Справа № 461/4532/20 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.
Провадження № 22-ц/811/556/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 62
26 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 23 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третіх осіб Державного нотаріуса П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілової Тетяни Миколаївни, ОСОБА_6 , про встановлення факту, що має юридичне значення,-
встановив:
У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , з участю третіх осіб державного нотаріуса П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілової Т.М., ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування позовних вимог покликалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 рік померла ОСОБА_7 , яка проживала у власному житлі - квартирі АДРЕСА_1 , де і була зареєстрована. Квартира приватизована.
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина. Покійна за життя заповіту не складала.
На підставі поданих заяв про прийняття спадщини п'ятою Львівською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №64914243. Вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стверджує, що з початку 2005 року і до смерті ОСОБА_7 вона проживала з нею однією сім'єю. Після того, як ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_7 , остання потребувала як моральної, так і матеріальної підтримки, попросила ОСОБА_1 не покидати її саму. Вважає, що вона проживала із ОСОБА_7 більше як п'ять років однією сім'єю, тому у неї виникло право на спадкування майна після смерті останньої.
Просила суд встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю з ОСОБА_7 з 2005 року до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м.Львова від 23 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи - Державний нотаріус П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілова Тетяна Миколаївна, ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , з рішенням не погоджується через невідповідність висновків, викладених у рішенні обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
В апеляційні скарзі зазначає, що вона проживала однією сім'єю із ОСОБА_7 з початку 2005 року. В цей час переїзд був зумовлений хворобою матері ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , яка потребувала постійного догляду. Сама ОСОБА_9 на той час працювала, відтак позивачка по черзі із ОСОБА_7 доглядала за її мамою. Після смерті у березні 2005 року матері ОСОБА_7 , остання потребувала як моральної, так і матеріальної підтримки, відтак вона попросила ОСОБА_1 не залишати її саму. З цього часу проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_1 мало ознаки сім'ї із взаємними правами та обов'язками.
Факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 з 2005 року і до моменту смерті підтвердили в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
В судовому засіданні досліджено фотографії, на яких зображено ОСОБА_7 та ОСОБА_1 під час спільного проведення дозвілля, різноманітних святкувань, ці фотографії охоплюють період 2005-2019 років.
Також, судом досліджено відеозапис святкування дня народження доньки ОСОБА_1 , на якому ОСОБА_7 називала себе бабцею її дитини.
Суд залишив поза увагою те, що після смерті ОСОБА_7 її похованням займалася ОСОБА_1 , організувала за власні кошти похорон та поминки, отримала свідоцтво про смерть. На момент смерті та тривалий час після цього не було жодної особи, яка усвідомлювала себе родичем чи близькою особою для ОСОБА_7 .
Вважає, що належними доказами довела те, що вела із ОСОБА_7 спільне господарство, вони мали спільний бюджет, проводили спільні витрати, мали взаємні права та обов'язки.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м.Львова від 23 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, в обґрунтування надали пояснення, аналогічні доводам скарги.
Інші учасники справи відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а також третя особа державний нотаріус П'ятої Львівської державної нотаріальної контори Кірілова Т.М., третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки та її представника на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення виходячи із такого.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судом встановлено такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 від 04.08.1995 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. 1 а.с.152).
ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_14 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 12 березня 2005 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції, актовий запис про смерть №1674 (т. 1 а.с.150).
В свою чергу, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 18 жовтня 2019 року Галицьким районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області, актовий запис про смерть №478 (а.с.7).
Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 (т. 1 а.с. 137).
На підставі поданих заяв про прийняття спадщини П'ятою львівською державною нотаріальною конторою відкрито спадкову справу №635/2019, зареєстровану в Спадковому реєстрі за №64914243.
Звертаючись із позовними вимогами про встановлення факту проживання однією сім'єю позивачка покликалася на те, що з початку 2005 року і до смерті ОСОБА_7 вона проживала з нею однією сім'єю. Після того, як ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати ОСОБА_7 , остання потребувала як моральної, так і матеріальної підтримки, попросила ОСОБА_1 не покидати її саму. Вважає, що вона проживала із ОСОБА_7 більше як п'ять років однією сім'єю, тому у неї виникло право на спадкування майна після смерті останньої.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , однією сім'єю щонайменше п'ять років, і які б давали підстави визнавати позивачку ОСОБА_1 спадкоємцем четвертої черги після її смерті, а обставини, на які позивачка посилається, не є достатніми для висновку про наявність цивільно-правових підстав для встановлення факту проживання однією сім'єю із ОСОБА_7 .
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Звертаючись з позовними вимогами, позивач в силу вимог ст. 12 ЦПК України повинен довести правову та фактичну підстави своїх вимог.
Частиною першою ст. 315 ЦПК України передбачено перелік юридичних фактів, які можуть бути встановлені у судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Згідно із ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сімєю не менше як пять років до часу відкриття спадщини.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження з'ясується, що має місце спір про право, суд залишає заяву без розгляду та роз'яснює заявникові, що він має право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.
При цьому, пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
Таким чином, предмет доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім'єю, передусім складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків.
Поняття «проживання однією сім'єю» та «член сім'ї» не є тотожними, оскільки особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).
Ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Таким чином, для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться докази щодо ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації чи фактичного проживання, фотографії певних подій, докази придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (договори купівлі-продажу, фіскальні чеки, інші письмові докази і таке інше).
Колегія суддів звертає увагу, що зареєстрованим та постійним місцем проживання позивачки ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_2 , де вона проживає разом із чоловіком та дитиною, що спростовує доводи апелянта про спільне проживання із ОСОБА_7 та ведення з нею спільного господарства.
На підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім'єю із ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 з 2005 року до часу смерті останньої, оскільки позивачкою не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між нею та ОСОБА_7 не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини склалися відносини, що притаманні сім'ї, не доведено наявності усіх наведених вище фактів у їх сукупності, а отже відсутні передбачені статтею 1264 ЦК України підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги до майна померлої ОСОБА_7 .
Доводи апеляційної скарги про те, що обставини, на які посилався апелянт, як на підставу своїх вимог, підтверджуються тим, що вона займалася організацію та проведенням поховання, понесеними ним у зв'язку із цим витратами, є аналогічними до змісту позовних вимог позивачки, які належним чином були перевірені судом першої інстанції та ним обґрунтовано відхилені з тих підстав, що вказані документи не є доказами, що підтверджують факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_7 протягом п'яти років до дня відкриття спадщини.
Також, місцевим судом дано належну оцінку показанням свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , допитаних під час розгляду справи в суді першої інстанції, які не містять інформації про предмет доказування і не стосуються спільного проживання позивачки з померлою, а стверджували про епізодичні відвідування нею ОСОБА_7 .
Обставини щодо надання допомоги та піклування позивачкою про ОСОБА_7 не підтверджує факт наявності між ними відносин, притаманних сім'ї.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтуються на необхідності переоцінки доказів, які були досліджені та оцінені судом з додержанням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення
Рішення Галицького районного суду м.Львова від 23 грудня 2020 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 27 жовтня 2021 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк