29.09.21
Справа № 522/29302/13-ц
Провадження № 2/522/2186/21
29 вересня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючої - судді Свяченої Ю.Б.,
з участю секретаря - Шеян І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Шоста Одеська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, витребування майна із чужого незаконного володіння,
20 листопада 2013 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , третя особа: Шоста Одеська державна нотаріальна контора, та уточнивши вимоги, просили суд:
визнати в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_1 на ј частку квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_7 на ј частку квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_5 на ј частку квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визнати в порядку спадкування за законом право власності за ОСОБА_5 на ј частку квартири АДРЕСА_1 після смерті батька ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_5 кв. АДРЕСА_2 .
Позов обґрунтовано наступним.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_6 .
У цей же день, тобто 29 вересня 2009 року ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_6 за довіреністю уклав договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 із ОСОБА_9 .
У подальшому, за договором купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року, ОСОБА_9 продала квартиру ОСОБА_10 ..
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року (справа № 2-170/11) договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 від 29 вересня 2009 року укладений між ОСОБА_6 , від імені якого діяв ОСОБА_11 на підставі довіреності, та ОСОБА_9 визнаний недійсним.
Суд зобов'язав повернути сторони за договором купівлі-продажу спірної квартири від 29 вересня 2009 року, у первісний стан, зобов'язавши ОСОБА_11 повернути ОСОБА_9 14 461,00 гривень.
Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Суд зобов'язав повернути сторони за договором купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 , укладеним 24 лютого 2010 року, у первісний стан, зобов'язавши ОСОБА_9 повернути ОСОБА_10 14 461,00 гривень.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та повернення сторін у первісний стан скасовано та відмовлено у задоволенні позовних в цій частині.
В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року залишено без змін.
Посилаючись на те, що рішенням суду договір купівлі - продажу від 29 вересня 2009 року визнаний недійсним, позивачі просили про задоволення позову.
Справа була передана на розгляд судді Абухіну Р.Д.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 грудня 2013 року у справі відкрито провадження та витребувані докази по справі. Справа призначена до розгляду на 17 лютого 2014 року.
У судове засідання 17 лютого 2014 року учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Розгляд справи відкладено на 27 березня 2014 року.
У судове засідання 27 березня 2014 року з'явився представник позивачів. Інші учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Розгляд справи відкладено на 15 травня 2014 року.
У судове засідання 15 травня 2014 року з'явився представник позивачів та представник відповідача. Розгляд справи відкладено на 10 червня 2014 року.
10 червня 2014 року у судове засідання з'явилися представник позивача, третя особа. Розгляд справи відкладено на 08 липня 2014 року.
Протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 червня 2014 року у справі витребувані докази.
08 липня 2014 року у судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Розгляд справи відкладено на 07 серпня 2014 року.
03 листопада 2014 року у судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Розгляд справи відкладено на 03 грудня 2014 року
03 грудня 2014 року у судове засідання з'явилися представник позивача та третя особа. Інші учасники справи не з'явилися, сповіщалися належним чином. Причини неявки суду не повідомили. розгляд справи відкладено 23 грудня 2014 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2014 року вжиті заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження спірної квартири.
23 грудня 2014 року у судове засідання 23 грудня 2014 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача. Третя особа не з'явилася, сповіщалася належним чином. Причини неявки суду не повідомили. розгляд справи відкладено 21 січня 2015 року.
21 січня 2015 року учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 10 лютого 2015 року.
У судове засідання 10 лютого 2014 року учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2015 року позовна заява залишена без розгляду.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 червня 2015 року ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2015 року скасована, справа направлена для продовження розгляду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суддів: головуючий суддя Загроднюк В.І.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 липня 2015 року справа прийнята до провадження з призначенням судового засідання на 04 серпня 2015 року.
У судове засідання 17 листопада 2015 року з'явилися представник позивача та представник відповідача, третя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином. Розгляд справи відкладено на 24 грудня 2015 року
24 грудня 2015 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, третя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином. Розгляд справи відкладено на 23 лютого 2016 року.
23 лютого 2016 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, третя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином. Розгляд справи відкладено на 31 березня 2016 року.
31 березня 2016 року у судове засідання не відбулося, розгляд справи відкладено на 23 травня 2016 року.
23 травня 2016 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача та представник третьої особи. Розгляд справи відкладено на 21 липня 2016 року.
У судове засідання 21 липня 2016 року з'явилися представник позивача та представник відповідача та представник третьої особи. Розгляд справи відкладено на 06 вересня 2016 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2016 року піддано примусовому приводу свідка ОСОБА_11 у судове засідання на 06 вересня 2016 року.
Судове засідання 06 вересня 2016 року не відбулося, розгляд справи відкладено на 10 жовтня 2016 року.
10 жовтня 2016 року у судове засідання з'явився представник відповідача, інші учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 30 листопада 2016 року.
30 листопада 2016 року у судове засідання з'явився представник відповідача, інші учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 19 січня 2017 року.
19 січня 2017 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, інші учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 06 березня 2017 року.
06 березня 2017 року представник позивачів надав суду уточнені позовні вимоги.
У судове засідання 06 березня 2017 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, третя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Розгляд справи відкладено на 14 квітня 2017 року.
14 квітня 2017 року у судове засідання з'явився представник позивача, інші учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Розгляд справи відкладено на 05 липня 2017 року.
05 липня 2017 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, тертя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Розгляд справи відкладено на 12 вересня 2017 року.
12 вересня 2017 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, тертя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Розгляд справи відкладено на 25 жовтня 2017 року.
25 жовтня 2017 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, тертя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Розгляд справи відкладено на 15 грудня 2017 року.
15 грудня 2017 року судове засідання не відбулося, розгляд справи відкладено на 14 березня 2018 року.
14 березня 2018 року судове засідання не відбулося, розгляд справи відкладено на 14 травня 2018 року.
У судове засідання 14 травня 2018 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, тертя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Розгляд справи відкладено на 04 вересня 2018 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 травня 2018 року задоволено клопотання представника відповідача та витребувані докази у справі.
Судове засідання 04 вересня 2018 року не відбулося, розгляд справи відкладено на 06 листопада 2018 року.
У судове засідання 06 листопада 2018 року з'явилися представник позивача та представник відповідача, тертя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Розгляд справи відкладено на 11 грудня 2018 року.
11 грудня 2018 року у судове засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, тертя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, причини неявки суду не повідомила. Розгляд справи відкладено на 18 лютого 2019 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2018 року задоволення клопотання представника відповідачки про витребування доказів.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддя визначено склад суддів Шкамерда К.С.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2019 року справа прийнята до провадження в загальному позовному провадженні з призначенням підготовчого засідання на 03 квітня 2019 року.
03 квітня 2019 року учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили, розгляд справи відкладено на 15 травня 2019 року.
15 травня 2019 року учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили, розгляд справи відкладено на 02 липня 2019 року.
02 липня 2019 року учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили, розгляд справи відкладено на 09 серпня 2019 року.
09 серпня 2019 року учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Ухвалою суду від 09 серпня 2019 року закрито підготовче судове засідання та справа призначена до розгляду по суті на 30 вересня 2019 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 грудня 2019 року визначено склад суддів: головуюча суддя Свячена Ю.Б.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 жовтня 2019 року справа прийнята до провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 28 листопада 2019 року. Справа переназначена на 20 грудня 2019 року.
У судове засідання 20 грудня 2019 року учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Приморська державна нотаріальна контора м. Одеси надала суду клопотання про розгляд справи у її відсутності. Розгляд справи відкладено на 24 січня 2021 року.
У судове засідання 24 січня 2020 року учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник відповідача та представник відповідачів надали суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 20 лютого 2020 року.
У судове засідання 20 лютого 2020 року засідання з'явилися представник позивача та представник відповідача, тертя особа не з'явилася, про час та місце розгляду справи сповіщалася належним чином, надала клопотання про розгляд справи у відсутності. Представник відповідача також надав суду про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 18 березня 2020 року.
У судове засідання 18 березня 2020 року учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином, причини неявки суду не повідомили. Представник відповідача надав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 15 квітня 2020 року.
У судове засідання 15 квітня 2020 року учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивача та представник відповідача надали суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 20 травня 2020 року.
20 травня 2020 року у судове засідання учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивача та представник відповідача надали суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 29 липня 2020 року.
29 липня 2020 року у судове засідання учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивача та представник відповідача надали суду клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 29 липня 2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22 вересня 2020 року.
22 вересня 2020 року у судове засідання учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивача та представник відповідача надали суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 26 жовтня 2020 року. У зв'язку з перебування судді Свяченої Ю.Б. у відпустці розгляд справи відкладено на 09 грудня 2020 року.
09 грудня 2020 року у судове засідання учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивача та представник відповідача надали суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 19 січня 2021 року.
19 січня 2021 року у судове засідання учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник відповідача надали суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 03 березня 2021 року.
У судове засідання 03 березня 2021 року у судове засідання з'явилися відповідачка та її представник. Інші учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Розгляд справи відкладено на 15 квітня 2021 року.
У судове засідання 15 квітня 2021 року у судове засідання з'явилися відповідачка та її представник. Представник позивачів надав клопотання розгляд справи у відсутності. Іншій представник позивачів надав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 02 червня 2021 року.
02 червня 2021 року судове засідання не видбулося, розгляд справи відкладено на 03 серпня 2021 року.
03 серпня 2021 року у судове засідання учасники справи не з'явилися про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Представник позивачів надав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладено на 29 вересня 2021 року
У судове засідання 29 вересня 2021 року у судове засідання з'явилися відповідачка та її представник. Інші учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи сповіщалися належним чином.
Представник позивачів ОСОБА_12 та ОСОБА_5 11 травня 2019 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який , між іншим, вимагає щодо при остаточному вирішені справи судами їх рішення не викликали сумнівів (Brumarescu v/ Romania, № 28342/19? Параграф 61, ЄСПЛ, 28 жовтня 1999). Статті першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його повними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга і третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Першою статтею Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
10 червня 2019 року представник відповідачки ОСОБА_3 надав відзив на позовну заяву, в якому просив позов залишити без задоволення, посилаючись на те, що позивачами не надано доказів, що відповідачка ОСОБА_3 незаконно володіє спірною квартирою. Предметом віндікаційного позову є вимога до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. Вказані позивачем у позовній заяві і викладені у судовому засіданні підстави повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача. Відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. ОСОБА_3 на законних підставах купила спірну квартиру і є добросовісним набувачем. Позивачі не надали належних доказів, що договір купівлі-продажу між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спірної квартири укладений з порушенням норм ст. 215 ЦК України.
Вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_6 .
У цей же день, тобто 29 вересня 2009 року ОСОБА_8 , який діяв від імені ОСОБА_6 за довіреністю уклав договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 із ОСОБА_9 .
У подальшому, за договором купівлі-продажу від 24 лютого 2010 року, ОСОБА_9 продала квартиру ОСОБА_10 ..
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року (справа № 2-170/11) договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 від 29 вересня 2009 року укладений між ОСОБА_6 , від імені якого діяв ОСОБА_11 на підставі довіреності, та ОСОБА_9 визнаний недійсним.
Суд зобов'язав повернути сторони за договором купівлі-продажу спірної квартири від 29 вересня 2009 року, у первісний стан, зобов'язавши ОСОБА_11 повернути ОСОБА_9 14 461,00 гривень.
Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Суд зобов'язав повернути сторони за договором купівлі-продажу кв. АДРЕСА_2 , укладеним 24 лютого 2010 року, у первісний стан, зобов'язавши ОСОБА_9 повернути ОСОБА_10 14 461,00 гривень.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2012 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 24 лютого 2011 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та повернення сторін у первісний стан скасовано та відмовлено у задоволенні позовних в цій частині. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 грудня 2011 року залишено без змін.
Згідно зі ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Тлумачення ст. 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст. 388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Власник, що пред'являє вимогу про повернення йому майна, яке належить йому на праві власності повинен довести, що як раз це майно є об'єктом його права власності тобто індивідуалізувати його. Якщо індивідуалізувати майно неможливо, неможливо і задоволення віндикаційного позову.
Власник може вимагати визнання за ним право власності і повернення свого майна за цим позовом лише в тому випадку, якщо інша особа володіє його майном незаконно.
Віндикаційними позовами захищається правомочність володіння, що належить власникові або іншій особі, яка отримала право володіння річчю на підставі у тому числі на підставі договору, який визнано недійсним.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом і зі змісто п. 1 ч. 1ст. 388 ЦПК України власник зобовязаний довести, що майно вибуло з його володіння не з їх волі.
В матеріалах справи відсутні докази, що позивачі зверталися до суду з віндікаційним позовом матеріального характеру.
Позивачі не є власниками спірного нерухомого майна та не володіли спірним майном.
Тобто станом на час розгляду даної справи у суді, договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 24 лютого 2010 року між ОСОБА_9 та відповідачкою ОСОБА_3 не скасований.
Предметом віндікаційного позову є вимога до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.
За віндікаційним позовом може бути витребування лише індивідуальна визначена річ - є повернення лише такого майна, яке було у власності особи.
Вказані позивачами у позовній заяві вимоги повинні підтверджувати його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача.
Тобто на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права на витребування майна з чужого незаконного володіння він повинен надати суду докази, що підтверджують наявність майна у незаконному володінні відповідача та відсутність останнього правових підстав для володіння майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача якщо воно було продане у порядку встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду Україн реституція як спосіб захисту цивільного права ч. 1 ст. 216 ЦК України застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи
який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення
майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами
реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного
правочину.
Матеріали справи не містять доказів того, що договір купівлі-продажу спірної квартири від 24 лютого 2010 року укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 є нікчемним.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно не може свідчити про недобросовісність набувача.
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 липня 2012 року договір купівлі-продажу спірної квартири від 24 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 визнаний дійсним, тобто ОСОБА_10 є добросовісним набувачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійснені особами, які беруть участь у справ.
Національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року).
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою.
Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (EAST WEST ALLIANCE LIMITED v. UKRAINE, № 19336/04, § 166-168, ЄСПЛ, від 23 січня 2014 року).
Європейський суд з прав людини неодноразово констатував в схожих фактичних обставинах порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції (зокрема: GLADYSHEVA v. RUSSIA, № 7097/10, ЄСПЛ, 06 грудня 2011 року; PCHELINTSEVA AND OTHERS v. RUSSIA, № 47724/07, 58677/11, 2920/13, 3127/13, 15320/13, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року).
Суд враховує і позицію Європейського суду з прав людини в іншій справі, де суд вказує, що заявниця втратила право власності на квартиру після того, як в ході судового розгляду було встановлено, що Яр., який продав квартиру заявниці, набув її на підставі підробленого заповіту. Існувало, як мінімум, два рівня гарантій в справі перед тим, як квартира перейшла до Яр. як спадкоємця ОСОБА_13 , відповідно до внутрішньодержавного законодавства. По-перше, існував обов'язок нотаріуса переконатися, що перехід права власності на квартиру Яр. стався відповідно до закону при розгляді і задоволенні заяви Яр. про визнання його спадкоємцем Р.
По-друге, міський комітет розглянув документи, представлені Яр. для реєстрації його права власності на квартиру, з метою забезпечення дотримання відповідного законодавства та законності правочину, а також видав свідоцтво про право власності Яр. Влада держави не надала жодних пояснень щодо нездатності нотаріуса або міського комітету виявити шахрайство в діях Яр. В своїх доводах влада держави нічого не вказувала про те, коли і як обман був виявлений, або коли кримінальну справу стосовно дій ОСОБА_14 було порушено. З огляду на, що Яр. був визнаний винним в шахрайстві 06 червня 2001 року, і його засудженню передувало розслідування у цій справі і судовий розгляд, представляється, що кримінальну справу про шахрайство про набуття Р. квартири Яр. практично збіглося з його визнанням як спадкоємця ОСОБА_13 і реєстрацією правочину щодо квартири, яка відбулася в червні 2000 року. Той факт, що влада розслідувала дії Яр. і в той же час дозволила йому продати квартиру заявниці, є приводом для занепокоєння Європейського Суду.
Заявниця була позбавлена права власності на квартиру без компенсації і вона не могла розраховувати на отримання іншого житла від держави. Органи державної влади не забезпечили належної експертизи щодо законності правочинів з нерухомим майном. Проте заявниця не повинна була передбачати наявність ризику того, що право власності на квартиру може бути припинено в зв'язку з бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном (ALENTSEVA v. RUSSIA, № 31788/06, § 72 - 77, ЄСПЛ, від 17 листопада 2016 року)
Конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв'язку із бездіяльністю влади в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайства при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу квартири не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача, проте, вочевидь, є підставою для виникнення обов'язку щодо відшкодування збитків, що завдані таким відчуженням.
Отже, задоволення позовних вимог за позовом про витребування спірної квартири у ОСОБА_3 , яка є добросовісним набувачем, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в такому випадку на ОСОБА_3 буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Оцінюючи тривалість провадження у справі, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків у цивільних справах є правова та фактична складність справи, поведінка заявника, інших учасників процесу, поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (див. справи: «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопаду 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопаду 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
Тривалість провадження у даній справі пов'язана з правовою і фактичною складністю справи, численними клопотаннями учасників процесу про відкладення розгляду справи.
Суд звертає увагу на те, що діючи в рамках дозволеної поведінки, учасники процесу повинні не затягувати процес та не перешкоджати його здійсненню, а добросовісно користуватися процесуальними правами. Згідно до ст.44 ЦПК України зловживанням процесуальними правами неприпустимо.
Враховуючи викладене,керуючись ст.ст. 12, 216, 330, 338, ст.ст. 2, 4-5, 12-13, 76-83, 89, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України,
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Шоста Одеська державна нотаріальна контора про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, витребування майна із чужого незаконного володіння, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення суду виготовлено 08 жовтня 2021 року.
Суддя Ю.Б. Свячена