01.11.2021 м.Дніпро Справа № 908/1597/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі
головуючого судді: Іванова О.Г. - доповідач,
перевіривши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Білоцерковського Леоніда Борисовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2021, ухвалене суддею Гороховим І.С., м. Запоріжжя, повний текст якої підписаний 30.08.2021, у справі №908/1597/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром", 49000, м. Дніпро, вул. Гусенко, буд. 50
до Фізичної особи - підприємця Білоцерковського Леоніда Борисовича, АДРЕСА_1
про стягнення коштів
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.08.2021 у справі №908/1597/21 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Білоцерковського Леоніда Борисовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" заборгованість з орендної плати у сумі 56 350,00 грн, заборгованість з компенсації комунальних послуг у сумі 12 333,14 грн, пеню у розмірі 1477,45 грн, 3% річних у сумі 342,74 грн, інфляційні втрати у розмірі 876,25 грн.
Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Білоцерковського Леоніда Борисовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цукорпром" судовий збір у сумі 2224,72 грн.
У задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 569,67 грн, 3% річних у сумі 111,15 грн, інфляційних втрат у сумі 771,99 грн, відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, Фізична особа - підприємець Білоцерковський Леонід Борисович звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, зокрема заперечуючи підписання спірного договору оренди та актів приймання-передачі, про що подав відповідну заяву про скоєння злочину, просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Одночасно просить відновити йому строк для подачі апеляційної скарги, обґрунтовуючи пропуск строку неотриманням повного тексту рішення, обізнаністю із мотивами рішення під час ознайомлення з матеріалами справи 08.10.2021.
Розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
За приписами ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали (рішення) суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти (двадцяти) днів з дня вручення йому відповідного ухвали (рішення) суду (частина 2). Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині 2 статті 261 цього Кодексу (частина 3).
Тобто, законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).
Поважними визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Слід зазначити, що суд може поновити строк на апеляційне оскарження лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Для поновлення строку на апеляційне оскарження суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв'язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення господарського суду від 25.08.2021 ухвалено в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) сторін 25.08.2021, його повний текст виготовлений 30.08.2021, отже, строк на апеляційне оскарження, визначений законодавством, сплив 20.09.2021 (включно, оскільки 19.09.2021 - неділя, вихідний день).
Рішення направлено вчасно - 31.08.2021, сторонам рекомендованою кореспонденцією. Скаржником апеляційна скарга подана з пропуском встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку - 08.10.2021 (згідно дати на конверті), тобто зі спливом дев"ятнадцяти днів (близько трьох тижнів).
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на оскарження в апеляційному порядку рішення місцевого суду, скаржник вказує на неотримання повного тексту рішення, відтак, вважає, що строк на подання скарги ним пропущений з об"єктивних, а тому поважних причин.
Апеляційний господарський суд визнає підстави, наведені скаржником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, неповажними, з огляду на наступне.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Пелевін проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010, суд постановив, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
У справі "Мушта проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 18.11.2010, суд постановив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (inter alia), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі, таке рішення не може бути піддано сумніву (рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], №28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).
Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року) .
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи є підстави для поновлення строків для оскарження, виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків.
Отже, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України строк подання апеляційної скарги і є тим обмеженням доступу до суду, що забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності. У разі відсутності поважних причин та правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження такі обмеження правомірно застосовуються судом.
Апелянт як головну і єдину підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду наголошує, що рішення ухвалено без участі сторін, в письмовому провадженні, та вказане рішення суду він не отримав ні засобами поштового зв"язку, ні електронною поштою.
В той же час, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем до позовної заяви надані докази направлення позову відповідачу - ФОП Білоцерковському Л.Б. за адресою - АДРЕСА_1 .
Судом першої інстанції залучена до матеріалів справи витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань згідно якого зазначена вище адреса є офіційною адресою місцезнаходження відповідача.
Відповідно до частин 1, 4 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Господарським судом Запорізької області як ухвалу про відкриття провадження у справі, так і рішення у справі направлено сторонам рекомендованою кореспонденцією, вчасно, та за належними адресами (а.с.47-50). Зокрема, рішення суду - 31.08.2021 (а.с.61-66), яке з адреси відповідача повернулось до суду з позначенням "за закінченням терміну зберігання".
Системний аналіз статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 115, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20).
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 24.04.2021 у справі №910/11849/20).
Відтак, доводи клопотання про неотримання рішення суду, спростовуються матеріалами справи, якими підтверджується, що заявник не забезпечив отримання кореспонденції за власною адресою, що розміщена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формуваньі є офіційною, і така кореспонденція повернулась відправнику (суду).
У рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що заявник зобов"язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов"язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Натомість, апелянт, зазначаючи вищевказану адресу, як офіційну, а відтак, слід вважати, що й обізнаним із ухваленим у справі 25.08.2021 рішенням, тільки 08.10.2021 подав апеляційну скаргу, при цьому скаржник не був позбавлений об'єктивної можливості дізнатися про рух справи, зокрема, через відкритий безоплатний цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, та скористатися наданими йому процесуальними правами, проте такими можливостями останній у розумні та своєчасні строки не скористався.
З наведеного слідує, що пропуск процесуального строку на оскарження рішення місцевого господарського суду стався внаслідок суб"єктивних обставин, а саме - дій відповідача, як учасника процесу, а не об"єктивних та непереборних обставин, що унеможливили вчасне подання скарги. Відтак, наведені апелянтом доводи в обґрунтування пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду не можуть бути визнані поважними.
За змістом частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, встановлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані неповажними.
Зважаючи на викладене, апелянту надається право протягом встановленого судом строку усунути недоліки апеляційної скарги та подати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
У разі, якщо Апелянт не усуне недоліки апеляційної скарги в строк установлений судом або якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст.174, 234-235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Білоцерковського Леоніда Борисовича на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.08.2021 у справі №908/1597/21 залишити без руху.
2. Апелянту протягом 10 днів з дня отримання ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме:
- подати заяву/клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги з відповідними доказами та обґрунтуванням інших причин такого пропуску.
3. У разі не усунення недоліків у зазначений судом строк настають наслідки, передбачені ч.4 ст. 174, ч.8 ст. 260, ст.261 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Інформацію по справі учасники справи можуть отримати на сторінці Центрального апеляційного господарського суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою https://court.gov.ua/fair/sud4876/ або переглянути процесуальні документи по справі на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua/
Головуючий суддя О.Г. Іванов