Комінтернівський районний суд м.Харкова
Провадження № 2-з/641/181/2021 Справа № 635/159/21
29 жовтня 2021 року Суддя Комінтернівського районного суду міста Харкова Музиченко В.О., розглянувши заяву представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Васікова Ю.В. про визнання правочинів недійними, -
До суду надійшла заява представника позивача - ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій вона просить: заборонити будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , спрямовані на переоформлення, відчуження, виселення, зняття з реєстрації мешканців цієї квартири, вселення до неї інших осіб, укладення договорів оренди, користування тощо з третіми особами; заборонити акредитованим суб'єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційній дії, в тому числі - державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви представник позивача зазначила, що 30.09.2021 року ОСОБА_5 направив лист-повідомлення, в якому йшлося про дострокове розірвання договору оренди квартири від 21.11.2020, укладеного ОСОБА_5 з ОСОБА_3 . Повідомлялося, що договір оренди буде розірвано 31.10.2021 р. Подальші дії ОСОБА_5 позивачу не відомі. Є достатні підстави вважати, що після розірвання договору оренди, позивача з дитиною виженуть з квартири, яка була придбана за спільні кошти позивача та ОСОБА_3 та внаслідок змови та шахрайських дій відповідачів по справі вибула зі складу спільного майна подружжя ОСОБА_6 . Отже, існує необхідність на час вирішення судом питання щодо того, чи законними є оскаржувані правочини, не допустити виселення позивача з дитиною з квартири. До завершення розгляду справи ОСОБА_5 може розпорядитись спірною квартирою на власний розсуд.
У відповідності з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
За загальним правилом, заявник зобов'язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду.
У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Так представник позивача в заяві про забезпечення позову посилається, на те, що можуть бути порушені права дитини, шляхом виселення з квартири, але жодних доказів для підтвердження зазначеного суду не надала. Зазначені представником позивача обставини є лише її припущеннями на майбутнє, тому заява в частині заборони будь-яким особам вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , спрямовані на виселення, зняття з реєстрації мешканців цієї квартири, вселення до неї інших осіб, укладення договорів оренди, користування тощо з третіми особами задоволенню не підлягає.
Крім того, представник позивача просила накласти заборону на спірну квартиру.
Щодо зазначеної вимоги, суд зазначає наступне.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_5 .
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу позивача та відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За таких обставин, дотримуючись принципів здійснення цивільного судочинства, а також співмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами, суд приходить до висновку про необхідність накладення заборони на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки позивач звернулась до суду з позовом в якому просить визнати недійними іпотечний договір та договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, зазначена квартира є предметом оскаржуваних договорів.
Накладення арешту на вказане нерухоме майно може сприяти запобіганню подальшого утруднення чи неможливості виконання рішення суду.
Відповідно до вимог статті 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.
Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Враховуючи, що накладення арешту не тягне можливих збитків відповідачів , будь-яких витрат у зв'язку із цим відповідачі не несуть, підстави обов'язкового застосування зустрічного зобов'язання (ч. 3 ст. 154 ЦПК) відсутні, - суд не застосовує зустрічне забезпечення.
Керуючись ст. ст. 151 - 154 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача - ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Заборонити будь-якім державним реєстраторам (Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, чи іншим особам, уповноваженим вчиняти реєстраційні дії у вказаних реєстрах) вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири АДРЕСА_1 , до вирішення спору по суті.
В іншій частині заяви - відмовити.
Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з моменту її підписання суддею та підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Ухвала про забезпечення позову може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя -В. О. Музиченко