Дата документу 27.10.2021 Справа № 336/703/21
Єдиний унікальний №336/703/21 Головуючий у 1-й інстанції: Савеленко О.А.
Провадження №22-ц/807/3134/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
27 жовтня 2021 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді - доповідача Подліянової Г.С,
судців: Кочеткової І.В.,
Кримської О.М.,
за участю секретаря Бєлової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2021 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, заінтересована особа: Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 , -
У лютому 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із скаргою на бездіяльність, дій приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю. у рамках виконавчого провадження № 61801599 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 14.09.2015 р. Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по справі № 336/1526/15-ц на підставі рішення суду від 12.05.2015 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором № 08-315П145-К від 07.07.2008 року заборгованості у розмірі 69201,85 доларів США.
За змістом резолютивної частини рішення суду та виконавчого листа, стягнуто на користь ПАТ «Укрсоцбанк» з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором № 08- 5П145-К від 07.07.2008 року у розмірі 69201,85 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ - 1 091 929,48 з яких: заборгованість за кредитом - 38 933,29 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ - 614 324,76, заборгованість за сплатою процентів 25 910,70 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ - 408 842,58 гривень, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом 1024,10 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ - 16 159,11 гривень, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом 3333,76 доларів США, що еквівалентно курсу НБУ - 52 603,03 гривні.
Вважає, що державним виконавцем допущено бездіяльність, яка полягає в невиконанні вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема проведення виконавчих дій без повідомлення сторін виконавчого провадження щодо ходу виконавчого провадження, у томі числі ОСОБА_1 , як боржника - сторони виконавчого провадження. Вказав, що постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, а від так державний виконавець не вправі був вчиняти виконавчі дії щодо накладення арешту на майно.
Вважає, що оскільки не був повідомлений про вказане виконавче провадження, постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував, всі постанови приватного виконавця прийняті після відкриття виконавчого провадження є незаконними.
Незаконність винесених після відкриття виконавчого провадження постанов є наслідком зазначеної вище бездіяльності державного виконавця у зв'язку з протиправним не надсиланням рекомендованим листом постанови про відкриття виконавчого провадження або кур'єрською поштою, не вручення боржнику цієї постанови, не надіслання всіх інших постанов рекомендованим листом або кур'єрською поштою.
Окрім іншого, заявник вказує, що приватним виконавцем в заяві про реалізацію майна на електронних торгах не зазначено, що арештоване та виставлене на продаж майно є майном, на яке розповсюджується Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 є єдиним житлом заявника де він постійно проживає.
Спірний будинок виступав як засіб забезпечення зобов'язання за споживчим кредитом, а тому його реалізація суперечить та суперечила (на момент проведення прилюдних електронних торгів) вимогам Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Зокрема відомості щодо того, що стягується суми кредиту в валюті - доларах США, міститься в описовій частині виконавчого документу, а саме ІІПевченківський законний суд м. Запоріжжя вирішив стягнути з нього заборгованість саме в доларах США.
Вважає, що приватним виконавцем порушено порядок підготовки до продажу та продажу майна на прилюдних торгах з урахуванням вимог Закону Про мораторій на стягнення майна громадян України, надано як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Житловий будинок, нерухоме майно є майном, на яке при реалізації на прилюдних торгах розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян».
Про виконавче провадження ОСОБА_1 стало відомо лише 21.01.2021 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Жодної постанови або іншого документа з виконавчої служби боржник не отримував. Скаргу надіслано засобами поштового зв'язку 30.01.2021 року.
Враховуючи вищевикладене просив визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Проценко Д. Ю. щодо виконавчого провадження № 61801599:
*не повідомлення Боржника про відкриття виконавчого провадження постановою від '0.04.2020 року;
*не повідомлення Боржника щодо складеного 10.04.2020 р. Акту опису і арешту майна, згідно якого описано та арештовано нерухоме майно, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
*не повідомлення Боржника щодо винесення Постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4 для участі у виконавчому провадженні щодо оцінки нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
*не повідомлення Боржника щодо оцінки нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка проведена суб'єктом оціночної діяльності-суб'єктом господарювання ОСОБА_4 ;
*не повідомлення Боржника щодо дати проведення електронних торгів щодо реалізації нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .;
- не повідомлення Боржника щодо неоднократної уцінки нерухомого майна, що знаходиться а адресою: АДРЕСА_1 , яке продавалось на електронних торгах.
З огляду на зазначене просив скасувати Постанову винесену приватним виконавцем Проценко Д.Ю. 04.06.2020 року за виконавчим провадженням № 61801599 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4 для участі у виконавчому провадженні, та визнати такою, що винесена передчасно. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Проценко Д.Ю. щодо виконавчого провадження № 61801599 щодо проведення опису майна боржника без фактичного входження приватного виконавця до об'єкту оцінки.
Визнати неправомірними дії приватного виконавця Проценко Д. Ю. щодо виконавчого провадження № 61801599 щодо надання відомостей для складання «Звіту про оцінку житлової «будівлі» без фактичного входження до об'єкту суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_4 .
Визнати протиправними дії приватного виконавця Проценко Д. Ю. щодо виконавчого провадження № 61801599 щодо:
¦
- ненадання боржнику копії постанов про відкриття виконавчих проваджень; - накладання арешту на нерухоме майно, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 боржника ОСОБА_1 ;
*складання до ДП «СЕТАМ» заявки від 09.07.2020 року за вихідним номер № 4823 про реалізацію арештованого майна за ціною 244269,00 грн.
*виставлення на електронні торги нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати дії приватного виконавця Проценка Д. Ю., що здійснені в рамках виконавчого провадження № 61801599 щодо проведення реалізації предмету іпотеки, нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 к такі, що проведені з порушенням Закону України «Про іпотеку».
Визнати дії приватного виконавця Проценка Д. Ю., що здійснені в рамках виконавчого провадження № 61801599 щодо проведення реалізації предмету іпотеки, -нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 як такі, що проведені з порушенням п. 1 статті 1 Закону України «Про мораторій на . стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку».
Визнати Акт від 20.11.2020 року, складений Приватним виконавцем Проценком Д. Ю. про проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна - предмета іпотеки розташованого за адресою АДРЕСА_1 що не відбулись 21.10.2020 року з ціною продажу 170988,10 грн. недійсним та скасувати його.
Скасувати протокол від 21.10.2020 року, складений приватним виконавцем Проценко Д.Ю. щодо реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Визнати протокол №507578 від 21.10.2020 року проведення електронних торгів по -І реалізації майна - предмета іпотеки розташованого за адресою АДРЕСА_1 , який складено Державним підприємством «СЕТАМ» недійсним та скасувати його.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 липня 2021 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича, заінтересовані особи: Державне підприємство «Сетам», ОСОБА_2 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2021 року, скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Д.Ю., Державного підприємства «Сетам» задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні скарги, не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 був неналежним чином повідомлений про відкриття виконавчого провадження, внаслідок чого були порушенні його права, на оскарження. Крім того зазначає, що незаконне дотримання правил оцінки майна та відсутність повідомлень про електронні торги в засобах масової інформації організатором торгів, визнання протоколу про проведення електронний торгів недійсним та скасування його, які стосуються приватного виконавця у виконавчому провадженні, внаслідок чого було порушено реалізацію майна, а саме будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на електронних торгах на яке розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Відмовляючи в задоволенні скарги на дії приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що Виконавче провадження №61801599 відкрите 10.04.2020 року на підставі виконавчого листа, виданого 14.09.2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по справі № 336/1526/15ц на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2015 р., у відповідності до якого стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 69201,85 доларів США. Вказана постанова про відкриття виконавчого провадження та всі інші постанови, які приймались приватним виконавцем під час виконавчого повадження надсилалия боржнику приватним виконавцем, за адресою, яка зазначена у виконавчому листі відповідно до вимог закону України « Про виконавче провадження». Що стосується вимог скарги щодо незаконності проведення електроних торгів, то вони мають самостійний спосіб оскарження, шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів, поданих учаснками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Проценка Д.Ю. перебуває виконавче провадження № 61801599.
Виконавче провадження № 61801599 відкрите 10.04.2020 року на підставі виконавчого листа, виданого 14.09.2015 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя по справі № -336/1526/15ц на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2015року, у відповідності до якого стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 69201,85 доларів США (.а.с.129-132).
Постанова про відкриття виконавчого провадження № 61801599 від 10.04.2020 року рекомендованим поштовим відправленням була надіслана боржнику ОСОБА_1 приватним виконавцем 13.04.2020 року за адресою АДРЕСА_2 , яка зазначена у виконавчому листі і за якою зареєстрований боржник ( а.с. 130).
Оригінал списку згрупованих поштових відправлень та квитанція про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження та інших постанов були оглянуті у судовому засіданні, копії яких долучено до матеріалів справи .
Відповідно до статті 129-1 Конституції України cуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно із частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Виконання судового рішення є також сферою регулювання статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.
Європейський суд з прав людини вказує, що "право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно зі статтю 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права та свободи.
Відповідно до статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів виконавчої служби щодо виконання рішення суду можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку передбаченому законом.
Частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 2 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності, тощо.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 12.05.2015 р., у справі № 336/1526/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 69201,85 доларів США.
10 квітня 2020 року приватним виконавцем, згідно з вимогами статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України "Про виконавче провадження", відкрито виконавче провадження № 61801599, про що винесена відповідна постанова, в якій вказано, що боржники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зобов'язані подати декларацію про доходи та майно, та мають право ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до автоматизованої системи виконавчих проваджень за адресою в мережі Інтернет.
Виконавче провадження № 61801599 відкрите 10.04.2020 року на підставі виконавчого листа, виданого 14.09.2015 року Шевченківським районним судом ( а.с. 1341-132).
Копію постанови приватного виконавця надіслано 13 квітня 2020 року боржнику ОСОБА_1 рекомендованою кореспонденцією за адресою, що зазначена у виконавчому документі, а саме АДРЕСА_2 , яка зазначена у виконавчому листі і за якою зареєситрований боржник ( а.с. 130-131 т. 1).
Всі інші постанови були надіслані на адресу боржника ОСОБА_1 простою кореспонденцією, як того вимагає положення статті 28 Закон України «Про виконавче провадженя», про що свідчить списку згрупованих поштових відправлень та квитанція про надіслання постанов, які були оглянуті у судовому засіданні, копії яких долучено до матеріалів справи .
Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що приватним виконавцем виконані вимоги Закону України "Про виконавче провадження" при відкритті виконавчого провадження, у тому числі й щодо надіслання боржнику відповідної постанови, тому підстави для визнання його дій неправомірними та зобоі'язання приватного виконавця усунути порушення відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи заявника, та з якими погодився суд першої інстанції, про те, що приватний виконавець не пересвідчився чи було отримано нею постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки Закон № 1404-VIII зобов'язує виконавця лише направляти відповідні постанови на адресу боржника за адресою, вказаною у виконавчому документі, і не зобов'язує пересвідчуватися в їх отримані.
Частиною першою статті 18 Закону "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.
За приписами частин першої та другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (кошти) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
07 червня 2014 року набрав чинності Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", підпунктами 1, 2 пункту 1 якого (у редакції на час вчинення оскаржуваної виконавчої дії) передбачено, що протягом дії цього Закону:
1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку;
2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки).
Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" не встановлює обмежень щодо здійснення опису та накладення арешту на нерухоме майно, а тому дії приватного виконавця щодо проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно є правомірними, оскільки у відповідності до положень Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, є стадією, яка передує примусовій реалізації майна (стаття 61 Закону України "Про виконавче провадження").
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 лютого 2021 року в справі № 620/705/18-ц та від 30 червня 2021 року в справі № 2-8103/10.
Щодо реалізації майна, а саме будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на електронних торгах, то суд першої інстанції вірно зазначив, що зазначене майно не підпадало під дію вищезазначеного Закону, так як у боржника ОСОБА_1 у власності перебуває інше нерухоме майно, а саме Ѕ частини квартири АДРЕСА_3 , що підтверджється відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 122- 123 т. 1), та останній зареєстрований за цією адресою.
Що стосується незгоди ОСОБА_1 з оцінкою майна та відсутність повідомлень про електронні торги в засобах масової фнформації організатором торгів, визнання протоколу про проведення електронних торгів недійсними та скасування його, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що дії державного ( приватного) виконавця у виконавчому проваджені, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, майть самостійний спосіб оскарження, шляхом звернення до суду з позовною заявою.
Таким чином, установивши, що дії державного виконавця щодо проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно боржника вчинені ним відповідно до закону й не порушують прав заявника, суд першої інстанції, з яким погоджується апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні цих вимог скарги.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Отже, повно та всебічно встановивши обставини справи, врахувавши та надавши правову оцінку поданим заявником доказам та наведеним ним доводам, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник не довів обґрунтованості вимог своєї скарги, а дії приватного виконавця та прийняті ним рішення відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка, обгрунтовано викладена в мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення..
Наведені у апеляційній скарзі заявника доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції .
При цьому, колегією суддів враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість його судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367,369, 374, 375, 381-383, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 липня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 29 жовтня 2021 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кримська О.М.