Справа № 632/2009/21
провадження № 1-в/632/197/21
26 жовтня 2021 року м. Первомайський
Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Первомайський подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року вироків суду щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Голованівськ Кіровоградської області, який до засудження мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , -
До Первомайського міськрайонного суду Харківської області надійшло подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироків суду щодо ОСОБА_3 у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.
Представник адміністрації ДУ «Первомайська ВК (№ 117)» надав суду заяву про проведення судового засідання без їх участі, у зв'язку із установленням на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами та доповненнями)з 12 березня до 31 жовтня 2020 р.
Прокурор надав суду заяву про проведення судового засідання без його участі, у зв'язку із введенням на території України карантину на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (зі змінами).
Засуджений надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив подання задовольнити.
Згідно з ч. 5 ст. 539 КПК України, неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Дослідивши подання та надані до суду докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.
Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України до 01 року позбавлення волі та звільнений від відбування покарання з випробуванням із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 01 рік.
Вирок набрав законної сили 03 липня 2020 року.
Вироком Комінтерновського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року ОСОБА_3 засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України до 01 року обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднано покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року, і остаточно призначено покарання у виді 01 року 01 місяця позбавлення волі.
Вирок набрав законної сили 20 березня 2021 року.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислюється з дня фактичного затримання та приведення вироку до виконання, тобто 14 червня 2021 року.
Початок строку відбування покарання - 14 червня 2021 року, кінець строку - 14 липня 2022 року.
З 16 липня 2021 року засуджений ОСОБА_3 відбуває покарання у ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)».
01 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.
Вказаним Законом внесені зміни до ч. 1 ст. 185 КК України, якою у новій редакції за таємне викрадення чужого майна (крадіжку) передбачене покарання у виді: штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, громадських робіт на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправних робіт на строк до двох років, або арешту на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
Отже, починаючи з 01 липня 2020 року санкція ч. 1 ст. 185 КК України не передбачає такого виду покарання, як позбавлення волі, яке було призначене ОСОБА_3 вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року.
Приписами ч. ч. 1, 3 ст. 5 КК України визначено, що закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Порядок вирішення питання щодо приведення вироку у відповідність до кримінального законодавства у разі усунення кримінальної караності діяння чи пом'якшення покарання визначений у ст. 74 КК України. Так, призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Європейський суд у справі у справі «Кафкаріс (Kafkaris) проти Кіпру» (рішення від 12 лютого2008 року, заява No 21906/04) наголосив, що не виключає можливості того, що заходи, прийняті законодавцем, адміністративними органами чи судами після призначення остаточного покарання або під час відбування покарання, можуть призвести до перегляду визначення або зміни меж «покарання», призначеного судом. Якщо таке трапиться, відповідні заходи, на думку ЄСПЛ, повинні підпадати під сферу заборони ретроактивного застосування покарань, передбаченої в кінці п. 1 ст. 7 Конвенції. Інакше держави зможуть вільно, наприклад, шляхом внесення змін до законодавства або перегляду тлумачення встановлених норм, вживати заходи, які ретроактивно переглядають межі призначеного покарання на шкоду засудженому, який не міг передбачити такий розвиток подій на момент скоєння злочину або призначення покарання. За таких умов ст. 7 Конвенції була б позбавлена будь-якої корисної дії для засуджених осіб, межі покарань яких було постфактум змінено не на їхню користь. Отже, такі зміни слід відрізняти від змін, внесених до способу відбування покарання, які не потрапляють у сферу застосування ст. 7 Конвенції in fine (п. 89 рішення Великої Палати ЄСПЛ у справі «Дель Ріо Прада (Del Rio Prada) проти Іспанії» від 21 жовтня 2013 року, заява N 42750/09).
Приймаючи до уваги, що санкція ч. 1 ст. 185 КК України передбачає більш м'який вид покарання, суд, вирішуючи питання в порядку ст. 537 КПК України, відповідно до приписів ч. 1 ст. 5 КК України, вважає за необхідним змінити вид покарання з позбавлення волі на більш м'який вид покарання - обмеження волі та призначити ОСОБА_3 покарання за ч. 1 ст. 185 КК України 01 рік обмеження волі, оскільки збільшення розміру покарання у виді обмеження волі, виходячи із співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі, згідно вимог ч. 1 ст. 72 КК України, застосовується лише у двох випадках: при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків.
При визначенні засудженому ОСОБА_3 остаточного покарання за сукупністю вироків, враховуючи, що за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року при призначенні покарання було застосовано принцип часткового складання покарань, суд вважає необхідним за цим же принципом визначити засудженому остаточно до відбування покарання у виді 01 року 01 місяця обмеження волі, оскільки зміна судом принципу призначення остаточного покарання за сукупністю вироків (збільшення приєднаної невідбутої частини покарання) також неминуче призведе до погіршення становища засудженого, що суперечить вимогам ч. 2, 3 ст. 5 КК України.
Зазначений висновок узгоджується з позицію Харківського апеляційного суду, викладеної у постановах по справі №№ 639/8031/16-к, 644/6809/20.
Таким чином, суд доходить висновку, що подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року у відповідність до вимог Кримінального кодексу України з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» від 22 листопада 2018 року № 2617-VІІІ щодо ОСОБА_3 підлягає задоволенню.
При цьому, суд наголошує, що відбуте засудженим покарання у виді позбавлення волі, необхідно зарахувати з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 КК України, згідно із якими одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.
Крім того, засуджений ОСОБА_3 підлягає направленню до виправного центру покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, та звільненню з-під варти при прибутті до місця подальшого відбування покарання, відповідно до ч. 2 ст. 57 КВК України. Час слідування під вартою до виправного центру підлягає зарахуванню засудженому у строк відбування покарання за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ч. ч. 1, 3 ст. 5, ч. 3 ст. ст. 74 КК України, ст. ст.537, 539 КПК України, -
Подання ДУ «Первомайська виправна колонія (№ 117)» про приведення вироку суду щодо ОСОБА_3 у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року - задовольнити.
Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року привести у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, до покарання у виді до 01 (одного) року обмеження волі.
Вирок Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року привести у відповідність до вимог Кримінального кодексу України, з урахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року за вчинення кримінального правопорушення - проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді до 01 (одного) року обмеження волі.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за вирокомКомінтернівського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2021 року, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 червня 2020 року та ОСОБА_3 визначити остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 01 (один) рік 01 (один) місяць.
В іншій частині вирок залишається без змін.
Відповідно до ч. 3 ст. 74 КК України відбуте засудженим покарання у виді позбавлення волі зарахувати з перерахуванням за правилами, встановленимич. 1 ст. 72 цього Кодексу у співвідношенні - один день позбавлення волі за два дні обмеження волі.
На підставі ч. 2 ст. 57 КВК України направити засудженого ОСОБА_3 до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі, звільнивши з-під варти при прибутті до місця подальшого відбування покарання.
Відповідно до ч. 2 ст. 58 КВК України, час слідування під вартою до виправного центру зарахувати засудженому у строк відбування покарання за правилами, передбаченими у ст. 72 КК України.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Первомайський міськрайонний суд Харківської області, а для особи, яка тримається під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.
Суддя:ОСОБА_1