Провадження № 3/734/512/21 Справа № 734/947/21
іменем України
28 жовтня 2021 року смт. Козелець
Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді С.М. Бараненко
за участю:
секретаря судових засідань - Колоколуши Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в смт. Козелець справу про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (згідно протоколу про адміністративне правопорушення), за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу серії ДПР18 № 473023 від 24 березня 2021 року, 24.03.2021 року о 09 годині 35 хвилин на автодорозі Козелець-Остер-Сорокошичі, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Renault Clio, державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку проводився у лікаря нарколога за адресою вул. І.Франка, буд. 2, смт. Козелець, чим порушив вимоги п. 2.9А ПДР України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник в судове засідання не з'явилися. Надали до суду клопотання про розгляд справи про адміністративне правопорушення за їх відсутності та закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпА, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи та докази надані особою, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисником, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Крім норм ст. 266 КУпАП порядок огляду водіїв на стан алкогольного сп'яніння передбачено і ІНСТРУКЦІЄЮ про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, що затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Так, в матеріалах справи відсутнє направлення на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. Таке направлення працівниками поліції не складалось.
Так, до матеріалів справи долучено висновок лікаря №4 згідно якого ОСОБА_1 оглянуто о 10 годині 30 хвилин, згідно акту огляду, стан сп'яніння підтверджено приладом Алконт-01 СУ-U за номером 1346-15, який не має можливості роздруковувати результат огляду.
Згідно сертифікату затвердженого типу вимірювальної техніки, зазначено, що міжповірочний інтервал, установлений під час затвердження типу аналізаторів - не більше шести місяців.
Згідно інструкції прибору, прилад, який був у використанні лікаря Алконт-01 СУ-U за номером 1346-15, на сторінці 16, де зазначено міжповірочний інтервал мається виправлення з 6 місяців, як зазначено друкованим текстом на 12 місяців кульковою ручкою.
Згідно Свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, зазначено, що повірка проведена 21 серпня 2020 року, тобто у строк понад 6 місяців на час здійснення перевірки стану алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 .
Відомості про розмір проміле алкоголю після обстеження ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення не внесено.
Інформація щодо приладу, яким було проведено огляд на стан сп'яніння, його час останньої повірки до огляду не внесено.
Так, відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
З матеріалів справи вбачається, що недотримані при складанні протоколу вимоги згаданої Інструкції та Закону а також не доведено згідно Закону наявність алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 .
За таких обставин на підставі складених з порушенням вимог направлених матеріалів працівниками поліції вказаний протокол про адміністративне правопорушення є незаконним, а тому не може бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), яка є джерелом права в Україні кожному гарантовано право на справедливий суд.
За своєю структурою стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов'язаного з правами та обов'язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.
Розглядаючи дану конкретну ситуацію і досліджуючи питання про розповсюдження гарантій статті 6 Конвенції на даний випадок, Суд звертає увагу, що виходячи з прецедентної практики Європейського Суду з прав людини хоч і за національним законом ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності, йому пред'явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні Європейським Судом, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).
Зокрема, в даному випадку судом враховується, що адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.
Наведені обставини свідчать, що адміністративне правопорушення передбачене статтею 130 КУпАП може бути віднесено до «кримінального обвинувачення» в розумінні статті 6 Конвенції із розповсюдженням відповідних гарантій щодо справедливого судового розгляду.
Також суд зауважує, що в деяких інших справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень передбачених КУпАП до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.
Обов'язково слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Карелін проти Росії», пункт 54 справи «Озеров проти Росії», пункти 44-45 справи «Кривошапкін проти Росії»).
У силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, усі сумніви, щодо події порушення та винності особи,що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Взагалі протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
За таких обставин, враховуючи, що матеріал про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за відсутності законного акту огляду на стан сп'яніння з використанням технічно несправного засобу вимірювальної техніки, відсутності направлення на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, протокол складений з порушенням вимог Закону, а суть правопорушення підтверджена не належним доказом, наявність показів приладу, повірка якого проведена у строк не регламентований сертифікатом затвердження типу засобів вимірювальної техніки, не є складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення та поза розумним сумнівом дає підстави стверджувати про відсутність складу такого адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В даному випадку суд виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч. 2 ст. 62 Конституції України).
Згідно ст. 251 КУпАП - доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно ст. 252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За наведених вище обставин, аналізуючи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, так-як відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь,тому справа підлягає закриттю відповідно до п. 1 ст. 247 КпАП України у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 51, 52, 247, 284 КУпАП, суд, -
Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до апеляційного суду Чернігівської області через Козелецький районний суд, протягом десяти днів з дня винесення.
Суддя Козелецького районного суду
Чернігівської області С.М. Бараненко