Справа № 367/2396/20
Провадження № 2/367/1969/2021
27 жовтня 2021 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Мерзлого Л.В.,
при секретарі судових засідань Кузнєцовій П.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про визнання права власності,-
До Ірпінського міського суду звернулась ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про визнання права власності.
В позовній заяві зазначає про те, що в період з 29.04.2015 року по 20.03.2019 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 . Під час перебування в шлюбі позивач мала прізвище ОСОБА_1 .Шлюб було зареєстровано 29.04.2015 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №771 та розірвано 18.02.2019 року рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 . Рішення суду набрало чинності 20.03.2019. При розірванні шлюбу питання поділу майна не вирішувалося.Після розірвання шлюбу позивач обрала своє дівоче прізвище - ОСОБА_1 . Від шлюбу з Відповідачем сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .В період шлюбу з Відповідачем, за його письмовою згодою, 13.10.2016 року позивач купила однокімнатну квартиру, загальною площею 39,4 кв.м., житловою площею 19 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 908341732109, єдиним власником всієї квартири визначена ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру прав на нерухоме майно.
За квартиру було сплачено 157 600,00 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Бадрудіновою Н.О. від 13.10.2016 року у місті Ірпінь, Київської області та зареєстрованого в реєстрі за №1199. Також, згідно зі Звітом про експертну грошову оцінку об'єкта нерухомості, виконаним суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ЮНІ ПАК» 12 жовтня 2016 року, ринкова вартість відчужуваної квартири становила 157600,00 грн.
Вказує про те, що при купівлі вищевказаної квартири сторонам не вистачало коштів, а тому звернулись до матері позивача - ОСОБА_7 , яка надала кошти у розмірі 52500,00 грн. на купівлю вищезазначеної квартири у рахунок подарунка онуку на його народження, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому на момент купівлі квартири вже було декілька місяців. Зазначає, що мати позивача подарувала своєму онуку ОСОБА_2 52500,00 грн. та в результаті купівлі квартири він став її фактичним співвласником, так як відповідно до ст.25 ЦК України правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
Вказує про те, що при укладенні договору купівлі - продажу на ім'я малолітньої дитини необхідна згода органів опіки та піклування, а також додаткове оподаткування оскільки, мали б укладати два окремих договори. Отже, сторонами було прийнято рішення тимчасово придбати майно лише на позивача, а зі сплином 3 років, подарувати синові його частку. Однак, зазначає, що на сьогоднішній день не може цього зробити, так як дана квартира є спільно набутим майном, відповідач не надає згоду на дарування 1/3 частини зазначеної квартири спільному сину.
Таким чином, вищезазначена квартира була куплена за кошти, набуті в шлюбі між Позивачем та Відповідачем в сумі 105100,00 грн. та коштів, які фактично належали сину ОСОБА_2 в сумі 52500,00 грн. Кошти, які належали сину ОСОБА_2 в сумі 52500,00 грн. становлять 1/3 частину від вартості всієї квартири. Тобто, стверджує, що йому належить 1/3 частина квартири. Кошти, витрачені на квартиру у сумі 105100,00 грн., які були набуті в шлюбі становлять 2/3 частину від загальної вартості квартири.
Просить визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , частку в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_2 в розмірі 1/3 частини вказаної квартири.
В судовому засіданні позивач просила позовні вимоги задовольнити.
В судове засідання відповідач не з'явився, про розгляд справи був належним чином повідомлений.
В судове засідання третя особа свого представника не направили. До суду подавали заяву, в якій просили розгляд справи провести у їх відсутність.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.04.2015.
Рішенням Срібнянського районного суду Чернігівської області від 18.02.2019 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу позивач залишила дівоче прізвище « ОСОБА_1 ».
Від шлюбу з Відповідачем сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження.
Судом встановлено і не заперечуються сторонами, що в період шлюбу з Відповідачем, позивач купила однокімнатну квартиру, загальною площею 39,4 кв.м., житловою площею 19 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира зареєстрована в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 908341732109, єдиним власником квартири є ОСОБА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру прав на нерухоме майно.
Відповідно до ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Особа може відмовитися від свого майнового права.
За приписами частини 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
У статті 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Згідно зі ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до статті 177 Сімейного Кодексу України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
Вказана норма Сімейного кодексу України направлена на посилення захисту житлових та майнових прав дітей і надає право органам опіки та піклування відмовляти у наданні батькам дитини згоди на вчинення правочинів, в результаті яких порушуються права на житло такої дитини, тобто дитина буде позбавлена права власності або права користування житлом без надання іншого рівноцінного житла або покращення житлових умов.
Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.
Окрім того, статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.
При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.
У даному випадку спірні правовідносини стосуються не визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, а також позивач не ставить вимогу про поділ майна подружжя, а просить виділити малолітній дитині частку з майна, яке перебуває в приватній власності позивача, а тому, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що вказаний позивачем спосіб поділу майна не передбачений законодавством України, суд прийшов до висновку, що поданий позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 319, 321, ЦК України, ст. ст. 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 368 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_2 в інтересах якого діє ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про визнання права власності - відмовити.
Повний текст судового рішення складено 29.10.2021.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя Л.В.Мерзлий