19.10.2021 Справа №607/16449/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Свергун Т.В., позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтовано тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_2 , в якій зареєстрована відповідач. Відповідач не проживає у даному будинку понад тридцять років, не отримує кореспонденцію, особистий речей не тримає, участі в утриманні будинку та сплаті комунальних послуг не бере. З цих підстав просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 17 вересня 2021 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено справу до розгляду.
Позивач в судовому засіданні позовній вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просила позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, надіславши на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає, та не заперечує, щодо їх задоволення.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:
ОСОБА_1 на праві особистої власності належить квартира АДРЕСА_2 , що стверджується свідоцтвом про право власності № 3766 від 11 червня 1996 року виданим Виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів м. Тернопіль, реєстровий напис зареєстровано в Тернопільському бюро технічної інвентаризації за номером 23282.
Як вбачається із довідки №146 від 26.08.2021 виданої ДП 1 ЖЕК13 ЖБК, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до Акту від 18.08.2021, комісія в складі майстрів дільниці ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , склали даний акт про те, що ними відвідано квартиру АДРЕСА_3 , в результаті якої встановлено що гр.. ОСОБА_2 , за даною адресою не проживає.
У відповідності до ч. 2 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом і втрачають це право, якщо відсутні в ньому без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи, крім інших підстав, здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», зі змінами та доповненнями, у справах про визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені законом строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, з особами, що потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
При цьому судом не здобуто жодних доказів про поважність причин не проживання відповідача у спірному житлі.
Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, рішення суду про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття такої особи з реєстрації місця проживання.
Тому, беручи до уваги визнання відповідачем позову, враховуючи те, що судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована в квартирі АДРЕСА_2 , однак більше одного року за вказаною адресою не проживає, тому позов є підставним та підлягає до задоволення.
Крім цього, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню 908,00 гривень понесених судових витрат із сплати судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273352-355 ЦПК України, ст.ст. 64, 156 ЖК УРСР, ст. 405 ЦК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , зареєстровану за адресою АДРЕСА_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 908,00 грн. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Учасники справи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 .
Головуючий суддяВ. М. Позняк