Номер провадження: 11-кп/813/2128/21
Номер справи місцевого суду: 501/964/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.10.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2021 року, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 186 КК України, у кримінальному провадження №12020160160000816 від 14.11.2020 року,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 21 листопада 2021 року. Визначено розмір застави у розмірі 113 500 (сто тринадцять тисяч п'ятсот) грн.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, та тим, що запобіжний захід відносно підозрюваного на стадії досудового розслідування не може бути продовжено на стадії судового розгляду без попереднього обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, зазначивши, що доповнення до неї будуть надані ним у судовому засіданні в усній формі.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Обвинувачений у судовому засіданні повідомив, що не розуміє з яких підстав тримається під вартою, оскільки вчинений ним злочин не є тяжким. ОСОБА_7 заначив, що визначений суддею залог є занадто великим, просив змінити обраний йому запобіжний захід.
Прокурор вважав, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, з апеляційною скаргою не погодився, просив залишити її без задоволення.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді в Овідіопольському районному суді Одеської області знаходиться кримінальне провадження №12020160160000816 від 14.11.2020 року за обвинуваченнямОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 186 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону суддею дотримані, його висновки про необхідність застосування відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Щодо посилання ОСОБА_7 на те, що йому не є зрозумілими підстави застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою апеляційний суд зазначає наступне.
З мотивувальної частини оскарженої ухвали вбачається, що суддя дослідив клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу та додані до нього матеріали та надав оцінку наявності ризиків.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Перевіряючи обґрунтування суду першої інстанції щодо наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, а саме того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та продовжити злочину діяльність, апеляційний суд встановив належне обґрунтування судом наявності кожного із зазначених ризиків в оскаржуваній ухвалі.
Апеляційний суд враховує обставини інкримінованих злочинів на підставі обвинувального акту, з якого вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень (10 епізодів), передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 186 КК України, які є кримінальними правопорушеннями різної ступені тяжкості - від кримінального проступку до тяжкого злочину, за який передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років (ч.2 ст. 186 КК України), у зв'язку з чим тяжкість покарання є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд відхиляє як безпідставні посилання ОСОБА_7 на те, що інкримінований йому злочин не є тяжкім настільки, щоб виправдати застосування до нього запобіжного заходу у вигляду тримання під вартою.
Окрім того, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні десяти епізодів злочинної діяльності, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_7 на вказаній стадії кримінального процесу ані судді, ані апеляційному суду надано не було.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Щодо доводів ОСОБА_7 про необґрунтованість визначеного йому судом розміру застави апеляційний суд звертає увагу на таке.
Згідно п.1 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Апеляційний суд, приймаючи до уваги вищенаведені норми та те, що обвинувачений офіційно не працевлаштований, утриманців та міцних соціальних зв'язків не має, що було встановлено судом першої інстанції та не спростовано обвинувачений у суді апеляційної інстанції, погоджується із висновком, викладеним у оскаржуваній ухвалі, щодо визначення ОСОБА_7 розміру заставу у межах п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Окрім того, зауважуючи про занадто великий розмір обраної йому застави, ОСОБА_7 ані у суді першої інстанції, ані у апеляційному суді не надав жодних доказів, які б дозволили оцінити його майновий стан.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Керуючись статями 331, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 22 вересня 2021 року, якою обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст.185, ч.2 ст. 186 КК України, у кримінальному провадження №12020160160000816 від 14.11.2020 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4