Провадження №2-а/359/147/2021
Справа №359/8821/20
Іменем України
19 жовтня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Журавського В.В.
при секретарі Алфімовій І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Борисполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції Київської області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -
В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом, який обґрунтовує тим, що 17 жовтня 2020 року, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_1 , він рухався на 57-му км автодороги М03 в Баришівському районі Київської області та був зупинений інспектором поліції Івасенко С.Ю., який повідомив про перевищення швидкості руху та порушення п.12.6 ґ) ПДР України та наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. У зв'язку з чим, інспектором поліції було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3299645. Свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення ОСОБА_1 категорично заперечує. Дії інспектора поліції вважає протиправними, оскільки прилад, яким вимірювалась швидкість його автомобіля, використовувався інспектором поліції без жодних на це законних підстав. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення інспектором поліції не надано докази скоєння адміністративного правопорушення, зокрема відеозапис події чи фотокартки. У зв'язку з цим, ОСОБА_1 вказав, що швидкість руху не перевищував, рухався в межах допустимої швидкості руху на даній ділянці автомобільної дороги, що відповідно до положень ч.1 ст.122 КУпАП не передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Тому ОСОБА_1 просив визнати протиправними дії інспектора поліцейської роти №1 БПП у м. Бориспіль УПП Київської області ДПП лейтенанта поліції Івасенка С.Ю. щодо складення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3299645 від 17 жовтня 2020 року, а також скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3299645 від 17 жовтня 2020 року, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього.
Позивач направив до суду заяву, в якій зазначив, що просить проводити розгляд справи за його відсутності, а також позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися. Натомість заступник командира БПП в м. Бориспіль Саргіс М. надав до суду відзив на адміністративний позов, яким просив відмовити у задоволенні пред'явленого позову. В обґрунтування відзиву вказав на те, що під час несення служби інспектором поліції Івасенко С.Ю. 17 жовтня 2020 року за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTІ 20/20 було виявлено порушення ПДР України, а саме водій автомобіля марки «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 141 км/год при дозволеній максимальній швидкості 110 км/год, чим порушив п.12.6 ґ) ПДР України. У зв'язку з цим ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 255 гривень. Крім цього, представник відповідача вказав на те, що в постанові про притягнення до адміністративної відповідальності зазначено технічний прилад, яким здійснено фотофіксацію, а також поліцейський зупинивши автомобіль, підійшов до правопорушника, належним чином представився та повідомив суть вчиненого правопорушення, ознайомив ОСОБА_1 з правами особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Тому представник відповідача вважає постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності обґрунтованою, законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.
Дослідивши письмові та електронні докази, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17 жовтня 2020 року інспектор патрульної поліції Івасенко С.Ю. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАМ №3299645, якою наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.6).
Зі змісту даної постанови вбачається, що 17 жовтня 2020 року о 17 годині 03 хвилини в Київській області, Баришівський район, 57-ий км автодороги М 03, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_1 , та рухався зі швидкістю 141 км/год, при дозволеній максимальній швидкості 110 км/год. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam ТС 003047, чим порушив п.12.6 ґ) ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП.
У відповідності до п.12.6 ґ) ПДР України поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, дозволяється рух на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год, на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год, на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Відповідно ч.1 ст.122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, у вигляді штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ч.1 ст.8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з положенням п.8 ч.1 ст.23 цього Закону поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
На підставі ч.1 ст.222 КпАП України органи Національної поліції розглядають, серед іншого, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.122 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
За правилами ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У відповідності до ст.31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Всупереч цьому, в матеріалах адміністравтиної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Так, з дослідженого у судовому засіданні відеозапису (а.с.36), наданого відповідачем, вбачається лише процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
Проте, на вказаному відеозаписі не зафіксовано факт руху автомобіля марки «Mitsubishi», номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 141 км/год. Оскільки, з відеозапису неможливо встановити, а ні марку, ані модель автомобіля, ні його реєстраційний номер, тобто ідентифікувати транспортний засіб, яким керував позивач неможливо.
Крім цього, суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем не надано належних фотознімків та відеозапису, здійснених за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruСam ТС003047.
Тому, наданий відповідачем відеозапис не відображає відомостей про вчинення позивачем правопорушення та є неналежним доказом в розумінні ст.73 КАС України.
Тому, суд вважає, що ОСОБА_1 був протиправно притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
У відповідності до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
У зв'язку з цим, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, від 17 жовтня 2020 року відносно ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Разом з цим, за змістом зазначеної норми КАС України у справах даної категорії суд позбавлений можливості визнавати дії та рішення суб'єкта владних повноважень протиправними. У зв'язку з цим, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 слід стягнути понесені ним витрати на оплату судового збору у розмірі 420 гривень 40 копійок.
На підставі викладеного та керуючись ст.14 Закону України «Про дорожній рух», ч.1 ст.8, п.8 ч.1 ст.23, п.9 ч.1 ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», ч.1 ст.122, ч.1 ст.222, ст.251, ст.252, ч.4 та ч.5 ст.258, ст.280 КУпАП, ст.72, ч.1 та ч.2 ст.77, ч.1 ст.99, п.2 ч.1 ст.241, ч.1-ч.2 ст.243, ст.244-245, ст.246, ч.3 та ч.4 ст.286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕАМ №3299645 від 17 жовтня 2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП, закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 420 гривень 40 копійок.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя підпис
З оригіналом згідно:
Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський