Справа № 702/255/21
Провадження № 1-кп/702/58/21
29.10.2021 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021250330000005 від 18.01.2021 про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леськово Монастирищенського району Черкаської області, громадянина України, місце державної реєстрації - АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання АДРЕСА_1 , раніше судимого: 1) 10.12.2004 Монастирищенським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 1 рік; постановою Монастирищенського районного суду від 20.12.2005 звільнений по закінченню іспитового строку; 2) 27.04.2007 Монастирищенським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 69, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією частини всього майна, яке належить йому на праві приватної власності; постановою Придніпровського районного суду Черкаської області від 03.11.2009 на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково звільнений, невідбутий строк 1 рік 3 місяці 5 днів; 3) 09.06.2011 Монастирищенським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі; ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 29.07.2013 на підставі ст. 81 КК України умовно - достроково звільнений, невідбутий строк 10 місяців 11 днів; 4) 25.02.2015 Монастирищенським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю 3 роки; постановою Монастирищенського районного суду від 12.03.2018 звільнений по закінченню іспитового строку; 5) 22.06.2020 Маньківським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 259 КК України до покарання у виді трьох років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком тривалістю один рік, судимість у встановленому законом порядку не знята та не погашена,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілий ОСОБА_8 , представник Монастирищенського районного сектору філії Державної установи "Центр пробації" в Черкаській області - не з'явилися,
ОСОБА_5 06.01.2021, близько 23 год, з метою викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, умисно, таємно, шляхом витягування металевої скоби, до якої був приєднаний замок дверей приміщення будинку, що по АДРЕСА_1 , проник в середину приміщення звідки вчинив крадіжку чавунної плити вартість якої згідно висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № СЕ - 19/124-21/958-ТВ від 26.01.2021 станом на 06.01.2021 могла становити 1 200 грн 00 коп та металевої пічки вартість якої згідно висновку експерта Черкаського НДЕКЦ МВС України № СЕ - 19/124-21/958-ТВ від 26.01.2021 станом на 06.01.2021 могла становити 160 грн 00 коп, чим спричинив ОСОБА_8 матеріальну шкоду на загальну суму 1 360 грн 00 грн.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні під час судового розгляду справи свою вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, критично оцінив свою протиправну поведінку, дав правдиві показання про всі обставини вчиненого злочину, зокрема, показав, що 06.01.2021, близько 23 год пішов до будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_8 , який понад 10 років у даному будинку не проживає та використовує його як дачне приміщення, достовірно знаючи, що у даний період часу його в будинку немає. Він йшов до даного домоволодіння з метою викрадення чужого майна, оскільки йому потрібні були кошти для утримання дітей. Шляхом витягування металевої скоби, до якої був приєднаний замок дверей приміщення будинку, він проник в середину приміщення, де у кімнатах побачив чавунну плиту та металеву плитку, які вирішив викрасти. Металева плита вже була демонтована, а плитку він витягнув зі стіни кімнати, взявши дані речі у дві руки, вийшов із будинку. Дані речі він приніс до свого домоволодіння, де поклав під навіс. Приблизно через три дні він вирішив дані речі відчужити. Так, викрадену плиту він обміняв ОСОБА_9 на горілку, а пічку мав намір здати на металобрухт, для чого викликав таксі. Коли приїхав автомобіль таксі він загрузи до багажника автомобіля металеву пічку та деякі свої речі, які мав намір також здати на металобрухт. Проте у м. Монастирище автомобіль таксі був зупинений працівникам поліції, яким він добровільно видав викрадену річ.
Просить суворо не карати, висловлює жаль з приводу вчиненого, просить врахувати, що на його утриманні перебувають неповнолітні діти.
Відповідно до ч. 1 ст. 348 КПК України суд встановив, що обвинуваченому ОСОБА_5 суть обвинувачення зрозуміла. Обвинувачений визнає свою вину у вчинені інкримінованого йому злочину, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, щиро розкаюється у вчиненому, показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
В судове засідання потерпілий ОСОБА_8 не з'явився. Просить справу розглядати у його відсутність, у зв'язку із сімейними обставинами. При вирішенні питання про призначення міри покарання покладається на думку суду.
З огляду на вказане, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину у повному обсязі, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, учасники судового провадження, які з'явились у судове засідання, не висловлюють жодних заперечень щодо встановлених обставин, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, суд, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження всіх доказів щодо обставин справи, що підтверджують вину обвинуваченого, які ніким не оспорюються, та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого ОСОБА_5 та дослідженням доказів, які підтверджують: обставини щодо події кримінального правопорушення, виду і розміру завданої шкоди, розміру процесуальних витрат, а також матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого з метою з'ясування наявності обставин, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обтяжують чи пом'якшують покарання.
Суд, з'ясувавши, що обвинувачений, в присутності захисника, правильно розуміє зміст вищевказаних обставин, роз'яснив положення Закону про те, що у випадку розгляду справи у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Судом встановлено, що згідно змісту витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.01.2021 внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 1202125033000005 за заявою ОСОБА_8 за фактом крадіжки металевих виробів у період часу з 20.12.2020 до 18.01.2021 шляхом пошкодження вхідних дверей будинку, що по АДРЕСА_2 .
Згідно з заявою ОСОБА_8 від 18.01.2021, просить прийняти міри до невідомої йому особи, яка у період часу з 20.12.2020 до 18.01.2021 шляхом пошкодження вхідних дверей проникла до будинку по АДРЕСА_2 та вчинила крадіжку чавунної плити та металевої пічки.
Відповідно до протоколу добровільної видачі від 19.01.2021 ОСОБА_9 було добровільно видано чавунну плиту розміром: довжиною 70 см, шириною 40 см та товщиною 1 см.
Згідно з протоколом добровільної видачі від 19.01.2021 ОСОБА_5 було добровільно видано металеву пічку розміром: довжиною 46 см, шириною 36 см та висотою 28 см, із металевими дверцятами та запірним пристроєм.
Відповідно до даних протоколу огляду предмету від 19.01.2021, було оглянуто: чавунну плиту розміром: довжиною 70 см, шириною 40 см та товщиною 1 см та металеву пічку розміром: довжиною 46 см, шириною 36 см та висотою 28 см, із таблицею зображень та даними постанови про визнання цих предметів речовими доказами.
Відповідно до схоронної розписки чавунна плита та металева пічка передані ОСОБА_8 .
Згідно з висновком експерта № СЕ - 19/124-21/958ТВ від 26.01.2021 ринкова вартість чавунної плити станом на 06.01.2021 могла становити 1 200 грн та ринкова вартість металевої пічки станом на 06.01.2021 могла становити 160 грн.
Відповідно до звіту про фактичні затрати на проведення експертизи № СЕ - 19/124-21/958ТВ від 26.01.2021 в кримінальному провадженні № 12021250330000005 витрати на проведення даної експертизи складають 980,70 грн.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що у ході судового розгляду кримінального провадження винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у житло доведена у повному обсязі поза розумним сумнівом.
Однак, відповідно до вимоги про судимості, ОСОБА_5 був неодноразово засуджений за злочини проти власності, зокрема, за ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, судимість в установленому законом порядку щодо злочинів проти власності не знята та не погашена, а тому суд вважає, що в діях обвинуваченого є кваліфікуюча ознака "повторність", яка обвинуваченому не поставлена у провину. Разом з тим, відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Під час судового розгляду прокурором не змінювалось обвинувачення, відповідно до ст. 337, 338 КПК України, а тому дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана із проникненням у житло.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, в порушенні громадського порядку не помічався, скарг на ОСОБА_5 не надходило, під наглядом лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, обставини, що пом'якшують та обтяжують призначення покарання, а також те, що обвинувачений з урахуванням положень ст. 12 КК України вчинив тяжкий злочин.
Обставинами, що пом'якшують призначення покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Під час судових дебатів прокурор зазначив, що обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 є рецедив злочину.
Проте, суд не може погодитись з такими доводами прокурора з огляду на таке.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім як у випадках зміни судом правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що орган досудового розслідування при формулюванні пред'явленого обвинувачення, не інкримінував ОСОБА_5 обставиною, що обтяжує покарання рецедив злочину.
На думку суду, визнання цієї обставини відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст . 337 КПК України, а тому рецедив як обставина, що обтяжує покарання ОСОБА_5 не враховується судом.
А тому, обставин, що обтяжують призначення покарання обвинуваченому суд не вбачає.
При визначенні виду та розміру покарання суд враховує висновок досудової доповіді на обвинуваченого, відповідно до якого ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства оцінюється як високий, суд також враховує відношення самого обвинуваченого до вчиненого злочину, критичне засудження ним власної поведінки в судовому засіданні, оцінки своєї протиправної діяльності, правдиві показання про всі обставини вчиненого злочину, позицію потерпілого, який немає претензій до обвинуваченого та те, що злочином не завдано тяжких наслідків, разом з тим обвинувачений має не зняту та непогашену судимість, вчинив злочин під час іспитового строку.
З урахуванням всіх наведених вище обставин, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства і находить за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі у нижній межі санкції статті.
Підстави для застосування до призначеного покарання ст.75 КК України відсутні, оскільки, відповідно до п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" №7 від 24.10.2003 із змінами і доповненнями, виходячи зі змісту частини 3 статті 78 КК України, у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі статті 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Суд вважає, що остаточне покарання необхідно призначити на підставі ст.71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, при цьому погоджується з думкою прокурора та захисту, які вважали за доцільне призначити покарання частково приєднавши покарання за попереднім вироком суду, остаточно визначивши до відбування 3 роки 1 місяць позбавлення волі.
Підстав для застосування ст. 69 та ст. 69 - 1 КК України суд не вбачає.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого.
Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувалися. Клопотання про їх застосування не надходило.
Керуючись ст. 369-371, 373, 374 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Призначити ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі частково приєднати невідбуту частину покарання призначеного вироком Маньківського районного суду Черкаської області від 22.06.2020 у виді 1 (одного) місяця позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.
Строк відбування покарання рахувати з часу затримання.
Цивільний позов не заявлений.
Речові докази: чавунну плиту та металеву пічку, які під схоронну розписку передані власнику ОСОБА_8 , залишити у його власності, звільнивши від схоронної розписки.
Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати за залучення експерта в сумі 980 (дев'ятсот вісімдесят) грн 70 коп.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано, або у разі подання апеляційної скарги після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок не скасовано.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію вироку інші учасники судового провадження можуть отримати після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1