Справа № 939/534/20
Іменем України
29 жовтня 2021 рокуБородянський районний суд
Київської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинувачених - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в смт Бородянці Бучанського району Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019110120000758 від 08 грудня 2019 року, про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який проживає в АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Клавдієво-Тарасове Бородянського району Київської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, який проживає в АДРЕСА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_3 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
05 грудня 2019 року, в період з 17-ї до 19-ї години, ОСОБА_4 разом з ОСОБА_10 знаходився за місцем проживання ОСОБА_5 в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де вони вживали спиртні напої. В ході розпиття спиртних напоїв ОСОБА_10 виразився в бік ОСОБА_4 та ОСОБА_5 образливими словами. Після цього, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник кримінально протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 .
Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , 05 грудня 2019 року, в період з 17-ї до 19-ї години, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за місцем проживання ОСОБА_5 в будинку за адресою: АДРЕСА_2 , будучи обуреним словами ОСОБА_10 , діючи умисно, групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, по черзі з ОСОБА_5 наніс ОСОБА_10 , удари по голові, від яких останній, втративши рівновагу, впав на підлогу.
Після цього, ОСОБА_4 , продовжуючи свої дії, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, діючи групою осіб, спільно з ОСОБА_5 , нанесли ОСОБА_10 , який лежав на підлозі не менше 11-ти ударів в ділянку голови, не менше 12-ти ударів по тулубу, не менше 4-х ударів по сідницях, одного удару по лівій гомілці. В результаті своїми умисними протиправними діями в сукупності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили потерпілому ОСОБА_10 наступні тілесні ушкодження: по одній забитій рані правої вушної та правої щічної ділянок, синці обох повік очей (симптом окулярів), по одному синцю обох виличних ділянок, два синця чола (справа та зліва), припухлість м'яких тканин скронево - тім'яних ділянок, перелом кісток носа, по три крововиливи в слизові оболонки правої щічної ділянки, крововиливи в м'які тканини волосистої частини голови з гематомою тім'яно - скроневих ділянок, субдуральний крововилив під тверду мозкову оболонку скронево - тім'яних доль, дифузний субарахноїдальний крововилив під м'які мозкові оболонки півкуль головного мозку, ділянки крововиливів (забої) в речовину потиличної та лівої скроневих долей ближче до базальних поверхонь, крововиливи в стовбур та підкіркові структури, крововиливи в шлуночки мозку, які утворюють єдиний комплекс внутрішньочерепної травми, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя та знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті. Синці грудей (зі сторони спини), 5-ть згрупованих саден на бічній поверхні грудей зліва, крововиливи в підшкірну жирову клітковину та м'язи правої та лівої бічних стінок живота, в куполи діафрагми, міжреберні м'язи та пристінкову плевру; неповні переломи 8-10-го ребер справа, неповні переломи 8-10-го ребер зліва з ушкодженням пристінкової плеври, які в сукупності утворюють закриту травму грудей, мають ознаки ушкоджень середнього ступеня тяжкості за критерієм тривалості розладу здоров'я. Синці поперекової та крижової ділянок спини, через капсульний розрив лівої частки печінки; субкапулярні розриви правої частки печінки, які в сукупності (синці поперекової та крижової ділянок спини, через капсульний розрив лівої частки печінки) утворюють закриту травму живота, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм небезпеки для життя, не знаходяться в прямому причинному зв'язку із настанням смерті. Чотири синці сідничних ділянок з просвітленням в центрі, садно лівої гомілки, які мають ознаки легких тілесних ушкоджень.
Внаслідок отриманої внутрішньочерепної травми у вигляді крововиливів під оболонки, в речовину та шлуночки головного мозку, на що вказують синці, рани, крововиливи в м'які тканини голови та обличчя, переломи кісток носа, субдуральний крововилив під тверду мозкову оболонку скронево - тім'яних доль, дифузний субарахноїдальний крововилив під м'які мозкові оболонки півкуль головного мозку, ділянки крововиливів (забої) в речовину потиличних та лівої скроневих долей ближче до базальних поверхонь, крововиливи в стовбур та підкіркові структури, крововиливи в шлуночки мозку ОСОБА_10 помер на місці події.
За ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2019 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 лютого 2020 року.
За ухвалою слідчого судді Бородянського районного суду Київської області від 13 лютого 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 17 березня 2020 року включно.
За ухвалою підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 17 березня 2020 року відносно обвинуваченого ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 16 травня 2020 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 05 травня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 04 липня 2020 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 02 липня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 вересня 2020 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 11 серпня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 жовтня 2020 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 06 жовтня 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 грудня 2020 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 30 листопада 2020 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 29 січня 2021 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 21 січня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 20 березня 2021 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 02 березня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 01 травня 2021 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 22 квітня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 21 червня 2021 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 10 червня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 серпня 2021 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 13 липня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 10 вересня 2021 року.
За ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 06 вересня 2021 року обвинуваченому ОСОБА_4 була продовжена дія запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 листопада 2021 року.
До суду надійшло клопотання від прокурора Бородянського відділу Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання його під вартоюна шістдесят днів. Клопотання обґрунтовано тим, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження триває і ризики та обставини, які враховувалися при обранні та продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , не зменшилися, зокрема, існує ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, ризики незаконного впливу на потерпілу, свідків та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, так як ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким правопорушенням, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років; після настання смерті ОСОБА_10 він намагався сховати тіло з метою введення слідства в оману і ухилення від відповідальності. Ураховуючи репутацію обвинуваченого ОСОБА_4 , який не працює, вчинив правопорушення у стані алкогольного сп'яніння, відсутність тісних соціальних зв'язків, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, а також аналізуючи зібрані в сукупності докази, на думку прокурора, менш суворі запобіжні заходи не зможуть запобігти вказаним ризикам, у зв'язку з чим є достатні підстави для продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою.
В судовому засідання прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав.
Вислухавши думку захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення клопотання прокурора і вважав, що на даний час наявні всі підстави змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід на більш м'який - на цілодобовий домашній арешт за місцем його проживання, думку обвинуваченого ОСОБА_4 , який погодився з позицією свого захисника, думку потерпілої ОСОБА_9 , яка вважала за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою, оглянувши матеріали кримінального провадження, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого;
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;
7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення "Лабіта проти Італії" від 06 квітня 2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.
У справі "Ілійков проти Болгарії" від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Тимошенко проти України" вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справіта переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Суд вважає, що в даному випадку продовження строку тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не суперечить вимогам Кримінального процесуального кодексу України і ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
На даному етапі судового розгляду судом продовжується дослідження доказів, обвинувачений ОСОБА_4 показання суду не давав, що не виключає мотивацію для незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_4 на потерпілу, свідків або перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовій позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ у справах "Летельє проти Франції".
Оцінюючи викладене, суд дійшов висновку, що вагомість наявних доказів, тяжкість і обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим, враховуючи репутацію обвинуваченого і дані про його особу, який ніде не працює, не має постійного джерела доходів, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення і що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння, свідчать про наявність ризиків, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може переховуватися від суду, впливати на потерпілу, свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, і застосування більш м'яких запобіжних заходів на даному етапі судового провадження не зможе забезпечити запобігання цим ризикам, а тому суд вважає за необхідне клопотання прокурора задовольнити і продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на шістдесят днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визнавати розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Задовольняючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд вважає за необхідне, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, не визначати обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні правопорушення, що спричинило смерть потерпілого.
Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Продовжити дію обраного відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" до 28 грудня 2021 року.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копії ухвали негайно після її проголошення вручити сторонам.
Головуючий-суддяОСОБА_11