20 вересня 2021 року Справа № 160/14091/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Юхно І.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
16.08.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривий Ріг ради, у якому позивач просить суд:
- визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг в період з 30.06.2021 по теперішній час, протиправними;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради призначити та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 30.06.2021, у зв'язку з її працевлаштуванням.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 06.07.2021 позивач з'явилася до Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної у м. Кривому Розі ради на особистий прийом для надання Довідки вих.№128 від 06.07.2021 року про працевлаштування з метою поновлення виплат державної щомісячної адресної допомоги особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, однак спеціаліст управління повідомила позивачеві, що надані документи не грають ніякої ролі, оскільки відповідно до п. 7 підставі постанови Кабінету Міністрів України № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі Порядок № 505) - позивач втратила своє право на допомогу. Не погоджуючись з отриманою відповіддю в цей же день, а саме 06.07.2021 року, ОСОБА_1 звернулася в усному порядку на «Урядову гарячу лінію» (звернення №ЖИ-12765317), у відповідь на яке 19.07.2021 року засобами поштового зв'язку нею від відповідача було отримано відповідь, а саме Лист від 09.06.2021 року за вих. №01-05/3607.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо не призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг на підставі п. 7 Порядку № 505 є неправомірними, а відмова в призначенні ОСОБА_1 адресної допомоги на новий строк після її працевлаштування є протиправною та ґрунтується на неправильному тлумаченні законодавства відповідачем.
Позивач звертає увагу, що жодних пояснень чи консультацій щодо подальшої виплати «державної щомісячної адресної допомоги» на сім'ю ОСОБА_1 відповідачем їй не надавалося.
На думку позивача, за змістом норм Порядку №505 грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 цього Порядку не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців. При цьому, чинним законодавством не встановлено заборони на призначення такої допомоги особі в наступних шестимісячних періодах за відсутності обставин, які були підставами для припинення виплати допомоги.
Позивач вказує, що оскільки із заявою про призначення допомоги ОСОБА_1 звернулася у липні 2021 року, то остання вважає, що підстав для відмови у призначенні спірної допомоги на наступні (з моменту звернення) шість місяців у відповідача не має.
Разом з тим, позивач звертає увагу суду на те, що Порядком № 505 не встановлено жодного обмеження особи звернутись з новою заявою про призначення щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного від 20.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито в адміністративній справі спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачеві 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача; витребувано від відповідача додаткові докази по справі та встановлено строк для їх подання.
Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) учасники справи повідомленні відповідно до приписів, що підтверджується матеріалами справи.
01.09.2021 засобами електронного зв'язку та 06.09.2021 засобами поштового зв'язку від відповідача до суду надійшов відзив на позов, у якому Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Металургійної районної в місті ради позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити в їх задоволенні.
В обґрунтування своєї правової позиції відповідачем зазначено, що 07.10.2020 позивачка в черговий раз надала до Управління заяву для призначення грошової допомоги, а також довідку з навчального закладу на доньку та копію сторінок своєї трудової книжки, в якій на сторінці №13 зазначено, що остання 25.09.2020 звільнилися з останнього місця працевлаштування. При цьому, цього ж дня - 07.10.2020 провідним спеціалістом відділу прийому громадян Управління ОСОБА_2 позивачці на особистому прийомі в приміщенні Управління були надані усі необхідні роз'яснення та консультації стосовно умов призначення вищевказаної грошової допомоги, зокрема і у разі звільнення позивачки (про що свідчить відповідний запис на зворотній стороні заяви позивачки від 07.10.2020, зокрема завірений її особистим підписом).
Відповідачем вказано, що враховуючи наявні в особовій справі позивачки документи, останній як уповноваженому представнику сім'ї в рамках п.3 Порядку було призначено грошову допомогу на періоди з 26.09.2020 по 25.11.2020 у розмірі 1442,00 грн., з 26.11.2020 по 25.01.2021 у розмірі 1221,00 грн. та з 26.01.2021 по 24.03.2021 у розмірі 1000,00 грн., яка була виплачена в повному обсязі. 16.04.2021 позивачка надала до Управління аналогічну заяву та довідку з навчального закладу на доньку для подовження виплати грошової допомоги. Рішенням Управління від 26.04.2021 позивачці, як уповноваженому представнику сім'ї, призначена грошова допомога з 25.03.2021 по 24.09.2021 у розмірі 1000,00 грн. щомісяця. Допомога виплачена по серпень 2021 року включно. Окрім, цього відповідач звертає увагу на те, що згідно з документами, які знаходяться в особовій справі, позивачка отримувала допомогу в Управлінні, як працездатна особа до 24.03.2021.
На думку відповідача, оскільки на протязі 6 місяців після звільнення позивачка не працевлаштувалася, то при наступному звернені допомога була призначена тільки на доньку позивачки. Отже, позивачка своє право на грошову допомогу у будь-якому розмірі втратила ще - 25.03.2021 року.
Відповідач також посилається на те, що у встановлені Порядком строки та належний спосіб позивачка не повідомила Управління про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня виникнення таких обставин (в період з 26.09.2020 по 28.09.2020). Про сам факт звільнення Управління дізналось також лише 07.10.2020 під час надання відповідної заяви.
Крім того, відповідач вказує, що в Управління відсутні будь-які зареєстровані факти повідомлення позивачкою Управління про зміни обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги позивачці (мається на увазі факти працевлаштування позивачки) та які настали протягом місяця з місяця припинення виплати, у зв'язку з чим відповідно до діючого законодавства в Управління відсутні правові підстави для подальшого призначення, поновлення та виплати позивачці грошової допомоги.
15.09.2021 засобами електронного зв'язку та 17.09.2021 засобами поштового зв'язку від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, якій позивач наголошує, що зауваження відповідача у відзиві щодо надання позивачу роз'яснень відповідними фахівцями, що ведуть прийом громадян - взагалі не відповідає дійсності. Будь-якої інформації про те, що позивачу будуть зменшувати виплату, і про те, що протягом 6 місяців ОСОБА_1 необхідно влаштуватися на роботу, інакше вона втратить право на отримання виплат з боку фахівця не було надано.
Позивач також посилалась на те, що в Криворізький міськрайонний центр зайнятості вона подала папери в перший робочий день після звільнення, а саме - 28.09.2021, в понеділок, і документи були подані в електронній формі, так як був карантин, але Криворізьким міськрайонним центром зайнятості, ОСОБА_1 було повідомлено, що відповідно до Закону останній не може призначити та виплачувати допомогу, як безробітній, поки не буде проведена перевірка фактичного місця проживання позивача і не буде отримано відповідь від Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної у м. Кривому Розі, що позивач дійсно перебуваю на обліку, як внутрішньо переміщена особа.
В подальшому, після того, як Криворізький міськрайонний центр зайнятості направив запит на Управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної у м. Кривому Розі, то працівники управління праці подзвонили позивачу і призначили час особистої зустрічі 07.10.2020. (так як у той період діяли карантинні заходи та особистий прийом громадян в звичайному режимі не проводився). Прийом взагалі проходив в коридорі, як пояснили позивачу «в зв'язку з карантином», документи ОСОБА_1 всі принесла з собою, а саме довідку про те, до якого числа вона працювала, довідку зі школи щодо дитини і копію трудової книжки, фахівець прийняла у позивача всі документи, дала заповнити стандартні заяви за шаблоном і все.
Разом із тим, позивач акцентувала увагу, що фахівці відповідача відмовилися приймати у ОСОБА_1 довідку про працевлаштування, хоча вона її надавала, зазначаючи, що позивач втратила своє право на отримання виплат, і рекомендували позивачу уважно читати постанову Кабінету Міністрів України № 505 і це було на початку липня 2021р., а не раніше.
Таки чином, позивач вважає дії відповідача неправомірними, а доводи, що викладені у відзиві на позов необґрунтованими.
За приписами п.2 ч.1 ст.263 КАС України у справах щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг заявами по суті справи є позов та відзив.
Разом із тим, відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
На підставі наведених норм, суд розцінює вказану відповідь як додаткові пояснення позивача.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 04.10.2007 Петровським РВ ГУМВС України в Донецькій області.
Відповідно до довідки Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради від 27.02.2019 №1209-5000046315 ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
З наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 23.01.2008 Відділом реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції м.Донецька, ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 у період з 01.03.2018 по 25.09.2020 працювала начальником відділу складської ТОВ «Ертанз» та звільнена 25.09.2020 за згодою сторін на підставі ст.36 КЗпП (записи трудової книжки №17-18).
З 29.09.2020 Криворізьким міськрайонним центром зайнятості розпочато виплату позивачу допомоги по безробіттю відповідно до пп.1, 3, 4 та п.1 ст.2, 3 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», про що свідчить наявний у трудовій книжці НОМЕР_4 запис порядковий номер 19.
07.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, в якій просила призначити грошову допомогу для покриття витрат на проживання та на оплату житлово-комунальних послуг на: ОСОБА_1 , місце роботи та час, з якого працює особа: «безробітна, стою в центрі Зайнятості» та доньку ОСОБА_3 (школа №103, 7-А клас). На зворотному аркуші вказаної заяви позивачем рукописно із проставленням власноручного підпису зазначено: «Я несу повну відповідальність за надану мною інформацію та зобов'язуюсь повідомляти про зміни, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом 3-х днів з дня настання таких обставин.», а також: «Отримала консультацію про перелік необхідних документів для переоформлення адресної допомоги на наступний період» (копія заяви міститься у матеріалах справи).
Як зазначено відповідачем та не заперечується відповідачем, 16.04.2021 позивач надала до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривий Ріг ради аналогічну заяву та довідку з навчального закладу на доньку для подовження виплати грошової допомоги, на підставі якої Рішенням відповідача від 26.04.2021 ОСОБА_1 , як уповноваженому представнику сім'ї, призначена грошова допомога з 25.03.2021 по 24.09.2021 у розмірі 1000,00 грн. щомісяця.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем в порушення визначеного ч.2 ст.77 КАС України обов'язку доказування не було надано до суду ані копії заяви позивача від 16.04.2021, ані рішення від 26.04.2021, на які наявне посилання у відзиві на позов.
Поряд із цим, з матеріалів справи судом встановлено, що у період з вересня 2020 року по червень 2021 року позивач була зареєстрована у Криворізькому міськрайонному центрі зайнятості як безробітна та отримувала допомогу по безробіттю (довідка Криворізького МЦЗ від 01.07.2021 №3080 та копія трудової книжки позивача містяться у матеріалах справи).
30.06.2021 ОСОБА_1 прийнята на посаду заступника директора ТОВ «ФУЛЛ СЕРВІС ЛОГІСТІК», про що свідчить запис №23 в трудовій книжці позивача та наявна у матеріалах справи копія довідки ТОВ «ФУЛЛ СЕРВІС ЛОГІСТІК» вих.№128 від 06.07.2021.
Позивачем в позовній заяві зазначено, що 06.07.2021 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з метою надання Довідки вих.№128 від 06.07.2021 про працевлаштування з метою поновлення їй виплат державної щомісячної адресної допомоги особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, однак спеціаліст Управління повідомила, що відповідно до п. 7 Порядку №505) позивач втратила право на таку допомогу.
Проте, суд звертає увагу, що доказів звернення ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривий Ріг ради 06.07.2021 до матеріалів справи ні позивачем, ні відповідачем в ході судового розгляду справи надано не було.
Разом із цим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 06.07.2021 звернулась на Урядову гарячу лінію 1545 (Дніпропетровський регіональний контактний центр) із зверненням (реєстраційний індекс ЖИ-12765317) щодо відмови у призначенні адресної допомоги, як ВПО. У зверненні остання поінформувала, що зверталася 06.07.2021 до УСЗН виконкому Металургійної (Дзержинської) районної у місті Кривому Розі ради з довідкою з місця роботи про працевлаштування для того, щоб було призначено допомогу, де отримала відмову мотивовану постановою №505 та просила посприяти у призначенні їй адресної допомоги, як ВПО та перевірити правомірність відмови з наданням роз'яснень.
Вказане звернення за резолюцією голови Дніпропетровської облдержадміністрації Резніченка В.М. направлено до виконання УСЗН виконкому Металургійної (Дзержинської) районної у місті Кривому Розі ради терміном до 16.07.2021.
Листом від 09.07.2021 №01-05/3607 Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради за результатами розгляду вищевказаного звернення позивача з питання надання роз'яснень щодо умов отримання виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - грошова допомога), повідомлено наступне:
- 17.10.2014 управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (далі - управління) заявницю разом з донькою було взято на облік, як внутрішньо переміщених осіб;
- відповідно до Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 505 (далі - Порядок) заявниці була призначена допомога на останню та доньку з 17.10.2014 по 25.09.2020;
- 07.10.2020 заявниця надала до управління заяву, довідку з навчального закладу на доньку та трудову книжку в якій зазначено, що заявниця 25.09.2020 звільнилася. Спеціалістом управління заявниці на особистому прийомі в управлінні було роз'яснено умови призначення вищевказаної грошової допомоги у разі звільнення;
- Спеціаліст управління звернув увагу ОСОБА_1 , що в п.7 Порядку зазначено, якщо, у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку, які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється;
- відповідно до абз. 9 п. 3 Порядку, особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 Порядку, грошова допомога не призначається, крім осіб, які після припинення виплати грошової допомоги втратили працездатність (наприклад, досягнення пенсійного віку або встановлення групи інвалідності);
- враховуючи наявні в справі документи заявниці було призначено грошову допомогу на період з 26.09.2020 по 25.11.2020 у розмірі 1442,00 гри., з 26.11.2020 по 25.01.2021 у розмірі 1221,00 грн. та з 26.01.2021 по 24.03.2021 у розмірі 1000,00 грн. допомога виплачена в повному обсязі;
- 16.04.2021 заявницею надано до управління заяву та довідку з навчального закладу на доньку для подовження виплати грошової допомоги. ОСОБА_1 призначена грошова допомога з 25.03.2021 по 24.09.2021 у розмірі 1000,00 грн. щомісяця. Допомога виплачена по червень 2021 року;
- згідно з документами, які знаходяться в особовій справі заявниці, остання отримувала грошову допомогу в управлінні, як працездатна особа до 24.03.2021. На протязі 6 місяців після звільнення заявниця не працевлаштувалася, тому при наступному звернені грошова допомога була призначена тільки на доньку;
- отже, ОСОБА_1 своє право на грошову допомогу втратила 25.03 2021 року. Враховуюче вищевикладене, грошова допомога виплачується заявниці на доньку відповідно до вимог діючого законодавства.
Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні та виплаті щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг в період з 30.06.2021, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 2 зазначеної статті у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
22.11.2014 в Україні набрав чинності Закон «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру (ч.1 ст. 1 Закону №1706-VII).
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» установлено щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, а також затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі - Порядок № 505).
Порядок № 505 визначає механізм надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.
Абзацами 1, 2 та 5 пункту 3 Порядку №505 визначено, що грошова допомога внутрішньо переміщеним особам призначається на сім'ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди у довільній формі про виплату йому грошової допомоги від інших членів сім'ї (далі - уповноважений представник сім'ї), зокрема, у таких розмірах:
- для осіб, які отримують пенсію, та інших осіб, які досягли пенсійного віку (крім осіб з інвалідністю), дітей, осіб, які досягли 18-річного віку та продовжують навчання за денною формою в закладах освіти, що забезпечують здобуття повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної) або вищої освіти, до закінчення таких закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, - 1000 гривень на одну особу (члена сім'ї);
- для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім'ї).
Особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначається (абз.10 п.3 Порядку №505)
Пунктом 5 Порядку №505 визначено, що призначення і виплата грошової допомоги здійснюється уповноваженим органом за фактичним місцем проживання (перебування) сім'ї.
Для призначення грошової допомоги уповноважений представник сім'ї за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус, подає складену в довільній формі письмову заяву про надання грошової допомоги та документи, визначені цим пунктом.
Для призначення грошової допомоги на наступний шестимісячний строк уповноважений представник сім'ї подає заяву, в якій повідомляє про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'являє довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб усіх членів сім'ї. Таку заяву на наступний шестимісячний строк може бути подано з дати його початку або не раніше ніж за 15 днів до закінчення поточного шестимісячного строку.
У заяві зазначаються такі відомості про всіх членів сім'ї, які претендують на отримання грошової допомоги:
прізвище, ім'я та по батькові;
число, місяць, рік народження;
серія, номер (у разі наявності) паспорта громадянина України, ким і коли виданий або серія, номер документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, а для іноземців та осіб без громадянства - документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус;
реєстраційний номер облікової картки платника податків (не зазначається фізичними особами, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному територіальному органу ДФС і мають відмітку в паспорті);
інформацію про:
- зареєстроване та фактичне місце проживання (перебування);
- наявність у будь-якого із членів сім'ї у власності житлового приміщення/частини житлового приміщення, розташованого в інших регіонах, ніж тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення;
- наявність житлового приміщення, яке зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації;
- наявність у будь-якого з членів сім'ї на депозитному банківському рахунку (рахунках) коштів у розмірі, що перевищує 25-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб;
- місце роботи осіб працездатного віку та час, з якого особа там працює;
- наявність у будь-якого з членів сім'ї інвалідності із зазначенням групи інвалідності.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 505 якщо у складі сім'ї, якій призначено грошову допомогу, є особи працездатного віку (крім громадян, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку; громадян, які доглядають за дітьми, що потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більш як до досягнення ними шестирічного віку; громадян, які мають трьох і більше дітей віком до 16 років і доглядають за ними; громадян, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, або особами з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, або особами, які досягли 80-річного віку; а також фізичних осіб, які надають соціальні послуги, та студентів денної форми навчання), які не працевлаштувалися, в тому числі за сприянням державної служби зайнятості, або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють, протягом двох місяців з дня призначення виплати грошової допомоги, її розмір для працездатних членів сім'ї на наступні два місяці зменшується на 50 відсотків, а на наступний період - припиняється.
У разі звільнення та подальшого непрацевлаштування працездатного члена сім'ї грошова допомога на цього члена сім'ї через два місяці з дня, що настає за днем звільнення, зменшується на 50 відсотків, а через чотири місяці з дня, що настає за днем звільнення, - припиняється.
Особи працездатного віку, яким призначено грошову допомогу, зобов'язані інформувати у триденний строк уповноважений орган про факт працевлаштування або перебування на обліку як безробітних.
Аналіз вищезазначених норм свідчить, що грошова допомога у разі її припинення відповідно до пункту 7 Порядку №505 не призначається лише на наступний строк, тобто чергові шість місяців.
Положення Порядку № 505 не містять норми, яка б у подібних правовідносинах назавжди позбавляла права особу працездатного віку, яка працевлаштувалась та як і раніше має статус внутрішньо переміщеної особи на отримання грошової допомоги.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 15.04.2019 у справі № 227/513/17 та від 24.06.2020 у справі №639/1949/17.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Матеріалами справи підтверджено, що до 25.11.2020 ОСОБА_1 як уповноважений представник сім'ї отримувала грошову допомогу у розмірі 1442,00 грн. (1000 грн. на доньку ОСОБА_3 як дитину, що не досягла 18-річного віку, та 442 грн. на позивача як працездатну особу).
Управлінням праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради з 25.11.2020 (через два місяці з дня, що настав за днем звільнення ОСОБА_1 з роботи) було зменшено грошову допомогу ОСОБА_1 з 442,00 грн. до 221,00 грн., тобто на 50 відсотків (загальний розмір допомоги сім'ї складав - 1221 грн.), а з 26.01.2021 (через чотири місяці з дня, що настав за днем звільнення ОСОБА_1 з роботи) виплату грошової допомоги ОСОБА_1 як працездатній особі припинено (загальний розмір допомоги сім'ї складав - 1000 грн.).
Отже, з моменту припинення виплати грошової допомоги (26.01.2021) по день звернення позивача із заявою на «урядову гарячу лінію» про виплату їй вказаної допомоги (06.07.2021), як працевлаштованої особи, не минув шестимісячний строк, тобто наступний строк в розумінні пункту 3 Порядку № 505, у зв'язку з чим у відповідача були відсутні правові підстави для призначення грошової допомоги.
Разом із тим, суд звертає увагу, що оскільки позивач з 30.06.2021 працевлаштувалась і її статус не суперечить зазначеним вище пунктам Порядку №505, то зі спливом шестимісячного строку з моменту припинення виплати грошової допомоги (наступного строку в розумінні пункту 3 Порядку № 505) ОСОБА_1 знову набула права на призначення щомісячної адресної допомоги, а саме: з 26.07.2021.
Крім того, стосовно посилань відповідача про порушення ОСОБА_1 строків повідомлення Управління про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня виникнення таких обставин, а саме про звільнення з 25.09.2020, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 77 КАС України, відповідно до яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд відхиляє вказані посилання відповідача, наведені у відзиві на позов з огляду на те, що вони не були покладені в основу рішення, оформленого листом від 09.07.2021 №01-05/3607. Більш того, про безпідставність таких посилань свідчить те, що відповідачем було призначено ОСОБА_1 грошову допомогу на підставі заяви від 07.10.2020, в якій вже було вказано про те, що позивач є безробітною та перебуває на обліку в Криворізькому МЦЗ.
Таким чином, суд приходить до висновку, що рішення Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради, оформлене листом від 09.07.2021 №01-05/3607, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з посиланням на те, що позивач втратила право на грошову допомогу з 25.03.2021, суперечить нормам чинного законодавства та є протиправним.
Водночас, суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів протиправності дії Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату комунальних послуг в період з 30.06.2021, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідно вийти за межі позовних вимог, а саме: визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради, оформлене листом від 09.07.2021 №01-05/3607, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 30.06.2021, у зв'язку з її працевлаштуванням, суд звертає увагу на таке.
Як вже зазначено судом вище ОСОБА_1 у зв'язку із працевлаштуванням набула права на призначення щомісячної адресної допомоги зі спливом шестимісячного строку з моменту припинення виплати грошової допомоги (наступного строку в розумінні пункту 3 Порядку № 505), а саме: з 26.07.2021.
Проте, суд наголошує, що доказів звернення ОСОБА_1 до відповідача із заявою про надання грошової допомоги та документами, визначених п.5 Порядку №505, після 26.07.2021 в ході судового розгляду справи до суду надано не було, у зв'язку з чим у суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частині як передчасних.
При цьому, щодо посилань позивача про ненадання їй посадовими особами Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради роз'яснень з питання продовження виплати грошової допомоги у зв'язку зі звільненням з роботи та необізнаність ОСОБА_1 з умовами припинення виплати грошової допомоги суд зауважує, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, доводяться до відома населення у порядку, встановленому законом. Факт їх офіційного опублікування свідчить про можливість ознайомлення з ними невизначеним колом осіб. Саме інститут офіційного опублікування покликаний забезпечити уникнення випадку незнання особою певного закону.
Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Постанова КАС ВС від 13.03.2019 у справі № 826/13430/17 (№ в ЄДРСР 80481640)
Порядок №505 опублікований у офіційних виданнях «Урядовий кур'єр» від 07.10.2014 №184 та від 14.10.2014 № 80 (код акта 74160/2014), а також на офіційному сайт Верховної Ради за посиланням https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/505-2014-%D0%BF#Text, що забезпечує право позивача ознайомитися із умовами призначення, продовження та припинення виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Отже, суд вважає такі посилання позивача безпідставними.
За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Аналогічна позиція стосовно обов'язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).
Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 КАС України).
Таким чином, судовий збір у розмірі 908,00 грн., сплачений позивачем при поданні адміністративного позову до суду відповідно до квитанції від 11.08.2021 №0.0.2226344139.1, підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Покровської районної в місті ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 454,00 грн.
Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради (місцезнаходження: 50096, Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, пр. Металургів, 16; код ЄДРПОУ 03192336) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті Кривому Розі ради про відмову ОСОБА_1 у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеній особі для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, оформлене листом від 09.07.2021 №01-05/3607.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Металургійної районної у місті ради сплачені позивачем судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири гривні нуль копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя І.В. Юхно