Єдиний унікальний номер: 375/1350/18
Провадження № 2/379/157/21
27 вересня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за уточненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,
10.08.2018 до Рокитнянського районного суду Київської області звернувся ОСОБА_1 з уточненим позовом (т.1 а.с.20-23) до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 48729,78 грн та моральну шкоду у розмірі 100000 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 16.03.2017 близько 19:00 год в смт. Рокитне Київської області відповідач ОСОБА_2 наніс удари в праве вухо та в область серця ОСОБА_1 , чим спричинив легкі тілесні ушкодження потерпілому. Після перенесених ударів стан здоров'я позивача значно погіршився. ОСОБА_1 біля двох тижнів перебував на стаціонарному лікуванні в районній лікарні. Позивач є людиною похилого віку і в нього у вересня 2015 року була проведена операція на серці. Після обстеження в лікарні було прийнято рішення про термінове проведення коронографії з послідуючим встановлення стенту в серці, в зв'язку з чим було проведено другу операцію. Злочинними діями, що полягали в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень відповідач завдав майнової та моральної шкоди позивачу. Матеріальна шкода полягає у витратах, які ОСОБА_1 поніс на лікування, перебуваючи в закладах охорони здоров'я і становлять: 48729,78 грн, що підтверджується відповідними квитанціями. Виходячи з характеру та обсягу завданих ОСОБА_1 страждань, враховуючи тяжкість вимушених змін у житті, погіршення працездатності та утруднення можливості її реалізації позивач оцінює розмір моральної шкоди у 100000 грн.
У поданому відзиві на позовну заяву про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушенням відповідач ОСОБА_2 зазначає, що в провадженні Рокитнянського відділення Миронівського ВП перебуває кримінальне провадження № 12017110250000147 відносно ОСОБА_2 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 1 Кримінального кодексу України. Позовна заява про стягнення матеріальних та моральних збитків є передчасною, оскільки обставини, що призвели до таких збитків не встановлені, особа, що їх завдала невстановлена, її вина не доведена, а обвинувальних вирок суду не проголошений та не набрав законної сили.
Розпорядженням в.о. голови Рокитнянського районного суду Київської області ОСОБА_3. від 29.04.2020 на підставі ч. 4 ст. 31 ЦПК України, оскільки суддя ОСОБА_3 звільнений з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2020, справу передано до Таращанського районного суду Київської області.
03.08.2020 справа надійшла до Таращанського районного суду Київської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2020 справу передано для розгляду судді Зінкіну В.І..
Представник позивача - адвокат Шкварко А.В. у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, прохав його задовольнити. Пояснив, що між сторонами відбулася суперечка, та ОСОБА_4 декілька ударів в область серця. Позивач є особою похилого віку, перед конфліктом йому робили операцію. Після ударів стан ОСОБА_5 погіршився, потрібно було робити операцію. У травні 2017 позивач вже перебував на лікуванні, після операції стан був більш стабільний. На лікування після тілесних ушкоджень витратив 48 729,78 грн, та зазнав моральних страждань.
Представник відповідача - адвокат Самусь О.В. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю та пояснив, що конфліктної ситуації не було. Все доказування базується на особистих поясненнях позивача. У позивача просто неприязні стосунки до ОСОБА_6 , але останній не є конфліктною людиною. Кримінальне провадження закрито по строкам, винуватця не встановлено.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Пояснив, що 17.03.2017 його викликали у поліцію, повідомили, що є заява, що нібито він побив ОСОБА_5 . 16.03.2021 він ОСОБА_5 взагалі не бачив. Він в той день працював у лікарні, на роботу прийшов о 8-30 та близько 16-38 закінчив робочий день, о 17-й прийшов додому та більше не виходив. Він дивився телевізор та чекав на дружину, яка прийшла після 17-ї. Тілесних ушкоджень ОСОБА_5 він не наносив. В цей день поліцію він не бачив. О 18-й до нього прийшли з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , в якого були проблеми зі спиною, загострення остеохондрозу ОСОБА_7 виходила в аптеку купити знеболююче. Коли вона принесла знеболююче, він колов ОСОБА_9 та потім вони чекали ефекту. Лікування зайняло дві години, він весь хребет подивися. ОСОБА_8 пішли о 20-й годині.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що, що 16.03.2017 чоловік пішов на рибалку. Зі слів чоловіка їй відомо, що коли він вертався, біля дому стояв ОСОБА_2 у нетверезому стані, який почав називати чоловіка браконьєром. О 19-ій годині їй подзвонив чоловік, попрохав викликати поліцію, оскільки його б'є ОСОБА_2, та він не може вийти з гаражу. Вона подзвонила у поліцію. Потім їй передзвонили та спитали, де знаходиться чоловік, та вона повідомила. Потім вона пішла до гаражу. Там стояв ОСОБА_11 та стукав у браму. Вона сказала, що приїхала поліція і ОСОБА_11 пішов в іншу сторону, а вона зайшла у гараж та дала чоловіку таблетки та воду, оскільки йому було пагано. Чоловік розказав, що ОСОБА_11 вдарив його кулаком у груди та по руці. Вони пішли до працівників поліції, які відібрали пояснення. Після цього інциденту чоловіку прийшлось зробити другу операцію, та приймати інші ліки.
Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що 16.03.2017 їй зателефонувала мати та повідомила, що батька побив ОСОБА_11 та батьку стає погано. Вона зателефонувала лікарю, який порекомендував збільшити дозу медичного препарату. Наступного дня лікар змінив ліки, але батьку не ставало краще. 17.03.2021 батька госпіталізували до Рокитнянської лікарні. Після лікування йому не стало легше. В Київі зробили коронографію, яка показала предінфарктний стан. Вирішили робити операцію. З ОСОБА_2 вона не спілкувалася.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що 16.03.2017 року вона прийшла з роботи о 17-ій годині. Чоловік ОСОБА_2 був вдома. Потім до нього хтось подзвонив, попрохали надати допомогу як масажиста. Десь о 18-й прийшли мужчина та жінка. Мужчині треба було надати медичну допомогу через проблеми зі спиною. Чоловік ОСОБА_2 прийняв його вдома, а вона стала займатися домашньою роботою. Ця жінка ходила по ліки, які принесла до них і чоловік вколов цьому мужчині ліки. Десь о 20-ій годині цю люди поїхали.
Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні пояснила, що 16.03.2017 року у четвер вони різали порося і у чоловіка схватило спину. О 18-ї годні вони приїхали до ОСОБА_6 за допомогою до нього додому. Там також була жінка ОСОБА_6 . ОСОБА_2 оглянув її чоловіка. . Вона сходила в аптеку біля комбінату за знеболюючим. ОСОБА_2 лікував чоловіку спину, а вона чекала у хаті. Були у ОСОБА_11 до 20-ї години. Наступного дня ранком їм треба було їхати на Київ.
Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Судом встановлено, що за фактом нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 , 1946 року народження, 18.04.2017 року Рокитнянським ВП Миронівського ГУНП у Київській області розпочато досудове розслідування по кримінальному провадженню №12017110250000147 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.125 КК України.
Згідно протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 17.05.2017 року нанесення тілесних ушкоджень полягало в ударі відповідачем лівою рукою у праве вухо, після цього ОСОБА_2 вдарив кулаком своєї правої руки в область серця. Від удару він вдарився спиною об закриту частину брами гаража. ОСОБА_2 хотів нанести ще один удар в область серця, але він затулився своєю лівою рукою і удар був нанесений в частину лівої руки від долоні до ліктя. Після цього удару ОСОБА_1 відчув що в нього піднявся артеріальний тиск, запаморочилося в голові. Позивач зателефонував своїй дружині ОСОБА_10 та повідомив їй, що ОСОБА_2 наніс йому тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку експерта № 31Д від 07.08.2017 при проведенні судово-медичної експертизи встановлено, що у ОСОБА_16 були тілесні ушкодження: синець в області нижньої третини лівого передпліччя; вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмету та могли утворитися у строк та при обставинах, вказаних у постанові (можливо рук, ніг людини); за ступенем тяжкості вказані тілесні ушкодження, що заподіяні ОСОБА_16 відносяться до легких тілесних ушкоджень; вирішення питання про причинний зв'язок тілесних ушкоджень та проведеної на серці в Інституті хірургії та трансплантології АМН України входить до компетенції комісійної судово-медичної експертизи.
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 10.02.2020 (справа № 375/656/17) кримінальне провадження №12017110250000147, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 18.04.2017 за ч. 1 ст. 125 КК України, - закрито через невстановлення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
Ухвала суду від 10.02.2020 не оскаржувалась та набрала законної сили.
З 20.03.2017 по 30.03.2017 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в Рокитнянській центральній районній лікарні Київської області. (т.1 а.с.28).
Відповідно до виписки Інституту хірургії і трансплантології АМН України із історії хвороби ОСОБА_1 у вересні 2015 року позивачу було проведено стентування ПМШГ, після якого загальний стан покращився. З березня 2017 року після травми грудної клітки відмічено погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 та проведено коронаровентрикулографію з послідуючим встановленням стенту в серці (т.1 а.с.27).
На лікування після отриманих травм ОСОБА_1 витратив 48729,78 грн. Для підтвердження розміру матеріальної шкоди до матеріалів справи позивачем надано фіскальні чеки, товарний чек, квитанція на придбання медичних препаратів, проїзні квитки (т.1 а.с.30-33).
Ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області було призначено по даній справі комплексну судово-медичну експертизу та на вирішення якої поставлено питання:
1.Чи була необхідність у проведені операції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в «Інституті хірургії і тансплантології АМН України», згідно медичних показів?
2.Чи пов'язана вказанп операція з тілесними ушкодженнями, отриманими ОСОБА_1 16.03.2017?
Проте призначена експертиза не була проведена та не вирішено питання поставленні на її розгляд.
Клопотань про призначення судово-медичної експертизи до Таращанського районного суду Київської області не надходило від сторін даної цивільної справи.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ст. 22 ЦК України).
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
г) вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч. 4ст. 23 ЦК України).
Відповідно до ст. 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.
Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів (ч. 1 ст. 1168 ЦК України).
Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо( ч. 1 ст. 1195 ЦК України).
Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
В пункті № 10 зазначеної постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тобто, позивач повинен надати докази як на підтвердження протиправних дій чи бездіяльності відповідача, так і докази спричинення їй моральної шкоди, а також наявності причинного зв'язку між діями, бездіяльністю заподіювача та спричиненою шкодою.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і елекронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).
Статтею 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено умови та підстави покладення цивільної відповідальності, а саме, протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між цими діями та спричиненою шкодою, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.
ОСОБА_2 факт нанесення тілесних ушкоджень, вчинення протиправних дій відносно ОСОБА_1 заперечив. Зазначив, що в період з 17-ї до 20-ї години знаходився вдома.
Пояснення відповідача підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у судовому засіданні, які повідомили, що відповідач 16.03.2017 в 19:00 год знаходився в іншому місці, а саме: за місцем свого проживання.
Вказані докази не спростовані позивачем та його представником.
Пояснення свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_12 суд оцінює критично, оскільки вони не були свідками події. Обставини відомі лише зі слів.
Крім того, ухвалою Рокитнянського районного суду Київської області від 10 лютого 2020 року, кримінальне провадження № 12017110250000147, відомості щодо якого внесено до ЄРДР 18.04.2017 за ч.1 ст. 125 КК України закрито. Підставою закриття даного кримінального провадження слугував той факт, що винувата особа не встановлена та з моменту вчинення кримінального правопорушення минуло більше 2 років і строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України збігли.
Тобто вина ОСОБА_2 у кримінальному проваджені не встановлена.
Факт спричинення ОСОБА_2 ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не доведено позивачем і в межах цивільного судочинства.
Крім того, не доведено причинного зв'язку між хірургічним лікуванням позивача і нанесеними тілесними ушкодженнями.
Таким чином, позов не підлягає до задоволення через недоведеність.
Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166, 1167, 1168, 1195 ЦК України, п.п. 3, 9, 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263, 264-265, 273, 353, 430 ЦПК України, суд -
У задоволенні уточненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - відмовити у повному обсязі.
Повне рішення складено 07.10.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Сторони справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОККП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_2 .
Головуючий:В. І. Зінкін