Номер провадження: 11-кп/813/2151/21
Номер справи місцевого суду: 522/2317/20
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.10.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючий суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у кримінальному провадженні №12019160500006635 від 18.12.2019 року,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення.
Оскаржуваною ухвалою продовжено обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 /шістдесят/ днів. Визначено розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_6 обов'язків, передбачених КПК України, у розмірі 900 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 043 000 (два мільйона сорок три тисячі) грн.
Рішення суду першої інстанції вмотивовано тим, що є ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, так як ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжкого кримінального правопорушення, у разі обрання йому м'якого запобіжного заходу, може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілу, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, обґрунтувавши її тим, що:
- він перебуває у неофіційному шлюбі, має малолітню дитину;
- про вчинений злочин вони повідомили особисто, що виключає ризик впливу на потерпілу.
Позиції учасників апеляційного розгляду.
Прокурор, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду апеляційної скарги, у судове засідання, призначене на 26 жовтня 2021 року, не з'явився, причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання до апеляційного суду не подававав
Відповідно до положення ч.4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
Обвинувачений ОСОБА_6 у судовому засідання просив змінити оскаржувану ухвалу та обрати йому запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту та повідомив, що перебуває під вартою вже протягом двох років за цей час у суді допитано було лише потерпілу.
Захисник ОСОБА_6 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги обвинуваченого та зазначив, що обвинувачений має місце проживання.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Як вбачається з матеріалів провадження, на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження №12019160500006635 від 18.12.2019 року відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до вимог ч.1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вказані вимоги кримінального процесуального закону суддею дотримані, його висновки про необхідність продовження застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованими.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, які були заявлені у клопотанні прокурора та були встановлені у попередніх судових рішеннях, якими вирішувалося питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , не зменшились та виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод обвинуваченого, оскільки суд першої інстанції дотримався при розгляді клопотання прокурора приписів ст. 331 КПК України та розглянув питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, з урахуванням положень глави 18 КПК України.
Апеляційний суд вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції також і в частині існування ризику впливу обвинуваченого на потерпілу в рамках кримінального провадження, оскільки перебування у статусі обвинуваченого може викликати у ОСОБА_6 активні дії щодо впливу на неї, з метою уникнення кримінальної відповідальності, хоча потерпілу і було допитано у суді.
Крім того, проведений допит потерпілої не істотно зменшує встановлений ризик, зважаючи на встановлену у ч.14 ст.352, ч.2 ст.353 КПК України можливість її допиту за власним клопотаннями, за клопотанням сторони кримінального провадження або за ініціативою суду, а тому в цій частині доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Посилання ОСОБА_6 на те, що ризик впливу на потерпілу відсутній з огляду на те, що про скоєння злочину ним було повідомлено особисто, апеляційний суд до уваги не приймає та розцінює як спосіб самозахисту, оскільки в світлі інкримінованих обставин справи зазначене не є фактором достатньо переконливим, щоб нівелювати вищевстановлений ризик.
Обставини ж щодо наявності у обвинуваченого дитини, належними доказами стороною захисту підтверджені не були, окрім того, апеляційний суд зауважує, що наявність у особи дітей сама по собі не свідчить про прийняття активної участі у їх вихованні та перебування на утриманні.
Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_6 , у випадку обрання більш м'якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу ані судді першої інстанції, ані апеляційному суду надано не було.
Перебування ж у неофіційному шлюбі та наявність місця проживання не є факторами настільки міцними та впливовими на поведінку обвинуваченого щоб гарантовано забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі суду першої інстанції наявність зазначених ризиків, передбачених п.п.1,3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.
Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Отже, на думку апеляційного суду, зазначені ризики виправдовують продовження строку дії найсуворішого запобіжного заходу - тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , та дають апеляційному суду можливість прийти до висновку про обґрунтованість рішення районного суду про наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який у цьому випадку, навіть з урахуванням презумпції невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Водночас, апеляційний суд знаходить слушними зауваження ОСОБА_6 та його захисника щодо тривалого судового розгляду кримінального провадження, під час якого обвинувачений постійно перебуває під вартою, у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути особливу увагу районного суду на положення ст. 8 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 та приписи ст.ст. 28 та 318 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 28 КПК України кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, неповнолітньої особи має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Водночас ч. 1 ст. 318 КПК України встановлює, що судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
В рішенні у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх
справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює собою все провадження.
Аналіз наданих апеляційному суду матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , свідчить про те, що кримінальне провадження перебуває на розгляді суду 1-ої інстанції досить тривалий час, протягом якого обвинувачений утримується під вартою, проте судовий розгляд на теперішній час не завершений та остаточне рішення не прийнято.
Апеляційний суд вважає таку невиправдану тривалість розгляду даного кримінального провадження неприпустимою, що з огляду на положення ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 318 КПК України тягне за собою порушення принципу розумності строку розгляду справи, у зв'язку із чим вважає за необхідне звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття термінових заходів щодо дотримання вищенаведених вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись статями 331, 370, 372, 376, 404, 407, 419, 532 КПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27 вересня 2021 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.185 КК України, у кримінальному провадженні №12019160500006635 від 18.12.2019 року - залишити без змін
Звернути увагу судді першої інстанції на необхідність дотримання вимог ст. 28 КПК України щодо розумних строків розгляду справи.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4