Єдиний унікальний номер: 379/706/20
Провадження № 2/379/126/21
16 вересня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Мовчан М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КІВШОВАТА АГРО» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики,
Представник позивача звернувся до суду з даним позовом, просить суд стягнути з відповідачки на користь ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» заборгованість за договором позики № 15 у розмірі 25 421,84 грн та судові витрати в розмірі 2102,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що між ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» та ОСОБА_1 яка працювала на підприємстві позивача на посаді юриста, було укладено договір позики №15 від 30.10.2018.
ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» було виконано свої зобов'язання, а саме на підставі договору надано відповідачці позику, що підтверджується платіжним дорученням від 02.11.2018 року №1574. Платіж проведено банком 05.11.2018, що є днем отримання відповідачкою позики.
Відповідачка порушила свої зобов'язання за договором, внаслідок чого ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» було подано позов до суду.
Представник позивача Ступка Н.П. в судовому засіданні підтримала поданий позов в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні визнала позов лише в частині основної суми боргу, тобто 20 000 грн. Зазначила, що позика була безвідсоткова. Інфляційні витрати не визнає.
З'ясувавши обставини справи, перевіривши їх поданими доказами, заслухавши думку сторін, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.
Судом встановлено, що 30.10.2018 року між ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» та ОСОБА_1 укладено договір позики №15, відповідно до якого, згідно п. 1. договору позикодавець передає у власність позичальникові грошові кошти в сумі 20 000,00 гривень (двадцять тисяч гривень 00 коп.), а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві позику в повному обсязі в строк до «25» жовтня 2019 року включно.(а.с. 23-24)
Позика не повернута, що не оспорюється сторонами.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно п. 3. договору, повернення позики здійснюється позичальником у безготівковій формі на банківський рахунок, вказаний в реквізитах цього договору.
Відповідно до п. 4. договору передбачено, що повернення позики здійснюється позичальником щомісячно рівними частинами протягом всього строку дії цього договору. Розмір щомісячних платежів становить 1 700,00 (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.) гривень. Щомісячні платежі здійснюються в строк до 25 числа поточного місяця.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Всупереч умовам договору відповідачка свої зобов'язання по поверненню позики не виконала. Станом на дату звернення позивача до суду розмір заборгованості відповідачки з повернення позики складає 20 000,00 гри.
Як вбачається з п. 11. договору, за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 12. Договору зазначено, що за прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно з п. 13. договору у випадку прострочення здійснення щомісячного платежу відповідно до п. 4. цього договору більше, ніж на 20 календарних днів позичальник сплачує позикодавцю штраф в розмірі 5% від розміру щомісячного платежу.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно положення ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Також, частиною 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи, що відповідно до п. 4. Договору та платіжного доручення №1574 від 02.11.2018 року (а.с.8) відповідачка отримала позику 05.11.2018 і повинна була повертати її частинами щомісячно до 25 числа поточного місяця, то нарахування пені здійснюється починаючи 26.11.2018 року по 09.06.2020.
Розмір нарахованої позвачем пені за несвоєчасне виконання зобов'язання становить 3 068,20 грн (а.с.16).
Беручи до уваги умови п. 13. договору про нарахування 5% штрафу на суму щомісячного платежу, а також те, що для повного погашення заборгованості відповідачка повинна була здійснити частинами 12 платежів, то загальний розмір штрафу становить 1 020,00 грн ( 1700,00 грн X 5% X 12).
Інфляційні збитки станом на 09.06.2020 на суму заборгованості становлять 679,00 грн (а.с.17-19), розмір 3% річних складає 654,64 грн (а.с. 20-21).
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідач свої зобов'язання за договорами не виконувала, у зв'язку з чим станом утворилась кредитна заборгованість.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до п. 12. Договору зазначено, що за прострочення повернення позики позичальник сплачує позикодавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно з п. 13. договору у випадку прострочення здійснення щомісячного платежу відповідно до п. 4. цього договору більше, ніж на 20 календарних днів позичальник сплачує позикодавцю штраф в розмірі 5% від розміру щомісячного платежу.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.
Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом України у постанові від 10 жовтня 2018 року справа № 278/2615/15-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Тому суд вважає, що вимога по стягненню пені на суму заборгованості становить в розмірі 3 068,20 грн не підлягає задоволенню.
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «КІВШОВАТА АГРО» не повернуті, а також вимоги частини першої статті 530, частини другої статті 625 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення основної заборгованості за договором позики, штафу за договором позики, 3 відсотки річних та інфляційних збитків, в іншій частині - відмовити.
Судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 19, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, ст.ст. 251, 252, 525-527, 530, 549, 550, 551, 612, 623, 637, 628, 633, 634, 1048, 1049, 1050 ЦК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КІВШОВАТА АГРО» несплачену суму боргу за договором позики № 15 від 30 жовтня 2018 року у розмірі 22 353,64 грн (двадцять дві тисячі триста п'ятдесят три гривні 64 коп.), в тому числі 20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1020,00 грн (одна тисяча двадцять гривень 00 коп.) штраф, 654,64 (шістсот п'ятдесят чотири гривні 64 коп.) - 3% річних, 679,00 грн (шістсот сімдесят дев'ять грн. 00 коп.) інфляційні збитки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КІВШОВАТА АГРО» судовий збір у розмірі 1848,29 грн (одна тисяча вісімсот сорок вісім гривень двадцять дев'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 24 вересня 2021 року.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Сторони справи:
позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «КІВШОВАТА АГРО», вул. Свободи, 67, с. Ківшовата, Білоцерківського району Київської області, ЄРДПОУ 35325532;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою АДРЕСА_1 .
Головуючий:В. І. Зінкін