Справа № 639/2055/21
Провадження № 2/639/1313/21
28 жовтня 2021 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Гаврилюк С. М.,
секретар судового засідання - Пивоварова Т. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 639/2055/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 17319,91 євро як суми основного боргу та 876,94 євро як суми 3% річних станом на 28.10.2021.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 26.08.2019 між сторонами укладено договір позики, за яким відповідач отримав від позивача грошові кошти в сумі 18000,00 євро. Позичальник зобов'язався повернути кошти в строк до 27.02.2020. Утім, відповідач свого обов'язку не виконав та станом на 24.03.2021 не повернув борг, що підтверджується наявністю оригіналу розписки як боргового документа у позивача. В подальшому в рахунок погашення боргу, від сестри відповідача - ОСОБА_3 , позивачем отримано 680,09 євро: 170,08 євро - 28.07.2020; 170,00 євро - 31.08.2020; 170,00 євро - 29.09.2020; 170,01 євро - 03.11.2020. У зв'язку із зазначеним основна сума боргу на момент подачі цієї позовної заяви становить 17319,91 євро. Внаслідок невиконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань у позивача виникло право на стягнення суми боргу з урахуванням 3% річних. Так, за розрахунками позивача, загальна сума 3% річних за весь період прострочення виконання зобов'язання за договором позики становила 568,03 євро. Які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.
29.03.2021 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі. Призначено судове засідання (а.с. 21-22).
26.05.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в судове засідання (а.с. 39-40).
28.10.2021 представником позивача - адвокатом Лукашовим В. В., який діє на підставі ордеру, через канцелярію суду подано розрахунок 3% річних станом на 28.10.2021 та клопотання щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу разом з відповідними доказами.
Також, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та у відсутність позивача за наявними в матеріалах справи документами, в якій також підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити та не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.
Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відповідач, згідно вимог п.4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив не подавав.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, докази, надані в обґрунтування позову, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частоковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 26.08.2019 ОСОБА_2 отримав у позику від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 18000 євро, які зобов'язався повернути позивачу в строк до 27.02.2020, що підтверджується розпискою, оригінал якої досліджено у судовому засіданні та копія якої міститься в матеріалах цивільної справи (а.с. 6).
У строк до 27.02.2020 ОСОБА_2 запозичені грошові кошти в сумі 18000,00 євро позивачеві не повернув.
Проте, в рахунок погашення боргу позивач отримав від сестри відповідача - ОСОБА_3 , 680,09 євро, а саме: 170,08 євро 28.07.2020; 170,00 євро 31.08.2020; 170,00 євро 29.09.2020; 170,01 євро 03.11.2020, що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» з банківського рахунку ОСОБА_1 (а.с. 7-9).
Отже, часткове повернення суми боргу відбулося після того, як відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання.
Однак, станом на день звернення до суду з даною позовною заявою, ОСОБА_2 не виконано зобов'язання за вказаною розпискою.
Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
З огляду на наведене розписка визнається судом борговим документом, що підтверджує укладання договору позики і засвідчує факт отримання грошей позичальником.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Стаття 218 ЦК України визначає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
ОСОБА_2 своїм правом, наданим йому законом, не скористався та не звернувся до суду із позовом про оспорювання договору позики, оскільки доказів цього суду надано не було.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі № 464/3790/16-ц, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Статтею 204 ЦК України передбачена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зі статті 525 ЦК України вбачається, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до положень ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Однак, відповідач в порушення зазначених норм закону щодо своєчасного повернення грошових коштів в строк, передбачений розпискою від 26.08.2019, та на дату звернення ОСОБА_1 до суду з позовною заявою, не повернув в повному обсязі суму грошових коштів в загальному розмірі 17319,91 євро (18000 - 680,09 = 17319,91), у зв'язку з чим має заборгованість перед позивачем.
Тому, зважаючи на неналежне виконання відповідачем зобов'язання стосовно умов повернення позики, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача суми неповернутої позики.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Такий же висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 15 січня 2020 р. у справі № 209/3022/16-ц, а також Верховним Судом України у постанові від 11 листопада 2015 р. у справі N 6-1967цс15 та постанові від 18 січня 2017 р. по справі N 6-2789цс16.
Відповідно до ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика надавалась в іноземній валюті - євро, без визначення еквіваленту в національній валюті України.
У своїй постанові від 16.01.2019 по справі № 464/3790/16-ц Велика Палата Верховного Суду з цього приводу наголосила, що сторони які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Крім того, відповідно до постанови від 16.01.2019 по справі № 373/2054/16-ц Велика Палата Верховного Суду розтлумачила, що законодавцем не забороняється стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті. Більше того, цивільним законодавством покладається обов'язок на позичальника повернути те, що він отримав на підставі договору позики. Тобто, у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов'язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. Подібний висновок Верховний Суд виклав у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 по справі № 464/3790/16-ц.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. При обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту розписки від 26.08.2019 вбачається, що відповідачеві надавалася позика до 27.02.2020. Прострочення виконання відповідачем його зобов'язання з повернення позивачу боргу, з урахуванням сплачених сестрою відповідача коштів, складає період часу з 27.02.2020 по 28.07.2020, що складає 152 дні; з 28.07.2020 по 31.08.2020, що складає 34 дні; з 31.08.2020 по 29.09.2020, що складає 29 днів; з 29.09.2020 по 03.11.2020, що складає 35 днів; з 03.11.2020 по 31.12.2020, що складає 58 днів; з 31.12.2020 по 28.10.2021, що складає 301 день.
Таким чином, розмір 3% річних за розпискою від 26.08.2019, який підлягає стягненню з ОСОБА_2 , складає в загальній сумі 876,48 євро.
Так, заборгованість за позикою у період з 27.02.2020 по 28.07.2020 складала 18000,00 євро, кількість днів нарахування 3% у вказаному періоді становило 152 дні, сума 3% річних за період прострочення склала 224,96 євро (18000,00 х 3% / 365 = 1,48; 1,48 х 152 дні = 224,96).
Заборгованість за позикою у період з 28.07.2020 по 31.08.2020, з урахуванням сплачених 170,08 євро 28.07.2020, складала 17829,92 євро, кількість днів нарахування 3% у вказаному періоді становило 34 дні, сума 3% річних за період прострочення склала 49,64 євро (17829,92 х 3% / 365 = 1,46; 1,46 х 34 дні = 49,64).
Заборгованість за позикою у період з 31.08.2020 по 29.09.2020, з урахуванням сплачених 170,00 євро 31.08.2020, складала 17659,92 євро, кількість днів нарахування 3% у вказаному періоді становило 29 днів, сума 3% річних за період прострочення склала 42,05 євро (17659,92 х 3% / 365 = 1,45; 1,45 х 29 днів = 42,05).
Заборгованість за позикою у період з 29.09.2020 по 03.11.2020, з урахуванням сплачених 170,00 євро 29.09.2020, складала 17489,92 євро, кількість днів нарахування 3% у вказаному періоді становило 35 днів, сума 3% річних за період прострочення склала 50,05 євро (17489,92 х 3% / 365 = 1,43; 1,43 х 35 днів = 50,05).
Заборгованість за позикою у період з 03.11.2020 по 31.12.2020, з урахуванням сплачених 170,01 євро 03.11.2020, складала 17319,91 євро, кількість днів нарахування 3% у вказаному періоді становило 58 днів, сума 3% річних за період прострочення склала 82,36 євро (17319,91 х 3% / 365 = 1,42; 1,42 х 58 днів = 82,36).
Заборгованість за позикою у період з 28.07.2020 по 31.08.2020, з урахуванням сплачених 170,08 євро 28.07.2020, складала 17829,92 євро, кількість днів нарахування 3% у вказаному періоді становило 301 день, сума 3% річних за період прострочення склала 427,42 євро (17319,91 х 3% / 366 = 1,42; 1,42 х 301 днів = 427,42).
224,96 + 49,64 + 42,05 + 50,05 + 82,36 + 427,42 = 876,48 євро.
У зв'язку з чим суд не погоджується з наданим представником позивача розрахунком 3 % річних, загальна сума за яким склала 876,94 євро, оскільки він не співпадає в повному обсязі із вищевказаним розрахунком, у зв'язку з чим в частині стягнення з відповідача суми 3% річних позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 876,48 євро.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 76, ч.ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
Аналізуючи наведені обставини, досліджені докази, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за розпискою від 26.08.2019 в розмірі 17319,91 євро; 3% річних у розмірі 876,48 євро.
Крім того, з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу в розмірі 19999,49 грн, виходячи з наступного.
Так, на обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано копію ордеру серії АХ № 1032720 від 25.03.2021, виданого Адвокатським об'єднанням «ЕЙ-СІ-ЕФ ПАРТНЕРС» на представництво інтересів ОСОБА_1 в Жовтневому районному суді м. Харкова адвокатом Антоненком Д. О. (а.с. 18); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1499 Антоненком Дмитром Олександровичем (а.с. 17); копію ордеру серії ХВ № 180800091 від 23.04.2021, виданого Адвокатським об'єднанням «ЕЙ-СІ-ЕФ ПАРТНЕРС» на представництво інтересів ОСОБА_1 в Жовтневому районному суді м. Харкова адвокатом Лукашовим В. В. (а.с. 29); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002464 Лукашовим Віталієм Віталійовичем (а.с. 29); копію Договору про надання правової допомоги від 29 січня 2021 р., укладеного між Адвокатським об'єднанням «ЕЙ-СІ-ЕФ ПАРТНЕРС» та ОСОБА_1 ; копію Додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги від 29.01.2021, укладеної між Адвокатським об'єднанням «ЕЙ-СІ-ЕФ ПАРТНЕРС» та ОСОБА_1 ; копію Акту приймання-передачі наданих послуг від 24 червня 2021 р. до договору про надання правової допомоги б/н від 29 січня 2021 року, підписаного Адвокатським об'єднанням «ЕЙ-СІ-ЕФ ПАРТНЕРС» та ОСОБА_1 ; копію Детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, який є Додатком до акту приймання-передачі послуг до договору про надання правової допомоги б/н від 29 січня 2021 р.; копії квитанцій на загальну суму 20000,00 грн.
З копії Акту приймання-передачі наданих послуг від 24 червня 2021 р. до договору про надання правової допомоги б/н від 29 січня 2021 р. вбачається, що виконавець, АО «ЕЙ-СІ-ЕФ ПАРТНЕРС», згідно з умовами Договору надав клієнту, ОСОБА_4 , правову допомогу за Договором. Перелік видів правової допомоги, зміст і обсяг наданих послуг розкрито в детальному описі робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, який додається до цього акту. Правова допомога надана виконавцем в особі уповноважених на те адвокатів Антоненка Д. О. (свідоцтво № 1499) і ОСОБА_5 (свідоцтво № 002464) належним чином і клієнт не має жодних претензій до виконавця.
Згідно детального опису робіт (наданих послуг) та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги виконавцем, АО «ЕЙ-СІ-ЕФ ПАРТНЕРС», надано наступні послуги: ознайомлення зі змістом наданих клієнтом документів та підготовка правового висновку - 2 години - 2000 грн (ціна послуги за годину - 1000 грн); пошук і аналіз судової практики щодо правовідносин, пов'язаних із позовними вимогами - 2,5 години - 2500 грн (ціна послуги за годину - 1000 грн); визначення оптимальних шляхів правового захисту, прав та інтересів клієнта, зокрема формулювання предмета позову, а також надання пов'язаних з цим консультацій - 3 години - 3000 грн (ціна послуги за годину - 1000 грн); визначення кола доказів, що мають бути подані до суду в обґрунтування позовної заяви - 1,5 години - 1500 грн (ціна послуги за годину - 1000 грн); підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості, розрахунок 3% річних, подання позовної заяви до суду - 6 годин - 6000 грн (ціна послуги за годину - 1000 грн); опрацювання заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань - 1 година - 1000 грн (ціна послуги за годину - 1000 грн); представництво інтересів клієнта при розгляді справи в суді, з врахуванням часу в дорозі до суду і часу, проведеного в суді - 4 години - 4000 грн (ціна послуги за годину - 1000 грн). В загальній сумі витрачений адвокатом час у годинах складає 20 годин, а загальна вартість наданих послуг - 20000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката в суді першої інстанції.
ОСОБА_1 сплачено вказану вартість послуг на загальну суму 20000,00 грн, що підтверджується наданими квитанціями від 22.02.2021 N 31005286 на суму 4950,00 грн, від 22.02.2021 N 9045 на суму 4950,00 грн, від 15.03.2021 N 31342965 на суму 4950,00 грн, від 17.03.2021 N 8034 на суму 4950,00 грн, від 14.04.2021 № 0.0.2087527211.1 на суму 200 грн.
Згідно вимог ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 та ст. 629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Позивачем сплачені вказані кошти, що підтверджується матеріалами справи.
Частинами 1, 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, згідно розміру пропорційно задоволених позовних вимог, з ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1999,49 грн (18196,39 х 20000,00 / 18196,85 = 1999,49, де 18196,39 - сума задоволених позовних вимог; 20000,00 - сума витрат на професійну правничу допомогу; 18196,85 - сума позовних вимог).
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі пропорційній розміру задоволених позовних вимог - 5881,94 грн (18196,39 х 5892,09 / 18196,85 = 5891,94, де 5892,09 - сума судового збору, сплачена ОСОБА_1 при подачі позову, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 5); 5891,94 - 10,21 = 5881,94, де 10,21 грн - недоплачена сума судового збору при поданні позовної заяви 26.03.2021).
Оскільки позивачем не сплачено у повному обсязі судовий збір при поданні позовної заяви та при поданні 28.10.2021 розрахунку 3% річних, відповідно до якого сума заборгованості відповідача зросла, то з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 956,39 грн (946,18 + 10,21 = 956,39, де 946,18 - різниця суми недоплаченого судового збору у зв'язку із збільшенням суми заборгованості по 3% річних станом на 28.10.2021, яка збільшилася на 308,91 євро (876,94 - 568,03 = 308,91); так 308,91 євро за курсом НБУ на 28.10.2021 (1 євро = 30,6447 грн) становить 9466,45 грн (308,91 х 30,6447 = 9466,45); а 10,21 грн недоплачена сума судового збору при поданні позовної заяви 26.03.2021).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-82, 133, 141, 142, 265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики від 26.08.2019 в розмірі 17319,91 євро (сімнадцять тисяч триста дев'ятнадцять євро дев'яносто один євроцент) та 3% річних за весь період прострочення за договором позики від 26.08.2019 в розмірі 876,48 євро (вісімсот сімдесят шість євро сорок вісім євроцентів).
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 19999,49 грн (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень сорок дев'ять копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 5881,73 грн (п'ять тисяч вісімсот вісімдесят одна гривня 73 копійки).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106) судовий збір в розмірі 956,39 грн (дев'ятсот п'ятдесят шість гривень тридцять дев'ять копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКОПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повне рішення складено 29.10.2021.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Світлана ГАВРИЛЮК