Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області
Справа № 695/1072/21
номер провадження 2/695/867/21
20 жовтня 2021 року м. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі :
головуючого судді Степченка М.Ю.
за участю секретаря с/з Розпутньої І.Г., Варданян Л.А., Біліченко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення, -
15.04.2021 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона являється власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У будинку разом з нею без реєстрації проживає її співмешканець - відповідач по справі. Він веде аморальний спосіб життя, пиячить, вчиняє сварки, бійки, шкодить меблі, регулярно вчиняє насильство в сім'ї. Неодноразово застосовані до нього судом та правоохоронними органами заходи впливу є безрезультатними. Відповідач також був засуджений за нанесення тілесних ушкоджень позивачці. Своїми діями відповідач порушує права позивачки, як власниці будинку, на вільне користування, розпорядження житловим приміщенням. Вона не може спокійно проживати в будинку, вести господарство. Вона постійно перебуває в страху за своє життя. На вимоги позивачки звільнити житло відповідач не реагує, поводить себе протиправно по відношенню до неї, вчиняє насильство, створює конфліктні ситуації в спірному житлі. В зв'язку з цим на підставі ст.116 ЖК УРСР просить суд виселити відповідача без надання іншого житлового приміщення, оскільки він систематично порушує правила співжиття, робить неможливим для неї проживання з ним в одному будинку, власником якого являється вона.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз'яснено право подати заяву з обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
У судовому засіданні позивач та її представник - адвокат Побиванець Ю.В. підтримали заявлений позов та наполягали на його задоволенні. Позивачка зазначила, що з відповідачем проживала в цивільному шлюбі, від якого має сина. Але на даний час відповідач не є членом її сім'ї, вони з ним проживають в одному будинку, але сімейних відносин не підтримують, вони не ведуть спільне господарство, спільного сімейного бюджету не мають. Відповідач зловживає спиртними напоями, застосовує до неї фізичну силу. Позивач вказала, що відповідача неодноразово притягували до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно неї, він має судимість за нанесення їй легких тілесних ушкоджень. Проживання з ним несе загрозу її життю, вона боїться за своє життя та життя сина.
Представник позивача - адвокат Побиванець Ю.В. зазначив, що оскільки відповідач систематично вчиняє насильство відносно позивачки, чим систематично порушує правила співжиття, тому його слід виселити з будинку, який належить позивачці на праві власності, без надання іншого житлового приміщення.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав та пояснив, що йому не має де жити. Він зареєстрований в Чорнобаївському районі, але той будинок проданий. Відповідач пояснив, що ревнує позивачку, тому виникають конфлікти. Крім того він зазначив, що має алкогольну залежність, хоча й кодувався від неї, але це не допомогло.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, свідків, з'ясувавши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що позивач є власником будинку по АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 26.05.1997 р., свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.02.2004 року, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №3074807 від 15.03.2001 р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Відповідно до довідки №485 від 18.02.2021 р., виданої головою квартального комітету №17 м. Золотоноша, позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає по АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає, але не зареєстрований співмешканець ОСОБА_2 , 1959 р.н.
Згідно відомостей УДМС України в Черкаській області від 29.04.2021 р. відповідач ОСОБА_2 , 1959 р.н., зареєстрований в с. Москаленки Чорнобаївського району.
Відповідач неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності та на нього накладались (у більшості випадків) стягнення за вчинення правопорушень, передбачених ст.173-2 КУпАП, а саме за вчинення домашнього насильства відносно позивачки ОСОБА_1 , що стверджено копіями постанов Золотоніського міськрайонного суду від 27.05.2020 р., 18.06.2020 р., 15.07.2020 р., 04.11.2020 р., 16.11.2020 р., 11.02.2021 р.
Згідно копії вироку Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.06.2020 р. ОСОБА_2 засуджено за ч.2 ст.125 КК України, а саме за нанесення легких тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .
Також відносно відповідача було винесено терміновий заборонний припис, копія якого міститься в матеріалах справи.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Нормами статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до статті 150 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Згідно зі статтею 156 ЖК УРСР члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника квартири користуватись жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за умови, що така особа є членом сім'ї власника житлового приміщення, власник житлового приміщення надавав згоду на вселення такої особи, як члена сім'ї.
У статті 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Суд враховує вимоги позивача про виселення відповідача без надання іншого житлового приміщення на предмет пропорційності прав сторін. Вважає, що позовна вимога відповідає такій пропорційності, з огляду на те, що між сторонами спору склалися вкрай неприязні стосунки.
Разом із тим, встановивши, що права позивача порушені у контексті статті 8 Конвенції, необхідно зазначити, що порушено і її права, як власниці житлового приміщення, гарантовані також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.
Щодо посилання позивача на обставини порушення відповідачем правил співжиття, за умови яких власник майна та члени його сім'ї не можуть спільно проживати із відповідачем та вжиття заходів попередження правоохоронними органами, які не дали позитивних результатів, як на ще одну підставу для задоволення позову, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Тобто, для застосування норм цієї статті необхідна наявність двох умов: систематичне порушення правил співжиття, а також вжиття заходів попередження або громадського впливу, які не дали позитивних результатів. Під заходами впливу маються на увазі заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача.
Факт систематичного порушення відповідачем правил співжиття також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які вказали, що відповідач зловживає спиртним, влаштовує з позивачкою сварки, бійки, в стані алкогольного сп'яніння поводить себе неадекватно. Часто застосовував до позивачки фізичне насилля, погрожував позбавити її життя (вбити) та ганявся за нею з ножем. Також свідки зазначили, що позивачка неодноразово зверталася до поліції з приводу неправомірних дій відповідача.
Свідок ОСОБА_5 , який являється повнолітнім сином позивачки та відповідача, також ствердив, що батько зловживає алкогольними напоями та в стані сп'яніння стає агресивним, піднімає на матір руку, ображає її. Такі дії батька тривають близько 5 років. Мати неодноразово викликала поліцію. Коли батько не п'яний, то він добрий. Син неодноразово ставав на захист матері.
На переконання суду, зазначеними вище доказами позивачем доведено систематичне порушення відповідачем правил співжиття, що робить неможливим проживання з ним в одному будинку та доведено, що попередні заходи запобігання, зокрема вжиті заходи судовими та правоохоронними органами виявились безрезультатними, відповідач належних висновків не зробив та продовжував вчиняти протиправні дії відносно позивачки.
Таким чином, за встановлених судом обставин, на підставі поданих доказів, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення позову повністю.
Судові витрати по справі становлять 908,00 грн., які відповідно до вимог ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщеннязадовольнити.
Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з будинку за адресою АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 908,00 грн.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя М.Ю. Степченко
Повний текст рішення виготовлений 23 жовтня 2021 року.