Провадження № 11-сс/4820/588/21
Справа № 686/28290/20 Слідчий суддя в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія : ухвала слідчого судді Доповідач ОСОБА_2
26 жовтня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду в складі:
судді - доповідача ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
скаржника ОСОБА_7 ,
представника
скаржника - адвоката ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Хмельницькому, в режимі відеоконференцзв'язку, апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року,
Ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду від 13 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування постанови слідчого першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_9 від 13.05.2021 року про закриття кримінального провадження №62020240000001018.
Слідчий суддя мотивував своє рішення тим, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні проведено повно та всебічно, оскаржувана постанова слідчого про закриття кримінального провадження є законною та обґрунтованою і такою, що відповідає встановленим у кримінальному провадженні обставинам, та підстав для її скасування не має, а доводи ОСОБА_7 щодо неповноти досудового розслідування є безпідставними, та спростовуються матеріалами кримінального провадження. До того ж, фактично вони зводяться до незгоди з діями адміністрації ЗВК №58 щодо кількості, та тривалості наданих йому телефонних розмов, побачень з рідними, складених відносно нього характеристик, порядком зберігання речей, які надіслані йому рідними.
Не погоджуючись із таким рішенням, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити йому строк на апеляційне оскарження, ухвалу слідчого судді скасувати та прийняти нову, якою задовольнити його скаргу і скасувати постанову слідчого першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому ОСОБА_9 від 13.05.2021 року про закриття кримінального провадження №62020240000001018. Зазначає, що копію оскаржуваного судового рішення ним отримано електронною поштою 28.09.2021 року, цього ж дня він повідомив свого адвоката і захисник підготував апеляційну скаргу, яку він отримав 04.10.2021 року, яку ним було доповнено та подано до суду 05.10.2021 року, а тому на його думку строк на апеляційне оскарження ним пропущено з поважних причин. Вказує, що в оскаржуваній постанові слідчим зазначено, що в ході досудового розслідування факти викрадення особистих речей ОСОБА_7 , а також зловживання владою та службовими повноваженнями, здійснення на нього морального та фізичного тиску працівниками ЗВК №58 не встановлені. Вказані висновки зроблені слідчим на підставі його допиту та допиту працівників колонії. Однак, слідчий не надав належну оцінку його свідченням та не розширив шляхом проведення слідчих (розшукових) дій кола осіб, котрим можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, що унеможливлює прийняття ним законного процесуального рішення про закриття кримінального провадження. Слідчим не повно проведено досудове розслідування, не встановлено всіх обставин справи, що можуть вплинути на прийняття рішення, не оцінено, в порушення ст. 94 КПК України, кожного доказу та не використано такої сукупності доказів, яка б е залишила місця сумнівам і обґрунтовувала би зроблені висновки про те, що в даному випадку немає складу кримінального правопорушення. Стверджує, що адміністрацією ЗВК №58 було викрадено у нього два кип'ятильника, 7 СД - дисків, відібрали у нього посилку і вимагали за її повернення кошти. Наголошує, що з часу його прибуття до установи, адміністрація ЗВК №58 створювала йому жахливі умови відбування покарання з метою вимагання грошових коштів за нормальні умови відбування покарання і для фальсифікації його особової справи та характеристики. Після цього свавілля та вимагань він відрізав собі палець на руці, після чого, адміністрація ЗВК №58 в змові з адвокатами ЦБВПД та іншими держпрацівниками, почали фальсифікувати документи його особової справи з метою уникнення кримінальної відповідальності за вимагання від нього грошей або вбивства. Вважає, що слідчий прийшов до передчасного висновку, що в даному випадку немає складу кримінального правопорушення, з огляду на вказану неповноту розслідування та належну оцінку доказів, ним не могли бути об'єктивно встановлені дійсні обставини події.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення скаржника ОСОБА_7 та його представника - адвоката ОСОБА_8 , на підтримку поданої апеляційної скарги, з посилання на її доводи, думку прокурора, який уважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що строк на апеляційне оскарження слід поновити, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга подається на ухвалу слідчого судді протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Копію оскаржуваного судового рішення ОСОБА_7 отримано електронною поштою 28.09.2021 року, захисником було підготовлено апеляційну скаргу, яку було доповнено ОСОБА_7 та подано до суду 05.10.2021 року, у зв'язку з цим строк для подачі апеляційної скарги ними пропущено з поважних та незалежних причин.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що, у даному випадку, строк на апеляційне оскарження апелянтами пропущений з поважних та незалежних від них причин, а тому його слід поновити.
Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно з ст. 9 ч. 2 КПК України, під час кримінального провадження слідчий зобов'язаний дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути вмотивована, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі постановлені нею питання, виключаючи провадження в справі й обумовлюють її закриття.
В силу положень п.3 ч.1 ст.303 КПК України заявником, потерпілим, його представником чи законним представником на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
Виходячи зі змісту ст.284 КПК України про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Слідчий приймає постанову про закриття кримінального провадження, зокрема з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті - встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, якщо в цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялося про підозру.
В судовому засіданні встановлено, що слідчими першого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, здійснювалось досудове розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №62020240000001018 від 17.09.2020 року за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 365 КК України, на підставі поданої заяви ОСОБА_7 від 25.08.2020 року з приводу того, що працівники державної установи «Замкова виправна колонія №58» викрала у нього два кип'ятильники, електронну книгу - планшет та 7 СЭ дисків, які йому передали рідні. Також ОСОБА_7 заявив про катування представників адміністрації ДУ «Замкова виправна колонія №58», що виражалося у ненаданні йому бажаного часу на телефоні розмови та користування мережею інтернет, у розміщенні адміністрацією у сусідній камері з камерою ОСОБА_7 засудженого ОСОБА_10 , який не давав заявнику належним чином відпочивати та інші факти.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, розглядаючи скаргу ОСОБА_7 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження та ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні цієї скарги, слідчий суддя дійшов висновку про те, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62020240000001018 слідчим виконувалися слідчі дії, а саме допитано в якості свідків працівників ДУ «Замкова виправна колонія №58» ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 які повідомили, що будь-яких протиправних дій до засуджених не здійснювали.
Відповідно до копій документів, витребуваних у ДУ «Замкова виправна колонія» встановлено, що на речовому складі вказаної установи зберігаються речі засудженого ОСОБА_7 , у тому числі: електричний кип'ятильник - 2 шт., непридатні електрокип'ятильники - 4 шт., 7 СБ дисків, електронна книга «ґехеґ» ТВ-840НП 1 шт., та інше майно. Факт отримання вказаних речей ОСОБА_7 та його рідними підтверджуються їх особистими підписами, виконаними у відповідних накладних.
Допитаний 06.11.2020 року ОСОБА_7 повідомив, що електронну книгу - планшет йому видали для користування, СБ диски та кип'ятильники зберігаються на складі ДУ «Замкова виправна колонія №58» у його речах, про що йому видано підтверджуючі документи. Таким чином, під час допиту ОСОБА_7 визнав, що працівники ДУ «Замкова виправна колонія №58» не викрадали у нього його майно, що виключає ознаки злочину передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Твердження апеляційної скарги щодо катувань з боку працівників ДУ «Замкова ВК №58», то такі доводи спростовуються наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 365 КК України, відповідальність передбачена за перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, якщо воно супроводжувалося насильством, застосуванням зброї або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями.
З об'єктивної сторони вказаний злочин може вчинятися у формі перевищення влади або перевищення службових повноважень, які завдали істотної шкоди.
Злочинний характер дій службової особи при перевищенні влади або службових повноважень, виражається у тому, що службова особа вчиняє те чи інше діяння по службі, яке не входить до її компетенції. Перевищення влади або службових повноважень не може проявлятися у бездіяльності, його об'єктивну сторону характеризує лише вчинення службовою особою дії.
Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст. 365 КК України, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т.ч. для винного, безсумнівний, відвертий.
Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Якщо з'ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365 КК України.
Разом з тим, за ч. 2 ст. 365 КК України настає відповідальність за перевищення влади, що супроводжувалося: а) насильством або погрозою його застосування; б) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; в) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями.
Окрім цього, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину є заподіяння істотної шкоди.
Відповідно до п. 3 примітки до ст. 364 КК України, згідно з якими істотною шкодою при вчиненні злочину, передбаченого ст. 365 КК України є така шкода, яка в 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
При цьому має бути чітко встановлено і доведено, що саме вчинення того чи іншого службового злочину стало причиною відповідних наслідків. Обчислення їх розміру також має бути належним чином підтверджено (в т.ч. цивільним позовом, як підтвердження факту та розміру реальної майнової шкоди) та не викликати сумніву.
Згідно з приписами постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 26.12.2003 «Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень», перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу утворює склад злочину, передбачений ст. 365 КК України, лише у випадку вчинення ним дій, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень.
Явним є такий вихід працівника правоохоронного органу за межі наданих йому повноважень, коли він має очевидний, відкритий, неприхований і безсумнівний характер, як для оточуючих, так і для самого винного.
Кримінально караними ці діянні будуть тоді, коли працівники правоохоронного органу у зв'язку з виконанням своїх службових функцій вчинили дії з явними ознаками перевищення влади або службових повноважень.
З суб'єктивної сторони злочин, передбачений ст. 365 КК України, характеризується умисною формою вини. Ставлення ж суб'єкта до наслідків може бути як умисним, так і необережним. Службова особа за будь-якої форми перевищення влади чи службових повноважень усвідомлює, що дії, які вона вчинює, виходять за межі наданих їй законом владних чи інших службових повноважень, і бажає їх вчинити. При цьому винна особа передбачає настання істотної шкоди, наслідки застосування насильства, факт застосування зброї і т.п. і бажає (прямий умисел) чи свідомо допускає (непрямий умисел) їх настання або передбачає лише можливість настання зазначених наслідків і легковажно розраховує на їх відведення або не передбачає можливості їх настання, хоч повинна була і могла їх передбачити (відповідно, злочинна самовпевненість і недбалість стосовно наслідків І змішана форма вини загалом стосовно перевищення влади або службових повноважень).
Насильство при перевищенні влади або службових повноважень, передбаченому ч. 2 ст. 365 КК України, може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство полягає у незаконному позбавленні волі, заподіянні удару, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, вчиненні дій, характерних для мордування, а психічне насильство - у створенні реальної загрози заподіяння фізичного насильства або інших насильницьких дій щодо потерпілого чи його близьких.
Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, слід вважати дії, що завдають йому фізичного болю і моральних страждань. Болісні дії можуть бути пов'язані з незаконним застосуванням спеціальних засобів - наручників, гумових кийків, сльозоточивих газів, водометів тощо. Дії, що ображають особисту Гідність потерпілого, можуть виражатися, зокрема, в умисному приниженні честі і гідності, вираженому в непристойній формі.
Важливим є також і те, що ч. 1 ст. 11 КК України регламентовано, що злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Згідно наданих під час досудового розслідування показань ОСОБА_7 слідує, що застосуванням до нього катування вважає відсутність реагування з боку працівників ДУ «Замкова виправна колонія №58» на його неодноразові заяви щодо відселення з сусідньої камери засудженого ОСОБА_10 , який тривалий час не давав йому належним чином відпочивати.
Про будь-які факти застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства чи морального тиску працівниками ДУ «Замкова виправна колонія №58», які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, ОСОБА_7 , під час допиту, не повідомив.
Крім цього, в ході досудового розслідування не встановлено будь-яких протиправних дій працівниками ДУ «Замкова виправна колонія №58», вказаних в повідомленні про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 від 25.08.2020, не підтверджено будь-якої шкоди, заподіяної діяннями працівників ДУ «Замкова виправна колонія №58» охоронюваним законом правам та інтересам ОСОБА_7 , а також не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діяннями та будь-якими негативними наслідками.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що будь-яких об'єктивних даних, які б свідчили про таємне викрадення будь-якого майна ОСОБА_7 встановлено не було, як і не встановлено фактів застосування до ОСОБА_7 фізичного насильства або морального тиску з боку працівників ДУ «Замкова виправна колонія №58», які явно виходять за межі наданих їм прав чи повноважень, а також не підтверджено заподіяння ОСОБА_7 будь-якої шкоди внаслідок дій працівників ДУ «Замкова виправна колонія №58».
Колегія суддів приходить до висновку, що слідчий дотримався вимог закону, дослідив обставини кримінального провадження, належним чином оцінив зібрані докази, та вжив заходи для проведення повного, всебічного та неупередженого розслідування, оскільки в ході досудового розслідування не встановлено достатніх ознак складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 365 КК України, відтак слідчим прийнято обґрунтовано прийняв рішення про закриття досудового розслідування у кримінальному провадженні №62020240000001018, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діяннях працівників адміністрації ДУ «Замкова виправна колонія № 58» складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 та ч. 2 ст. 365 КК України
Доводи апеляційної скарги щодо порушення слідчим суддею вимог кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає не обґрунтованими.
Посилання апелянтів на інші порушення, допущені слідчим суддею, ніяким чином не спростовують висновок суду про необхідність відхилення скарги ОСОБА_7 на постанову слідчого від 13.05.2021 року про закриття кримінального провадження, так як слідчим суддею було дотримано вимог ст.ст.306, 307 КПК України при розгляді скарги.
За таких обставин, постанова слідчого про закриття кримінального провадження та ухвала слідчого судді є обґрунтованими, підстав для їх скасування, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.3 ст.407, ст.ст.418, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року.
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 вересня 2021 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_7 про скасування постанови слідчого першого слідчого відділу СУ ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_9 від 13.05.2021 року про закриття кримінального провадження №62020240000001018 залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_4 ОСОБА_2 ОСОБА_3