Номер провадження: 22-ц/813/4866/21
Номер справи місцевого суду: 523/10285/20
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Цюра Т. В.
29.10.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту,-
У липні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Суворовського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, в якому Банк просив стягнути з відповідача суму боргу за договором кредиту в розмірі 134 645,96 грн. В обґрунтування вимог представник позивача посилався на те, що між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем було укладено договір № б/н про надання встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно до якого, він отримав споживчий кредит. З часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконував грошове зобов'язання в наслідок чого виникла заборгованість. Таким чином, представник позивача посилаючись на умови договору просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитом, відсотки, штрафні санкції та понесені судові витрати.
Рішенням Суворовського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2020 року позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (яка зареєстрована: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) про стягнення боргу за договором кредиту - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», рах. НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, суму боргу за договором кредиту № Б/Н, в розмірі 92 706 (дев'яносто дві тисячі сімсот шість) гривень 30 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», рах. НОМЕР_2 , Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, судовий збір в розмірі - 1 447,23 грн.
В частині вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, пені, штрафу процентного та штрафу фіксованого - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд змінити рішенняСуворовського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2020 року в резолютивній частині, зменшивши стягнення з ОСОБА_1 суми боргу за кредитним договором № б/н від 21.04.2011 року до 63 233, 62 грн. 62 коп. та стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суми судових витрат у розмірі сплаченого нею судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3153 грн.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв'язку з її незначною складністю (ч. 1 ст. 368, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274, ч.ч. 4, 6 ст. 19 ЦПК України).
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , 21.04.2011р., уклали договір про надання встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно до якого позивач надав, а відповідач отримав споживчий кредит, розмір якого збільшився до 65 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Договір було укладено шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. При цьому, позивач вважає, що своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
Відповідно до Умов та Правил, у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та штраф.
Вважаючи, що з часу отримання кредиту відповідач належним чином не виконував грошове зобов'язання, Банк розрахував заборгованість за договором кредитування та станом на 01.03.2020р., сума боргу становить 134 645,96 грн., в тому числі борг: заборгованість за простроченим тілом кредиту - 92 706,30 грн., заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит 6 115,77 грн., пеня 28 935,99 грн., штраф процентний - 6 387,90 грн., штраф фіксований - 500,00 грн.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки процентна ставка у анкеті - заяві від 21.04.2011 р. не зазначена та відповідач особисто не підписувала Умови та правила надання банківських послуг в Приватбанку, отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Звертаючись до суду з даним позовом, АТ КБ «Приватбанк» посилалося на те, що Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , 21.04.2011р., уклали договір про надання встановленого кредитного ліміту на платіжну картку відповідно до якого позивач надав, а відповідач отримав споживчий кредит, розмір якого збільшився до 65 000,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
На підтвердження умов договору, банк надав суду для дослідження копію анкети-заяви від 21.04.2011 року, розрахунок забргованості за договором б/н від 21.04.2011 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_3 , станом на 31.05.2015 року, розрахунок забргованості за договором б/н від 21.04.2011 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_3 , станом на 31.01.2020 року, розрахунок забргованості за договором б/н від 21.04.2011 року, укладеного між Приватбанком та ОСОБА_3 , станом на 02.06.2020 року, виписка за договором № б/н станом на 04.06.2020 року, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картки оформленої на ОСОБА_3 , довідку про надання АТ КБ «ПриватБанком» відповідачу кредитних карток, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT», «Універсальна GOLD» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті www.privatbank.ua/terms/).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), яка становить - 92 706,30 грн., стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит - 6 115,77 грн., пеня - 28 935,99 грн., штраф процентний - 6 387,90 грн., штраф фіксований - 500,00 грн.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_4 суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 92 706,30 грн.
В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що не згодна з сумою заборгованості, яка стягнута з неї за договором кредиту б/н від 21.04.2011 року в розмірі 92 706,30 грн. ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості на підставі якого судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення та зазначає, що сума заборгованості за тілом кредиту складає 63 233, 62 коп.
На вказані посилання апелянта, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Дослідивши матеріали справи, розрахунки заборгованості, надані АТ КБ «Приватбанк» апеляційний суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 92 706,30 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню, так як фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що є порушенням грошового зобов'язання.
Крім того жодних доказів, розрахунків щодо спростування стягненої з ОСОБА_1 суми заборгованості в розмірі 92 706,30 грн апелянтом суду не надано, а лише одні посилання відповідачки на те, що сума боргу за кредитним договором становить 63 233, 62 грн., не можуть бути прийняті судом, оскільки будь-які докази, що саме така сума боргу існує у відповідачки перед банком, суду не надано та нічим не підтверджено. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, апелянт в суді першої інстанції визнала позов частково, а саме в частині стягнення з неї суми боргу за кредитним договором в розмірі 63 000 грн., а в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 вже зазначає, що сума боргу становить 63 233, 62 грн., при цьому апелянт не обгрунтовує таку зміну розміру тіла кредиту та не надає суду доказів вказаного.
За викладених обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень норм матеріального та процесуального права не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи нічим не обґрунтовані, висновків суду не спростовують, в зв'язку з чим рішення суду у відповідності до ст.375 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 27 жовтня 2020 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 29.10.2021 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: Л.А. Гірняк
О.С. Комлева