Справа № 643/737/21
Провадження № 2/643/2511/21
28.10.2021 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал»
до 1. ОСОБА_1
2. ОСОБА_2
про стягнення 19 238, 87 грн.,
Комунальне підприємство «Харківводоканал» (далі - позивач) звернулось до Московського районного суду м. Харкова з позовом, відповідно до змісту якого, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить суд стягнути з ОСОБА_1 (далі - відповідач-1), ОСОБА_2 (далі - відповідач-2) 19 238, 87 грн., з яких: 9 337, 29 грн. - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 листопада 2017 року по 31 жовтня 2020 року7 579, 60 грн. - заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення з 01 листопада 2016 року по 31 жовтня 2020 року; 1 511, 71 грн. -інфляційні втрати; 810, 27 грн. - 3% річних.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та являються споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення. У зв'язку з порушенням відповідачами зобов'язань щодо своєчасної оплати наданих послуг утворилась заборгованість, та виникли підстави для нарахування інфляційних втрат і 3% річних на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
При цьому, позивач просив суд визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом, посилаюсь на те, що Комунальне підприємство «Харківводоканал» є єдиним підприємством, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи водопостачання та водовідведення в місті немає. Структура підприємства налічує лише один відділ (чисельність юристів не перевищує 12 осіб), який здійснює претензійно - позовну роботу. Особливість ситуації Комунального підприємства «Харківводоканал» полягає в тому, що із врахуванням кількості боржників - фізичних осіб, строк заборгованості яких перевищує 3 роки, підприємство повинно щорічно подавати до суду 7-8 тисяч позовних заяв і заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Сума судового збору, встановлена для пред'явлення позовних заяв і заяв про видачу судового наказу юридичними особами, суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам. Перевага надається боржникам із найбільшою сумою боргу. Ув'язку з чим просить, строк позовної давності для звернення Комунального підприємства «Харківводоканал» до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважати таким, що пропущена з поважних причин.
Відповідачі просять суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог, враховуючи наступне:
- позивач не надав доказів, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , крім того, реєстрація особи за будь-якою адресою не дає право вважати її споживачем комунальних послуг та позивачем у законному порядку не встановлено, хто саме є споживачем за вказаною адресою та повинен сплачувати комунальні послуги;
- позивач не вказав будь які договірні відносини в своєму позові, зазначив, що ані він ані другий відповідач не знаходились у договірних відносинах із позивачем;
- позивач надав суду недостовірні дані, вказавши у позові, що заборгованість утворилась по жовтень 2020 року, оскільки з квітня 2020 року по теперішний час оплата за послуги КП «Харківводоканал», надані за адресою: АДРЕСА_1 , здійснюється у повному обсязі;
- позивачем пропущені строки позовної давності та вказані причини пропуску є неповажними та недоведеними.
Крім того, відповідачі просять суд застосувати строки позовної давності.
Також відповідачами надано контррозрахунок, згідно з яким заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання складає - 9 028, 98 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення - 6 684, 59 грн., інфляційні втрати - 1 148, 43 грн., 3% річних - 471, 41 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, проте подав до канцелярії Московського районного суду м. Харкова заяву, відповідно до змісту якої просить суд розглядати справу у його відсутність, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судове засідання відповідач-1 не з'явився, проте подав до канцелярії Московського районного суду м. Харкова заяву, відповідно до змісту якої просить розглядати справу у його відсутність. Зазначив, що проти позовних вимог заперечує та просить застосувати строки позовної давності.
У судове засідання відповідач-2 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Статтею 223 Цивільного процесуального кодексу України визначені наслідки неявки учасника справі у судове засідання.
Зокрема, згідно з частиною 3 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, позивач та відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (частина 4 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України).
Розглянувши подані заяви і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на час виникнення правовідносин).
Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
В силу приписів п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Правила), передбачено, що договір про надання послуг укладається між виконавцем послуг і споживачем.
Згідно з п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.
Відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, тобто є споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, які надаються КП «Харківводоканал».
Облік нарахувань та оплат за вказані послуги здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 .
За приписами ст. 64 Житлового кодексу України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між КП «Харківводоканал» та відповідачами, як споживачами послуг, є грошовим зобов'язанням, в якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно цивільно правовий обов'язок з оплати отриманих житлово комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно наданого позивачем розрахунку, внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань за відповідачами утворилася заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.11.2017 по 31.10.2020 в сумі 9 337, 29 грн. та за послуги з централізованого водовідведення за період з 01.11.2016 по 31.10.2020 в сумі 7 579, 60 грн.
Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 810, 27 грн. та інфляційні втрати в сумі 1 511, 71 грн.
При цьому, під час розгляду справи відповідачами було подано заяву про застосування позовної давності відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Позивач, у свою чергу, просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з даним позовом, посилаючись на те, що КП «Харківводоканал» є єдиним підприємством, яке здійснює водопостачання та водовідведення у м. Харкові, іншої альтернативи водопостачання та водовідведення в місті немає. Структура підприємства налічує лише один відділ (чисельність юристів не перевищує 12 осіб), який здійснює претензійно - позовну роботу. Особливість ситуації Комунального підприємства «Харківводоканал» полягає в тому, що із врахуванням кількості боржників - фізичних осіб, строк заборгованості яких перевищує 3 роки, підприємство повинно щорічно подавати до суду 7-8 тисяч позовних заяв і заяв про видачу судового наказу про стягнення заборгованості. Сума судового збору, встановлена для пред'явлення позовних заяв і заяв про видачу судового наказу юридичними особами, суттєво обмежує можливість підприємства своєчасно, в межах строку позовної давності звертатися до суду для стягнення заборгованості по всім боржникам. Перевага надається боржникам із найбільшою сумою боргу. Ув'язку з цим позивач просить строк позовної давності для звернення Комунального підприємства «Харківводоканал» до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 вважати таким, що пропущений з поважних причин.
Розглянувши заяви відповідачів про застосування строків позовної давності та заяву позивача про визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, суд зазначає наступне.
Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Положеннями ч. ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас, згідно з ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Запроваджений нормами Цивільного кодексу України інститут позовної давності полягає у наданні особі, цивільне право якої порушено, певного строку саме для звернення до суду за захистом цього права, в тому числі за допомогою державного примусу. Дія інституту позовної давності є проявом принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність цивільних відносин у суспільстві.
Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.
При цьому саме на позивача покладений обов'язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункти 61, 62), від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3680/17 (провадження № 12-104гс19, пункти 5.43, 5.44) та у справі № 911/3677/17 (провадження №12-119гс19, пункти 6.43, 6.44).
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому це питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу.
Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.
Оскільки поважність причин пропуску є оціночним поняттям та за відсутності визначеного законом переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, вирішення цього питання відноситься до компетенції суду, який безпосередньо розглядає спір, з урахуванням у кожному конкретному випадку фактичних обставин справи.
За таких обставин до висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.
В даному випадку суд вважає, що наведені позивачем доводи на підтвердження поважності причин пропуску строку позовної давності не є тими обставинами, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим, у зв'язку з чим клопотання позивача задоволенню не підлягає.
За таких обставин суд застосовує строки позовної давності та стягує з відповідачів на користь позивача заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 20.01.2018 р. по 31.10.2020 р. в сумі 8 964, 25 грн. та за послуги з централізованого водовідведення 20.01.2018 р. по 31.10.2020 р. в сумі 6 790, 48 грн., 3 % річних в сумі 745, 19 грн., інфляційні втрати в сумі 1 358, 10 грн.
В іншій частині позову суд відмовляє у зв'язку із пропуском позовної давності.
Доводи відповідача-1 про те, що позивач не надав доказів, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , суд вважає безпідставними, оскільки позивачем долучена до позовної заяви довідка про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, відповідно до якої ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Щодо доводів відповідача про те, що реєстрація особи за будь-якою адресою не дає право вважати її споживачем комунальних послуг та позивачем у законному порядку не встановлено, хто саме є споживачем за вказаною адресою та повинен сплачувати комунальні послуги, суд також не приймає до уваги, оскільки позивачем згідно довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, встановлено, що споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Крім того, відповідачі від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялися.
Посилання відповідача-1 те, що ані він ані другий відповідач не знаходились у договірних відносинах з позивачем судом відхиляється, оскільки незважаючи на відсутність договору, між відповідачами та позивачем, в цілях недопущення порушення конституційного права громадян (інших мешканців будинку) на забезпечення їх, здоров'я та сім'ї (ст. 48 Конституції України), що включає право на житло, Комунальне підприємство «Харківводоканал» надавав відповідачам послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 .
Відсутність укладеного між сторонами договору, обов'язковість укладання якого лежить і на відповідачах, і на позивачеві, не виключає можливості стягнення зі споживачів на користь позивача вартості послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 , оскільки між сторонами склалися фактичні договірні відносини.
Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати послуг у повному обсязі.
Крім того, підтвердженням того, що між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини підтверджується частковою сплатою відповідачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 , про що свідчать долучені відповідачем-1 квитанції.
Таким чином, відсутність між сторонами договору на надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення за адресою АДРЕСА_1 не є підставою для несплати за надані Комунальним підприємством «Харківводоканал» послуги, оскільки обов'язок оплати випливає з Закону.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 Цивільного процесуального кодексу України).
Разом з цим відповідачі не скористалися правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідачі неналежним чином виконували взяті на себе обов'язки з оплати послуг централізованого водопостачання та водовідведення, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів пропорційно задоволеній частині позову.
Керуючись статтями 2, 13, 15, 16, 76-78, 81, 141, 223, 263, 265, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
1. Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення 19 238, 87 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання за період з 20.01.2018 р. по 31.10.2020 р. в сумі 8 964 (вісім тисяч дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 25 коп., за послуги з централізованого водовідведення за період з 20.01.2018 р. по 31.10.2020 р. в сумі 6 790 (шість тисяч сімсот дев'яносто) грн. 48 коп.; інфляційні втрати в сумі 1 358 (одна тисяча триста п'ятдесят вісім) грн. 10 коп.; 3% річних в сумі 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 19 коп.
3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 57 коп.
4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 975 (дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 57 коп.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Позивач: Комунальне підприємство «Харківводоканал» (код ЄДРПОУ 03361715; 61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 2).
8. Відповідачі:
1. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).
2. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено 28.10.2021 року.
Суддя Н.В. Новіченко