Єдиний унікальний номер справи: 766/6313/20 Головуючий в І інстанції Кузьміна О.І.
Номер провадження: №22-ц/819/1668/21 Доповідач Кутурланова О.В.
28 вересня 2021 року Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кутурланової О.В.,
суддів: Майданіка В.В.,
Орловської Н.В.,
секретар судового засідання Давиденко І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Біла Тетяна Володимирівна, на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Кузьміної О.І. від 22 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», Акціонерного товариства «Укртрансгаз» про визнання незаконною бездіяльності щодо невжиття заходів по переведенню, визнання звільненим з посади у зв'язку з переведенням та зобов'язання прийняти на посаду,
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», АТ «Укртрансгаз» про визнання незаконною бездіяльності щодо невжиття заходів по переведенню, визнання звільненим з посади у зв'язку із переведенням та зобов'язання прийняти на посаду.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 25 березня 2020 року його звільнено з посади оператора газорозподільної станції 5 розряду ГРС Херсон-2 дільниці служби газорозподільних станцій Херсонського промислового майданчика Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз» з в зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
22.01.2020 року він був попереджений про вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників, проте письмовий перелік вакантних посад в АТ «Укртрансгаз» йому надано не було, що вважає порушенням своїх трудових прав.
Вказує, що у зв'язку з реорганізацією підприємства АТ «Укртрансгаз» він звертався із заявами до Генерального директора АТ «Укртрансгаз» та Генерального директора ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про звільнення та переведення його на аналогічну посаду до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», однак йому відмовлено в задоволенні вказаних заяв, чим порушено його право на залишення на роботі.
Не оспорюючи законність наказу про звільнення з роботи у зв'язку із скороченням штату, позивач вважає незаконною бездіяльність відповідачів, які не перевели його на аналогічну посаду до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», як правонаступника АТ «Укртрансгаз», у зв'язку із чим просив суд:
-визнати незаконною бездіяльність ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" та АТ «Укртрансгаз» щодо невжиття заходів по його переведенню з посади оператора газорозподільної станції ГРС Херсон-2 дільниці служби газорозподільних станцій Херсонського промислового майданчика Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз» на посаду оператора газорозподільної станції ГРС Херсон-2 Херсонського промислового майданчика Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»;
-визнати його звільненим з посади оператора газорозподільної станції ГРС Херсон-2 дільниці служби газорозподільних станцій Херсонського промислового майданчика Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз» на підставі п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із переведенням працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію;
- зобов'язати ТОВ "Оператор газотранспортної системи України» прийняти його на посаду оператора газорозподільної станції ГРС Херсон-2 Херсонського промислового майданчика Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України».
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 22 червня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» вимоги апеляційної скарги вважав безпідставними та необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та такими, що задоволенню не підлягають.
У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Укртрансгаз» апеляційну скаргу вважає такою, що не спростовує висновки суду першої інстанції та такою, що не підтверджує правомірність та обґрунтованість позовних вимог. Рішення суду вважає законним, обґрунтованим та таким, що прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги, з якими звернувся позивач до відповідачів не є належним способом захисту прав, передбаченим чинним законодавством, а невірно обраний спосіб захисту порушеного права є підставою для відмови у задоволенні пред'явлених особою вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Наведеною нормою визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
Крім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.
(Постанова Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі №653/126/17-ц).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Укртрансгаз» на посаді оператора газорозподільної станції ГРС Херсон-2 дільниці служби газорозподільних станцій Херсонського промислового майданчика Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Оператор газотранспортної системи України» АТ «Укртрансгаз».
Наказом начальника Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» №17-к від 23.03.2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади оператора газорозподільної станції 5 розряду ГРС Херсон-2 дільниці служби газорозподільних станцій Херсонського промислового майданчика Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів Філії «Оператор газотранспортної системи України» Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з 25 березня 2020 року в зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.6 т.1) .
Листом від 21.01.2020 року позивача попереджено про вивільнення у зв'язку із скороченням штату працівників.
Згідно п.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.
Відповідно до статті 49-2 КЗпП України, яка регламентує порядок вивільнення працівників, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
На виконання вимог законодавства ОСОБА_1 у визначений законом строк було попереджено про звільнення із займаної посади та надано список вакантних посад АТ «Укртрансгаз», на які позивач не погодився, оскільки вважав, що мав право на переведення.
Положеннями ст.32 КЗпП України визначено, що переведення працівника на інше підприємство, установу, організацію допускається лише за згодою працівника.
Крім того, частиною п'ятою статті 24 КЗпП України встановлено, що особі, запрошеній на роботу в порядку переведення за погодженням між керівниками підприємств, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Статтею 32 КЗпП України встановлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України переведення працівника за його згодою на інше підприємство є підставою припинення трудового договору. У зв'язку з цим на новій роботі працівник укладає інший трудовий договір. При цьому ініціатором переведення може бути як сам працівник, так і власник підприємства або уповноважений ним орган, зацікавлений у переведенні працівника.
Для переведення потрібно крім згоди працівника також наявність запрошення на роботу в порядку переведення з іншого підприємства та наявність погодження чи згоди на таке переведення між керівниками підприємств.
Отже, в переважній більшості таке переведення класифікується, як звільнення працівника в зв'язку з переведенням, за його згодою, на інше підприємство (пункт 5 статті 36 КЗпП України).
Оскільки закон вимагає згоду керівника на припинення трудового договору в порядку переведення на інше підприємство, організацію, підставою для переведення є заява працівника про звільнення у зв'язку з переведенням.
Обов'язковою умовою для переведення працівника на інше підприємство також є згода керівника підприємства, на яке хоче переводитися працівник. Тому керівник підприємства, на яке переводиться працівник, надсилає керівнику підприємства, на якому працює працівник, лист-клопотання про звільнення.
Керівник підприємства, до якого звертається робітник, з проханням звільнити його, в зв'язку з переведенням на інше підприємство, не має ніяких зобов'язань перед працівником або власником підприємства, що звернулися з клопотанням про звільнення. Тому він може на свій розсуд заяву та клопотання задовольнити або відмовити в їх задоволені.
У разі, якщо власник підприємства, на якому зайнятий працівник, задовольнив вимоги працівника та власника підприємства, на яке переводиться працівник, видається наказ про звільнення працівника з формулюванням «звільнити у зв'язку з переведенням, за згодою працівника, на відповідне підприємство, за п.5 ст.36 КЗпП України».
Отже, підставою для наказу є заява працівника та лист-клопотання керівника підприємства, на яке працівник працевлаштовується, про що у трудовій книжці робиться запис ідентичний формулюванню в наказі про його звільнення.
Відповідно до п.п.2.1.2.2 Статуту ТОВ «Оператор ГТС України» Товариство є юридичною особою приватного права, створеною у формі ТОВ за законодавством України та набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації.
Товариство діє як самостійний суб'єкт господарювання відповідно до законодавства та статуту (а.с.139-142 т.1).
Приймаючи до уваги, що ТОВ «Оператор ГТС України» є окремою самостійною юридичною особою, яка не пов'язана відносинами правонаступництва з АТ «Укртрансгаз» колегія суддів приходить до висновку, що посилання позивача на безумовний обов'язок по переведенню працівників з АТ «Укртрансгаз» до новоутвореного товариства не ґрунтується на нормах матеріального права та наявних у справі доказах.
Приймаючи до уваги, що наказ про звільнення ОСОБА_1 в зв'язку із скороченням штату працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України позивачем не оспорювався, як незаконний, та є чинним, при цьому чинне законодавство не передбачає одночасне звільнення працівника з різних підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не є ефективним у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відмови у позові.
Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не впливають на законність рішення апеляційного суду у справі.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Біла Тетяна Володимирівна, залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 22 червня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Дата складання повного тексту постанови - 22.10.2021 року.
Головуючий О.В. Кутурланова
Судді: В.В. Майданік
Н.В. Орловська