13.10.2021 (а.с.90, т.3), яким останній повідомляє позивача про незгоду із актами, в тому числі зазначеними вище, у зв'язку із ненаданням останнім таких послуг.
Суд критично оцінює наданий лист як доказ неотримання послуг, оскільки враховуючи визначені умовами Договору строки проведення розрахунків, відповідач мав можливість відреагувати на отримані від позивача акти до 20 числа, наступного за останнім днем звітного кварталу, тобто до 20.05.2021.
Більше того, вказаний документ створений відповідачем під час розгляду справи по суті (13.10.2021), тоді як вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду (30.04.2021).
З викладеного слідує, що послуги надані позивачем згідно актів здачі-прийняття робіт: №0-00000005 від 31.01.2021 на суму 10872,00 грн, №0-00000013 від 28.02.2021 на суму 11520,00 грн, №0-00000018 від 31.03.2021 на суму 12672,00 грн вважаються визнаними орендарем, а послуги вважаються прийнятими в повному обсязі.
Враховуючи процесуальну позицію відповідача, відповідно до якої останній стверджує, що зобов'язання перед позивачем виконано в більшому розмірі ніж вартість отриманих послуг суд вважає за необхідне надати оцінку доказам, наданим позивачем на підтвердження сплати заборгованості.
Так, на підтвердження вказаного аргументу відповідач посилається на наступні платіжні доручення про сплату вартості отриманих послуг, всього на суму 716 000,00 грн, зокрема: №194 від 22.08.2017 на суму 27 500,00 грн, №198 від 23.08.2018 на суму 7 500,00 грн, №200 від 23.08.2017 на суму 56 000,00 грн, №215 від 19.09.2017 на суму 48 900,00 грн, №228 від 20.09.2017 на суму 1 000,00 грн, №232 від 21.09.2017 на суму 50 000,00 грн, №230 від 21.09.2017 на суму 8 000,00 грн, №229 від 21.09.2017 на суму 300,00 грн, №941 від 15.11.2018 на суму 163000 грн, №926 від 13.11.2018 на суму 40 000,00 грн, №948 від 16.11.2018 на суму 6000,00 грн, №3038 від 20.05.2020 на суму 208 000,00 грн, №3758 від 21.09.2020 на суму 100 000,00 грн.
Дослідивши зміст вказаних платіжних доручень судом встановлено, що згідно платіжних доручень: №3038 від 20.05.2020 на суму 208 000,00 грн та №3758 від 21.09.2020 на суму 100 000,00 грн здійснені з наступним призначенням: "за оренду котка зг. дог. №01/11-2016 від 01.11.2016, у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн". Тоді як підставою позовних вимог та відповідно визначення суми заборгованості є Договір №4/11-2016 від 01.11.2016.
Зазначене виключає можливість зарахування вказаних коштів в рахунок погашення заборгованості, яка виникла у зв'язку із невиконанням умов Договору №4/11-2016 від 01.11.2016, без наявності обопільної на те згоди сторін.
При цьому відповідач ставить під сумнів дійсність укладення Договору №01/11-2016 від 01.11.2016 та складених на підставі нього актів здачі-прийняття робіт, наданих позивачем до справи. Окрім того, представник ТОВ "Мего ЛТД" зазначає, що стороною вказаного договору є ТОВ "Глорія-В", яка хоча, попри однакову назву, відрізняється від позивача організаційно-правовою формою, а тому стосується іншої юридичної особи.
Надаючи оцінку Договору №01/11-2016 від 01.11.2016 суд враховує наступні норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Так, відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За загальним правилом, викладеним у статті 640 Цивільного кодексу України:
1. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
2. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
3. Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Також суд приймає до уваги норми Господарського кодексу України.
Згідно зі ч.7 ст.179 цього Кодексу господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частини 2, 3 статті 180 Господарського кодексу встановлюють, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до ст.181 ч.1 того ж Кодексу господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Як слідує з змісту Договору №01/11-2016 від 01.11.2016 сторонами, у відповідно до ч.3 ст.180 Господарського кодексу України, досягнуто згоди щодо усіх істотних умов договору.
Таким чином, вказаний Договір №01/11-2016 від 01.11.2016 є укладеним. При цьому суд констатує, що даний правочин не є нікчемним, а також у суду відсутні підстави для визнання його недійсним (також відсутні підстави вважати його недійсним) з огляду на наступні законодавчі норми.
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Враховуючи, що дійсність договору ніким не оспорена, суд доходить до висновку, що він є чинним.
Окрім того, вирішуючи питання чи є договір №01/11-2016 від 01.11.2016 фіктивним суд також враховує, що факт його укладення також підтверджено в тому числі товариством з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" шляхом розміщення останнім вказаного договору у складі тендерної документацій в електронній системі ProZorro для участі в торгах № UA-2017-06-23-002253-b.
Зазначеним спростовується аргумент відповідача, що договір оренди №01/11-2016 від 01.11.2016 не підписувався уповноваженою особою ТОВ "Мего ЛТД" та не засвідчувався його печаткою.
Таким чином, суд приходить до обґрунтованого висновку про наявність між сторонами господарських зобов'язань, також за договором оренди №01/11-2016 від 01.11.2016, в тому числі щодо здійснення відповідачем оплат за отримані послуги.
При цьому звернення відповідача до правоохоронних органів із заявою про вчинення ПП "Глорія-В" кримінального правопорушення за ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України, за відсутності відповідного рішення суду, не спростовує викладеного.
Додатково суд зазначає, що як слідує із змісту договору №01/11-2016 від 01.11.2016 його сторонами є приватне підприємство "Глорія-В" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД", про що свідчить реквізити сторін, підписи та відтиски печаток на останній сторінці договору.
Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про здійснення відповідачем оплат, згідно платіжних доручень від 20.05.2020 на суму 208 000,00 грн та від 21.09.2020 на суму 100 000,00 грн, в рахунок виконання зобов'язання за договором № 01/11-2016 від 01.11.2016.
Поряд з тим, з огляду на обопільну згоду сторін щодо зарахування коштів, перерахованих відповідачем платіжним дорученням від 21.09.2020 на суму 100 000,00 грн, в рахунок погашення заборгованості згідно Договору №4/11-2016 від 01.11.2016, суд приймає вказане платіжне доручення як доказ часткової сплати заборгованості за Договором №4/11-2016 від 01.11.2016
Водночас враховуючи зміст платіжного доручення від 20.05.2020 на суму 208000,00 грн суд приходить до висновку, що він стосується договору оренди №01/11-216 від 01.11.2016, тому не є доказом виконання зобов'язання за договором №4/11-2016 від 01.11.2016.
Окрім того, судом встановлено, що позивачем під час проведення розрахунку позовних вимог не враховано здійснений відповідачем 21.09.2017 платіж на суму 300,00 грн, який підтверджується платіжним дорученням №229 від 21.09.2017 (а.с. 224, том 2).
Таким чином судом встановлено, що відповідач сплатив за отримані послуги кошти в розмірі 508200,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №194 від 22.08.2017 на суму 27 500,00 грн, №198 від 23.08.2018 на суму 7500,00 грн, №200 від 23.08.2017 на суму 56 000,00 грн, №215 від 19.09.2017 на суму 48900,00 грн, №228 від 20.09.2017 на суму 1 000,00 грн, №232 від 21.09.2017 на суму 50000,00 грн, №230 від 21.09.2017 на суму 8 000,00 грн, №229 від 21.09.2017 на суму 300,00 грн, №941 від 15.11.2018 на суму 163000 грн, №926 від 13.11.2018 на суму 40000,00 грн, №948 від 16.11.2018 на суму 6000,00 грн, №3758 від 21.09.2020 на суму 100000,00 грн.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача в частині стягнення заборгованості в розмірі 374077,11 грн правомірною та обґрунтованою. Натомість, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено часткове погашення боргу, яке не враховано позивачем, вимога в частині стягнення 300,00 грн є необґрунтованою.
Поряд з тим, під час судового засідання, 18.10.2021, представник відповідача заявила клопотання про застосування до позовних вимог позивача строку позовної давності.
Під час розгляду вказаного клопотання суд враховує наступне.
Статтями 256-258 ЦК України передбачено строки, у межах яких особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (позовна давність).
Згідно з приписами ст.257, ч.2 ст.258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.1 ст.260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК).
Приписами ч.ч. 1, 5 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За змістом ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України), незалежно від того, чи має місце порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема: визнання пред'явленої претензії; письмове прохання відстрочити борг; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Згідно з ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальним правилом внаслідок здійснення часткової оплати відбувається переривання строку позовної давності. Таке переривання перебігу позовної давності може мати місце в межах строку давності.
Враховуючи, що часткові оплати заборгованості відповідачем відбувалися в межах строку позовної давності для стягнення заборгованості (в період з 22.08.2017 по 21.09.2020), тому суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості та приймає оплати заборгованості, як доказ переривання строку позовної давності.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд констатує, що відповідач не подав до суду докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, при цьому його аргументи, викладені у відзиві та поясненнях, спростовуються встановленими у справі обставинами.
З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
За правилами ст.129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, при вирішенні питання судових витрат у даній справі судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 8900,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст.6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Згідно із ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід враховувати, що останні мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Як слідує із матеріалів справи 17.06.2020 між адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем (далі по тексту також - Виконавець, Адвокат) та приватним підприємством "Глорія" (далі по тексту також - Замовник) укладено Договір №111 про надання правничої допомоги (далі по тексту також Договір № 111).
Відповідно до п.1. Договору №111 Виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання наступної правової допомоги Замовнику - захисту прав і охоронюваних законом інтересів Замовника в органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування на підприємствах, установах організаціях, незалежно від форм власності та в судах усіх рівнів стороною в яких являються "Замовник", по справі про стягнення грошових коштів за договором поставки що включає в себе:
а) складання та подання процесуальних документів;
б) надання запитів для одержання інформації;
в) представництво і захист інтересів Замовника з правами сторони та повноваженнями передбаченими ГПК України, без обмежень.
Пунктом 3 Договору №111 сторонами узгоджено, що розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на час складання акту.
Даний Договір укладено на невизначений строк дії. Кожна із сторін має право припинити його дію попередивши про це другу сторону за один місяць (п.4 Договору №111).
11.10.2021 між сторонами обопільно підписано та скріплено печатками сторін детальний опис робіт №ПЄ-00001 акт здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до змісту якого Виконавцем були проведені наступні роботи (надані такі послуги), зокрема:
1) підготовка позовної заяви, копіювання додатків направлення їх відповідачу - 3 години 30 хвилин;
2) підготовка відповіді на відзив - 1 година 30 хвилин;
3) підготовка пояснень - 1 година 30 хвилин;
4) підготовка заяв та ознайомлення з матеріалами справи - 30 хвилин роботи;
5) підготовка супровідного листа з доказами - 30 хвилин роботи;
6) участь в судових засіданнях - 2 години роботи;
7) замовлення та отримання копії рішення -15 хвилин роботи.
При цьому а акті також зазначено наступний розрахунок вартості наданих послуг:
"Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день складання акту складає для працездатних осіб 2270 грн. 40% прожиткового мінімуму за 1 годину роботи складає 908 грн. Разом 9 години 45 хвилин роботи = 8900 грн. Загальна вартість робіт (послуг) без ПДВ 8900 грн (вісім тисяч дев'ятсот гривень) Загальна вартість робіт (послуг) з ПДВ 8900 грн (вісім тисяч дев'ятсот гривень)".
Суд відзначає, що в матеріалах справи наявні докази понесення позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 8900,00 грн (квитанція до прибуткового касового ордера №111021 від 11.10.2021, а.с. 37, том 3).
Також матеріали справи містять копію Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №513 від 16.10.2006 на ім'я Путіліна Євгена Вікторовича, ордер серії ВН №185323 від 03.08.2021 на представництво Путіліним Євгеном Вікторовичем інтересів ПП "Глорія-В".
Частиною 4 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співрозмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст.126 ГПК України). При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі N922/445/19.
Оскільки проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов'язково інша сторона, то якщо вона не заперечує, у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу витраченому адвокатом на виконання робіт (постанова КГС ВС від 24.11.2020 у справі №911/4242/15).
Відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також доказів, котрі могли б підтвердити неспівмірність таких витрат, отже, у суду відсутні підстави втручатися у розмір визначеної вартості послуг , зміст наданих послуг та їх співмірність з предметом спору.
Так, матеріалами справи підтверджується реальний обсяг наданої адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем правової допомоги на суму 8900,00 грн.
З огляду на викладене, беручи до уваги, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи, враховуючи, що відповідачем в порядку, визначеному п.5 ст.126 ГПК України не подано суду клопотання про їх зменшення, суд дійшов висновку про необхідність покладення зазначених витрат на ТОВ "Мего ЛТД" пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст.221, ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Мего ЛТД" (Хмельницьке шосе, буд.13, оф.214, м.Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 34455332) на користь приватного підприємства "Глорія-В" (вул.Писарєва, 3/83, м.Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 32976627) 374077,11 грн - боргу, 8892,87 грн - витрат на професійну правничу допомогу, 5611,16 грн - витрат зі сплати судового збору.
3. В позові в частині стягнення 300 грн боргу відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копії повного судового рішення надіслати учасникам справи, у тому числі відповідачу - рекомендованим листом.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 29 жовтня 2021 р.
Суддя Ольга НЕШИК
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул.Писарєва, 3/83, м.Вінниця, 21036);
3 - відповідачу (Хмельницьке шосе, буд.13, оф.214, м.Вінниця)