Справа № 638/9838/20
Провадження № 2-а/638/119/21
29 жовтня 2021 року м. Харків
Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді Рибальченко Л.М.,
за участю секретаря Шевченко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкова адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Стеценка Олександра Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Дзержинського районного суду м. Харкова з адміністративним позовом до інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Стеценка О.С., в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване у режимі фотозйомки (відеозапису) серії АБ №003581 від 17.06.2020; провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтуванні позовних вимог вказує, що 17.06.2020 головним спеціалістом - інспектором з паркування сектору інспекційної роботи №2 інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Стеценком О.С. було складено постанову серії АБ №003581 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративне стягнення у виді 255 грн. Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, позивач, 25.05.2020р. о 13 год. 18 хв. за адресою: Університетська 9, м. Харків, Харківська область, Україна, нібито здійснила зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» ПДР, чим порушила п. 8.4 «В», розділ 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінетів міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Позивач заперечує факт вчинення адміністративного правопорушення, вказаного в постанові. Належні та допустимі докази того, що керуючи транспортним засобом позивач здійснила зупинку у межах дії знаку «Зупинка заборонена» відсутні, що виключає наявність у її діях складу адміністративного правопорушення.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2020 року провадження по справі відкрито.
29 жовтня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, а якому він зазначає, що оскаржувана постанова є законною та складеною з урахуванням норм діючого законодавства. При цьому відповідач звертає увагу на те, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення підтверджується фотознімками, зробленими за допомогою Lenovo TB-X704L № HAOXDADE, який застосовується у порядку ст.14-2 КУпАП та згідно з розпорядженням Харківського міського голови № 24 від 12.02.2019, у зв'язку з чим постанова є обґрунтованою та винесеною з дотриманням норм КУпАП. Крім того, на підтвердження викладених аргументів відповідач надав суду копію схеми дислокації дорожніх знаків по вул. Університетській, на ділянці дороги від пров. Спортаківського до узвозу Соборного станом на 25.05.2020, що посвідчена начальником Відділу організації дорожнього руху Управління транспортної інфраструктури та організації дорожнього руху Департаменту інфраструктури Харківської міської ради Шевченко В.В., відповідно до якої на вул. Університетській встановлено дорожній знак ПДР України 3.34 «Зупинку заборонено», встановленого на місце вчинення адміністративного правопорушення. З огляду на викладене, відповідач зазначає, що при винесенні оспорюваної постанови він керувався вимогами Закону і діяв у межах і в спосіб визначений чинним законодавством.
07 листопада 2019 року від позивача до канцелярії суду надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує, що зроблена відповідачем фотофіксація правопорушення є неналежним доказом, оскільки була зроблена з використанням звичайного планшету з подальшою компіляцією на фото дати, часу, місця події та внесення таких даних до сайту вручну. Зазначив, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів доказів зупинки автомобілю позивача у зоні дії дорожнього знаку «Зупинка заборонена».
В судове засідання позивач не з'явилась, представник позивача надав до суду клопотання, в якому розгляд справи просив проводити за його відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце повідомлений.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про таке.
Як вбачається з матеріалів справи, головним спеціалістом - інспектором з паркування сектору інспекційної роботи №2 інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Стеценком О.С. щодо ОСОБА_1 було винесено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП про притягнення її до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень.
У вказаній постанові зазначено, що 25.05.2020р. о 13 год. 18 хв. за адресою: Університетська 9, м. Харків, Харківська область, Україна, здійснила зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинка заборонена» ПДР, чим порушила п. 8.4 «В», розділ 33 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінетів міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до п. 8.1, 8.2 ПДР, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією.
Згідно п. 8.4 "в" ПДР, дорожні знаки поділяються на групи, серед яких заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до Розділу 33 Дорожні знаки" ПДР знак 3.34 "Зупинку заборонено" забороняє зупинку і стоянку транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу). Зона дії знаку - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаку не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Дія знаку поширюється лише на той бік дороги, на якому він встановлений.
Як встановлено приписами п. 8.2-1 ПДР України, дорожні знаки застосовуються відповідно до цих Правил і повинні відповідати вимогам національного стандарту.
Дорожні знаки повинні розміщуватися таким чином, щоб їх було добре видно учасникам дорожнього руху як у світлу, так і в темну пору доби. При цьому дорожні знаки не повинні бути закриті повністю або частково від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами.
Дорожні знаки повинні бути видимими на відстані не менш як 100 м за напрямком руху та розміщеними не вище 6 м над рівнем проїзної частини.
Дорожні знаки встановлюються обабіч дороги на тому її боці, що відповідає напрямку руху. Для поліпшення сприйняття дорожніх знаків вони можуть бути розміщені над проїзною частиною. Якщо дорога має більше ніж одну смугу для руху в одному напрямку, установлений обабіч дороги відповідного напрямку дорожній знак дублюється на розділювальній смузі, над проїзною частиною або на протилежному боці дороги (у разі, коли для руху в зустрічному напрямку є не більше ніж дві смуги).
Дорожні знаки розміщуються таким чином, щоб інформацію, яку вони передають, могли сприймати саме ті учасники руху, для яких вона призначена.
Пунктом 10.1.1 Правил розташування дорожніх знаків визначених Національним стандартом України - ДСТУ 4100-2014 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» встановлено, що дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо). Дорожні знаки повинні бути видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху.
Статтею 6 Конвенції «Про дорожні знаки та сигнали» від 08.11.1968 року визначено, що дорожні знаки встановлюються таким чином, щоб їх легко та своєчасно могли розпізнати водії, для яких вони призначені. Будь-який знак, встановлений на стороні дороги, що відповідає напрямку руху повинен бути повторений над проїжджою частиною або на протилежній стороні дороги, якщо місцеві умови такі, що цей знак може не бути своєчасно замічений водіями транспортних засобів, для яких він призначений.
Суд зазначає, що відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, на фотознімках, що зроблені відповідачем за допомогою технічного приладу - LENOVO TB-X704L № HAOXDADE, зафіксовано факт здійснення позивачем о 13 год. 13 хв. по вул. Університетська 9, м. Харкова зупинки на автомобіля Mazda д.н.з. НОМЕР_1 .
Фотоматеріали, які містяться в справі не відповідають вимогам статті 142 КУпАП, фотознімки здійснено без дотриманням вимог примітки до статті 142 КУпАП щодо фіксації місця розташування транспортного засобу по відношенню до нерухомих об'єктів та/або географічних координат, адже на фотозображеннях не зазначено географічні координати, а також не видно, що позивачем здійснено зупинку транспортного засобу Mazda д.н.з. НОМЕР_1 у зоні дії знаку 3.34, не зазначено відстань від знаку до вказаного транспортного засобу.
На думку суду, надані відповідачем фото не є належними доказами на підтвердження правопорушення, оскільки автомобіль позивача по відношенню до дорожнього знаку на фото не зафіксовано.
Отже, суд дійшов висновку, що надані під час розгляду справи роздруківки фотофіксації автомобіля не можуть бути визнані в якості належного та допустимого доказу, оскільки вони не містять відображення того, що автомобіль позивача знаходиться в зоні дії дорожнього знаку « 3.34», тобто не підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача. Фотофіксації відповідного знаку та розташування автомобіля по відношенню до нього відповідачем під час розгляду справи не надано.
Надана Схема дислокації дорожніх знаків «3.34» на Університетській, на ділянці дороги від пров. Спортаківського до узвозу Соборного не може бути визнана беззаперечним доказом наявності вказаного знаку станом на час вчинення оскаржуваного правопорушення, оскільки не підтверджує, що зображені на ній дорожні знаки були в наявності станом на 25.05.2020 року та відповідали вимогам національного стандарту, зокрема, не були затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо) та видимі на відстані не менше ніж 100 м за напрямом руху.
Інших доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність 25.05.2020 року по напрямку руху позивача дорожніх знаків 3.34, що відповідають вимогам національного стандарту, відповідачем під час розгляду справи надано не було.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ст. 247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг у справах про адміністративні правопорушення" від 24.06.1988 року №6, розглядаючи скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення, суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом'якшуючі обставини, майновий стан винного.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7).
На підставі викладеного, за відсутності доказів порушення позивачем ПДР України, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню у судовому порядку.
Разом з тим, суд вважає необхідним зазначити наступне.
Статтею 284 КУпАП встановлено, що по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 288 КУпАП, постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено - у вищестоячий орган (вищестоячий посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Суд зазначає, що в даному випадку судом не встановлюється відсутність або наявність вини позивача, а розглядаються дії відповідача по прийняттю певного рішення, тобто саме в аспекті протиправності чи правомірності дій відповідача по складанню постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на наведені вище норми законодавства, суд зазначає, що повноваження вирішувати питання про закриття справи про адміністративне правопорушення належать виключно органу (посадовій особі), що уповноважені розглядати такі справи. Адміністративний суд не може підміняти такий орган (посадову особу), та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу (посадової особи).
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.04.2020 року у справі № 337/346/17 (К/9901/22443/18).
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За наведених обставин, суд зазначає про відсутність у суду першої інстанції правових підстав закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення згідно ст. 247 КУпАП.
Щодо заяви відповідача про залишення позову без розгляду суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Як убачається з матераліалів справи, позивачем було отримано оскаржувану постанову 10 липня 2020 року простою поштою та 17.07.2020 року подано позовну заяву до суду, про що свідчить штамп суду. Таким чином, десятиденний строк звернення до суду позивачем пропущено не було. При цьому, суд відхилє доводи відповідача про отримання постанови про адміністративне правопорушення позивачем 30.06.2020 року, оскільки з наданого суду поштового повідомлення про вручення відправлення не убачається, що саме оскаржувана постанова була надіслана позивачу. Також з вказного поштового повідомлення не убачається, що саме позивач отримала відправлення, оскільки підписи у повідомленні та позовній заяві не збігаються. Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову у задволенні заяви відповідача про залишення позову без розгляду.
Розподіл судових витрат здійснювати на підставі ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст.77,139,246,286, 290 КАС України, ст.ст.7,247,251,280КУпАП, суд, -
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до інспектора з паркування сектору інспекційної роботи №2 інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Стеценка Олександра Сергійовича (адреса: Харків, майдан Конституції 7) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову серії АБ № 003581 від 17.06.2020 року про накладання адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Стягнути Інспекції з паркування Департаменту територіального контролю Харківської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений за подання адміністративного позову у розмірі 454 грн. (чотириста п'ятдесят чотири) гривні 00 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 4ст. 286 КАС України рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Рибальченко