Справа № 523/10128/21
Провадження №2/523/3928/21
"13" жовтня 2021 р. м.Одеса
Суворовський районний суд міста Одеси у складі:
головуючий суддя Далеко К.О.,
за участю секретаря Сирф Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся 03.06.2021р до суду із вказаною вище позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони уклали шлюб, зареєстрований 22 серпня 2019р Суворовським районним у місті Одесі відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №869. Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сторони втратили почуття взаємної поваги та кохання, розірвали свої стосунки та не бажають їх поновлення. Тому, позивач просить суд шлюб розірвати.
Також, ОСОБА_1 просить суд стягнути аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 3000 гривень щомісячно, починаючи стягнення з моменту подачі даної позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття. Позивач обґрунтував цю вимогу тим, що самостійно забезпечити дитину він не має можливості, відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу на дитину, однак добровільно це не здійснює. Всі витрати на утримання дитини він вимушений нести один, з чим впоратись самостійно не може.
Ухвалою суду від 05.07.2021р відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання по справі.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Гайдай Я.Ф. подала до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що відповідач визнає позовні вимоги частково, не заперечує проти розірвання шлюбу та стягнення з неї аліментів, однак в розмірі 1500 гривень щомісячно, а не 3000грн, на утримання дитини ОСОБА_3 . Звернула увагу суду на те, що деякі факти позовної заяви не відповідають дійсності, оскільки відповідач приймає безпосередню участь у вихованні дитини, надає матеріальну допомогу згідно договору щодо виховання та визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , укладений 16.03.2021р між матір'ю ОСОБА_2 та бабусею ОСОБА_4 .
Позивач, відповідач та їх представники у судове засідання не з'явилися, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Павленко А.Л. подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги в частині розірвання шлюбу просили задовольнити повністю, не заперечували проти стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1500грн на утримання дитини.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Гайдай Я.Ф. подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги визнали частково, не заперечували проти розірвання шлюбу, погоджувалися на стягнення з відповідача аліментів в розмірі 1500грн на утримання дитини.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Враховуючи, що від позивача, відповідача та їх представників надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого позивача та належним чином повідомленого відповідача, на підставі наявних у суду матеріалів.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України, складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає що позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Сторони уклали шлюб, зареєстрований 22 серпня 2019р Суворовським районним у місті Одесі відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №869.
Від шлюбу сторони мають дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини. Дитина проживає разом з батьком ОСОБА_1 , спору щодо місця проживання дитини між сторонами не має.
Причинами розірвання шлюбу є те, що сторони фактично припинили шлюбні стосунки, спільного господарства не ведуть, мають різні погляди на життя, не мають наміру поновлювати сімейні відносини, подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно ст.111 Сімейного кодексу України суд вживає заходи щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч. 1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка, та примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно із положеннями ст. 18 ч. 2 п. 3, ст.ст. 51, 56 ч. 3, ст.110 ч. 1 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя.
Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.
За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім'ї як добровільного союзу, у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз сім'ю шлюб, не може мати місце.
Суд установив, що у сторін сім'я розпалася, відповідач погодилася на розірвання шлюбу, про що зазначила у відзиві на позовну заяву, сторони не бажають зберігати шлюб, спільного господарства не ведуть. Спору щодо місця проживання спільної дитини між сторонами не має, дитина ОСОБА_3 залишається проживати з батьком.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані і знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а тому шлюб слід розірвати, оскільки подальше збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
Крім того, відповідно до частини першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Пред'явлення до суду позову про стягнення аліментів вказує на те, що сторони як батьки дитини не досягли домовленості щодо способу виконання ними обов'язку утримувати дитину. Позов до суду подано батьком, з яким проживає дитина, відтак право вибору способу стягнення аліментів належить саме ОСОБА_1 , вимоги яким заявлено про присудження аліментів у твердій грошовій сумі.
Таким чином, за рішенням суду кошти на утримання дитини ОСОБА_3 підлягають присудженню у твердій грошовій сумі.
Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, визначено статтею 182 СК України, частиною 1 даної норми матеріального права передбачено необхідність врахування, зокрема, наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків тощо.
Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов'язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).
Щодо розміру аліментів слід зазначити, що відповідно до ч.3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» та п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України про розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»: максимальний розмір аліментів, які стягуються з боржника не повинен перевищувати 50% заробітної плати цієї особи.
Згідно ст. 8 Закону України «Про державний бюджет», мінімальна заробітна плата станом як на час звернення до суду із позовом (03.06.2021р) так і на момент розгляду справи становить 6000,00 гривень. 50% від 6000,00 гривень складає 3000,00 гривень.
Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет», прожитковий мінімум для малолітньої дитини віком до 6 років становить 2013грн, 50% від 2013грн складає 1006,50грн.
При ухваленні рішення про стягнення аліментів на дитину суд керується, насамперед, інтересами дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення.
Відповідач ОСОБА_2 визнала позов в частині стягнення з неї аліментів у сумі 1500грн на утримання дитини ОСОБА_3 , що відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України є підставою для задоволення позовної заяви в цій частині.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Виходячи із наведеного, суд вважає що стягнення з відповідача на утримання дитини по 1500,00 гривень щомісяця, буде відповідати передбаченому законом мінімальному розміру аліментів на одну дитину та гармонійному розвитку дитини.
У разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або одержувача аліментів, їх розмір може бути зменшено або збільшено за рішенням суду (ч.1 ст.192 СК України).
З урахуванням того, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо забезпечення дітей, часткове визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі, в розмірі по 1500,00 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Згідно ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тому аліменти слід присудити з 03.06.2021р, тобто з дня пред'явлення позивачем вказаного позову.
Відповідно до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, ураховуючи, що позов задоволено повністю, судовий покладається на відповідача та підлягає стягненню з неї на користь позивача за вимогу про розірвання шлюбу, та на користь держави за вимогу про стягнення аліментів.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись статтями 110,111,112 СК України, статтями 141,206,263,264,265,268 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 22 серпня 2019р Суворовським районним у місті Одесі відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №869.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 1500 гривень в місяць, починаючи з 03.06.2021р до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 908грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду - у межах суми платежу за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 18.10.2021р.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: