Справа № 461/8256/21
Провадження № 1-кс/461/5791/21
Іменем України
18.10.2021 м.Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м.Львова ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2
представника власника майна ОСОБА_3
слідчого ОСОБА_4
розглянувши погоджене з прокурором клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному проваденні №42021140400000020 від 10.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України,-
До Галицького районного суду м.Львова надійшло клопотання слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 , в якому просить слідчого суддю накласти арешт на тимчасово вилучене 08.10.2021 майно (речі та документи) за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 :
1. Аркуші паперу формату А-4 на яких наявні креслення різних запчастин та інформація з приводу товарів на 22 арк.;
2. Аркуші паперу формату А-4 з рукописними записами на 10 арк.;
3. Мобільний телефон марки «Айфон», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою: НОМЕР_3 ;
4. Айпад Про, модель А 1652, серійний номер: НОМЕР_4 ;
5. Айпад Аір 2, модель А 1566, серійний номер: НОМЕР_5 ;
6. Ноутбук марки «Асус», моделі: F3S, серійний номер: НОМЕР_6 ;
7. Флеш накопичувач, чорного кольору, марки «TEAM GROUP», об'ємом 4 ГБ;
8. Флеш накопичувач, зеленого кольору, марки «SILSCON POWER», об'ємом 2 ГБ;
9. Флеш накопичувач, чорного кольору, марки «SANDISK», об'ємом 16 ГБ;
10. Мікро СД-карта, марки «SAMSUNG», об'ємом 128 ГБ;
11. Пристрій чорного кольору, марки «TVT», серійний номер: 2304SES1103010034.
В обґрунтування внесеного клопотання покликається на те, що що службові особи ДП «Львівський бронетанковий завод» та Військового представництва 4762 Міністерства оборони України, за попередньою змовою групою осіб, допустили розтрату ввіреного їм майна.
Зокрема встановлено, що 13 квітня 2021 року, в ході виконання ДП «Львівський бронетанковий завод» державного контракту, на підставі проведеного (електронний торгівельний майданчик Прозорро) тендеру UA-2021-03-26-001101-b, між ДП «Львівський бронетанковий завод» та ТОВ «СПЕЦ-ТЕХНО-СЕРВІС» підписано договір №10336179 від 29.04.2021 на поставку гусеничної стрічки другої категорії, каталожний номер 613.4422сб-Д1 в кількості 2 шт. на суму 787 344,00 грн.
17.05.2021 вищевказані вироби поставлені на територію ДП «Львівський бронетанковий завод», що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Стрийська, 73, та прийняті вхідним контролем військового представництва 4762 МОУ і відповідальними особами ДП «Львівський бронетанковий завод» як такі, що відповідають вимогам тендерної закупівлі.
Відповідно до тендерної документації (оголошення, рішення відповідальної особи) та договору поставки № ДК-10336179 від 29.04.2021 ДП «Львівський бронетанковий завод» закупило гусеничні стрічки з каталожним номером 613.44.22сб-Д1 (має підвищений коефіцієнт зчеплення з ґрунтом через збільшення висоти ґрунтозацепів 5 мм, додаткових ґрунтозацепів зовні на цівках траків). Однак, наявна інформація свідчить про те, що ТОВ «СПЕЦ-ТЕХНО-СЕРВІС» фактично поставило гусеничні стрічки які використовувались в танках типу «Т-62». З метою проведення ідентифікації вищевказаного виробу, залучено судового експерта для проведення дослідження гусеничної стрічки, яка відповідно до договору № ДК-10336179 від 29.04.2021 поставлена на ДП «Львівський бронетанковий завод». Згідно висновку експертного дослідження №06/21 від 07.06.2021, вказана гусенична стрічка не відповідає заявленим в договорі характеристикам, тобто поставлені вироби конструктивно не мають ґрунтозацепів та призначенні для використання в інших умовах (каталожний номер 613.44.22сб-1В). Крім того, встановлено, що різниця між гусеничними стрічками з каталожним номером 613.44.22сб-Д1 та 613.44.22сб-1В складає близько 200 000 грн., тобто службовими особами ДП «Львівський бронетанковий завод» та військового представництва 4762 МОУ умисно прийнято на облік гусеничні стрічки неналежної характеристики та меншої вартості
08.10.2021 в період часу з 06:48 по 11:22 год. згідно ухвали слідчого судді Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 01.10.2021 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено:
1. Аркуші паперу формату А-4 на яких наявні креслення різних запчастин та інформація з приводу товарів на 22 арк;
2. Аркуші паперу формату А-4 з рукописними записами на 10 арк;
3. Мобільний телефон марки «Айфон», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою: НОМЕР_3 ;
4. Айпад Про, модель А 1652, серійний номер: НОМЕР_4 ;
5. Айпад Аір 2, модель А 1566, серійний номер: НОМЕР_5 ;
6. Ноутбук марки «Асус», моделі: F3S, серійний номер: НОМЕР_6 ;
7. Флеш накопичувач, чорного кольору, марки «TEAM GROUP», об'ємом 4 ГБ;
8. Флеш накопичувач, зеленого кольору, марки «SILSCON POWER», об'ємом 2 ГБ;
9. Флеш накопичувач, чорного кольору, марки «SANDISK», об'ємом 16 ГБ;
10. Мікро СД-карта, марки «SAMSUNG», об'ємом 128 ГБ;
11. Пристрій чорного кольору, марки «TVT», серійний номер: 2304SES1103010034.
Таким чином, враховуючи те, що вказане майно на підставі ухвали слідчого судді було тимчасово вилучене та є речовим доказом у кримінальному провадженні, виникла необхідність у накладенні арешту на вище перелічене майно, тому слідчий просить клопотання задоволити.
Слідчий в судовому засіданні підтримав клопотання з мотивів наведених у ньому. Просив задоволити.
Представник власника майна в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_5 не обіймав з 03.02.2021 року посади, яка б надавала йому можливість прийняття на облік майна, тому вищезазначені документи не могли використовуватись ним при вчиненні злочину. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши наданні матеріали та дослідивши докази по цих матеріалах, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
10.06.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42021140400000020 внесено відомості вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.
Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Ч.2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як визначено у ч.1 ст. 318 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
За змістом ст.170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно.
Разом з тим, під час розгляду вказаного клопотання про накладення арешту майна, слідчому судді не надано доказів на підтвердження того, що дане майно набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення або є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (відповідно до рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льоннрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Тобто, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.
Частина 1 ст.173 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Слідчий всупереч ч.1 ст.173 КПК України не довів необхідності застосування арешту та наявність ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. Не довів, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що зазначене майно є доказом кримінального провадження. Всупереч ч.1 ст.170 КПК України слідчий не довів, що існує можливість приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Крім цього, слідчий не довів слідчому судді яке саме доказове значення в рамках вказаного кримінального провадження має вищевказане майно .
В судовому засіданні встановлено, що 13 квітня 2021 року, в ході виконання ДП «Львівський бронетанковий завод» державного контракту, на підставі проведеного (електронний торгівельний майданчик Прозорро) тендеру UA-2021-03-26-001101-b, між ДП «Львівський бронетанковий завод» та ТОВ «СПЕЦ-ТЕХНО-СЕРВІС» підписано договір №10336179 від 29.04.2021 на поставку гусеничної стрічки другої категорії, каталожний номер 613.4422сб-Д1 в кількості 2 шт. на суму 787 344,00 грн.
З копії витягу з наказу директора ДП «Львівський бронетанковий завод» № 30 К (п) вбачається, що ОСОБА_5 з 03.02.2021 року за його згодою переведений на посаду консультанта управління роботи з персоналом та соціальних питань. За таких обставин слідство не довело слідчому судді можливість вчиненння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, оскільки ця посада не пов'язана з можливістю прийняття на облік гусеничні стрічки неналежної характеристики та меншої вартості.
Таким чином, слідчий суддя не вбачає правових підстав для накладення арешту на аркуші паперу формату А-4 на яких наявні креслення різних запчастин та інформація з приводу товарів на 22 арк. та на аркуші паперу формату А-4 з рукописними записами на 10 арк.
Ч.2 ст. 264 КПК України передбачає, що не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
В судовому засіданні встановлено, що власник майна не здійснював та в подальшому не буде здійснювати перешкод для надання слідчому логічного захисту щодо мобільного телефону марки «Айфон», імеі 1: НОМЕР_1 , імеі 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою: НОМЕР_3 ; Айпад Про, модель А 1652, серійний номер: НОМЕР_4 ; Айпад Аір 2, модель А 1566, серійний номер: НОМЕР_5 ; Ноутбуку марки «Асус», моделі: F3S, серійний номер: НОМЕР_6 ; Флеш накопичувача, чорного кольору, марки «TEAM GROUP», об'ємом 4 ГБ; Флеш накопичувача, зеленого кольору, марки «SILSCON POWER», об'ємом 2 ГБ; Флеш накопичувача, чорного кольору, марки «SANDISK», об'ємом 16 ГБ; Мікро СД-карта, марки «SAMSUNG», об'ємом 128 ГБ.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту.
Керуючись ст.ст. 107, 131, 132, 168, 170- 173, 309, 392 -395 КПК України, слідчий суддя -
Відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_4 про арешт майна у кримінальному проваденні №42021140400000020 від 10.06.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.191 КК України.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особами, які не викликались до суду - протягом п'яти днів з дня її отримання.
Слідчий суддя ОСОБА_1