Номер провадження: 11-кп/813/2127/21
Номер справи місцевого суду: 522/16546/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
27.10.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2021 року, якою під час судового розгляду кримінального провадження №12021163510000533 від 28.07.2021 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою,
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин
Оскаржуваною ухвалою суду 1-ої інстанції від 22.09.2021 року, під час судового розгляду кримінального провадження №12021163510000533 від 28.07.2021 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України було задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави у розмірі 45400 грн.
Мотивуючи зазначене рішення, суд послався на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, та в даному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений, перебуваючи на свободі може переховуватись від суду з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення, здійснити заходи тиску на свідків.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою з наступних підстав:
- інші обвинувачені у даному кримінальному провадженні під вартою не перебувають, що лишилось поза увагою суду;
- обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, зокрема: постійне місце проживання, родину, місце роботи.
Посилаючись на викладені обставини, обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою змінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту.
У відповідності до положень ч.4 ст.405, ч.4 ст.107 КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності сторін провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів, оскільки сторони провадження в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, адвокат ОСОБА_10 подав заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності та просив задовольнити подану апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно вимог ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п.2 ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначається: суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст.331 КПК України встановлено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ч.4 ст.199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Як вбачається з мотивувальної частини ухвали, суд при постановленні ухвали в повній мірі дотримався та врахував зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону.
Не погоджуючись із доводами апеляційної скарги про те, що ризики, на які вказує суд в оскаржуваному рішенні, не підтверджені, апеляційний суд наголошує на таких обставинах.
У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, на даний час існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція за вчинення якого передбачає можливість призначення покарання у вигляді від трьох до шести років позбавлення волі, не одружений, офіційно не працевлаштований, не навчається, раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, докази у даному кримінальному провадженні ще не досліджені судом в повному обсязі, тому є достатні підстави вважати, що існують ризики того, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитані чи вчинити інші кримінальні правопорушення.
З огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені в ході розгляду даного клопотання відомості, зокрема те, що інкримінований обвинуваченому злочин було вчинено в період іспитового строку, а також наявних в рамках даного кримінального провадження ризиків, апеляційний суд дійшов висновку, що забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого можливо шляхом застосування відносно такої особи виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак не встановлено підстав для застосування відносно останнього більш м'якого запобіжного заходу.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для обвинуваченого не буде безальтернативною, оскільки передбачає можливість внесення останнім відповідного розміру застави, при цьому розмір застави відповідно до вимог п.2 ч.5 ст. 182 КПК України було визначено в мінімальних межах встановлених для даного виду злочинів.
Таким чином, аналізуючи всі викладені вище обставини у їх сукупності, враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень та тяжкі наслідки, завдані ними, тяжкість можливого призначеного покарання, наявність ризиків можливого переховування від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні, на переконання апеляційного суду, прокурором доведено те, що обрання обвинуваченому ОСОБА_6 іншого більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам, а суддя вірно оцінив та відобразив ці факти в своїй ухвалі.
В апеляційній скарзі обвинувачений зазначив, що суд не врахував особу обвинуваченого, зокрема того, що він має міцні соціальні зв'язки, родину, постійне місце проживання. Однак данні фактори, не спростовують висновків суду першої інстанції про неможливість запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у разі незастосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованого обвинуваченому злочину, у вчиненні якого він обвинувачується, та жодним чином не виступили стримуючим фактором в його поведінці.
Враховуючи обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_6 злочину, апеляційний суд погоджується з прийнятим висновком районного суду щодо неможливості застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, який здатен забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що колегія суддів, на даній стадії, не вправі вдаватися у кримінально-правову кваліфікацію інкримінованих обвинуваченому дій та давати оцінку обґрунтованості обвинувачення, оскільки остаточна оцінка доведеності обвинувачення у відповідності до вимог закону, буде надана лише за наслідками судового розгляду справи в районному суді, за результатами повного дослідження всіх доказів. За таких обставин, доводи обвинуваченого ОСОБА_6 щодо необґрунтованого обвинувачення, є безпідставними.
Відповідно до ч.3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За обставин, встановлених під час апеляційного розгляду, апеляційний суд вважає, що районний суд об'єктивно врахував обставини справи, дані про особу обвинуваченого та дійшов правильного висновку про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду є обґрунтованою та відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 22.09.2021 року, якою під час судового розгляду кримінального провадження №12021163510000533 від 28.07.2021 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4