Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2021/21
Провадження № 2/376/1348/2021
"24" вересня 2021 р.
Сквирський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді - Віговського С.І.,
при секретарі - Кропивлянській С.М.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сквира цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс», центру з надання адміністративних послуг Сквирської районної державної адміністрації, про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить зобов'язати ОСОБА_3 вчинити певні дії.
Позовні вимоги позивач мотивує тим, що між позивачем та ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого став ПАТ «Комерційний банк «Надра», був укладений кредитний договір № 64/П/33/2006/840 від 21 вересня 2006 року, згідно якого банк зобов'язався надати кредит у розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) 00 центів доларів США на строк до 20 вересня 2019 року, а позивач, ОСОБА_1 , зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до п. 2.1. в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, позичальник уклав з банком договір іпотеки житлового будинку АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст. 6 ЗУ «Про іпотеку», іпотека також поширюється на земельну ділянку площею 0,1216 га, кадастровий номер 3220488301:02:001:0006, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.
Зазначений іпотечний договір від 21 вересня 2006 року посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Дерун К.А., реєстровий № 6116.
Відповідно до п. 2.4. в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Банк укладає в день укладення цього Договору з ОСОБА_2 договір поруки.
У підготовче судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності, підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду та правильного вирішення справи, вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ч.І ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.
Відповідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.І ст.526 ЦК України).
Відповідно до ч.І ст.62.6 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
Як передбачено ст. 17 ЗУ «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Однак, у даному випадку, поручитель ОСОБА_2 є майновим поручителем. Отже, в силу диспозитивності правового регулювання акцесорних зобов'язань та свободи договору як однієї із загальних засад цивільного законодавства обсяг, в якому майновим поручителем забезпечується основне зобов'язання, визначається за домовленістю між кредитором та майновим поручителем. ЗУ «Про іпотеку» не встановлено обов'язку майнового поручителя виконати за боржника обов'язок за основним зобов'язанням в повному обсязі.
Можливість забезпечення основного зобов'язання не в повному обсязі зумовлює певні особливості припинення іпотеки за участю майнового поручителя у зв'язку із виконанням ним свого обов'язку.
У разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Частиною четвертою статті 559 ЦК України передбачені три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позов до поручителя.
Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.
З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Таким чином, укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого став ПАТ «Комерційний банк «Надра», договір поруки від 21 вересня 2006 року, фактично є припиненим.
Зважаючи на це наявність обтяжень на нерухоме майно, а саме: житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 148,90 кв.м., що належить ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 21 вересня 2006 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А., реєстровий № 6103, а також земельну ділянку, площею 0,12 га, АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220488301:02:001:0006, порушує права та охоронювані інтереси позивача ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна.
Відповідно до пункту 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на наведених ним доказах, що додані до матеріалів справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачі до підготовчого судового засідання позов визнали, про що подали до суду відповідні заяви.
Суд вважає, що визнання позову відповідачами, не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому відповідно до ч. 3 ст. 200 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України, вважає ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні по суті позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 41, 55 Конституції України, ст.ст. 16, 202-206, 316, 317, 328, 331, 376, 392, 626, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 82, 83, 200, 206, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Девелоп Фінанс» (адреса: пров. М.Рильського, буд. 4, поверх 6, м. Київ, код ЄДРПОУ: 41937164), центру з надання адміністративних послуг Сквирської районної державної адміністрації (адреса: вул. Богачевського, буд. 28, м. Сквира, Білоцерківський район, Київської області), про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати договір іпотеки ВЕВ №942516-ВЕВ №942517, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Надра» 21 вересня 2006 pоку, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Дерун К.А., реєстровий №6116, припиненим.
Визнати протиправним та зняти обтяження - заборону на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2 , загальною площею 148,90 кв.м., що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 3765044.
Визнати протиправним та зняти обтяження - заборону на нерухоме майно - земельну ділянку, площею 0,12 га, АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3220488301:02:001:0006, що належить ОСОБА_1 , реєстраційний номер обтяження 3765399.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Сквирський районний суд Київської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Суддя С. І. Віговський