Справа № 463/3529/19 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/811/1963/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія:39
27 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Мельничук О.Я.,
суддів: Крайник Н.П., Ванівського О.М.,
без участі сторін,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 06 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання,-
В травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, просить ухвалити рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , а також з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором №22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 в розмірі 11 625 грн. за травень 2018 року, а також просить стягнути солідарно з відповідачів на його користь 4173 грн. компенсації за відрив від звичайних занять.
Позов мотивує тим, що відповідно до рішення Личаківського районного суду м. Львова від 07.10.2014, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 12.02.2015, з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно стягнуто заборгованість за договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008, що складалася з 12 500 грн. тіла кредиту, 20 972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12 500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього в сумі 45 972,25 грн.
На даний час рішення суду перебуває на примусовому виконанні та виконується щодо кожного із відповідачів у Личаківському, Сокальському та Самбірському відділах державної виконавчої служби. Однак, відповідачі ухиляються від виконання рішення суду, заборгованість по договору кредиту не погасили та допустили прострочення виконання грошового зобов'язання за договором кредиту, а тому враховуючи вище наведене просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 06 листопада 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором №22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 за травень 2018 року в розмірі 11625 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором №22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 за травень 2018 року в розмірі 11625 грн.
В задоволенні вимог про стягнення 4174 грн. компенсації за відрив від звичайних занять - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в дохід держави 768,40 грн. судового збору - по 256,13 грн. з кожного.
Рішення суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитними коштами та пені, ОСОБА_2 використав своє право на повернення кредиту, відтак правові підстави нараховувати неустойку (пеню) відповідно до п.4.3 кредитного договору після пред'явлення до позичальника та поручителів вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України відсутні.
Звертає увагу на те, що незважаючи на те, що пункт 2 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» передбачає, що норми даного Закону поширюються на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом - 10 червня 2017 року, у випадках, що пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи, дія даного Закону має зворотню дію в часі через застосування норм ч.1 ст. 58 Конституції України та ч. 2 ст. 5 ЦК України. Тому, оскільки, встановлені ЗУ «Про споживче кредитування» обмеження щодо стягнення пені, яка є заходом цивільно-правової відповідальності, пом'якшують цивільну відповідальність, відповідно підлягають застосуванню до відносин, що мають місце між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на підставі договору кредиту № 22/2008ЛФ від 04.04.2008.
В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Личаківського районного суду міста Львова від 06 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до вимог ч.13 ст.7 та ч.1 ст.369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
У частині п'ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 26 жовтня 2021 року, є дата складення повного судового рішення - 27 жовтня 2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення із наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам не відповідає.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заборгованість за договором 22/2008ЛФ від 04.04.2008 станом на травень 2018 погашена не була, тому позивач має право на додаткові проценти за користування коштами кредитодавця в розмірі 3% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом відповідно до п.4.3 кредитного договору.
Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна.
Судом установлено, що 04.04.2008 між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно якого відповідачу надано кредит на суму 20 000 грн на строк до 04.04.2010 зі сплатою за користування кредитними коштами 0,13699% від суми залишку кредиту, за кожен день користування.
Відповідно до п.4.3 кредитного договору, в разі виникнення заборгованості в погашенні кредиту та/або процентів за користуванням кредитом, через 14 днів з дня обумовленої дати сплати наведеної в п.5.1 договору, позичальник сплачує додаткові проценти за користування коштами кредитодавця в розмірі 3% від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 04.04.2008 між КС «Либідь» в особі Львівської філії та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договори поруки №22/2008ЛФ/1 та №22/2008ЛФ/2 відповідно, за умовами яких поручителі зобов'язались відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору. В разі невиконання позичальником зобов'язань за договором, позичальник та поручителі відповідають перед кредитодавцем як солідарні боржники. КС «Либідь» в особі Львівської філії виконала своє зобов'язання надавши ОСОБА_1 обумовлену суму кредиту.
Згідно договору про відступлення права вимоги від 29.03.2013 до позивача ОСОБА_2 перейшли всі права первісного кредитора у вищезазначеному зобов'язанні в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, а також ті, які в подальшому будуть виникати на підставі основного договору.
Судом також встановлено, що рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 07 жовтня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 12.02.2015, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за Договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року 12 500 грн. тіла кредиту, 20 972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього на суму 45 972,25 грн. та солідарно стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 за Договором № 22/2008 ЛФ про надання кредиту від 04.04.2008 року 12 500 грн. тіла кредиту, 20 972,25 грн. процентів за користування кредитом та 12 500 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього на суму 45 972,25 грн.
Як убачається з матеріалів справи, відповідачі не виконують зобов'язання по кредитному договору.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Такий правовий висновок наведено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
У Постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що право кредитодавця нараховувати обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, у кредитодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після закінчення строку його дії, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.
Звернувшись до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, процентів за користування кредитними коштами та пені, ОСОБА_2 використав своє право на повернення кредиту, відтак правові підстави нараховувати неустойку (пеню) відповідно до п. 4.3. кредитного договору після пред'явлення до позичальника та поручителів вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок пені позивачем проведений на підставі п. 4.3 кредитного договору. Позивач вимог про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень ч.2 ст. 625 ЦК України у даній справі не пред'являв.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідачів 4173 грн. компенсації за відрив від звичайних занять, то дана вимога до задоволення не підлягає, оскільки позивачем у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України не представлено жодного доказу його відриву від звичайних занять, що спричинено діями чи бездіяльністю відповідачів
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина друга статті 376 ЦПК України).
З урахуванням висновку апеляційного суду про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржуване рішення слід скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В силу вимог п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до ч.7 ст.141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 06 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання - відмовити.
Компенсувати за рахунок держави ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 27 жовтня 2021 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: О.М. Ванівський
Н.П. Крайник