Справа № 444/765/20 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З.Л.
Провадження № 22-ц/811/377/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
04 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.
суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
секретар Савчук Г.В.
З участю відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Львові цивільну справу №444/765/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи Надичівська сільська рада , Рава - Руська державна нотаріальна контора , Жовківська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним, -
27.03.2020 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , треті особи Надичівська сільська рада, Рава-Руська державна нотаріальна контора, Жовківська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабця ОСОБА_5 , яка мала у своїй власності 1/6 частину житлового будинку у с.Стронятин Жовківського району Львівської області.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , який був чоловіком відповідача ОСОБА_1 та батько відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Померлий ОСОБА_6 був співвласником 1/6 частки спірного будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 , яка була мамою померлого ОСОБА_6 та мамою позивача ОСОБА_3 та єдиною дочкою померлої ОСОБА_5 . Померла ОСОБА_7 мала у власності 1/6 частку спірного будинку та фактично прийняла у власність 1/6 частку своєї померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 мами ОСОБА_5 .
Після смерті ОСОБА_7 , яка відбулася 01.11.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася у Рава-Руську ДНК із заявою про прийняття спадщини за своєю матір'ю та 20 червня 2017 року отримала Свідоцтво про прийняття спадщини на 2/6 частки житлового будинку АДРЕСА_1 .
При видачі зазначеного Свідоцтва про спадщину позивачці ОСОБА_3 було відмовлено та не враховано у спадкову масу 1/6 частку спірного будинку, яка була у власності померлої у 1994 році її бабці ОСОБА_5 та у володіння якою вступила її дочка ОСОБА_8 , як єдина спадкоємниця померлої ОСОБА_5 .
Від нотаріуса Рава-Руської ДНК дізналася, що на 1/6 частку будинку, що належала ОСОБА_5 претендують дружина та діти померлого у 2014 році ОСОБА_6 - відповідачі за даним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , які мають право на спадкування по заповіту, складеному ОСОБА_9 29.01.1985 року та посвідченого у Надичівській сільській раді Жовківського району.
Вважає, що її бабця ОСОБА_5 не могла скласти заповіт на внука ОСОБА_6 і про такий не знала її мама ОСОБА_7 , яка була єдиною дочкою, ні вона, як онука бабці. Про зазначений заповіт дізналася у червні 2017 року та вважає, що такого не могло бути, ставить під сумнів справжність підпису бабці ОСОБА_5 , вважає заповіт недійсним, просить такий скасувати.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі зазначає, що вважає рішення незаконним та таким, що не відповідає вимогам закону. Суд не дав належної оцінки її поясненням про те, що бабця не складала заповіту на користь ОСОБА_6 . Вважає, що заповіт складений Надичівською сільською радою без участі заповідачки, оскільки в ньому не вказані дата народження, місце реєстрації, а в журналі реєстрації нотаріальних дій відсутні відомості паспорта громадянина України. Крім цього, в заповіті відсутні дані, що заповідач прочитала заповіт або такий був прочитаний їй вголос, оскільки вона була особою похилого віку і погано бачила, а також відсутні дані про місце складення заповіту. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
На виконання вимог статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відповідачами по справі надано відзив на апеляційну скаргу.
У Відзиві зазначають, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, просять таку відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Справа судом призначалася неодноразово, однак за письмовими клопотаннями ОСОБА_3 , поданими через канцелярію суду, оскільки позивач також не з'являлася в судові засідання, відкладалася для забезпечення останній представництва адвокатом.
На чергове судове засідання 04 жовтня позивач втретє подала клопотання про відкладення розгляду справи, однак таке судом було відхилено.
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно ч.3 ст.3 ЦПК провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на заперечення доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали цивільної справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом про визнання недійсним заповіту, складеного її бабцею ОСОБА_5 29 січня 1985 року та посвідченого секретарем виконкому Надичівської сільської ради народних депутатів М.І. Гнатишин, зареєстровано у журналі за №04(а.с.222-223).
Відповідно до змісту заповіту, ОСОБА_5 на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було і з чого би не складалося і все те, що їй належить на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла онукові ОСОБА_6 . Зміст ст.535 Цивільного кодексу УРСР (далі ЦК) роз'яснено.
Відповідно до рішення Жовківського районного суду Львівської області від 26.03.1992 року (цивільна справа № 2-177/1992 було проведено поділ майна колгоспного двору, що знаходиться по АДРЕСА_1 із присудженням у власність ОСОБА_5 1/6 ідеальної частки будинку, ОСОБА_10 1/6 ідеальної частки будинку, ОСОБА_11 1/6 ідеальної частки будинку та їх трьом дітям-5/6 ідеальних часток будинку з виділом в натурі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. Позивач вважає, що після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 будинку фактично успадкувала її єдина дочка ОСОБА_10 , яка проживала в цьому ж будинку та мала у своїй власності 1/6 частку будинку. ОСОБА_10 ( ОСОБА_12 ) була мамою ОСОБА_3 -позивача по справі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_10 -чоловік відповідача ОСОБА_1 та батько відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який був співвласником 1/6 частки будинку.
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_7 -мама померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 та позивача ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_7 позивач по справі успадкувала 2/6 частини житлового будинку АДРЕСА_1 про що їй видано Рава-Руською ДНК 20 червня 2017 року Свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом. У спадкову масу ввійшла 1/3 частки, що належала мамі позивача- ОСОБА_8 , 1/3 частки, що належала батькові позивача ОСОБА_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 і частка, яку успадкувала його дружина ОСОБА_8 -всього 2/6 частки спірного будинку.
У спадкову масу позивача ОСОБА_3 не було включено 1/6 частки спірного будинку, яка була у власності померлої у 1994 році ОСОБА_5 , оскільки відповідачі по справі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 надали в нотаріальну контору заповіт, складений 29.01.1985 року від імені ОСОБА_5 на ОСОБА_10 та посвідчений у Надичівській сільській раді Жовківського району Львівської області.
Позивач ОСОБА_3 вважає, що заповіт є недійсним, оскільки такий її бабця ОСОБА_5 не могла скласти на внука, маючи єдину дочку ОСОБА_7 , про те, що є заповіт ніколи ніхто не говорив. Про заповіт вона дізналася у червні 2017 року.
Вважає, що підпис на заповіті не належить ОСОБА_5 . У Заповіті, складеному секретарем виконкому Надичівської сільської ради, відсутні дата народження заповідача, місце прописки на час складення заповіту, паспортні дані, що суперечить ст.541 Цивільного кодексу УРСР 1963року (далі ЦК).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції з посиланням на нормативні акти чинні на час посвідчення заповіту, ухвалив законне рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 524 ЦК УРСР (1963 року) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно ч.1 ст.534 ЦК УРСР кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
Відповідно до ст.541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.
Судом правильно зазначені норми Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженої Наказом Міністра юстиції Української РСР від 19.01.1976 року № 1/5 .
В той же час, позивачем не надано належних та допустимих доказів з приводу фактів незаконності заповіту, порядку його посвідчення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, відсутні підстави для задоволення такої.
Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374 ч.1п.1, 375, 383, 384, 389-391 Цивільного процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2021 року.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк