Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/4732/16-ц
Провадження № 4-с/711/78/21
07 жовтня 2021 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі Гладиш О.Ю.
за участі:
представника скаржника Весеньова Є.В.
представника відділу ДВС Прокопчук А.П.
зацікавленої особи ОСОБА_1
представника зацікавленої особи Топора А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси скаргу Приватного виконавця Бурмага Євгенія Анатолія на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сиротюка Дмитра Володимировича, -
Приватний виконавець Бурмага Євгеній Анатолійович, в особі представника - адвоката Весеньова Євгена Володимировича, звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси зі скаргою на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сиротюка Дмитра Володимировича.
В обґрунтування скарги вказує, що в зв'язку з арештом всіх рахунків ОСОБА_2 , його представник адвокат Весеньов Є.В. звернувся до Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
07.06.2021 року, під час ознайомлення із вказаними матеріалами виконавчого провадження № 65021105, розпочатого відносно ОСОБА_2 , про стягнення з нього на користь ОСОБА_1 понесених останньою судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги в сумі 2 051 грн., було з'ясовано, що старшим державним виконавцем Сиротюк Д.В. було грубо порушено ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Так, 01.04.2021 року Центральним відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) була зареєстрована заява ОСОБА_1 від 22.03.2021 року про відкриття виконавчого провадження з виконавчим листом.
Пунктом 5 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Статтею 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Винесення постанови про відкриття виконавчого провадження поза межами строку, визначеного в ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» є незаконним.
Разом з тим вказує, що, як вбачається з інформації в АСВП, постанова про відкриття виконавчого провадження відносно Приватного виконавця ОСОБА_2 була винесена старшим державним виконавцем Сиротюком Д.В. 07.04.2021 року, тобто через шість днів після отримання заяви, а не як це визначено п. 5 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, вказана постанова після її винесення, в порушення вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», йому - ОСОБА_2 не надсилалась.
Відтак, вважає оскаржувану постанову від 07.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження незаконною та просить суд поновити строк звернення до суду з даною скаргою, що був ними пропущений з поважних причини, визнати дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сиротюка Дмитра Володимировича щодо винесення постанови від 07.04.2021 року та відкриття виконавчого провадження № 65021105 протиправними, а саму постанову скасувати. Також, просить суд стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
29.07.2021 року заступником начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вікторією Горох подано до суду відзив на скаргу, в якому остання вказує, що 07.04.2021 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 65021105 щодо примусового виконання виконавчого листа №711/4732/16-ц від 18.03.2021 року. Того ж дня, 12.04.2021 року державним виконавцем винесена постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
23.04.2021 року відповідна постанова разом із супровідним листом була направлена на адресу боржника, що стверджується списком № 3468 згрупованих поштових відправлень за 23.04.2021 року та інформацією щодо перевірки статусу поштового відправлення з порталу ПАТ «Укрпошта».
Разом з цим, 27.04.2021 року, 19.05.2021 року та 03.06.2021 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою АДРЕСА_1 (місце здійснення професійної діяльності приватного виконавця) для перевірки виконання судового рішення, про що складено відповідні акти та встановлено, що рішення суду не виконується.
При виході за вказаною адресою державний виконавець залишав новідомлення-виклик, а в телефонній розмові з боржником, що підтверджується актом від 19.05.2021 року, останній підтвердив що йому відомо про відкриті виконавчі провадження відносно нього.
Щодо порушення строків відкриття виконавчого провадження, то зазначає, що це не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, оскільки за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавець, як державний службовець, несе відповідальність в порядку, встановленому законом Закону України «Про державну службу» (дисциплінарну відповідальність), а саме по собі порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
17.08.2021 року представник скаржника ОСОБА_2 - адвокат Весеньова Є.В. подав до суду відповідь на відзив на скаргу, в якій вказав, що спірну постанову від 07.04.2021 року ОСОБА_2 не отримував, а рекомендований лист за № 1802807003510 було помилково видано іншій особі, якій він не належить, що стверджується відповіддю Укрпошти від 04.08.2021 року за № 23-01-В-55-82.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_2 - адвокат Весеньов Є.В. скаргу підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі з підстав, викладених в самій скарзі та наданих до неї доказів.
В судовому засіданні представник Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), за довіреністю Прокопчук А.П., заперечувала проти задоволення скарги, аргументуючи свої заперечення, доводами, викладеними у відзиві на скаргу від 29.07.2021 року.
В судовому засіданні зацікавлена особа ОСОБА_1 та її представник - адвокат Топор І.О. заперечували проти задоволення скарги з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві на скаргу, поданими суду заступником начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вікторією Горох 29.07.2021 року.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України.
Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції».
Як передбачено Законом України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Права і обов'язки виконавців, обов'язковість вимог виконавця визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, за частиною 1 цієї статті, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В судовому засіданні встановлено, що постановою старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сиротюком Д.В. від 07.04.2021 року, на підставі заяви ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2021 року, яка надійшла до ДВС 01.04.2021 року, було відкрито виконавче провадження № 65021105 з виконання виконавчого листа № 711/4732/16-ц, виданого 18.03.2021 року Придніпровським районним судом м. Черкаси, про стягнення з приватного виконавця Бурмаги Євгенія Анатолійовича на користь ОСОБА_1 понесених нею та документально підтверджених судових витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги адвокатом в сумі 2 051 грн.
Звертаючись до суду з даною скаргою, скаржник ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , вказує що приватний виконавець Бурмага Є.А. не отримував вищевказану постанову державного виконавця, тому відповідно і пропустив десятиденний строк на її оскарження, тому просить його поновити.
З цього приводу суд, зазначає наступне. Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Таким чином з викладеного слідує, що постанова державного виконавця Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сиротюка Д.В. від 07.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65021105 мала бути направлена боржнику рекомендованим поштовим відправленням.
Як доказ надіслання такої постанови боржнику - приватному виконавцю Бурмазі Є.А. Центральним відділом ДВС у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надано список № 3468 згрупованих поштових відправлень за 23.04.2021 року (а.с. 17), з якого вбачається, що 23.04.2021 року на адресу боржника ОСОБА_2 , яка зазначена у виконавчому листі, а саме на адресу: АДРЕСА_1 , було здійснене відправлення рекомендованого поштового відправлення. Даючи аналіз такому доказу, суд вважає, що він не підтверджує факт направлення боржнику ОСОБА_2 саме постанови від 07.04.2021 року про відкриття виконавчого провадження № 65021105, враховуючи, що ОСОБА_2 є боржником не в одному виконавчому провадженні. Крім того, останньому могли направлятися і інші документи державного виконавця.
Враховуючи, що скаржник вказує, що він дізнався про наявність оскаржуваної постанови лише 07.06.2021 року в зв'язку з чим і звернувся до суду, і вказані доводи не спростовані іншими учасниками процесу, суд вважає, що строк на оскарження вищевказаної постанови від 07.04.2021 року скаржником пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Разом з тим, суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 18 ЦПК України та частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 65021105) виконавець починає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача.
Частиною 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 65021105) передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 65021105) чітко визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
Статтею 8 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що державні виконавці, керівники та спеціалісти органів державної виконавчої служби є державними службовцями.
Відповідно до статті 65 Закону України «Про державну службу» підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
Таким чином, за порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавець як державний службовець несе відповідальність в порядку, встановленому законом Закону України «Про державну службу» (дисциплінарну відповідальність).
Відповідно до приписів частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Аналіз наведеної правової норми свідчить, що перевірка виконавчого провадження як форма контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень, в обов'язковому порядку проводиться у випадку надходження скарги стягувача та інших учасників виконавчого провадження (крім боржника) або в разі виявлення відповідних порушень керівником вищого органу державної виконавчої служби.
Слід зауважити, що за приписами вказаної правової норми начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, може також з власної ініціативи провести перевірку виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 03 грудня 2020 року у справі № 300/1795/19.
А тому, з урахуванням викладеного вище, доводів скарги та доказів, якими вона обґрунтовується, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги Приватного виконавця Бурмага Євгенія Анатолійовича на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сиротюка Дмитра Володимировича та для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.04.2021 року № 65021105.
Крім того, враховуючи, що в задоволенні скарги відмовлено, підстав для стягнення з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь приватного виконавця Бурмаги Є.В. витрат на правничу допомогу немає.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, ст. ст. 3, 12, 80, 81, 259, 260, 261,263, 447-453 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд,-
В задоволенні скарги Приватного виконавця Бурмага Євгенія Анатолія на дії старшого державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сиротюка Дмитра Володимировича - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст ухвали складений 13.10.2021 року.
Головуючий В.М. Скляренко