Справа № 308/2657/21
Провадження № 11-кп/4806/526/21
Закарпатський апеляційний суд
про відмову у відкритті провадження
27.10.2021 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду ОСОБА_1 , перевірив апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_2 , подану в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21. 09. 2021.
Цим вироком затверджено угоду про визнання винуватості від 24. 02. 2021, укладену між прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020070000000078 від 02. 12. 2020, та:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, не одружений, тимчасово не працюючий, не судимий, визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 334 КК України та йому призначено узгоджене угодою про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.
Судові витрати за проведення комп'ютерно-технічної експертизи в розмірі 4118,64 грн. стягнути з ОСОБА_5 на користь держави.
Речові докази: мобільний телефон марки «Lenovo» з ІМЕI1 НОМЕР_1 , ІМЕІ2 НОМЕР_2 та номером НОМЕР_3 , планшет марки «Нuavei» з ІМЕІ НОМЕР_4 , мобільний телефон марки «Samsung» з ІМЕІ НОМЕР_5 , мобільний телефон марки «ТWOE» з ІМЕІ НОМЕР_6 ІМЕІ2 НОМЕР_7 , блокнот чорного кольору з записами, в якому знаходяться 2 аркуші та конверт, флеш-носії «Тranscend» у кількості 3 одиниць, які передано на зберігання в камеру речових доказів Управління СБ України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Довженка, буд. № 3) - повернуто власнику ОСОБА_7 ; мобільний телефон марки «Samsung» з ІМЕI1 НОМЕР_8 , ІМЕІ2 НОМЕР_9 та номером НОМЕР_10 , блокнот зеленого кольору з особистими записами, які передано на зберігання в камеру речових доказів Управління СБ України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Довженка, буд. № 3) - повернуто власнику ОСОБА_8 ; мобільний телефон марки «Нuawei» з ІМЕI1 НОМЕР_11 , ІМЕІ2 НОМЕР_12 та номерами НОМЕР_13 , НОМЕР_14 , який передано на зберігання в камеру речових доказів Управління СБ України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Довженка, буд. № 3) - повернуто власнику ОСОБА_5 ; мобільний телефон «Iphone» з ІМЕІ НОМЕР_15 з сім карткою Vodafone з номером НОМЕР_16 , який передано на зберігання в камеру речових доказів Управління СБ України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Довженка, буд. № 3) - повернуто власнику ОСОБА_9 ; рації «Ваоfeng» у кількості 5 одиниць та 3 зарядні пристрої до них,
-2-
пристрій для навігації «Garmin» моделі «GPSМар 62s», з ідентифікатором пристрою 3887080396, сірого та помаранчевого кольорів, пристрій для навігації марки «Garmin» моделі «GPSМар 78s» чорного кольору, які передано на зберігання в камеру речових доказів Управління СБ України в Закарпатській області (м. Ужгород, вул. Довженка, буд. № 3) ухвалено конфіскувати в дохід держави; малий літальний апарат типу «мотодельтаплан», чорного кольору, крило, білого кольору з одного боку та зеленого з іншого з полосою фіолетового кольору, які передано на зберігання до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ) ухвалено конфісковати та знищити.
На вказаний вирок, 20. 10. 2021 захисник - адвокат ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21. 09. 2021 щодо ОСОБА_5 в частині вирішення питання речового доказу - малого літального апарату типу «мотодельтаплан» та прийняти рішення про його повернення ОСОБА_5 , як власнику.
Ознайомившись зі змістом апеляційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_2 та матеріалами кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження з таких підстав.
Згідно ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений: 1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; 2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Зазначений перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено є вичерпним.
Однак, як вбачається з апеляційної скарги, захисник - адвокат ОСОБА_2 не погоджується з вироком суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 з тих підстав, з яких він не може бути оскаржений, згідно з положеннями статті 394 КПК України.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що захисником оскаржується вирок на підставі угоди про визнання винуватості з підстав невірного вирішення питання про долю речового доказу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 24. 02. 2021 між прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 укладено угоду про визнання винуватості, яка містить підписи обвинуваченого ОСОБА_5 про його згоду із запропонованим видом та мірою покарання; з роз'ясненням йому підстав оскарження вироку, яким затверджена ця угода в апеляційному порядку, що визначенні в ч. 4 ст. 394 КПК України; з роз'ясненням йому права на судовий розгляд, а також про необхідність вирішення питання щодо долі речових доказів в порядку ст. 100 КПК України. При цьому, в угоді також визначено, що ОСОБА_5 погоджується щодо призначення йому покарання за ст. 334 КК України у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн. Угоду про визнання винуватості було укладено в присутності захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_10 , що підтверджується її підписом в угоді.
-3-
Зі змісту вироку вбачається, що під час затвердження судом першої інстанції угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, судом були роз'ясненні обвинуваченому ОСОБА_5 наслідки укладення даної угоди, встановлено, що ОСОБА_5 повністю розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України і, що укладена сторонами угода є добровільною, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що умови угоди не суперечать вимогам КПК України, а обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Вказані обставини підтверджуються угодою про визнання винуватості від 24. 02. 2021, журналом судових засідань та вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21. 09. 2021.
За змістом п. 1 ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений обвинуваченим виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди.
Посилання захисника - адвоката ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про невірне вирішення судом питання, при ухваленні вироку щодо вирішення долі речового доказу - літального апарату, тобто на порушення які не належать до підстав оскарження вироку за угодою про визнання винуватості, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 394 КПК України, не доводять права оскарження такого вироку.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, захисником оскаржено вирок суду ухваленого на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим виключно з підстав, з яких він не може бути оскарженим згідно положень ст. 394 КПК України.
Така позиція апеляційного суду узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 02. 10. 2018 у справі № 523/13129/17, відповідно до якого імперативна вказівка у цій процесуальній нормі щодо виключного визначення підстав для оскарження відповідного судового рішення узгоджується і з положеннями ч. 2 ст. 473 КПК України. Так, наслідком укладення та затвердження угоди про визнання винуватості для прокурора, підозрюваного чи обвинуваченого є обмеження їхнього права оскарження вироку згідно з положеннями статей 394 та 424 цього Кодексу, а для підозрюваного чи обвинуваченого - також його відмова від здійснення прав, передбачених абзацами 1 та 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України. Таким чином законодавець створює процесуальні запобіжники від можливої недобросовісності та зловживання процесуальними правами учасників судового розгляду, які з метою скасування вироку суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості можуть в апеляційній скарзі відмовитися від визнання обставин, які визнавалися ними під час судового провадження на підставі угоди.
Апеляційний суд не може погодитись з позицією захисника, яка вважає, що конфіскація літального апарату, як речового доказ, є покаранням.
Поняття покарання, вичерпний перелік його видів, засади призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування визначені розділами Х-ХІІ КК України і розширеному тлумаченню не підлягають.
Спеціальна конфіскація є іншим заходом кримінально-правового характеру і застосовується у випадках, передбачених ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.
Умови застосування спеціальної конфіскації, згідно із ст. 472 КПК, повинні зазначатися у тексті угоди про визнання винуватості.
Проте, у даному кримінальному провадженні, на літальний апарат, у тому числі, був накладений арешт ухвалою слідчого судді від 22. 12. 2020, як на речовий доказ в порядку ст. ст. ст. 170-173 КПК.
-4-
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження (ч. 9 ст. 100 КПК), а рішення щодо речових доказів є обов'язковою складовою резолютивної частини вироку (п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК).
При цьому, питання щодо речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили не є предметом консенсуального узгодження сторін угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України суддя відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями статті 394 КПК України.
За таких обставин, у відкритті провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_2 слід відмовити, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону, у тому числі й таким загальним засадам кримінального провадження як верховенство права та законність, а також не призводить до порушення конституційних прав та свобод осіб у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 399. 418 КПК України, апеляційний суд,-
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_2 на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21. 09. 2021, яким затверджено угоду про визнання винуватості від 24. 02. 2021, укладену між прокурором відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020070000000078 від 02. 12. 2020,про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 334 КК України.
Копію ухвали разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати захиснику обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокату ОСОБА_2 , як особі, що подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й відповідно до ч. 2 ст. 426 КПК України на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя