Справа № 466/3410/20 Головуючий у 1 інстанції: Кавацюк В.І.
Провадження № 22-ц/811/2182/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
28 жовтня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
розглянувши у письмовому провадженні без участі учасників справи в м.Львові цивільну справу № 466/3410/20 за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Жидачек Тетяни Миколаївни на додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,-
Рішенням Шевченківського районного суду м.Львова вирішено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 3000, 00 грн. (три тисячі гривень) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду від 24 березня 2021 року заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жидачек Тетяни Миколаївни задоволено частково.
Резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 грудня 2020 року в цивільній справі №466/3410/20 за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Жидачек Тетяна Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на малолітню дитину, після четвертого абзацу доповнено абзацом наступного змісту:
«Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень) витрат, понесених на правничу допомогу».
Додаткове рішення оскаржила представник позивача- адвокат Жидачек Т.М. В апеляційній скарзі зазначає, що вважає додаткове рішення незаконним та необгрунтованим, а тому просить його скасувати.
Ухвалюючи рішення, суд не врахував вимоги ст.ст.137,141 ЦПК України , а також докази подані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу. Зменшуючи розмір судових витрат, суд втрутився у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, що суперечить правовому висновку Верховного Суду висловленому у постанові від 30 вересня 2020 року у справі №201/14495/16-ц. Звертає увагу, що відповідач не просив зменшити розмір зазначених витрат, а відтак суд самостійно дійшов такого висновку, що суперечить зазначеній правовій позиції. Відповідачем жодним чином не було доведено неспівмірність та неогрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, а відтак суд порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, ставши на сторону відповідача. Просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове, яким заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити в повному розмірі.
Відповідачу надіслана копія ухвали про відкриття апеляційного провадження та копія апеляційної скарги та запропоновано надати відзив на апеляційну скаргу . Зазначені процесуальні документи отримані відповідачем 29 вересня 2021 року, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_2 не скористався.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Приписами ч.2 ст.247 ЦПК України встановлено, що в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено такі обставини.
30 грудня 2020 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Жидачек Т.М. подала до суду заяву про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 8000,00 грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування заяви зазначає, що з метою отримання правничої допомоги в межах участі у справі про стягнення аліментів, між ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Тетяни Жидачек», укладено договір про надання правової допомоги №12/20 від 07 травня 2020 року. На виконання своїх зобов'язань згідно договору про надання правової допомоги №12/20 від 07 травня 2020 року, адвокат адвокатського бюро «Тетяни Жидачек» Жидачек Т.Т. надала позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу, а остання оплатила дані послуги у розмірі 8000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги представником ОСОБА_4 надано: копію договору № 12/20 про надання правової допомоги від 07 травня 2020 року (а.с.86); копію додаткової угоди №01 до договору про надання правової допомоги від 01 липня 2020 року згідно з якою за надані послуги клієнт сплачує адвокатському бюро гонорар у розмірі 1000 грн. за годину роботи (а.с.87); акт приймання-передачі послуг №28/12/20 від 28 грудня 2020 року (а.с.89); розрахунок витрат на професійну правничу допомогу від 28 грудня 2020 року (а.с.88).
Сплата позивачем гонорару в розмірі 8000,00 грн. адвокату підтверджується копіями квитанцій від 30 червня 2020 року та 06 липня 2020 року(а.с.90-91).
З акту здачі-прийняття правової допомоги за договором вбачається, що адвокатом Жидачек Т.М. на надання професійної правничої допомоги було витрачено час на: надання правової консультації і роз'яснень з правових питань, стосовно звернення з позовом в суд про стягнення аліментів-2 год., аналіз судової практики та формування правової позиції-1 год., підготовка позовної заяви -2год., підготовка адвокатських запитів та отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, клопотання про витребування доказів -2год., участь у судових засіданнях-1,5 год., а всього 8,5 год. , що становить до сплати 8500 грн., фактично оплачено 8000 грн.
Ухвалюючи додаткове рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., суд першої інстанції виходив з принципу співмірності витрат на оплату послуг адвоката, врахував складність даної справи та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт,ціну позову, а тому дійшов огрунтованого висновку, що заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4000 грн.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
24 березня 201 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заперечення на заяву про стягнення судових витрат на правничу допомогу, в якому зазначив, що спір виник безпідставно, оскільки він не заперечував обов'язку сплачувати аліменти, а лише не погоджувався з розміром аліментів, який просила позивач. Крім того, зазначав, що у розрахунку та акті приймання -передачі послуг зазначені такі послуги, як клопотання про витребування доказів, запити про надання інформації у яких не було потреби, оскільки такі не підтверджували жодних обставин,які були важливими для вирішення даної справи.
Наведене спростовує посилання в апеляційній скарзі про те, що відповідач не доводив перед судом неспівмірності заявлених судових витрат на правничу допомогу.
Апеляційний суд погоджується з доводами відповідача про те, що адвокатський запит у Державну прикордонну службу України щодо перетину кордону відповідачем та клопотання про витребування такої інформації судом не були необхідними у даній справі, оскільки не підтверджували обставин, на які посилався позивач у позовній заяві. Також апеляційний суд звертає увагу, що зазначені в розрахунку витрат, запити про отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, запити у РСЦ МВС у Львівській області в матеріалах справи відсутні.
Колегія суддів враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку із наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Згідно з роз'ясненнями наданими у п.4 ч.6 ст.19 ЦПК України справи про стягнення аліментів належать до малозначних справ та розглядаються судом у порядку спрощеного позовного провадження.
З врахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що заявлений представником позивача, розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, розмір таких витрат не відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру та стягнув такі в сумі 4000 грн. Такий розмір судових витрат на правничу допомогу адвоката є розумним та обґрунтованим з врахуванням того, що справа про стягнення аліментів відноситься до справ незначної складності, підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому суд апеляційної інстанції їх відхиляє.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст.374 ч.1 п.1,375, 383, 384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жидачек Тетяни Миколаївни залишити без задоволення.
Додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 24 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту постанови, в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.
Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк