Провадження № 2-з/760/1004/21
Справа № 760/24985/21
про відмову у забезпеченні позову
04 жовтня 2021 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Київській області /далі - Служба/ (код ЄДРПОУ: 26345736; адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 11-А) про визнання неправомірними дій та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення,
Рух справи
16.09.2021 до Солом'янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 15.09.2021, за підписом позивача, в якій він просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо видання ним наказу від 18.08.2021 № 47-ВДС про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності, позивача у справі;
- скасувати в судовому порядку як неправомірний наказ від 18.08.2021 № 47-ВДС про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 , провідного уповноваженого з антикорупційної діяльності, позивача у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л. Справу фактично передано судді по реєстру 17.09.2021.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 22.09.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 28.09.2021 суддю Зуєвич Л.Л. також визначено для розгляду заяви про забезпечення позову, доданої до позовної заяви ОСОБА_1 . Фактично відповідну заяву передано судді по реєстру 29.09.2021.
В заяві про забезпечення позову в порядку ст.ст. 149-153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) ставиться питання про вжиття заходів забезпечення позову (в порядку, визначеному ч. 8 ст. 153 ЦПК України) шляхом зупинення дії наказу відповідача від 18.08.2021 № 47-ВДС та заборони вчиняти за цим наказом будь-які дії, до розгляду справи по суті.
Доводи заявника
Подана заява про забезпечення позову обґрунтована, зокрема, тим, що оскаржуваний наказ прямо впливає на право отримувати позивачем частину заробітної плати у вигляді надбавок, заохочувальних виплат та премій, відповідно до діючого колективного договору. Позивач, якій є інвалідом 2 групи, левову частку заробітної плати витрачає на реабілітаційні процедури. Дія даного наказу ставить під загрозу здоров'я та повноцінну життєдіяльність Позивача. Тому невжиття заходів забезпечення позову ускладнює та здатне зробити неможливим виконання рішення суду.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до погіршення стану здоров'я позивача та загрожує його повноцінній життєдіяльності, а також до того, що позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах цього судового провадження без нових звернень до суду.
За вказаних обставин заявник вважає, що існує нагальна необхідність у вжитті заходів забезпечення позову визначеним шляхом.
Мотиви суду
Дослідивши письмові докази, подану заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Суд враховує, що згідно з ч.ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 5 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
Суд враховує, що ч. 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суд від 23.12.2020 №756/2609/20 (провадження № 61-11479св20) викладено правову позицію згідно з якою:
«Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. [...] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. [...] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, ОСОБА_1 просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу, оскільки дія оскаржуваного наказу може бути підставою як для позбавлення/обмеження позивача виплати надбавок.
Тобто, фактично заява позивача ОСОБА_1 ґрунтується на припущенні позивача. При цьому позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Пред'явлений ОСОБА_1 позов не стосується питань позбавлення/обмеження позивача виплати надбавок чи звільнення, спору щодо цього на даний час між сторонами немає.
Заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднути чи зробити неможливим виконання рішення суду, в разі задоволення позову.
Матеріали справи також не містять доказів, які вказують на те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Аналізуючи викладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням правових позицій Верховного Суду, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд приходить до висновку про те, що у задоволенні заяви необхідно відмовити, оскільки жодними належними доказами не доведено той факт, що невжиття забезпечення позову у виді зупинення дії наказу № 47-ВДС від 18.08.2021 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1 , відповідно до якого йому оголошено догану, може утруднити чи зробити неможливим виконання гіпотетичного рішення суду про скасування такого наказу.
Крім того, на думку суду, задоволенням такої заяви позивача ОСОБА_1 буде фактично ухвалене рішення без розгляду цивільної справи по суті, оскільки позивач просить зупинити дію наказу, правомірність якого оспорюється та, який він просить скасувати, що за змістом є тотожним задоволенню заявлених позовних вимог без вирішення спору по суті, і вжиття такого заходу суперечитиме вимогам ч. 10 ст. 150 ЦПК України.
Відтак, суд вважає, що застосуванням такого способу забезпечення позову, судом наперед буде надано правову оцінку оспорюваному наказу, без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Згідно з ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Судове рішення не може грунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене, наразі суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Водночас, суд звертає увагу на приписи ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
За змістом ч. 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-153, 158, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 а про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Служби автомобільних доріг у Київській області про визнання неправомірними дій та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Суддя Л. Л. Зуєвич