Справа № 463/615/20 Головуючий у 1 інстанції: Гирич С.В.
Провадження № 22-ц/811/1936/21 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 6
26 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Ніткевича А.В.,
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю представника прокуратури Панькевича Р.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі виконавчого комітету Винниківської міської ради на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року у складі судді Гирича С.В. у справі за позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У січні 2020 року прокурор Галицької окружної прокуратури міста Львова звернувся із позовом до суду в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 234 044,77 грн.
Вимоги та право на звернення з позовом обґрунтовував тим, що рішенням Винниківської міської ради № 424 від 15.07.2016 «Про порядок залучення коштів інвесторів на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Винники» затверджено Положення про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Винники.
22.07.2019 між Виконавчим комітетом Винниківської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір № 160 про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Відповідно до умов договору, ОСОБА_1 зобов'язалась прийняти участь у розвитку інфраструктури міста Винники шляхом сплати до бюджету міста коштів при здійсненні будівництва індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_1 (к/н 4610160300:01:002:0073).
Листом від 19.12.2019 № 09/04-23/2408 Виконавчий комітет Винниківської міської ради надав прокуратурі інформацію про наявну заборгованість зі сплати відповідачем пайової участі за договором.
Відповідно до розрахунку Виконавчого комітету Винниківської міської ради, заборгованість відповідача становить - 227 643, 77 грн., які до міського бюджету не надійшли.
Розділом VIII вказаного Положення про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Винники передбачено, що пайовий внесок сплачується на підставі договору між виконавчим комітетом Винниківської міської ради в особі міського голови та забудовником (п. 1). Пайовий внесок у грошовій формі сплачується в повній сумі єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається у договорі між виконавчим комітетом Винниківської міської ради та забудовником (п. 2). Умови сплати пайового внеску визначаються у договорі між виконавчим комітетом Винниківської міської ради та забудовником (п. 4). Кошти пайового внеску забудовник (інвестор) перераховує на вказаний в договорі про пайову участь бюджетний рахунок спеціального фонду міського бюджету (п. 5).
Невжиття виконавчим комітетом Винниківської міської ради ефективних та достатніх заходів по захисту майнових прав та інтересів територіальної громади, в частині наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів територіальної громади.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Виконавчий комітет Винниківської міської ради.
Вказані обставини свідчать про нездійснення Виконавчим комітетом Винниківської міської ради захисту інтересів держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень та підтверджує наявність підстав для звернення прокурора з даним позовом до суду.
У даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб'єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб'єкт владних повноважень хоча і може захистити інтереси держави, але з позовною заявою про стягнення заборгованості з пайової участі не звертається.
Тому участь прокурора у даній справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.
З урахуванням наведеного, у прокурора є достатні підстави для представництва інтересів держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради, тому подано даний позов, який просив задовольнити.
Оскаржуваною ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року справу за позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 234 044,77 грн. - залишено без розгляду.
Ухвалу суду оскаржив керівник Галицької окружної прокуратури міста Львова, вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, такою, що підлягає скасуванню.
В апеляційній скарзі зазначає, що 09.07.2019 виконавчий комітет Винниківської міської ради за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 прийняв рішення № 269, яким затвердив розрахунок розміру пайової участі при здійсненні будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 у розмірі 227 643,77 грн.
Даним рішенням ОСОБА_1 зобов'язано протягом 15 днів укласти договір про пайову участь та сплатити пайовий внесок, оскільки зазначене рішення є чинним, відтак обов'язкове до виконання.
22.07.2019 між Виконавчим комітетом Винниківської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір № 160 про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста.
Відповідно до п. 2.2. договору ОСОБА_1 , зобов'язалася сплатити пайову участь в розмірі 227 643,77 грн. відповідно до п. 2.1 договору до 22.10.2019.
Покликаючись на норми матеріального права та позиції Верховного Суду в частині можливості представництва інтересів держави та місцевого самоврядування прокуратурою, зазначає, що невжиття виконавчим комітетом Винниківської міської ради ефективних та достатніх заходів по захисту майнових прав та інтересів територіальної громади, щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів територіальної громади.
Будучи стороною договору та маючи повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням зобов'язань стосовно платежів до бюджету, виконавчий комітет Винниківської міської ради не вчинив жодних заходів по стягненню заборгованості з відповідачки, хоч термін зобов'язання по сплаті коштів закінчився 22.10.2019.
Наведене, на переконання апелянта, свідчить про те, що виконавчий орган місцевого самоврядування неналежно виконував свої повноваження, відтак у прокурора є підстави для звернення до суду.
Внаслідок тривалого невжиття заходів щодо стягнення боргу, 16.01.2020 на адресу виконавчого комітету направлено повідомлення про звернення прокуратури до суду з позовом до ОСОБА_1 .
Покликається на те, що представник виконавчого комітету підтримав позов прокурора, зазначає про лист, у якому виконавчий комітет повідомив про зобов'язання відповідачки сплатити відповідні кошти, а також заборгованість останньої у зв'язку з несплатою таких.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не врахував позицію відповідачки щодо визнання заявленого позову та виконання своїх зобов'язань після відкриття провадження у справі.
Просить скасувати ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник прокуратури Панькевич Р.В. апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування надав пояснення, аналогічні доводам скарги.
Інші учасники справи, представник позивача Виконавчого комітету Винниківської міської ради, відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не прибули, не повідомили суд про причину неявки.
Натомість, представник відповідачки ОСОБА_2 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням у щорічній відпустці.
На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури на підтримку доводів скарги, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи із такого.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до приписів частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна людина має можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Це право гарантується частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи оскаржувану ухвалу та залишаючи справу за позовом Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 234 044,77 грн. без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Так, бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
При цьому, з матеріалів даної цивільної справи вбачається, що прокурор не звертався до виконавчого комітету Винниківської міської ради із пропозицією усунути порушення у захисті інтересів держави, а також з пропозицією самостійно звернутися із позовом до суду у розумні строки. Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що п.2.2. договору про пайову участь передбачено, що відповідач має сплатити кошти до 22.07.2019, а згідно п.2.4. договору після отримання відповідачем погодження накладання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, який на час звернення з позовом ще не був погоджений.
Таким чином, навіть виходити із строків сплати внеску згідно п.2.2 договору, то з того часу пройшло лише пів року і виконавчий комітет мав достатньо часу звернутися з позовом до суду у межах строку позовної давності, тому є очевидним, що позивач не вчиняв бездіяльність по захисту інтересів держави і підстав для представництва держави у прокурора не було. Доказів бездіяльності позивача у захисті інтересів держави прокурор не надав.
При вирішенні справи, суд першої інстанції врахував висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 травня 2020 року, справа № 912/2385/18.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов висновку про те, що даний позов прокурором в інтересах держави в особі виконавчого комітету Винниківської міської ради подано без дотримання положень ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», а оскільки передбачених законом підстав для звернення з вказаним позовом не має, відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 257 ЦПК України такий необхідно залишити без розгляду.
Зважаючи на те, що предметом даного апеляційного розгляду є лише процесуальне питання від вирішення якого залежить виключно можливість продовження розгляду даного позову судом першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, щодо суті спірних правовідносин, зокрема з приводу, неналежного, на думку прокурора, виконання відповідачкою свої договірних зобов'язань, чинності відповідних рішення та договору, які покладені в основу таких, оскільки таким може бути надана правова оцінки лише під час ухвалення рішення по суті спору.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 рок,у Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч. 3 ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (ч. 5 ст. 56 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Урегульовуючи розбіжності у раніше викладених правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року по справі № 912/2385/18 уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, зазначивши, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Підсумовуючи викладене вище, необхідно відзначити, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру»).
Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави в особі виконавчого комітету Винниківської міської ради з посиланням на невжиття відповідачем заходів щодо захисту майнових прав та інтересів територіальної громади, в частині наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі, при цьому зазначав, що не є альтернативним суб'єктом звернення до суду, оскільки виконавчий комітет, як суб'єкт владних повноважень вправі самостійно захистити інтереси держави, однак з заявою про стягнення заборгованості не звертався.
Слідуючи висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом «jura novit curia» (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, зокрема який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Звертаючись до суду із даним позовом в інтересах держави в особі виконавчого комітету Винниківської міської ради, а також в апеляційній скарзі прокурор зазначає, що невжиття виконавчим комітетом Винниківської міської ради ефективних та достатніх заходів по захисту майнових прав та інтересів територіальної громади, щодо наповнення місцевого бюджету за рахунок коштів пайової участі є підставою для представництва прокуратурою в суді інтересів територіальної громади, оскільки виконавчий комітет Винниківської міської ради не вчинив жодних заходів по стягненню заборгованості з відповідачки, хоч термін зобов'язання по сплаті коштів закінчився 22.10.2019.
Так, дійсно з матеріалів справи слідує, що 09.07.2019 виконавчий комітет Винниківської міської ради за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 прийняв рішення № 269, яким затвердив розрахунок розміру пайової участі при здійсненні будівництва індивідуального житлового будинку на АДРЕСА_1 у розмірі 227 643,77 грн. (а.с. 15).
Даним рішенням ОСОБА_1 зобов'язано протягом 15 днів укласти договір про пайову участь та сплатити пайовий внесок, оскільки зазначене рішення є чинним, відтак обов'язкове до виконання.
22.07.2019 між Виконавчим комітетом Винниківської міської ради та ОСОБА_1 укладено договір № 160 про пайову участь в розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста (а.с. 12).
Відповідно до п. 2.2. договору ОСОБА_1 , зобов'язалася сплатити пайову участь в розмірі 227 643,77 грн. відповідно до п. 2.1 до 22.10.2019 (а.с. 12).
Листом від 19.12.2019 № 09/04-23/2408 виконавчий комітет Винниківської міської ради повідомив прокурора про наявну у відповідачки заборгованість по договору про пайову участь (а.с. 19).
13.01.2020 виконавчий комітет Винниківської міської ради повідомив прокурора про непогашену заборгованість відповідних суб'єктів та повідомлено про розмір такої (а.с. 22).
Листом від 16.01.2020 заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 повідомив міського голову м. Винники про те, що прокуратура звертається в суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати пайового внеску (а.с. 25).
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у даному випадку прокурор не звертався до виконавчого комітету Винниківської міської ради із пропозицією усунути порушення у захисті інтересів держави, які були ним встановлені та з пропозицією самостійно звернутися із позовом до суду у розумні строки, оскільки повідомивши 16.01.2020 про встановлену та наявну у ОСОБА_1 заборгованість зі сплати до місцевого бюджету відповідних коштів, вже 23.01.2020 прокурор подав позов.
Крім цього, дійсно відповідачка мала сплатити кошти після отримання погодження накладання проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки, який, як встановлено судом на час звернення з позовом ще не був погоджений (п. 2.4. договору).
В цьому контексті колегія суддів не може залишити поза увагою примірник договору, наданий стороною відповідача, згідно якого строк сплати внеску пайової участі у п. 2.2. визначений як 31.12.2020, тобто не надаючи будь якого правового аналізу такому, з метою уникнення будь якої преюдиції у майбутньому, а лише констатуючи факти, строк сплати відповідних коштів, про стягнення яких у позові просить прокурор (згідно цього примірника договору), у відповідачки станом на час подання позову не настав.
Поряд з цим, навіть, якщо виходити із строків сплати внеску до 22.10.2019, то станом на час подання позову минуло лише три місяці і виконавчий комітет мав достатньо часу звернутися з позовом до суду у межах строку позовної давності.
Наведене вище, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що виконуючи приписи частин третьої - п'ятої статті 56 ЦПК України і частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор при поданні позовної заяви не навів достатніх аргументів щодо необхідності здійснення захисту інтересів держави в особі виконавчого комітету Винниківської міської ради, а саме, що посадові особи міської ради у розумні строки, за відсутності об'єктивних перешкод для звернення з позовом до суду, не вжили заходів до стягнення з відповідачки заборгованості із пайового внеску, тобто не навів підстави для представництва інтересів держави в суді.
Окремо колегія суддів зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що представник виконавчого комітету Винниківської міської ради підтримав позов прокурора, колегія суддів звертає увагу, що у лютому 2021 року представник ВК Винниківської міської ради Фречка А.Я. та представник відповідача ОСОБА_2 подавали на затвердження суду заяву з мировою угодою, яка хоч і не була судом затверджена, свідчить про відсутність будь яких претензій у сторін.
Крім цього, позиція відповідачки щодо визнання заявленого позову та виконання своїх зобов'язань після відкриття провадження у справі, не може свідчити про незаконність оскаржуваної ухвали, як і стверджувати про наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в суді.
Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу та прийшовши висновку про необхідність залишення без розгляду позову Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції правильно виходив із того, що прокурором не було наведено належне обґрунтування для звернення до суду, оскільки не надано доказів про те, що знаючи про відповідні порушення виконавчий комітет не звернувся за захистом до суду у розумний строк, натомість навпаки у листі заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 йшлося про те, що прокурор вже звертається з позовом до суду.
Однак, в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції помилково залишив без розгляду справу, що не може залишатися поза увагою апеляційного суду та підлягає виправленню шляхом зміни оскаржуваної ували у відповідній частині та свідчить про часткове задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, 372, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова в інтересах держави в особі виконавчого комітету Винниківської міської ради - задовольнити частково.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 26 березня 2021 року - змінити.
Викласти абзац перший резолютивної частини ухвали у такій редакції:
Позовну заяву Галицької окружної прокуратури міста Львова в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Винниківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без розгляду.
В решті ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 27 жовтня 2021 року.
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк