Справа № 692/960/21
Провадження № 3/692/572/21
29.10.2021
29 жовтня 2021 року смт. Драбів
Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВПД №1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, приватного підприємця, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 065489 від 28.09.2021р., гр. ОСОБА_1 28.09.2021р. о 17 год. 20 хв. в см.т Драбів, по провул. Фізкультурному, керував транспортним засобом Lexus GX 470, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, від огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на відео.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, його захисник адвокат Москаленко Є.В. висловив правову позицію клієнта, згідно якої вину у скоєнні правопорушення не визнав, факт керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння заперечив. Вказав, що в зазначені дату та час ОСОБА_1 автомобілем не керував, перебував на пасажирському місці. Після огляду відеодоказів додав, що особа на відео дійсно є ОСОБА_1 та вказав на відсутність у даному відео, а також у матеріалах справи ідентифікаторів транспортного засобу, які б вказували на його належність ОСОБА_1 , доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку працівниками поліції. Зазначив, що ОСОБА_1 знаходився саме на пасажирському місці, а на місці водія перебувала його дружина, при цьому працівники поліції під час спілкування перебувають саме з боку пасажира, а не водія, та на безпідставність складення вказаних адміністративних матеріалів. Клопотав про закриття матеріалів у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення у діях його підзахисного.
Суддя, вивчивши матеріали справи, заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
У КУпАП визначено форму та передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній справі. У вищевказаних процесуальних документах, зокрема, необхідно викласти всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, і обґрунтувати наявність складу правопорушення та його кваліфікацію.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Згідно сформованої в протоколі серії ОБ № 065489 від 28.09.2021р. фабули вчинення адміністративного правопорушення гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП притягується за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На підтвердження вини ОСОБА_1 до матеріалів справи додані:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ № 065489 від 28.09.2021р., відповідно до якого гр. ОСОБА_1 28.09.2021р. о 17 год. 20 хв. в смт. Драбів, по провул. Фізкультурному, керував транспортним засобом Lexus GX 470, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, від огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився на відео. У протоколі у графі відомостей про свідків чи потерпілих такі відомості не вказано, як вбачається з протоколу ОСОБА_1 від підпису протоколу та пояснення відмовився.
- оптичний диск з відеодоказами.
Відповідно до п. 2 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч.ч. 2,5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Пунктом № 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015р. № 1452/735 встановлено, що огляд на стан сп'яніння проводиться:
поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби);
лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 7 розділу І вказаної вище Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
П. 6 розділу ІІ вказаної Інструкції передбачено, що огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським у присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу.
Таким чином огляд на стан щодо наявності ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції має проводитись виключно щодо водія транспортного засобу, а не будь-якої особи, яка перебуває у вказаному транспортному засобі.
Дослідивши наданий працівниками поліції запис з камери нагрудного реєстратора, долучений як доказ скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП 28.09.2021р., суд приходить до висновку, що у наданому на розгляд суду відео файлі відсутні відомості про керування вказаною особою будь-яким транспортним засобом. На вказаному відео ОСОБА_1 , перебуваючи на передньому пасажирському сидінні легкового автомобіля темного кольору, спілкується по телефону з невідомою особою, а в подальшому з працівниками поліції, які пропонують йому пройти огляд на стан сп'яніння на місці. На що ОСОБА_1 заперечує, так як автомобілем не керував. Працівником поліції зазначається, що він нібито бачив, як ОСОБА_1 пересів з водійського місця на пасажирське, однак з даного відео це не вбачається. При цьому транспортний засіб, у якому знаходиться ОСОБА_1 , не рухається, працівники поліції перебувають біля автомобіля з боку пасажира, а не водія. Протягом усього часу відеозапису за кермом вказаного автомобіля перебуває інша особа, жіночої статі, якій пропозиція пройти будь-який огляд не робиться.
Інших доказів вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема рапортів працівників поліції, пояснень свідків чи потерпілих, інших відеоматеріалів, суду надано не було.
Таким чином у суду виникають сумніви у законності пропозиції працівників поліції ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння за обставин, вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення, так як не доведено сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України "Європейський суд вказав, що: «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)»;
В рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.»
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Оскільки додані до матеріалів справи докази не містять достатніх даних, які б поза розумним сумнівом вказували на вчинення протиправних дій ОСОБА_1 при обставинах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушеннясерії ОБ № 065489 від 28.09.2021р., яким визначено межі даного судового розгляду, тому суддя приходить до переконання, що достатніх, допустимих та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП суду не надано, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом не доведена, тому склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в його діях відсутній, а провадження по справі підлягає закриттю.
Керуючись вищевикладеним та п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд -
Закрити провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана скарга до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Л.О. Левченко