Справа № 947/33359/21
Провадження № 1-кс/947/15009/21
29.10.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12021163480000537 від 09.07.2021 року, -
До слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2021 року, на автомобіль марки HONDA ACCORD, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , ключі запалення та свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 .
1. Заявлені вимоги клопотання та їх обґрунтування.
В обґрунтування вимог клопотання особа, що з ним звернулась, вказує на те, що станом на теперішній час автомобіль був оглянутий експертом, складений експертний висновок, з метою встановлення обставин кримінального правопорушення, були проведені всі необхідні дії з транспортним засобом, тому відпала потреба у подальшому арешті автомобіля.
2. Позиції сторін з приводу розгляду клопотання.
Від адвоката ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту майна без її участі.
Від слідчого надійшла заява про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі.
3. Обставини встановлені слідчим суддею.
На підставі матеріалів клопотання, слідчий суддя встановив, що органом досудового розслідування здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12021163480000537 від 09.07.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2021 року було накладено арешт на, зокрема, автомобіль марки HONDA ACCORD, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , ключі запалення, свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 .
Підставою для арешту майна стала відповідність майна критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №12021163480000537 від 09.07.2021 року.
4. Щодо обґрунтованості арешту майна, а також наявності потреби у подальшому застосуванні арешту.
Відповідно до вимог ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна з метою збереження речових доказів слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчої судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом. При цьому, обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107). При цьому, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України закріплено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як вбачається з ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно, підставою для застосування в рамках такого кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна стала необхідність забезпечення збереження речових доказів, оскільки слідчим суддею було встановлено, що транспортний засіб відповідає критеріям речових доказів.
Вищевикладене вказує на те, що арешт майна було накладено обґрунтовано.
Разом з тим, що стосується подальшої необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Як вбачається з клопотання та долучених в обґрунтування матеріалів, на даний час з транспортним засобом були проведенні всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження, транспортний засіб не є об'єктом кримінально-протиправних дій, оскільки, як вбачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування здійснюється за фактом викрадення сейфу, в якому знаходились грошові кошти.
Крім того, слідчий суддя враховує, що попри встановлену на момент розгляду клопотання про арешт майна відповідність майна критеріям речових доказів, з моменту застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження минув певний час, протягом цього часу власнику майна ОСОБА_5 , а також володільцю за довіреністю ОСОБА_4 про підозру не було повідомлено, останні мають невизначений процесуальних статус в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя також звертає увагу на те, що стороною обвинувачення в судовому засіданні також не було надано жодних доказів, які б обґрунтовували необхідність в подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, зокрема, призначення та проведення відповідних слідчих дій та експертиз з вказаним майном.
Крім того, з огляду на арешт, на даний час власник майна не має можливості у повній мірі використовувати та розпоряджатися належним йому майном, адже наразі діють обмеження встановлені ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси в частині арешту майна власника.
За таких обставин, слідчий суддя не може прийти до переконання, що на теперішній час накладений арешт майна продовжує відповідати засадам розумності та співмірності, а відповідно, й що такий захід забезпечення обґрунтовано продовжує обмежувати право власності.
З урахуванням викладеного, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 173, 174, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 , в інтересах ОСОБА_4 , про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12021163480000537 від 09.07.2021 року - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 13.07.2021 року, на автомобіль марки HONDA ACCORD, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , ключі запалення та свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 , що належить ОСОБА_5 .
Повернути автомобіль марки HONDA ACCORD, д.р.н. НОМЕР_1 , номер шасі НОМЕР_2 , ключі запалення та свідоцтво про реєстрації транспортного засобу НОМЕР_3 , ОСОБА_5 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1