26 жовтня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши матеріали кримінального провадження №12020150190001106 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2021 року, стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тетрицкаро Тетрицкаройського району Грузії, громадянина України, з базовою середньою освітою, який не працює, в зареєстрованому шлюбі не перебуває, має на утриманні одну неповнолітню дитину, фактично проживає в АДРЕСА_1 , раніше судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України,
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_6
обвинувачений ОСОБА_5
захисник ОСОБА_7 ( в режимі відеоконференції з Южноукраїнського міського суду Миколаївської області)
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду скасувати. Винести справедливе рішення.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України і призначено йому покарання у виді 14 років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 рахувати з 20 травня 2021 року. Зараховано в строк відбуття покарання ОСОБА_5 строк тримання його під вартою з 29 вересня 2020 року до 19 травня 2021 року включно. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в сумі 32 138 (тридцять дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 95 коп. Стягнуто з ОСОБА_5 завдану ОСОБА_8 матеріальну шкоду в сумі 7 036 грн., а також моральну шкоду в сумі 180 000 грн. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі обвинувачений виклавши свою версію подій, яку вважає вірною щодо обставин скоєння ним кримінального правопорушення, зауважує, що слідство було проведено поверхово, предвзято з порушенням його прав. Пояснює, що не вбивав потерпілу, у них стався з нею конфлікт і він її просто штовхнув. Вказує, що працівники поліції, застосовували до нього фізичне та психологічне насильство, внаслідок якого він був змушений обмовити себе у вчиненні злочину. Погоджується лише з тим, що емоційно відреагував на слова потерпілої і відштовхнув її, проте зазначає, що умислу на її умисне вбивство у нього не було.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 27 вересня 2020 року приблизно о 17.00 год. на подвір'ї будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 , який перебував в стані алкогольного сп'яніння, в ході конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих неприязнених відносин, умисно наніс два удари долонею правої руки в область обличчя ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив їй тілесні ушкодження у вигляді суцільного крововиливу в ділянці лоба зліва, на верхньому та нижньому повіці лівого ока з крововиливом в склері даного ока, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. ОСОБА_9 , будучи особою похилого віку, намагаючись уникнути конфлікту та подальшого спричинення їй тілесних ушкоджень, направилась до приміщення літньої кухні. Проте ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, спрямований на спричинення останній тілесних ушкоджень, попрямував до приміщення літньої кухні, де наніс не менше 3 ударів долонею правої руки в область обличчя та тулубу потерпілої, чим спричинив тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в ділянці лоба з права, в підключичній ділянці зліва, на лівій боковій поверхні грудини до середньо-пахвинній лінії в проекції дев'ятого ребра, в ділянці лівого кульшового суглобу, в міжлопатковій ділянці з права та з ліва, в ділянці лівого плечового суглобу, на лівому плечі в середній третині задній поверхні, лівому передпліччі задній поверхні, в ділянці лівого променево -зап'ястного суглобу по ліктьовому краю, на тильній поверхні правої кисті з садном, на задній поверхні правого передпліччя, на правому плечі в середній третині передній поверхні, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.
В цей момент, під час конфлікту, у ОСОБА_5 , який перебував у стані алкогольного сп'яніння, з мотивів раптово виниклих неприязних відносин, виник злочинний умисел, спрямований на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_9 в період часу між 17.00 год. та 19.00 год., ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи, що остання, через свій похилий вік, стать, статуру і внаслідок раніше спричинених ним тілесних ушкоджень перебуває в особливо уразливому стані та не може чинити опір, умисно, зі значною силою, наніс бічною стороною долоні правої руки один удар в життєво важливий орган - в ділянку шиї ОСОБА_9 та усвідомлюючи, що внаслідок його злочинних дій настане смерть потерпілої та бажаючи настання таких наслідків, зняв шкіряний ремінь зі своїх штанів, та охопив ним горло потерпілої, яка лежала на підлозі в кімнаті літньої кухні обличчям до ОСОБА_5 , стягнув руками кінці ременю на шиї потерпілої, унеможливлюючи процес дихання потерпілої, та задушував ременем потерпілу до моменту настання її смерті. Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_5 спричинив ОСОБА_9 смерть від механічної асфіксії, яка настала внаслідок перелому правого ріжка під'язикової кістки та перелому правої пластини щитовидного хряща в ділянці верхнього ріжка з крововиливом в м'які тканини з суцільним садном в підщелепній ділянці з права та ліва, боковій поверхні шиї з права та ліва, передній поверхні шиї в верхній третині та середній третині з крововиливами в підщелепній ділянці з права та в ділянці підборіддя з права та передній поверхні шиї більше з права в проекції щитовидного хряща та на межі потиличної ділянки та задній поверхні шиї. В подальшому ОСОБА_5 , впевнившись, що настала смерть ОСОБА_9 , покинув місце скоєння кримінального правопорушення.
Дії ОСОБА_5 , які виразились у вбивстві, тобто умисному протиправному заподіяння смерті іншій людині, вчинене особою, яка раніше вчинила умисне вбивство, судом кваліфіковані за п.13 ч.2 ст.115 КК України.
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, на підтримку доводів апеляційної скарги, думку прокурор, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, апеляційний суд дійшов наступного.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і обґрунтовано дійшов до висновку про його винуваість у в умисному вбивстві потерпілої ОСОБА_9 ..
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_5 за п.13 ч.2. ст.115 КК України є вірною.
Крім того, обвинувачений у своїй апеляційній скарзі не наводить доводів на спростування висновків суду першої інстанції, щодо доведеності його винуватості в інкримінованому йому злочині, а лише посилається на порушення, на його думку, судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.
Апеляційним судом не встановлено порушень, які наведені в апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_5 та які перешкодили суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження щодо нього.
В судовому засіданні суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_5 свою вину за пред'явленим обвинуваченням визнав повністю, але на підставі ст. 63 Конституції України, відмовився давати покази стосовно себе.
Разом з тим, на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 суд вірно послався на покази потерпілої ОСОБА_8 , яка суду пояснила, що загибла ОСОБА_9 є її матір'ю. Останній час ОСОБА_9 проживала сама. 27 вересня їй зателефонувала сусідка матері та повідомила, що вона зайшла до ОСОБА_9 в літній кухні на підлозі. ОСОБА_10 одразу приїхала до будинку матері, та побачила що вона мертва. Обвинувачений є онуком ОСОБА_9 і вони декілька раз сварились між собою, через те, що ОСОБА_9 бажала виписати зі своєї хати брата ОСОБА_5 та його батька.
Згідно протоколу огляду місця події від 28.09.2020 року з таблицею зображень, оглянуте домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 . В кімнаті №1 виявлено труп ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зі слідами насильницької смерті.( т.1 а.с.75-84)
Згідно протоколу огляду місця події від 28.09.2020 року з таблицею зображень, оглянуте домоволодіння розташоване в АДРЕСА_1 . В кімнаті №3 приміщення літньої кухні знаходиться металеве ліжко, де між ковдрою та матрацом виявлено фрагмент ременю зі шкіроподібного матеріалу чорного кольору, який вилучений до Вознесенського ВП ГУНП. На столі в даній кімнаті виявлений мобільний телефон «Bravis F181», який також вилучений. Під час огляду прибудинкової території подвір'я з правої сторони від воріт на четвертому відсіці паркану зовні виявлений слід речовини бурого кольору, з якого здійснений зіскріб. В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтвердив, що фрагмент ременю належить йому, т.2 а.с.13-25.
Крім того, на підтвердження вини обвинуваченого суд вірно у вироку послався на висновок експерта №237 від 18.11.2020р., відповідно до якого смерть ОСОБА_9 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення шиї; на протокол огляду предметів від 28.09.2020р. з відеозаписом, відповідно до якого ОСОБА_11 добровільно видала речі, які належать її співмешканцю ОСОБА_5 , зазначивши, що в даних речах він був одягнений напередодні 27.09.2020р.; на протокол огляду предмету від 29.09.2020р., відповідно до якого ОСОБА_12 добровільно надав для огляду сервер, на якому знаходяться відеозаписи з камери, розташованої в приміщенні належного йому магазину.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_13 пояснив суду, що враховуючи виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження у сукупності, а саме перелом правого ріжка під'язикової кістки та перелом правої частини щитовидного хряща в ділянці верхнього ріжка та наявні на шиї потерпілої садна та крововиливи, вони не могли утворитись від одного удару, а найвірогідніше утворились від дії еластичного предмету з обмеженою контактуючою поверхнею.
Вказані покази експерта спростовують твердження обвинуваченого про те, що він лише штовхнув потерпілу, не бив та не душив її.
Доводи обвинуваченого про те, що він не причетний до вбивства потерпілої ОСОБА_9 спростовуються також висновком експерта № 1181 від 18.12.2020 року, відповідно до якого, на взутті, яке добровільно 18.09.2020 року видала ОСОБА_11 та яке належить обвинуваченому, виявлено сліди крові людини, яка містить генетичні ознаки зразка крові потерпілої ОСОБА_9 та зразки букального епітелію обвинуваченого ОСОБА_5 (т.1 а.с. 151-159).
Твердження обвинуваченого про те, що у нього не було умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_9 , спростовуються показами потерпілої ОСОБА_8 , яка в судовому засіданні зазначила, що обвинувачений був онуком потерпілої та вони декілька разів сварилися між собою, через те, що потерпіла ОСОБА_9 бажала виписати зі своєї хати брата та батька обвинуваченого.
Зазначені показання потерпілої підтверджують неприязні стосунки між обвинуваченим та потерпілою ОСОБА_9 , наявність у обвинуваченого на час конфлікту агресивної поведінки до потерпілої ОСОБА_9 .
Аналізуючи вказані вище докази, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що вони у повному обсязі узгоджуються між собою та підтверджують встановлені судом обставини вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_5 .
Всі наведені у вироку докази - показання свідків, потерпілої та письмові докази є такими, що узгоджуються між собою, доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки, у відповідності до ст.ст.84-86 КПК України прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та отримані в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідні пояснення осіб, чиї покази покладено в основу обвинувального вироку, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а також з іншими дослідженими судом доказами, а тому об'єктивних підстав недовіряти їм немає.
Не знайшло свого підтвердження і посилання обвинуваченого ОСОБА_5 щодо психологічного та фізичного тиску з боку працівників поліції, оскільки, виходячи з матеріалів кримінального провадження, журналу судового засідання та технічного носія фіксації судового засідання, таких відомостей вони не містять.
Покарання обвинуваченому судом першої інстанції призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням характеру і ступеню тяжкості вчиненого ним кримінальним правопорушенням, а саме особливо тяжкого злочину, судом враховано обставини та мотиви його вчинення, настання тяжких незворотних наслідків, а саме позбавлення життя людини, судом також враховано відомості, що характеризують особу обвинуваченого - посередню характеристику за місцем проживання, наявність на утриманні малолітньої дитини. Як обтяжуючу покарання обставину судом обґрунтовано враховано, що злочин обвинуваченим вчинено щодо особи похилого віку.
Враховуючи особу обвинуваченого, фактичні обставини та наслідки вчиненого ним злочину, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про те, що мета покарання, визначена ч. 2, 3 ст. 50 КК України, може бути досягнута лише при призначенні ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на визначений у вироку строк, належним чином його вмотивувавши.
Таке покарання, на думку апеляційного суду, відповідає тяжкості вчиненого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, та буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
У результаті перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив всі обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване рішення, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а тому доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону є неспроможними, за такого, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 травня 2021 року стосовно ОСОБА_5 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х місяців з дня проголошення а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий:
Судді: