Дата документу 27.10.2021 Справа № 0814/10435/2012
Єдиний унікальний №0814/10435/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Ісаков Д.О.
Провадження №22-ц/807/3172/21 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
27 жовтня 2021 рокум. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кримської О,М., Бєлової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалуЛенінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, заінтересована особа: Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредтним договором, -
У липні 2017 року ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» звернулось до суду із заявою, у якій просило замінити стячгувача у виконавчому провадженні у справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заява мотивована тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 04 грудня 2012 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у сумі 8467.57 грн . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
19 грудня 2016 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» був укладений Договір відступлення прав вимоги №2/К. Відповідно до умов даного Договору ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ПАТ «Дельта Банк», включно і до ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що ТОВ» Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»є правонаступником ПАТ "Дельта Банк», а тому замість банку має право вимагати належне виконання боржниками зобов'язань у межах переданого права, «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» просило задовольнити заяву.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року заяву ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал», заінтересована особа: Дніпровський ВДВС у м.Запоріжжя Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про заміну сторони у виконавчому провадженні, задоволено.
Замінено стягувача у справі № 0814/10435/2012 з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» (ЗНВІПФ «Прімоколект Венчупний Фонд-1»), код ЄДРПОУ 36676934, за правом вимоги до ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал».
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в жовтні 2013 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 38778907 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», а з листа старшого державного виконавця Персидської Т.О. від 13.03.2018 року, який надійшов на адресу суду не вбачаєиться, що в Дніпровському відділі державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного теритроріального управління юстиції перебуває на виконанні виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_1 .
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило.
ТОВ «Компанія з управління активами «Промоколект-Капітал», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ПАТ «Делтьта Банк» будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судової повістки, які містяться в матеріалах справи до апеляційного суду не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення судового розгляду не надали.
Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів ухвалила здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності ТОВ «Компанія з управління активами «Промоколект-Капітал», Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м.Запоріжжя Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), ПАТ «Делтьта Банк»,повідомлених належним чином про дату, час і місце розгляду справи, які не з'явилися в судове засідання, на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам закону.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 003-07996-190308 від 19 березня 2008 року в сумі 8467 грн. 57 коп., а також судові витрати в розмірі 214,60 грн.(а.с.28-29т. 1).
13.05.2013 року представником ПАТ «Дельта Банк» отримано два виконавчих листа (а.с.5 т. 1).
19.12.2016 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» укладено Договір № 2/К про відступлення права вимоги за кредитними договорами, на підставі якого ТОВ «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал» отримало права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників та заміняє ПАТ «Дельта Банк» у кредитних договорах та набуває прав грошових вимог останнього, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами (а.с.57, а.с. 60 т. 1 ).
З відповіді Дніпровського ВДВС у мсті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 12.01.2021 року № 1243 вбачається, що згідно перевірки бази даних ВП/ВД (спецрозділ) та АСВП встановлено, що на виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження № 38778907 - виконавчий лист № 0814/10435/2012 від 26.04.2013 року виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу у розмірі 8467,57 грн.
11.07.2013 року керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
13.09.2013 року державним виконавцем Трущельовою К.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.І ст.49 Закону України “Про виконавче провадження” та направлено до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.
ВП38833375 - виконавчий лист № 0814/10435/2012 від 26.04.2013 року виданий Ленінським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» судового збору у розмірі 214,60 грн.
12.07.2013 року керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
29.10.2014 року державним виконавцем Трущельовою К.О. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 Закону України “Про виконавче провадження” та направлено до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції.
Повторно виконавчі документи до Відділу ДВС на виконання не надходили.
Додатково повідомлено, що виконавчі провадження завершені в 2013 та 2014 роках. Надати документальне підтвердження не має можливості, оскільки, відповідно до Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями, -: завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року,та 01 лютого наступного року. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких один рук. ( а.с. 184 т. 1).
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У зв'язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а тому припиняється її статус сторони виконавчого провадження і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Вищевикладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки в ній прямо визначено правило поведінки, а саме: замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.
Таким чином, заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України "Про виконавче провадження".
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10, підстави для відступу від якого відсутні.
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 18 ЦПК визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 643/4902/14-ц (провадження № 61-26197св18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18), від 15 серпня 2018 року у справі № 190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18) та від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження 61-39193св18).
Однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20) зроблено висновок про те, що навіть після закінчення виконавчого провадження в учасника справи може виникати ряд процесуальних питань, пов'язаних із захистом його прав та охоронюваних інтересів.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов'язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.
Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов'язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.
Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва у всіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
У вказаній постанові Великою Палатою Верховного Суду досліджувалося питання застосування правового механізму, передбаченого статтями 52, 334 ГПК України, які не відрізняються за своїм змістом від приписів статей 55 та 442 ЦПК України відповідно та передбачають підстави та умови заміни особи у правовідносинах,у яких виник спір, та наслідки вибуття однієї із сторін виконавчого.
Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Отже, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 334 ГПК України) має відбуватися з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи.
Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України (аналогічній статті 55 ЦПК України). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою.
Таким чином, особа, яка вважає себе правонаступником позивача/стягувача та бажає набути та реалізувати існуючі процесуальні права, притаманні позивачу/стягувачу (на оскарження судового рішення та/або постанови державного виконавця, подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), може заявити про заміну сторони у справі, ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу.
За таких обставин, встановивши, що відбулася заміна кредитора у зобов'язанні, у зв'язку з чим Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Прімоколект-Капітал»є новим кредитором і набуло усіх прав у фінансових правовідносинах з боржниками ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Обставини, на які посилаються заявник у апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.
Відповідно до статті 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Оскільки доводи апеляційної скарги, висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375,381,382,383,384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2021 року у цій справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повна постанова складена 28 жовтня 2021 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кримська О.М.