МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ___ _______
Справа №521/16582/20
Пр. №2/521/1120/21
18 жовтня 2021 року м. Одеса
Малиновський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Ткач А.О., за участю:
представника позивача - адвоката Строіч Л.Т.,
представника відповідача - адвоката Мирковіча В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горда Ірина Володимирівна, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування реєстрації права власності,
встановив:
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, уточненим у подальшому до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горда І.В., посилаючись на те, що вона є племінницею ОСОБА_3 , з якою вона з 2012 року по 17 листопада 2017 року постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивачка зазначала, що ОСОБА_3 в останні роки потребувала допомоги та догляду, оскільки поломала ногу і була змушена переїхати з м. Одеси до неї за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки її рідний син ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями, влаштовував дебоші та сварки, та не надавав їй належного догляду.
Вказувала, що вона весь час у період постійного проживання з ОСОБА_3 , допомагала останній у лікуванні, харчуванні, та догляду за нею.
При житті, а саме 27 жовтня 2017 року ОСОБА_3 склала на її ім'я заповіт, яким все своє майно заповіла їй, ОСОБА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді 585/2000 часток квартири АДРЕСА_2 .
Стверджувала, що саме вона після смерті ОСОБА_3 , здійснила всі необхідні дії щодо поховання померлої.
При зверненні у вересні 2020 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горда І.В. з заявами про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки вона пропустила строк на прийняття спадщини, а також було повідомлено про те, що спадкова справа №1/2019 після смерті ОСОБА_3 списана в архів приватного нотаріуса Горда І.В., що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину.
Зазначала, що протягом шестимісячного строку з моменту смерті ОСОБА_3 , вона не подавала заяву про прийняття спадщини, оскільки вважала, що прийняла спадщину, так як на час відкриття спадщини, постійно проживала з померлою та не подавала заяву про відмову від прийняття спадщини.
Вказувала, що їй стало відомо про те, що 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В. за спадковою справою №1/2019, заведеною після смерті ОСОБА_3 , на ім'я ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на 585/2000 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 06 лютого 1996 року.
Стверджувала, що складанням ОСОБА_3 заповіту на її ім'я, посвідченим приватним нотаріусом Савранського районного нотаріального округу Ізосімовою К.Б. 27 жовтня 2017 року, реєстровий №835 було скасовано попередній заповіт, який став підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_4 , який не мав право на спадкування за заповітом.
Позивачка зазначала, що наявність оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2019 року, яке було видано на ім'я ОСОБА_4 порушує її права, як власника спадкового майна та перешкоджає їй одержати свідоцтво про право на спадщину, а саме на 585/2000 частки квартири АДРЕСА_2 ,
Посилаючись на те, що наявність оскаржуваного свідоцтва про право на спадщину від 05 лютого 2019 року, яке було видане на ім'я ОСОБА_4 порушує її права, позивачка просила суд встановити факт її постійного проживання разом з ОСОБА_3 на момент її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В. 05 лютого 2019 року за реєстровим №168; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 05 лютого 2019 року, номер запису про право власності: 30142623 на 585/2000 часток у праві спільної часткової власності на квартиру, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 08 жовтня 2020 року позовна заява була залишена без руху та наданий строк для усунення недоліків (т. 1 а.с. 31-33)
Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року в забезпечення позовних вимог по справі було накладено арешт на 585/2000 частини квартиру АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 62-65).
Ухвалою суду від 07 грудня 2020 року по справі по справі було відкрито провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувана спадкова справа щодо майна ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 82-83).
Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року по справі до суду були викликані для допиту свідки (т.1 а.с.197-199).
Ухвалою суду від 09 лютого 2021 року строк підготовчого провадження по справі було продовжено (т.1 а.с. 201-202).
Ухвалою суду від 22 лютого 2021 року по справі до суду були викликані для допиту свідки (т.1 а.с. 239-240).
Ухвалою суду від 30 березня 2021 року підготовче провадження у справі було закрито, справу призначено до судового розгляду (т. 2 а.с. 25-26).
Ухвалою суду від 07 липня 2021 року по справі були витребувані докази (т. 2 64-65).
Представник позивачки, діюча за довіреністю від 10 серпня 2020 року в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити у повному обсязі.
Раніше надала відповідь на відзив, в обгрунтування якого зазначала, що обставини, на які посилався представник відповідачки у відзові на позов, не відповідють дійсності, та не спростовують обставини, якими обгрунтовуються позовні вимоги.
Стверджувала, що приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В. при видачі ОСОБА_4 05 лютого 2019 року свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 585/2000 частики квартири АДРЕСА_2 були порушені вимоги ч. 3 ст. 1254 ЦК України, з місту якої вбачається, що кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склала перед ним.
В порушення вимог п. п. 2.2, 5.1 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), приватним нотаріусом Горда І.В. не була надана правова оцінка заповіту на ім'я ОСОБА_4 за реєстровим №3у-1027 від 20 травня 2005 року, не було перевірино його чинність на момент смерті заповідача ОСОБА_3 та не було відмовлено ОСОБА_4 у прийомі його заяви, оскільки заповіт за реєстровим №3у-1027 від 20 травня 2005 року, який був предоставний ОСОБА_4 для оформлення права на спадкове майно, був скасований заповітом за реєстровим №835 від 27 жовтня 2017 року складеним на ім'я ОСОБА_1 .
Зазначала, що заперечення сторони відповідача, щодо правдивості наданих стороною позивача документів, а саме Акту №1671 від 12 серпня 2020 року та довідки Савранської селищної ради №1672 від 12 серпня 2020 року, як доказ того, що ОСОБА_3 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала по АДРЕСА_4 , не заслуговують на увагу з огляду на те, що вони складені та видані компетентними органами, за підписом посадових осіб та у присутності сусідів-свідків, які підтвердили факт проживання спадкодавця з позивачкою.
Крім того, факт проживання ОСОБА_3 з позивачкою підтверджується також довідкою Управління соціального захисту населення Савранської райдержадміністрації №11-19/1681 від 11 серпня 2020 року, відповідно до якої, позивачка перебувала на обліку
в УСЗН Савранського РДА, як одержувач компенсаційної виплати за надання соціальних послуг за пристарілою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 18 березня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (у зв'язку із смертю подопічної ОСОБА_3 , особова справа №3835.
Вказувала, що надана стороною відповідача довідка №2979 від 21 грудня 2017 року на ім'я ОСОБА_4 у тим, що ОСОБА_3 проживала разом з ним в квартирі АДРЕСА_2 з 07 вересня 1983 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та вела спільне господарство містить неправдиві відомості, щодо проживання ОСОБА_3 разом з її сином ОСОБА_4 по день смерті, оскільки довідку видано на підставі даних про її місце реєстрації.
Стосовно довідки №1569, видана КУ «Клінічна лікарня №1» від 01 березня 2016 року вказувала, що ОСОБА_3 за місцем реєстрації перебувала на обліку в КУ «Міська поліклініка №1», та періодично проходила обстеження. У кінці лютого 2016 року ОСОБА_3 приїхала до м. Одеса, з наміром пройти обстеження у КУ «Міська поліклініка №1», находясь дома посварилась з сином, так як останній був в черговому алкогольному запої, оступившись отримала побутову травму, перелом шийки лівого бедра, у зв'язку з чим 01 березня 2016 року звернулась до лікарні, однак від госпіталізації відмовилась та попросила позивачку відвести її до смт. Саврань.
Стверджувала, що договір №130 від 24 січня 2012 року щодо оплати за користування сараєм, не підписаний ОСОБА_3 , оскільки підпис на даному документі не є її підписом, візуально з огляду на копію довіреності від 16 травня 2011 року, копію паспрорту КЕ №753705 на ім'я ОСОБА_3 , заповітих, підпис ОСОБА_3 значно відрізняється від підпису на договорі, який сторона відповідача надала як доказїї проживання у АДРЕСА_3 .
Також зазначала, що твердження сторони відповідача про те, що ОСОБА_3 тимчасово переїхала проживати до племінниці, та категорічно відмовлялася зніматися з місця реєстраці, не відповідають дійсності, оскільки їй ніхто не пропонував зніматися з місця реєстрації. За таких обставин, представник позивача, просила суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (т.1 а.с. 28-29, 90, 210-213).
Представник відповідачки, діючий за ордером від 15 грудня 2020 року в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити в їх задоволенні у повному обсязі. Раніше надав відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив, в яких заперечував факт постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час смерті останньої за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що ОСОБА_5 заперечує правдивість акту за №1671 від 12 серпня 2020 року та виданої на його підставі 12 серпня 2020 року довідки Савранської селищної ради за №1672, оскільки вони містять відомості, які не відповідають дійсності.
Вказував, що ОСОБА_3 проживала у ОСОБА_1 тимчасово і після покращення самопочуття (отримання можливості самостійно пересуватися у середині житла) збиралася повернутися до своєї квартири у м. Одесі. Вона категорічно відмовлялась зніматися з реєстрації в квартирі АДРЕСА_2 .
Стверджував, що під час тимчасового перебування ОСОБА_3 в смт. Саврань Одеської області, ОСОБА_4 регулярно її навідував, надавав ОСОБА_1 гроші на утримання матері, привозив необхідні ліки або надавав кошти на їх придбання.
Наполягав на тому, що ОСОБА_4 ніколи не зловживав спиртними напоями та дуже трепетно відносився до своєї матері при її житті, а після її смерті до її пам'яті.
Крім того, приймав участь у похованні ОСОБА_3 , оскільки надав ОСОБА_1 необхідні кошти на поховання та на помінальний обід.
Стверджував, що ОСОБА_1 примусила дуже хвору ОСОБА_3 за три тижні до її смерті до написання заповіту на своє ім'я.
Вважає, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 , спадщину не прийняла, оскільки пропустила строк на прийняття спадщини, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити у повному обсязі (т. 1 а.с.168, 187-189, т.2 а.с. 2-4).
Третя особа, яка не заявляє самостійний вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горда І.В. в судове засідання не з'явилась, про час і місце слухання справи повідомлялась відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, раніше через канцелярію суду надала заяву, про розгляд справи за її відсутноті (т. 1 а.с. 242, т. 2 а.с. 20, 32, 83 ).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються главою 84 книги шостої ЦК України, тому при винесенні рішення суд застосовує норми матеріального права, якими регулюються правовідносини, які виникли між сторонами.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала з ОСОБА_6 в шлюбі, зареєстрованому Другим Малиновським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції, актовий запис № 2087, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (т.1 а.с.126 звор.- 127).
17 квітня 1970 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 було розірвано, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу (т.1 а.с.128, 129-130).
Встановлено, що в період шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (т. 1 а.с. 124).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та її сину ОСОБА_4 в рівних частках на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 06 лютого 1996 року належало 585 /1000 частин квартири АДРЕСА_2 , що складають 51,4 кв.м., загальної площі 87,8 кв.м. (т.1 а.с.131).
22 лютого 1996 року право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на 585/1000 частин квартири АДРЕСА_2 було зареєстровано в Одеському МБТІ (т.1а.с.131 звор.).
Відповідно до довідки про склад сім'ї та реєстрації від 09 січня 2019 року в квартирі АДРЕСА_2 були зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 119).
В процесі судового розгляду було встановлено, що ОСОБА_3 з 2012 року по березень 2017 року періодічно проживала у своєї племінниці ОСОБА_1 , позивачці у справі за адресою: АДРЕСА_1 , а з березня 2017 року по день смерті, постійно, що підтверджується актом №1671 від 12 серпня 2020 року та довідкою Савранської селищною радою Одеської області за №1672 від 12 серпня 2020 року (т.1 а.с. 16, 17).
Встановлено, що 01 березня 2016 року ОСОБА_3 звернулась до КУ «Міська клінічна лікарня №1» з приводу медіального перелому шийки бедра со смещением обломков, від госпіталізаціє відмовилась, що підтверджується довідкою №1569 від 01 березня 2016 року (т.1 а.с. 194).
В процесі судового розгляду було встановлено, що у зв'язку з переломом шийки бедра, ОСОБА_7 не мала можливості передвигатися та залишилась без піклування, оскільки її син ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями та не надав її допомоги. Тому, за проханням ОСОБА_7 , ОСОБА_1 забрала та відвезла її за місцем свого проживання, за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт того, що ОСОБА_3 з березня 2017 року по день смерті проживала за адресою: АДРЕСА_1 , стороною відповідача не заперечувався та підтверджується матеріалами справи, а саме довідкою Управління соціального захисту населення Савранської райдержадміністрації №11-19/1681 від 11 серпня 2020 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 , з змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 перебувала на обліку вУСЗН Савранського РДА, як одержувач компенсаційної виплати за надання соціальних послуг за пристарілою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 18 березня 2016 року по 17 листопада 2017 року (у зв'язку із смертю подопічної ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 15).
Крім того, факт зловживання ОСОБА_4 спиртними напоями, підтверджується довідкою КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської міської ради, згідно якої ОСОБА_4 з 07 березня 2016 року по 29 березня 2016 року знаходився на лікуванні з діагнозом хронічний алкоголізм в КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської міської ради (т.2 а.с.74).
Судом встановлено, що при житті ОСОБА_3 неодноразово складала заповіти, а саме заповіт за реєстровим №1-252 від 25 квітня 2000 року, який був скасований новим заповітом за реєстровим №3у-1027 від 20 травня 2005 року, який був скасований новим заповітом за реєстровим №835 від 27 жовтня 2017 року, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 09 січня 2019 року про наявність заповітів ОСОБА_3 , та копіями заповітів (т.1 а.с. 12, 116, 121, 157, 163-164).
Отже заповіт, складений 27 жовтня 2017 року та посвідчений приватним нотаріусом Савранського районного нотаріального округу Ізосімовою К.Б., реєстровий №835 на ім'я ОСОБА_1 скасував заповіт АВК №119576 від 25 квітня 2000 року, посвідчений державним нотаріусом Северовою Н.В., складений на ім'я ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1 а.с. 14).
Згідно Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 09 січня 2019 року, актовий запис про смерть ОСОБА_3 було зареєстровано в реєстрі 17 листопада 2017 року реєстратором Савранського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №283 за заявою ОСОБА_1 на підставі остаточного лікарського свідоцтва про смерть №224 від 17 листопада 2017 року, виданий комунальною установою «Савранський районний центр первинної медіко -санітарної допомоги (т.1 а.с.115).
Отже даний документ також підтверджує факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у вигляді 585/2000 частин квартири АДРЕСА_2 , що складають 51,4 кв.м., загальної площі 87,8 кв.м., яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 06 лютого 1996 року (т.1 а.с. 131).
Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину, оскільки на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 постійно проживала з ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, спадкоємцем за законом першої черги після смерті ОСОБА_3 був її син ОСОБА_4 , але як спадкоємець першої черги з заявою до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горда І.В., не звертався.
ОСОБА_4 не відносився до спадкоємців за заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки заповіт, складений 27 жовтня 2017 року та посвідчений приватним нотаріусом Савранського районного нотаріального округу Ізосімовою К.Б., реєстровий №835 на ім'я ОСОБА_1 скасував заповіт за реєстровим №1-252 від 25 квітня 2000 року, посвідчений державним нотаріусом Северовою Н.В., складений на ім'я ОСОБА_4 .
При зверненні у вересні 2020 року до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Горда І.В. з заявами про прийняття спадщини та видачі свідоцтва про видачу свідоцтва про право на спадщину позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про видачу свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона пропустила строк на прийняття спадщини, а також було повідомлено про те, що спадкова справа №1/2019 після смерті ОСОБА_3 списана в архів приватного нотаріуса Горда І.В., що унеможливлює видачу свідоцтва про право на спадщину, що підтверджується листом №109/01-16 від 28 вересня 2020 року (т.1 а.с. 20, 21, 151, 153).
Судом встановлено, що 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горда І.В. за спадковою справою №1/2019, заведеною після смерті ОСОБА_3 , на ім'я ОСОБА_4 в порушення ст.1254 ЦК України було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом за реєстровим №1-252 від 25 квітня 2000 року, а саме на 585/2000 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 06 лютого 1996 року (т. 1 а.с. 149).
Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 05 лютого 2019 року було видано приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В. на підставі заповіту за реєстровим №1-252, посвідченого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Северовою Н.В. 25 квітня 2000 року, який був скасований новим заповітом за реєстровим №3у-1027 від 20 травня 2005 року, та який також був скасований новим заповітом за реєстровим №835, посвідчений приватним нотаріусом Савранського районного нотаріального округу Ізосімовою К.Б. 27 жовтня 2017 року, за яким ОСОБА_3 все своє майно заповіла ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 149, 150).
05 лютого 2019 року право власності ОСОБА_4 на 585/2000 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_3 на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 06 лютого 1996 року було зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (т.1 а.с. 7-10).
Судом встановлено, що 18 грудня 2018 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області був зареєстрований шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , актовий запис № 3660 (т. 1 а.с. 220).
З матеріалів справи вбачається, що 17 серпня 2020 року ОСОБА_4 була встановлена 1 група інвалідності загального захворювання строком до 01 серпня 2022 року, що підтверджується довідкою МСЕК від 17 серпня 2020 року (т. 2 а.с.12).
Тобто на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не був інвалідом, а тому не мав право на обов'язкову частку.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 , помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т. 1 а.с. 216 звор.).
Спадкоєміцею першої черги за законом є ОСОБА_5 , дружина померлого, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , шляхом звернення до Приморської державної нотаріальної контори у м. Одесі з заявою про прийняття спадщини (т. 1 а.с. 215 звор.).
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до змісту ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно зіст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Частиною 2 ст. 1220 ЦК України передбачено, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За правилами ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
За правилами ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Факт постійного проживання ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, підтверджується: актом №1671 від 12 серпня 2020 року, довідкою Савранської селищної ради, Одеської області за №1672 від 12 серпня 2020 року, довідкою Управління соціального захисту населення Савранської райдержадміністрації №11-19/1681 від 11 серпня 2020 року про те, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в УСЗН Савранського РДА, як одержувач компенсаційної виплати за надання соціальних послуг за пристарілою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 18 березня 2016 року по 17 листопада 2017 року (у зв'язку із смертю подопічної ОСОБА_3 (т.1 а.с.15, 16. 17).
Крім того, факт постійного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини також підтверджується поясненнями свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 (т.2 а.с.33-40,44-47,51-56).
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив суду, що з родичами у померлої ОСОБА_3 були нормальні відносини, у тому числі і з сином Тривальським С.В. Дівчину ОСОБА_4 , ОСОБА_16 , вона не переносила, тому коли баба ОСОБА_17 була в квартирі, ОСОБА_18 не з'являлась. ОСОБА_4 три рази відбував покарання, два рази з яких за вбивство. Коли ОСОБА_3 поломала ногу, то ОСОБА_4 попросив ОСОБА_16 доглядати за матір'ю, але вона відмовилась. Все це стало причиною того, що ОСОБА_19 запив та побив все в квартирі. Потім приїхали їх родичі, прибрали все в квартирі та завезли бабусю до лікарні, а ОСОБА_19 оформили до психлікарні, щоб його привели до тями.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив суду, що до нього звернулась ОСОБА_20 з приводу перевозки її речей. В 2011-2012 році він перевозив її речі на АДРЕСА_5 , а в 2020 році вивозив.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила суду, що її чоловік, онук ОСОБА_1 , а ОСОБА_21 рідна тітка ОСОБА_1 . Вона знала покійну, у якої були добрі відносини з бабусею її чоловіка. ОСОБА_3 часто приїзджала до бабусі, але коли та поломала ногу, то вона переїхала до ОСОБА_1 в смт. Саврань, де стала постійно проживала у свекрухи. Після смерті ОСОБА_3 , її похованням займалася тільки їх сім'я. Свідок бачила ОСОБА_22 і зі слів матері чоловіка знає що він пьяничив. ОСОБА_4 не перевозив свою мати до смт. Саврань, оскільки цим займалася бабуся і мати її чоловіка.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила суду, що вона рідна донька ОСОБА_1 . ОСОБА_3 рідна тітка її матері, яка з 2012 року періодично проживала у її матері в смт. Саврань. Коли ОСОБА_3 поломала ногу, то стала проживати постійно у її матері, оскільки вона не могла ходити. Пенсію вона перевела в смт. Саврань. ОСОБА_4 на той час проживав в квартирі АДРЕСА_2 , один, потім в квартиру вселилась я і ми разом оплачивали за квартиру комунальні послуги. Коли ОСОБА_19 захворів, то комунальні послуги а квартиру сплачувала вона самостійно. ОСОБА_19 потім лікувався у психіатричній лікарні. В січні 2016 року в квартиру вселилась відповідачка як подруга ОСОБА_4 . Потім в квартиру вірвались адвокат відповідачки з трьома особами і стали мені погрожувати. ОСОБА_3 могла сидіти, но не могла ходити. Вона була нормальною, переживала за ОСОБА_19 . Похованням ОСОБА_3 займалася моя мати. ОСОБА_19 та ОСОБА_18 приїхали на похорони, переночували та поїхали.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила суду, що між ОСОБА_4 та його матір'ю були нормальні відносини, вона іноді приходила до нього на роботу, сиділа з ним на роботі. Вона не пам'ятає, щоб ОСОБА_3 кудись їхала, за тей час коли вона до них приходила. Потім її відвезли і вона більше не поверталась.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив суду, що ОСОБА_4 та його мати знає 15-17 років. У них були добрі відносини. Йому не відомо про те, що ОСОБА_4 зловживав спиртними напоями. В 2017 році ОСОБА_3 поломала ногу. Після лікарні, він відвіз свою мати в смт. Саврань до родичів. Коли вона там проживала, ОСОБА_4 прийзджав до неї, привозив продукти.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила суду, що ОСОБА_4 знала як хорошого чоловіка. З матір'ю у нього були дуже добрі відносини хоч вона була дуже строга. Він матір не ображав, завжди за нею доглядав. В 2017 році вона поломала ногу і він за нею доглядав.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив суду, що знав ОСОБА_4 з 2001 року. Он не зловживав спиртними напоями У нього були нормальні відносини з матір'ю. В 2017 році ОСОБА_3 зломала ногу, тому ОСОБА_4 відправив мати в смт. Саврань, до родичів, оскільки з нею не було кому сідіти. Він оплачував її переїзд і кожну неділю він їздив до неї , возив продукти.
За таких обставин, суд вважає що в процесі судового розгляду був встановлений та доведений факт того, що ОСОБА_1 на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 постійно проживала разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, ОСОБА_1 прийняла спадщину післі смерті ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до п.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 ст. 1296 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Відповідно до ст. 1254 ЦК України кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.
Як було встановлено судом, 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горда І.В. на ім'я ОСОБА_4 на підставі заповіту за реєстровим №1-252, посвідченого державним нотаріусом П'ятої одеської державної нотаріальної контори Северовою Н.В. 25 квітня 2000 року, який був скасований заповітом за реєстровим №3у-1027 від 20 травня 2005 року, та який також був скасований новим заповітом за реєстровим №835, посвідчений приватним нотаріусом Савранського районного нотаріального округу Ізосімовою К.Б. 27 жовтня 2017 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а саме на 585/2000 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала померлій на праві власності на підставі свідоцтва про право власності від 06 лютого 1996 року (т.1 а.с.149).
Відповідно до п.п.2.2., 2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.
Пунктом 3.21. Порядку встановлено, що спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Згідно п. 3.22. Порядку у разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.
Відповідно до п.п. 5.1.,5.2 при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі. Якщо для оформлення спадщини надано кілька заповітів спадкодавця, нотаріус повинен надати їм правову оцінку, керуючись положеннями ст.1254 ЦК України.
За таких обставин суд вважає, що свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горда І.В. 05 лютого 2019 року на ім'я ОСОБА_4 на підставі заповіту за реєстровим №1-252, від 25 квітня 2000 року, було видано в порушення ст.254 ЦК України та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі- Порядок), оскільки ОСОБА_4 не мав право на спадкування за заповітом за реєстровим №1-252, від 25 квітня 2000 року, оскільки даний заповіт був скасований заповітом за реєстровим №3у-1027 від 20 травня 2005 року, який також був скасований новим заповітом за реєстровим №835 від 27 жовтня 2017, посвідчений приватним нотаріусом Савранського районного нотаріального округу Ізосімовою К.Б.
Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.
Як зазначено в абз. 3 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Відповідно до висновку Верховного Суду, визначено у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 414/811/17 порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших заінтересованих осіб є самостійною підставою для визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним.
Разом з тим, зі змісту абз. 5 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» можна зробити висновок, що у разі порушення права спадкоємців на частку у спадщині суд може вирішувати питання про недійсність свідоцтва про право на спадщину лише в тій частині, у якій це право порушене, а не про визнання недійсним такого свідоцтва в цілому.
За таких обставин, свідоцтво про право власності на спадщину за заповітом, видане 05 лютого 2019 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горда І.В. та зареєстроване в реєстрі за №168, яким посвідчено право власності ОСОБА_4 на 585/200 частки квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом за реєстровим №1-252, від 25 квітня 2000 року, після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 підлягає визнанню недійсним.
Що стосується позовних вимог щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності від 05 лютого 2019 року, номер запису про право власності:30142623 на 585/2000 часток у праві спільної часткової власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , то суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню, виходячі з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Судовий збір по справі складає 2522,40 грн., які сплачені позивачкою при зверненяі до суду.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 1216, 1220, 1233, 1254, 1258, 1268, 1269, 1270,1296, 1301 ЦК України, ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 4, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горда Ірина Володимирівна, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування реєстрації права власності - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент її смерті за адресою: АДРЕСА_4 .
Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гордою І.В. 05 лютого 2019 року за реєстровим №168 на ім'я ОСОБА_4 на 585/2000 часток у праві спільної часткової власності на квартиру під АДРЕСА_6 .
Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності від 05 лютого 2019 року, номер запису про право власності: 30142623 на 585/2000 часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_6 на ім'я ОСОБА_4 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде складено 28 жовтня 2021 року.
Суддя: О.М. Сегеда