Дата документу 26.10.2021 Справа № 327/27/21
26 жовтня 2021 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 327/27/21
Провадження №22-ц/807/3645/21
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Розівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2021 року, в складі судді Антіпової Т.А., в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації,
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації.
В обґрунтування позову зазначив, що 27.11.2020 під час засідання першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, в якій брали участь позивач та відповідач, та які є депутатами Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, відповідач ОСОБА_2 під час свого виступу поширив для усіх присутніх на засіданні інформацію, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача ОСОБА_1 та іншого депутата ОСОБА_3 .
Так, на офіційному аудіозаписі вищевказаного засідання відображено запис виступу ОСОБА_2 , який звертається до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , наступними словами: «Ми теж знаємо, як ви прийшли в депутатські мандати!...Подкупом и подвозом!».
Оскільки поширена відповідачем недостовірна інформація стосувалася позивача особисто, останній звернувся із заявою на ім'я голови селищної ради та на ім'я голови постійної комісії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області з питань освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту населення, законності, місцевого самоврядування, депутатської діяльності та етики, в якій просив розглянути питання недотримання норм депутатської етики відповідачем.
14.12.2020 вищевказана комісія розглянула заяву позивача (питання № 13 порядку денного). Присутній на засіданні член комісії ОСОБА_4 запропонував ОСОБА_2 вибачитися перед депутатом ОСОБА_1 у сесійній залі. Голова комісії ОСОБА_5 запропонувала такий висновок: «попередити депутатів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за неналежну поведінку». Позивач вважає висновок в частині, яка стосується нього, безпідставним, оскільки на засіданні сесії, яке відбулось 27.11.2020, останній не порушував правил депутатської етики та на вказаному засіданні не допускав поширення про інших осіб недостовірної інформації, на відміну від відповідача ОСОБА_2 . Водночас, протокол № 1 від 14.12.2020 року підтверджує те, що відповідача ОСОБА_2 було попереджено за неналежну поведінку на засіданні сесії ради 27.11.2020.
Окрім цього, зазначає, що на засіданні комісії був присутній також депутат ОСОБА_2 , зі змісту виступу якого вбачається, що він не виявив бажання спростувати поширену ним недостовірну інформацію, а натомість вказував на необхідність «обнулити всі обвинувачення».
Позивач також зазначає, що ні на засіданні комісії, ані в подальшому, на пленарних засіданнях ради, відповідач так і не виступив із спростуванням поширеної ним негативної недостовірної інформації відносно ОСОБА_1 .
Позивач наголошує на тому, що висловлювання ОСОБА_2 не є оціночними судженнями, а є фактичними твердженнями, з огляду на те, що в них міститься інформація про те, що ОСОБА_1 та інший депутат ОСОБА_3 набули депутатські мандати нібито «подкупом и подвозом», тобто відповідач публічно сповістив іншим особам інформацію про те, що два депутати, серед яких позивач, на думку ОСОБА_2 , нібито здійснювали «підкуп і підвоз» для того, щоб набути депутатські мандати.
Отже, позивач вважає, що поширена відповідачем інформація є негативною та недостовірною, оскільки відповідач фактично без жодних підстав стверджував про нібито вчинення позивачем підкупу виборців, тобто кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 160 КК України, тобто відповідач публічно звинуватив позивача у вчиненні злочину, який він не вчиняв. Крім того вважає, що інформація, яку поширив відповідач, призводить до негативної соціальної оцінки позивача в очах оточуючих. У широкого кола присутніх на засіданні ради, які мали можливість почути виступ ОСОБА_2 , та інших громадян, які слідкують за діяльністю органів місцевого самоврядування смт. Розівка, створилося хибне уявлення про позивача як про злочинця. Вжиті відповідачем вислови нівелюють набуту позивачем за багато років громадської діяльності суспільну оцінку його особистих, морально-етичних та ділових якостей. Своїм виступом відповідач намагався створити позивачеві імідж не доброчесного депутата, що безумовно підриває суспільну оцінку діяльності позивача в очах оточуючих.
Тому, позивач вважає, що поширена відповідачем недостовірна негативна інформація порушує його особисті немайнові права, а саме право на повагу до гідності та честі (ст. 28 Конституції України, ст. 297 ЦК України), на недоторканість ділової репутації (ст. 299 ЦК України).
Окрім цього, приниженням честі, гідності та ділової репутації відповідач завдав позивачеві моральної шкоди.
Так, відповідач є публічною особою - депутатом селищної ради, а його висловлювання є предметом широкого суспільного розголосу. Більше того, ці висловлювання мали місце під час першої сесії новообраної селищної ради, на якій вирішувались важливі кадрові та організаційні питання, в зв'язку із чим до неї прикута особлива увага громадськості. На підтвердження цього факту позивач посилається також і на розміщення через декілька днів після виступу ОСОБА_2 на сесії, у мережі Інтернет в загальнодоступній групі «Розівка. Громадська позиція» в соціальній мережі «facеbook» невстановленою особою, підписаною як «Владимир Розовский» публікації недостовірної негативної інформації про низку депутатів Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, серед яких позивач та депутат ОСОБА_3 , що свідчить, на думку позивача, про широкий суспільний резонанс, який викликав виступ ОСОБА_2 , що завдало йому значних моральних страждань.
Так, з метою відновлення своїх прав, порушених відповідачем, він був вимушений змінювати звичний спосіб життя та витрачати додаткові зусилля задля досудового врегулювання спору, збирання доказів для звернення до суду. Отже, позивач вважає, що сума відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн. є справедливою та співмірною зі ступенем моральних страждань, яких він зазнав.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд: визнати недостовірною і такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, поширену ОСОБА_2 27 листопада 2020 року на його виступі під час першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, а саме: «Ми теж знаємо, як Ви прийшли в депутатські мандати!... Подкупом и подвозом!»; зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним недостовірну інформацію шляхом його виступу на найближчому пленарному засіданні Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, наступного змісту: «інформація, поширена мною 27 листопада 2020 року під час першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області відносно ОСОБА_1 , а саме: «Ми теж знаємо, як Ви прийшли в депутатські мандати!... Подкупом и подвозом!», є недостовірною»; стягнути з відповідача - ОСОБА_2 на його користь 5 000, 00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої приниженням честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 , а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь всі судові витрати.
Рішенням Розівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що хоча ОСОБА_2 не називав будь-яких прізвищ, але фраза «подкупом и подвозом» була висловлена ним саме у відповідь на питання від позивача ОСОБА_1 , а відтак ця фраза має безпосереднє відношення до позивача. Суд майже дослівно зацитувавши фрагмент аудіозапису пленарного засідання, не дослідив змістовної частини виступів, і як наслідок сприйняв репліку відповідача як нібито відірвану від контексту. Зі змісту аудіозапису вбачається, що слова «Ми теж знаємо, як ви прийшли в депутатські мандати! … Подкупом и подвозом» ОСОБА_2 вжив саме на адресу двох депутатів - позивача та депутата ОСОБА_3 .
Також суд залишив поза увагою той факт, що відповідач звертався до Національної поліції із заявою про нібито вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень (підкупу виборців, в тому числі їх підвезення), тим самим підтвердивши, що репліка про підкуп і підвоз виборців була сказана ним на адресу позивача.
Надаючи оцінку протоколу сесії №1 від 27.11.2020, суд першої інстанції вказує, що не може визнати цей доказ як належний, достовірний і достатній, та не звертає уваги на той факт, що протокол відображає прізвища виступаючих.
Суд першої інстанції не надав належної оцінки показанням свідків.
Від ОСОБА_2 надійшов до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
У відзиві зазначає, що з аудіозапису пленарного засідання неможливо достеменно та послідовно відобразити висловлювання, які лунали в сесійній залі та беззаперечно встановити, кому вони належать та кому адресовані. Так, відповідно до п. 48 Регламенту Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області депутат виступає на засіданні після надання йому слова головуючим, проте на засіданні 27.11.2020 слово для виступу надавалося головуючим лише депутату ОСОБА_3 та більш нікому.
Звертає увагу суду, що підставою для його репліки, в тому числі була інформація Громадянської мережі ОПОРА, яка підсумувала перебіг виборчого процесу не тільки у Запорізькій області, а і по всій Україні, під час яких було зафіксовано численні порушення, в тому числі спроби підкупу виборців, підвезення людей до виборчих дільниць. Тому він відобразив в сесійній залі інформацію Громадської мережі ОПОРА, яка була викладена у формі оціночних суджень, критики; це була його суб'єктивна думка щодо набуття депутатами різних політичних сил депутатських мандатів незаконним шляхом, тому це судження не може бути перевірене на предмет його відповідності дійсності й спростуванню не підлягає.
Суд першої інстанції надав належну оцінку факту його звернення до органу Національної поліції.
Зазначає, що протокол сесії від 27.11.2020 як письмовий доказ не доводить позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки крім ПІБ депутатів, які були зазначені в протоколі як виступаючи по питанню № 16 порядку денного та підсумку голосування по цьому питанню, більш ніякої інформації він не містить.
Звертає увагу, що жоден свідок не підтвердив, що спірна інформація - фраза «подкупом и подвозом» була поширена ОСОБА_2 саме на адресу позивача, більш того, всі свідки допитані в суді підтвердили, що відповідач ОСОБА_2 , виголошуючи цю фразу, не називав ні прізвищ, ні імен.
Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, входив з того, що в даному випадку відсутній юридичний склад порушення, на яке вказує сторона позивача. Тобто, позивач не довів, що поширена інформація на першій сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області 27.11.2020 стосується його особисто та порушує його особисті немайнові права. Сприйняття позивачем поширеної інформації як такої, що є поширеною відносно нього, є лише його припущеннями, не доведеними належними та допустимими доказами. Позивачем не доведено факт приниження його честі та гідності та завдання шкоди його діловій репутації, а критична оцінка певних фактів, думки та судження, не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки такий висновок зроблено судом на підставі належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін, належної оцінки наданих ними доказів.
Судом встановлено, що позивач та відповідач є депутатами Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області восьмого скликання.
Як вбачається з долученого до матеріалів справи протоколу № 1 першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області восьмого скликання від 27.11.2020, участь в даній сесії приймали 22 депутати, голова Розівської селищної територіальної виборчої комісії Пологівського району Запорізької області Шатан Т.В., в.о. старости старостинських округів. Під час розгляду питання № 16 порядку денного «Про затвердження на посаду старости Кузнецівського старостинського округу Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області», доповідала Розівський селищний голова Світлана Нестеренко; з даного питання виступили: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 . За наслідками розгляду даного питання шляхом голосування прийнято рішення (а.с. 13-18).
Позивачем долучено до матеріалів справи диск з аудіозаписом пленарного засідання першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області від 27.11.2020, який містить три файли, за допомогою якого можна відтворити, зокрема, хід обговорення питання № 16 порядку денного першої сесії (а.с. 12).
Апеляційним судом досліджено аудіозапис, зокрема файл «Сесія 1 03», відповідно до якого о 1:40:38 розпочинається розгляд питання № 16 порядку денного засідання першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області «Про затвердження на посаду старости Кузнецівського старостинського округу Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області», який було розпочато доповіддю голови ради щодо запропонованої кандидатури на посаду старости Кузнецівського старостинського округу ОСОБА_7 . Після цього, голова ради запропонувала депутатам долучитися до обговорення цього питання.
Встановлено, що на вказаному аудіозаписі містяться наступні висловлювання (починаючи з 1 год. 44 хв. 13 сек.) :
«… ми теж знаємо, як ви прийшли в депутатські мандати. Не надо тут рассказывать який я…», «… подкупом и подвозом…».
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 визнає, що вищевказані фрази належать йому.
Також судом встановлено, що 09.12.2020 позивач звернувся до голови Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області ОСОБА_8 та голови постійної комісії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області з питань освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту населення, законності, місцевого самоврядування, депутатської діяльності та етики ОСОБА_5 із заявою, в якій просить розглянути питання щодо неетичної поведінки депутата Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області ОСОБА_2 , дати оцінку його поведінці на засіданні першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області восьмого скликання 27.11.2020 року (а.с. 20).
Так, відповідно до протоколу № 1 засіданні комісії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області з питань освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту населення, законності, місцевого самоврядування, депутатської діяльності та етики від 14.12.2020, предметом розгляду по питанню № 13 була заява ОСОБА_1 щодо неетичної поведінки депутата ОСОБА_2 .. По даному питанню виступила голова постійної комісії ОСОБА_5 , яка зачитала зміст заяви ОСОБА_1 ; член комісії ОСОБА_4 запропонував вибачитися в сесійній залі перед депутатом ОСОБА_1 , депутатом ОСОБА_2 , про те дана пропозиція не була позитивно проголосованою; голова комісії запропонувала попередити депутатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за неетичну поведінку, за цією пропозицію відбулося голосування, за результатами якого прийнято рішення про попередження депутатів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за неетичну поведінку. При цьому, заявник - депутат ОСОБА_1 на засіданні даної комісії присутній не був, оскільки не викликався (а.с. 21-28).
30.04.2021 ОСОБА_2 звернувся до відділення поліції № 2 Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області із заявою про кримінальне правопорушення, яке зареєстровано в журналі єдиного обліку за № 1351 від 30.04.2021 року.
Як вбачається з матеріалів за результатами перевірки вищезазначеної заяви 30.04.2021 о 09 год. 40 хв. до відділення поліції № 2 Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області надійшло письмове звернення через секретаря вх. П-19 від 30.04.2021, звернувся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В письмовому зверненні ОСОБА_2 просить провести перевірку за фактом можливого підкупу виборців кандидатом в депутати Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області восьмого скликання ОСОБА_1 , на виборах 25.10.2020. Дане звернення було зареєстровано до журналу єдиного обліку № 1351 від. 30.04.2021. Під час проведення перевірки за даним фактом були опитані: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 , ОСОБА_13 .. За результатами перевірки було встановлено, що в діях ОСОБА_1 , вбачаються ознаки адміністративного правопорушення за ст. 212-10 КУпАП, але, беручи до уваги що подія мала місце 25.10.2020, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП притягнути до відповідальності ОСОБА_1 не представляється можливим в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, у зв'язку з чим відповідно до норм ЗУ «Про звернення громадян» та положень Наказу МВС України від 15.11.2017 року № 930 «Про затвердження порядку звернень та організацію особистого прийому в органах та підрозділах Національної поліції України», подальший розгляд за даним фактом припинено та матеріали перевірки направлено до канцелярії відділення поліції № 2 Пологівського районного відділу поліції ГУНП в Запорізькій області (а.с. 196-208).
21.05.2021 за вих. № 2563/51/01-2021 ОСОБА_2 було надіслано відповідь керівництва ВП № 2 Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області за наслідками розгляду його заяви про кримінальне правопорушення та повідомлено, що в ході перевірки його заяви було встановлено, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення за ст. 212-10 КУпАП, але, беручи до уваги, що подія мала місце 25.10.2020 року, відповідно до п. 7 ст. 247 КУпАП притягнути до відповідальності ОСОБА_1 не представляється можливим в зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, та у випадку незгоди із прийнятим рішенням роз'яснено права на його оскарження (а.с.157).
Як було встановлено судом та не заперечувалось самим відповідачем, ОСОБА_2 своїм правом на оскарження не скористався.
Крім того, судом першої інстанції було допитано свідків у справі.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Частиною другою статті 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством (ст. 201 ЦК України ).
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
За змістом частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, необхідно визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням або оціночним судженням.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, пов'язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
За змістом статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбаченого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Крім того, у разі, якщо позивач є публічною особою чи фігурою, суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої особи, яка є публічною фігурою є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Ці особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
Оскільки ОСОБА_1 є депутатом Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області восьмого скликання та, як наслідок, відіграє певну роль у суспільному житті відповідної територіальної громади, то межа допустимої критики щодо нього як публічної особи є значно ширшою ніж окремої особи.
Позивач повинен довести факт поширення недостовірної інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до ч.1, 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування ( ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Колегія суддів вважає, що висловлення відповідача «… ми теж знаємо, як ви прийшли в депутатські мандати. Не надо тут рассказывать який я…», «… подкупом и подвозом…» є оцінкою дій певних політичних сил, які не можна витлумачити як такі, що містять фактичні дані (час, спосіб, кількість тощо), оскільки вони лише дають можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб'єктивними переконаннями.
Позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що поширена відповідачем інформація є твердженням про факти, а не оціночними судженнями, оскільки оспорена інформація не містить жодних фактів чи відомостей про порушення закону та будь-якого посилання на джерела отримання такої інформації, вона є власними судженнями, оформленими у вигляді промови з використанням мовних засобів, які ґрунтуються на особистій думці, а не на твердженнях про факти.
Також, із протоколу №1 першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області восьмого скликання від 27.11.2020, вбачається, що під час розгляду питання № 16 порядку денного «Про затвердження на посаду старости Кузнецівського старостинського округу Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області», доповідала Розівський селищний голова Світлана Нестеренко; з даного питання виступили: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (а.с. 18).
Відповідно до ст. 48 Регламенту Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області, затвердженого рішенням селищної ради від 27.08.2019 № 1 депутат виступає на засіданні після надання йому слова головуючим. Головуючий на засіданні надає слово для участі в дебатах у порядку оголошення депутатом про такий намір шляхом піднімання руки (а.с. 7-11).
Проте, із вищевказаного аудіозапису не вбачається, що на засіданні першої сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області головуючим Нестеренко С.А. під час розгляду питання № 16 порядку денного надавалося ОСОБА_2 , ОСОБА_1 слово для виступу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що аудіозаписом вказаного засідання від 27.11.2020 беззаперечно не підтверджується висловлення відповідача із фразою «… ми теж знаємо, як ви прийшли в депутатські мандати. Не надо тут рассказывать який я…», «… подкупом и подвозом…» на адресу конкретної особи із зазначенням імені та/або прізвища. Спірна фраза взагалі пролунала в сесійній залі із промовлянням слова «ви». В сесійній залі було досить шумно, чутно різні голоси та окремі фрази, які назвати діалогом взагалі неможливо, тим паче, встановити між ким він відбувався.
Отже, із вказаного аудіозапису достеменно встановити, кому саме був адресований вислів відповідача і у зв'язку з якими обставинами, не надається можливим.
Оскільки під час розгляду питання № 16 порядку денного слово для виступу головуючим не надавалось усім особам, які зазначенні в протоколі №1 від 27.11.2020, в залі були присутніми 22 депутата, а з аудіозапису вбачається гомін під час обговорення вказаного питання, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що зі змісту аудіо запису чітко вбачається, що спірне висловлювання відповідач вжив саме на адресу позивача, а також доводи апеляційної скарги про те, що в обговоренні вказаного питання фактично приймали участь четверо осіб.
Ураховуючи викладене, правильним є висновок суду про те, що оскільки в даному випадку відсутній юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, позивачем не доведено, що поширена відповідачем інформація на першій сесії Розівської селищної ради Розівського району Запорізької області 27.11.2020 стосується його особисто та порушує його особисті немайнові права, позовні вимоги про визнання недостовірною і такої, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , поширену ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають.
Посилання апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на ту обставину, що ОСОБА_2 звертався до Пологівського РВП ГУНП в Запорізькій області із заявою про нібито вчинення ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, безпідставні, оскільки відповідне звернення ОСОБА_2 із вказаною заявою та матеріали перевірки цієї заяви, були предметом дослідження судом першої інстанції та яким надана належна оцінка, з якою погоджується колегія суддів.
Сам факт звернення ОСОБА_2 із вказаною заявою після відкриття провадження в цій цивільній справі, не спростовує висновку суду про відсутність юридичного складу правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову.
Твердження апеляційної скарги про неналежну оцінку показань свідків не спростовують висновку суду про те, що висловлювання відповідача є оціночним судженням.
Доводи апеляційної скарги про те, що інформація про підкуп і підвезення не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням, що являє собою звинувачення відповідачем позивача у вчиненні злочину, передбаченого ст.. 160 КК України, є безпідставними, оскільки твердження відповідача не містять звинувачень позивача у вчиненні кримінально-караних діянь.
Будь - яких інших належних та допустимих доказів для спростування висновків суду першої інстанції, передбачених статтями 77 -80 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм матеріального та процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, апеляційна скарга не містить.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Розівського районного суду Запорізької області від 17 серпня 2021 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 28 жовтня 2021 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
І.В. Кочеткова