Справа № 450/651/21 Головуючий у 1 інстанції: Мельничук І.І.
Провадження № 22-ц/811/2731/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.
Категорія: 30
28 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді: Ванівського О.М.,
суддів - Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,
секретаря Івасюти М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватної агрофірми «Нива» на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Нива», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання договору купівлі-продажу дійсним,-
В лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом, в якому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу від 26.07.2005 року, укладений на аукціоні з продажу майна банкрута на Прикарпатській універсальній товарній біржі, відповідно до якого ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) купив, а Приватна агрофірма «Нива» (ЄДРПОУ - 00854363) продала нерухоме майно - телятник (А-1) площею 750,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 35200 (тридцять п'ять тисяч двісті) гривень.
В обґрунтування позовних вимог покликався на те, що відповідно до укладеного між сторонами на товарній біржі договору від 26.05.2005 року, ОСОБА_1 купив об'єкт нерухомості - телятник, площею 750,9 кв.м., повністю оплатив його вартість у розмірі 35200,00 грн. та відповідно акту прийому-передачі отримав усі правовстановлюючі документи на належне йому майно. Станом на 31.08.2005 року сторонами належно виконано всі умови договору. На час укладання Договору, його виконання та набуття ним права власності на телятник будь-які обмеження/заборони/арешти були відсутні, відчуження нерухомого майна відбувалося в межах процедури банкрутства ПАФ «Нива», порушеної Господарським судом Львівської області 21 серпня 2003 року, справа № 6/10-8/18. Більше 15 років позивач є повноправним та єдиний власником телятника, здійснює в цьому приміщенні, яке відбудував з руїни, господарську діяльність по розведенню та утриманню великої рогатої худоби. 03 грудня 2013 року в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 41377391 державним виконавцем було накладено арешт на все майно ПАФ «Нива» з метою його подальшої реалізації на прилюдних торгах для виконання зобов'язань відповідача перед третьою особою, в тому числі і на телятник, придбаний ним за договором купівлі-продажу від 26 липня 2005 року. Після арешту виконавчою службою вказаного об'єкта здійснити державну реєстрацію свого права власності на нього позивач не міг, тому звернувся з позовом у березні 2014 року до Пустомитівського районного суду Львівської області з вимогами про звільнення з-під арешту телятника та визнання на нього права власності. Постановою Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року в задоволенні позову було відмовлено з тієї підстави, що право власності на телятник зареєстровано за відповідачем. Отже, станом на момент звернення до суду з позовом, повністю виконав умови договору купівлі-продажу від 26 липня 2005 року, проте, відповідач та третя особа не визнають, що внаслідок придбання ним телятника за цим договором позивач набув право власності на нього. Відповідач не зацікавлений в тому, щоб нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу телятника, а навпаки, зацікавлений в тому, щоб за рахунок його продажу, за який відповідач уже повністю отримав кошти у 2005 році, тепер були виконані зобов'язання відповідача перед третьою особою, тобто, можливість нотаріального посвідчення договору, після того, як процедура банкрутства відповідача припинена, і відновлена його платоспроможність, повністю втрачена.
Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2021 року позов ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «НИВА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Пустомитівський районний відділ державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції, Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області про визнання договору купівлі-продажу дійсним, - задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 26 липня 2005 року, укладений на аукціоні з продажу майна банкрута на Прикарпатській універсальній товарній біржі, відповідно до якого ОСОБА_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 ) купив, а Приватна агрофірма «Нива» (ЄДРПОУ - 00854363) продала нерухоме майно - телятник (А-1) площею 750,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 35 200 (тридцять п'ять тисяч двісті) гривень.
Стягнуто з Приватної агрофірми «Нива»(ЄДРПОУ - 00854363) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір в розмірі 1362,00 гривень.
Рішення суду оскаржила Приватна агрофірма «Нива».
В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним і не обґрунтованим, суд неповно встановив обставини, які мають значення для справи, надав доказам неправильну оцінку.
Стверджує, що суд першої інстанції не дослідив питання та не оцінив належним чином тверджень позивача, що саме через дії відповідача та третіх осіб він нотаріально не посвідчив договір купівлі-продажу телятника та не провів державну реєстрацію свого права власності. Дані твердження позивача відповідач вважає надуманими, зазначає, що позивачем не долучено жодних доказів, що він за період з 2005 року по 2013 рік і в подальшому) звертався в органи БТІ, реєстраторів (нотаріуса) про реєстрацію та нотаріальне посвідчення договору, і йому було в цьому відмовлено. Посилається на те, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню, може бути визнаний дійсним в судовому порядку лише в тому випадку, коли буде встановлено безповоротну втрату можливості його нотаріального посвідчення, водночас, саме лише небажання сторони укласти нотаріально посвідчений договір, навіть якщо воно є доведеним, не є підставою для задоволення такого позову.
Відповідач в апеляційній скарзі звертає увагу на те, що ним було заявлено в суді першої інстанції про застосування позовної давності, при цьому позивачем у відповідь на таку заяву не було подано до суду клопотання про поновлення строку позовної давності із зазначенням поважних причин його пропущення, а суд належної оцінки заяві про застосування позовної давності не надав.
Крім того, зазначає, що сторонами договору були Прикарпатська універсальна товарна біржа №8 БЧ та брокерські товариства, щодо яких позивачем не ініціювалось, і судом не вирішувалось питання про залучення вищевказаних осіб в якості третіх осіб.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання 18 жовтня 2021 року належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи сторони у цій справі не з'явилися.
Від представника ПАФ «Нива» 13.10.2021 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням у відрядженні.
Розглянувши клопотання представника ПАФ «Нива», судова колегія дійшла до висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.
Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю сторін у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є 28.10.2021 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Судом вірно встановлено обставини укладення між позивачем та відповідачем договору купівлі-продажу від 26.07.2005 року на аукціоні з продажу майна банкрута на Прикарпатській універсальній товарній біржі, відповідно до якого позивач купив, а відповідач Приватна агрофірма «Нива» продала нерухоме майно - телятник (А-1) площею 750,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 35200 (тридцять п'ять тисяч двісті) гривень. Зазначені обставини визнаються учасниками справи.
Так, судом встановлено, що 26 липня 2005 року позивач на аукціоні з продажу майна банкрута на Прикарпатській універсальній товарній біржі придбав за Договором купівлі-продажу зазначений об'єкт нерухомого майна, що належав Приватній агрофірмі «Нива» згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 20.07.2005 року на підставі Рішення виконкому сільської ради с. Сороки-Львівської Пустомитівського району Львівської області № 63 від 08 липня 2005 року. Договір було зареєстровано 26 липня 2005 року у Львівському представництві Прикарпатської універсальної товарної біржі за реєстраційним № 27-LV/05/.
Відповідно п. 1.4. Договору, телятник продано на торгах за 35 200,00 гривень без ПДВ.
Згідно п.1.2 зареєстрованого на біржі договору право власності на телятник переходить до покупця після повної оплати його вартості.
23 липня 2005 року позивачем оплачено гарантійний внесок на проведення торгів в розмірі 3 232,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням № 42, та 04 серпня 2005 року оплачено повну вартість телятника, що підтверджується платіжним дорученням №41, копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно п. 3.1. Договору, після повної оплати вартості Телятника відповідач 31 серпня 2005 року, передав позивачу телятник за Актом прийому-передачі.
Задовольняючи позов про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 26.07.2005 року, укладеного на аукціоні з продажу майна банкрута на Прикарпатській універсальній товарній біржі, відповідно до якого позивач купив, а відповідач Приватна агрофірма «Нива» продала нерухоме майно - телятник (А-1) площею 750,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ціною 35200 (тридцять п'ять тисяч двісті) гривень, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» біржовою операцією визнається угода, якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; якщо її учасниками є члени біржі; якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладенню з моменту її реєстрації на біржі, отже, в момент підписання акту приймання-передачі позивач набув право власності на телятник. Форма договору купівлі-продажу на момент його укладення була дотримана, однак для визнання державою права позивача та проведення державної реєстрації права власності у позивача виникла необхідність звернутись до суду із позовом про визнання договору-купівлі продажу від 26.07.2005 року дійсним.
Суд також прийшов до висновку, що можливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу безповоротно втрачена, а доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду зважаючи на наступне.
Матеріалами справи та судом встановлено, що приватній агрофірмі «Нива» згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 20.07.2005 року на підставі рішення виконкому сільської ради с. Сороки-Львівської Пустомитівського району Львівської області № 63 від 08 липня 2005 року, належало приміщення телятника (А-1) площею 750,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
26 липня 2005 року в процедурі ліквідації приватної агрофірми «Нива» Львівським представництвом Прикарпатської універсальної товарної біржі було проведено аукціон з продажу майна підприємства-банкрута, а саме телятника (А-1). Як вбачається з протоколу №26L-05 від 26 липня 2005 року, переможцем аукціону став ОСОБА_1 , який запропонував найвищу ціну - 35 200 грн.
За результатами проведеного аукціону між відповідачем в особі ліквідатора Ковалко Г.І. та позивачем було 26 липня 2005 року в простій письмовій формі укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна на аукціоні на Прикарпатській універсальній товарній біржі. Відповідно до умов даного договору позивач купив приміщення телятника (А-1) площею 750,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 35200 грн, які позивач зобов'язаний внести протягом 10-ти банківських днів, передача об'єкта продажу повинна бути проведена протягом 10-ти днів з моменту проведення повного розрахунку, договір підлягає реєстрації на Прикарпатській універсальній товарній біржі.
Встановлено, що укладений між сторонами в простій письмовій формі договір купівлі-продажу від 26.07.2005 року було зареєстровано на Прикарпатській універсальній товарній біржі за реєстраційним №27-LV/05.
З платіжних доручень № 42 від 23.07.2005 року та № 41 від 04.08.2005 року та акта приймання-передачі від 31 серпня 2005 року вбачається, що позивачем повністю сплачено ціну за договором купівлі-продажу від 26.07.2005 року, а відповідач в особі ліквідатора Ковалко Г.І. передав приміщення позивачу. Цих обставин відповідач не заперечив.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає доведеним те, що сторони станом на 26.07.2005 року досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, а також і покупець, і продавець повністю виконали умови укладеного між ними 26 липня 2005 року в простій письмовій формі договору купівлі-продажу приміщення телятника (А-1) площею 750,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Отже, висновок суду першої інстанції про те, що станом на 26.07.2005 року форма договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна була дотримана, є помилковим та суперечить висновку суду про необхідність задоволення позову про визнання такого договору дійсним в судовому порядку на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України.
Відповідно до ч.2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Судом першої інстанції встановлено, і чого не заперечив відповідач, що з моменту передачі позивачу спірного приміщення у 2005 році останній ним безперешкодно володіє і користується, здійснює в цьому приміщенні, яке відбудував з руїни, господарську діяльність по розведенню та утриманню великої рогатої худоби.
Як вбачається з постанови Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року по справі № 450/1605/16, ОСОБА_1 в липні 2016 року звернувся до Пустомитівського районного суду Львівської області з позовом до приватної агрофірми «Нива» про визнання за ним права власності на приміщення телятника, яке є предметом спору у даній справі, та звільнення з-під арешту, накладеного на телятник (А-1) площею 750, 9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відділом Державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області в рамках здійснення виконавчих проваджень, боржником в яких є Приватна агрофірма «Нива».
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано за ним право власності на телятник (А-1) площею 750,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Звільнено з під арешту телятник (А-1) площею 750,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного Відділом Державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області в рамках здійснення виконавчих проваджень, боржником в яких є Приватна агрофірма «Нива».
Зазначене рішення не оскаржувалось іншим відповідачем (стягувачем) - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, та третьою особою - Пустомитівським відділом державної виконавчої служби ГТУЮ у Львівській області. Саме за апеляційною скаргою приватної агрофірми «Нива» рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року переглядалось в апеляційному порядку та було скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові. Із змісту постанови Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року вбачається, що відповідач ПАФ «Нива» свою незгоду з рішенням суду першої інстанції мотивував тим, що договір купівлі-продажу спірного приміщення телятника площею 750,9 кв.м. нотаріально не посвідчений, відсутня його державна реєстрація, такий договір не породжує для сторін прав та обов'язків, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 , останній неправомірно заволодів майном ПАФ «Нива» на підставі незаконного судового рішення.
З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача, направлені на забезпечення примусового продажу телятника, який є предметом спору, в межах виконавчого провадження, боржником в якому є ПАФ «Нива», свідчать про ухилення відповідача від визнання та нотаріального посвідчення спірного договору, та є порушенням відповідачем визначених ст. 6 ЦК України засад цивільного законодавства таких як справедливість та добросовісність, а також є виявом зловживання цивільними правами, що суперечить ч.3 ст. 13 ЦК України.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, колегія суддів вважає доведеним, що сторони станом на 26.07.2005 року досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, а також і покупець, і продавець повністю виконали умови укладеного між ними 26 липня 2005 року в простій письмовій формі договору купівлі-продажу приміщення телятника (А-1) площею 750,9 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , однак, продавець за договором вчиняє дії, які однозначно свідчать про його намір ухилитись від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна, маючи на меті за рахунок примусової реалізації цього майна виконати свої зобов'язання перед третьою особою.
Отже, позов ОСОБА_1 про визнання договору від 26.07.2005 року, укладеного в простій письмовій формі, дійсним на підставі ч.2 ст. 220 ЦК України є підставним та підлягає задоволенню.
При вирішенні питання про застосування при вирішенні спору позовної давності як самостійної підстави для відмови в позові, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки ч.2 ст. 220 ЦК України пов'язує можливість визнання договору, що потребує нотаріального посвідчення, дійсним в судовому порядку лише при доведенні факту ухилення однієї із сторін від його нотаріального посвідчення, то за такою позовною вимогою перебіг позовної давності починає перебіг з того моменту, коли одній стороні правочину з дій іншої сторони правочину мало б стати відомо про намір не посвідчувати нотаріально договір, за яким досягнуто згоди з усіх істотних умов, який виконаний сторонами повністю або частково, і, згідно закону, такий договір потребує нотаріального посвідчення.
З позовної заяви вбачається, та не заперечувалось учасниками справи, що з моменту передачі позивачу спірного майна за актом приймання-передачі від 31.08.2005 року останній ним відкрито та безперешкодно користується, та після відбудови телятника використовує його для розведення великої рогатої худоби. 03 грудня 2013 року в межах зведеного виконавчого провадження ВП № 41377391 державним виконавцем було накладено арешт на все майно відповідача ПАФ «Нива» з метою його подальшої реалізації на прилюдних торгах для виконання зобов'язань відповідача перед третьою особою, в тому числі і на спірне приміщення, придбане позивачем за договором купівлі-продажу від 26 липня 2005 року.
Як вбачається з постанови Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 450/1605/16, ОСОБА_1 звернувся до суду в липні 2016 року, тобто, в межах трирічного строку позовної давності, з позовом про визнання за ним права власності на спірне майно та звільнення його з-під арешту. Не залежно від вирішення спору в частині позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на телятник, вирішення спору в частині звільнення майна з-під арешту було необхідним для можливості нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, укладеного 26.07.2005 року в простій письмовій формі.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом
позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, пред'явленням в липні 2016 року позову про звільнення майна з-під арешту перервано строк позовної давності щодо інших позовних вимог ОСОБА_1 , що стосуються поновлення його прав на приміщення телятника.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю, визнано за ним право власності на телятник (А-1) площею 750,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Звільнено з під арешту телятник (А-1) площею 750,9 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладеного Відділом Державної виконавчої служби Пустомитівського районного управління юстиції Львівської області в рамках здійснення виконавчих проваджень, боржником в яких є Приватна агрофірма «Нива».
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року скасовано за апеляційною скаргою ПАФ «Нива» та постановлено нове судове рішення про відмову в позові.
З урахуванням наведеного колегія суддів приходить до висновку, що з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі № 450/1605/16 позивачу стало відомо про безповоротне ухилення відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 26.07.2005 року, укладеного між сторонами в простій письмовій формі. Відповідно, звернувшись до суду в лютому 2021 року з позовом про визнання договору купівлі-продажу від 26.07.2005 року, позивач не пропустив строку позовної давності, а тому його порушене право підлягає захисту.
Керуючись ст. ст. 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-
апеляційну скаргу Приватної агрофірми «Нива» - задовольнити частково.
Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 травня 2021 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 28.10.2021 року.
Головуючий : Ванівський О.М.
Судді: Цяцяк Р.П.
Шеремета Н.О.